Рішення від 02 серпня 2026 р. у справі №160/31865/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 рокуСправа №160/31865/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо звільнення позивача з військової служби за призовом під час мобілізації під час воєнного стану за сімейними обставинами на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою, яка потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт позивача від 22 липня 2025 року про звільнення з військової служби за сімейними обставинами та прийняти рішення за наслідком такого розгляду з урахуванням висновків суду.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач був призваний до лав Збройних Сил України під час мобілізації та проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді електрозварника монтажного відділення будівельного взводу роти спеціальних будівельних робіт батальйону обладнання територій. Мати позивача, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з висновками лікарсько-консультативної комісії № 11/46 від 11.02.2025 та № 54/284 від 29.07.2025 має порушення функцій організму, через які не може самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребує постійного догляду, а інших осіб, які могли б такий догляд здійснювати, немає. 22.07.2025 позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 з рапортом про звільнення з військової служби у зв`язку із сімейними обставинами та надав підтвердні документи, проте у задоволенні рапорту йому було відмовлено з мотивів відсутності у його матері інвалідності I або II групи.

Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки, на його переконання, обставина, за якої члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, є беззаперечною та самостійною підставою для звільнення з військової служби, а тому наявність у матері інвалідності I чи II групи не є обов`язковою умовою. Позивач також зазначає, що подав усі необхідні документи, а його рапорт було погоджено тимчасово виконуючими обов`язки командира роти та командира батальйону і безпідставно відхилено офіцером юридичної служби.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи; відповідачу встановлено строк для подання відзиву.

Відповідач подав відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Відповідач зазначає, що підстави та порядок звільнення з військової служби визначені ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а перелік сімейних обставин та інших поважних причин, за яких військовослужбовці, призвані під час мобілізації, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану, є вичерпним і встановлений п. 3 ч. 12 цієї статті.

За позицією відповідача, норма, на яку посилається позивач, передбачає звільнення у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи. Відповідач наголошує, що ця підстава має кілька обов`язкових умов, першою з яких є наявність у батька (матері) інвалідності I або II групи, тоді як обставини щодо відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення або потреби таких членів сім`ї у постійному догляді є додатковими умовами цієї ж підстави, а не самостійною підставою звільнення.

Відповідач також посилається на пп. 26 ч. 5 додатка 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170, за яким для звільнення з наведеної підстави подаються, зокрема, документи, що підтверджують родинні зв`язки з такою особою, документи, що підтверджують відсутність в особи інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, акт перевірки сімейного стану військовослужбовця, затверджений керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки, один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду, а також висновок про потребу в постійному догляді.

Відповідач зазначає, що позивач послався виключно на висновки лікарсько-консультативної комісії № 11/46 від 11.02.2025 та № 54/284 від 29.07.2025 про потребу його матері в постійному догляді, проте не надав документа про встановлення ОСОБА_2 інвалідності I чи II групи і на такий документ не посилався, а отже документально не підтвердив наявність обов`язкової умови звільнення. На підтвердження своєї позиції відповідач посилається на практику Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, за якою самого лише висновку лікарсько-консультативної комісії про потребу в постійному догляді за відсутності встановленої I чи II групи інвалідності особи, за якою здійснюється догляд, для звільнення з військової служби недостатньо.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядається справа незначної складності. Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), був призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 у військовому званні солдата на посаді електрозварника монтажного відділення будівельного взводу роти спеціальних будівельних робіт батальйону обладнання територій.

Матір`ю позивача є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Батько позивача, ОСОБА_3 , помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть.

Висновками лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я № 11/46 від 11.02.2025 та № 54/284 від 29.07.2025, складеними за формою первинної облікової документації № 080-4/о, засвідчено наявність у ОСОБА_2 порушення функцій організму, через які вона не може самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребує соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі.

22.07.2025 позивач звернувся по команді до командира військової частини НОМЕР_1 з рапортом про звільнення з військової служби за сімейними обставинами у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю, додавши до рапорту свідоцтво про смерть батька, висновок та довідки лікарсько-консультативної комісії, відомості про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб № 165 від 07.07.2025 та рішення суду.

За наслідками розгляду рапорту у звільненні позивача з військової служби відмовлено з підстав відсутності у його матері ОСОБА_2 інвалідності I або II групи.

Доказів встановлення ОСОБА_2 інвалідності I чи II групи (довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або іншого документа, що підтверджує відповідний статус) матеріали справи не містять, і на наявність такого документа позивач не посилається.

Не погоджуючись із відмовою у звільненні з військової служби, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи справу по суті, надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснюється Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Видом військової служби є, зокрема, військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону № 2232-XII закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Підстави звільнення з військової служби визначені ст. 26 Закону № 2232-XII. Згідно з пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Частина дванадцята ст. 26 Закону № 2232-XII розмежовує підстави звільнення через сімейні обставини або з інших поважних причин залежно від правового режиму, у якому проходить військова служба: п. 1 визначає такі підстави у мирний час, п. 2 - під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану), п. 3 - під час дії воєнного стану. Наведені переліки є самостійними, вичерпними і розширювальному тлумаченню не підлягають.

Оскільки позивач проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, а спірні правовідносини виникли у період дії воєнного стану, до них підлягає застосуванню виключно п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону № 2232-XII.

Абзацом тринадцятим п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону № 2232-XII (у редакції Закону України від 19.12.2024 № 4170-IX; сторони посилаються на цю норму як на абзац дванадцятий) серед підстав звільнення з військової служби під час дії воєнного стану передбачено необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що передбачена нею підстава звільнення утворюється сукупністю таких елементів: особою, за якою здійснюється постійний догляд, є один із батьків військовослужбовця чи батьків його дружини (чоловіка); ця особа є особою з інвалідністю I чи II групи; наявна одна з двох альтернативних умов - відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або потреба таких членів сім`ї у постійному догляді за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Отже, наявність у батька (матері) інвалідності I чи II групи є обов`язковою ознакою цієї підстави звільнення, без якої підстава не виникає незалежно від того, чи наявні інші перелічені в нормі умови. Натомість обставини щодо відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення або потреби таких членів сім`ї у постійному догляді є додатковими умовами, які підлягають перевірці лише за наявності у батька (матері) інвалідності I чи II групи, і самостійною підставою для звільнення з військової служби не є. Наведене повністю узгоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві.

Аналогічного за змістом висновку щодо структури цієї норми дійшов Верховний Суд у постанові від 27.02.2025 у справі № 380/16966/24, зазначивши, що для звільнення з військової служби у випадку необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, достатньою є наявність однієї з таких умов: відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або потреба інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення у постійному догляді за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я. Тобто альтернативними за цією нормою є саме зазначені дві умови, а не вимога про наявність у особи, за якою здійснюється догляд, інвалідності I чи II групи.

З огляду на це доводи позивача про те, що потреба члена сім`ї першого чи другого ступеня споріднення у постійному догляді за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я є беззаперечною та самостійною підставою для звільнення з військової служби, ґрунтуються на помилковому тлумаченні закону і судом відхиляються. Відповідне застереження за своєю граматичною та змістовою побудовою стосується виключно умови про відсутність інших членів сім`ї особи з інвалідністю, які могли б здійснювати догляд, і не заміщує вимоги про наявність у такої особи інвалідності I чи II групи.

Суд також враховує, що підстава звільнення, зміст якої фактично наводить позивач, а саме необхідність здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також своїми батьками, які за висновком медико-соціальної експертної комісії, лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я чи рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи потребують постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд, передбачена абзацом п`ятнадцятим п. 2 ч. 12 ст. 26 Закону № 2232-XII, тобто застосовується під час дії особливого періоду, крім періоду дії воєнного стану. На спірні правовідносини, які виникли в період дії воєнного стану, ця підстава не поширюється, а тому посилання на неї як на підставу звільнення позивача є безпідставним.

Згідно з ч. 7 ст. 26 Закону № 2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Пунктом 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.

Відповідно до п. 14.10 розділу XV Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19.05.2009 за № 438/16454 (далі - Інструкція № 170), звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення. Перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, наведено у додатку 19 до цієї Інструкції.

Згідно з пп. 26 ч. 5 додатка 19 до Інструкції № 170 у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, подаються, зокрема: документи, які підтверджують відповідні родинні зв`язки з цією особою; один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення чи другого ступеня споріднення, та акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затверджений керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки; один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду, а саме довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги, в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю; висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи про потребу в постійному догляді.

Наведений перелік прямо розмежовує документ, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду, і висновок про потребу такої особи в постійному догляді, та вимагає подання обох цих документів. Це узгоджується з викладеним вище розумінням змісту абзацу тринадцятого п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону № 2232-XII і підтверджує обґрунтованість позиції відповідача.

Судом встановлено, що на підтвердження підстави звільнення позивач надав висновки лікарсько-консультативної комісії № 11/46 від 11.02.2025 та № 54/284 від 29.07.2025, складені за формою первинної облікової документації № 080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі», затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.03.2021 № 407.

Зазначений висновок засвідчує наявність у особи порушення функцій організму та потребу в соціальній послузі з догляду на непрофесійній основі, тобто має власне цільове призначення у сфері надання соціальних послуг. Він не є документом про встановлення особі інвалідності та не підміняє довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, якими встановлюється група інвалідності. Отже, наявність такого висновку сама по собі не підтверджує додержання обов`язкової умови, передбаченої абзацом тринадцятим п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону № 2232-XII.

Доказів встановлення матері позивача ОСОБА_2 інвалідності I чи II групи позивач не надав ані відповідачу разом із рапортом від 22.07.2025, ані суду; на наявність таких документів він не посилається ні в позовній заяві, ні в переліку доданих до неї матеріалів. За таких обставин обов`язкова умова застосування абзацу тринадцятого п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону № 2232-XII у спірних правовідносинах відсутня, а отже підстава для звільнення позивача з військової служби, на яку він посилався у рапорті, не виникла.

Інші наведені позивачем обставини, а саме смерть його батька ОСОБА_3 та відомості про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб № 165 від 07.07.2025, правового значення для вирішення спору не мають, оскільки стосуються виключно альтернативної умови норми, яка підлягає перевірці лише за наявності у матері позивача інвалідності I чи II групи, і самі по собі права на звільнення з військової служби не породжують.

Не заслуговують на увагу і доводи позивача про те, що його рапорт було безпідставно відхилено офіцером юридичної служби попри погодження тимчасово виконуючими обов`язки командира роти та командира батальйону. Погодження рапорту окремими посадовими особами по команді не створює обов`язку ініціювати звільнення військовослужбовця за відсутності передбаченої законом підстави, а перевірка наявності такої підстави та повноти поданих документів є складовою встановленого п. 233 Положення № 1153/2008 і розділом XV та додатком 19 Інструкції № 170 порядку звільнення. Крім того, рапорт позивача від 22.07.2025 було розглянуто, за наслідками чого прийнято рішення про відсутність підстав для звільнення, а тому твердження позивача про протиправну бездіяльність відповідача не знайшли підтвердження.

З огляду на викладене відмова відповідача у звільненні позивача з військової служби відповідає вимогам ч. 2 ст. 19 Конституції України та ст. 26 Закону № 2232-XII, оскільки за відсутності визначеної законом підстави відповідач не мав повноважень звільнити позивача з військової служби під час дії воєнного стану, а обраний позивачем спосіб захисту не може бути реалізований за відсутності матеріально-правової підстави звільнення.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо звільнення позивача з військової служби та для зобов`язання відповідача повторно розглянути рапорт позивача від 22.07.2025, а тому позовні вимоги є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова