Рішення від 02 серпня 2026 р. у справі №160/34764/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 рокуСправа №160/34764/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить:

визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 та скасувати Витяг із Наказу начальника Саксаганського РТЦК «Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час загальної мобілізації в особливий період», відносно мобілізованого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 скасувати Витяг із Наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 04.06.2025 року «Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час загальної мобілізації в особливий період», відносно мобілізованого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 виключити солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 04.06.2025 позивача було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 , за результатами медичного огляду військово-лікарською комісією видано довідку від 04.06.2025 № 2025-06-04-1356-2062-0 про визнання його придатним до військової служби, а на підставі Витягу із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 04.06.2025 № 170 «Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час загальної мобілізації в особливий період» позивача призвано на військову службу під час мобілізації та направлено для її проходження до військової частини НОМЕР_1 . Позивач стверджує, що має захворювання, які призводять до значних порушень функцій організму, на підтвердження чого посилається на виписку із медичної карти стаціонарного хворого № У-3527 та на результати доплерівської ехокардіографії від 12.06.2025, проте ця обставина посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_4 належним чином не перевірена і не з`ясована, що, на його думку, призвело до порушення нормативно-правових актів та його конституційних прав. Позивач також зазначає, що зарахування його до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 є похідним від наказу про призов, а тому такі дії також порушують його права.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; відповідачам встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідачі відзиву на позовну заяву не подали, тобто правом на надання відзиву не скористалися. Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

15.04.2026 до суду надійшло клопотання Військової частини НОМЕР_1 про заміну неналежної сторони, в якому заявник просить виключити Військову частину НОМЕР_1 з переліку відповідачів у справі, замінивши її на належного відповідача. Клопотання обґрунтоване тим, що за результатами перевірки списків особового складу військової частини НОМЕР_1 встановлено, що ОСОБА_1 у цих списках відсутній та в розташуванні військової частини не перебуває, а наказ про зарахування позивача до списків особового складу військової частини не видавався; доказів такого зарахування позивачем не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , як військовозобов`язаний перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 .

04.06.2025 позивача доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_4 , де він пройшов медичний огляд військово-лікарською комісією. Згідно з довідкою військово-лікарської комісії від 04.06.2025 № 2025-06-04-1356-2062-0 ОСОБА_1 визнано придатним до військової служби.

На підставі листа начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 17.06.2025 року встановлено, що солдата ОСОБА_1 призвано на військову службу під час мобілізації та направлено для її проходження до військової частини НОМЕР_3 .

Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого № У-3527 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у терапевтичному відділенні № 3 КНП «Криворізька міська лікарня № 3» Криворізької міської ради у період з 05.06.2025 по 20.06.2025 з діагнозом: ХРХС, неактивна фаза; постміокардитичний кардіосклероз; фіброз МК, АК; шлуночкова екстрасистолія з епізодами бігемінії, кл. ІІІ за Лауном-Вольфом; ренальна гіпертензія, СН кл. В; ХХН ІІ; СКХ; хронічний калькульозний пієлонефрит, фаза нестійкої ремісії; ХНН І (ШКФ 79,3 за Кокрофтом-Голтом).

Згідно з результатами доплерівської ехокардіографії від 12.06.2025 у ОСОБА_1 виявлено ультразвукові ознаки: помірний аортосклероз; помірний фіброз МК, АК; фізіологічна регургітація на ТК; порожнини серця не збільшені; скорочувальна функція серця не порушена; додаткові хорди ЛШ.

10.06.2025 представником позивача на адресу ІНФОРМАЦІЯ_4 надіслано адвокатський запит (накладна АТ «Укрпошта» № 5002500019744) про надання копії довідки військово-лікарської комісії разом з результатами всіх пройдених обстежень та аналізів відносно ОСОБА_1 . Листом від 17.06.2025 № 5359 ІНФОРМАЦІЯ_5 повідомив, що військово-лікарська комісія Саксаганського району функціонує на базі КНП «Криворізька міська лікарня № 5» Дніпропетровської обласної ради, та запропонував звернутися до відповідних розпорядників інформації за належністю.

27.06.2025 представником позивача надіслано адвокатський запит аналогічного змісту на адресу КНП «Криворізька міська лікарня № 5» Криворізької міської ради (накладна АТ «Укрпошта» № 5002500019434), на який листом від 01.07.2025 № 485 надано довідку військово-лікарської комісії від 04.06.2025 № 2025-06-04-1356-2062-0.

Не погоджуючись із вказаним рішенням про призов на військову службу під час мобілізації, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи справу по суті, надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан, дію якого в подальшому неодноразово продовжено. Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено проведення загальної мобілізації, зокрема на території Дніпропетровської області.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).

Згідно з ч. 3 ст. 1 Закону № 2232-XII військовий обов`язок включає, зокрема, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу, проходження військової служби, виконання військового обов`язку в запасі, дотримання правил військового обліку. Частиною 7 ст. 1 цього Закону визначено, що виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону № 2232-XII призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.

Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII) громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду, а також проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Частиною 5 ст. 22 Закону № 3543-XII встановлено, що призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин. Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 6 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі - Порядок № 560), визначено, що призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період здійснюється у строки та в обсягах, визначених мобілізаційними планами, мобілізаційними директивами (розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил або Генерального штабу Збройних Сил, та включає: оповіщення резервістів та військовозобов`язаних про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки; прибуття резервістів та військовозобов`язаних до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, уточнення своїх персональних даних, внесення відповідних змін у військово-облікові документи та до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів; проходження резервістами та військовозобов`язаними медичного огляду для визначення придатності до військової служби; перевірку підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення; документальне оформлення призову на військову службу під час мобілізації; відправлення призваних громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби.

Аналіз наведених норм свідчить, що обов`язковою умовою призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є проходження ним медичного огляду та визнання його придатним до військової служби за рішенням військово-лікарської комісії. Висновок про придатність (непридатність) особи до військової служби за станом здоров`я належить до компетенції військово-лікарської комісії і не може бути замінений іншими медичними документами. Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки не наділений повноваженнями самостійно оцінювати стан здоров`я військовозобов`язаного та переглядати висновок військово-лікарської комісії, а зобов`язаний керуватися ним при вирішенні питання про призов.

У цій справі судом встановлено, що 04.06.2025 позивач пройшов медичний огляд, за результатами якого військово-лікарською комісією видано довідку від 04.06.2025 № 2025-06-04-1356-2062-0 про визнання його придатним до військової служби. Саме на підставі цього висновку та в межах повноважень, визначених ч. 7 ст. 1 Закону № 2232-XII, ч. 5 ст. 22 Закону № 3543-XII і Порядком № 560, начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 видано наказ від 04.06.2025 № 170 про призов позивача на військову службу під час мобілізації та направлення його до військової частини. Послідовність дій відповідача 1 (прибуття військовозобов`язаного, медичний огляд, документальне оформлення призову, відправлення до місця проходження служби) відповідає процедурі, визначеній п. 6 Порядку № 560.

Довідка військово-лікарської комісії від 04.06.2025 № 2025-06-04-1356-2062-0 є чинною, у встановленому законом порядку не скасована, недійсною не визнана, її висновок позивачем у межах цієї справи не оскаржується, вимог до військово-лікарської комісії або до закладу охорони здоров`я, на базі якого вона функціонує, позивачем не заявлено. За таких обставин суд не має правових підстав вважати, що на час видання оспорюваного наказу існував інший, ніж зафіксований у цій довідці, висновок щодо придатності позивача до військової служби.

Доводи позивача про наявність у нього захворювань, які призводять до значних порушень функцій організму, суд оцінює критично. Медичні документи, на які посилається позивач, а саме виписка із медичної карти стаціонарного хворого № У-3527 про лікування у період з 05.06.2025 по 20.06.2025 та результати доплерівської ехокардіографії від 12.06.2025, складені після проходження позивачем медичного огляду і після видання оспорюваного наказу від 04.06.2025, а тому об`єктивно не могли бути враховані відповідачем 1 при прийнятті оспорюваного рішення. Правомірність рішення суб`єкта владних повноважень оцінюється з урахуванням обставин, що існували та були відомі йому на момент прийняття такого рішення.

Крім того, зазначені документи не містять висновку про непридатність або обмежену придатність позивача до військової служби; такого висновку за наслідками стаціонарного лікування чи обстеження не робилося, на повторний медичний огляд військово-лікарською комісією позивач не направлявся, а доказів звернення до відповідача 1 із заявою про направлення на повторний медичний огляд у зв`язку зі зміною стану здоров`я матеріали справи не містять. Навпаки, за результатами доплерівської ехокардіографії від 12.06.2025 порожнини серця позивача не збільшені, а скорочувальна функція серця не порушена, що не узгоджується з твердженням про значні порушення функцій організму.

Суд також враховує, що встановлення діагнозу саме по собі не є підставою для визнання особи непридатною до військової служби: придатність визначається за наслідками медичного огляду з урахуванням ступеня порушення функцій організму відповідно до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, на яке посилається і сам позивач, проте жодного конкретного припису якого на обґрунтування своєї позиції не наводить.

Щодо доводів позивача про порушення відповідачами норм права суд зазначає таке. У позовній заяві позивач наводить положення ст. 17, 65, п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону № 2232-XII, Закону № 3543-XII та Порядку № 560, які визначають конституційний обов`язок громадян щодо захисту Вітчизни, повноваження територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки і порядок проведення призову під час мобілізації. Однак ці норми не встановлюють заборон чи обмежень, які були б порушені відповідачами; навпаки, вони підтверджують наявність у ІНФОРМАЦІЯ_4 повноважень на призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації та визначають процедуру, дотримання якої встановлено судом. Наведені позивачем норми ст. 2, 4, 5, 19, 72, 77 КАС України та ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосуються права на судовий захист і юрисдикції адміністративних судів, а не правомірності оспорюваних рішень по суті.

Стверджуючи про порушення низки нормативно-правових актів і законів, позивач не зазначив, які саме норми права порушено відповідачами при прийнятті оспорюваних рішень, у чому конкретно полягає таке порушення та якій саме вимозі закону не відповідають їхні дії. Позовна заява не містить і обґрунтування невідповідності дій відповідачів жодному з критеріїв, визначених ч. 2 ст. 2 КАС України: позивач не навів доводів про те, що оспорюваний наказ прийнято поза межами повноважень або у спосіб, не визначений Конституцією та законами України, з використанням повноваження не з тією метою, з якою його надано, необґрунтовано, упереджено, недобросовісно, нерозсудливо, непропорційно чи несвоєчасно. Не наведено й обґрунтування невідповідності дій відповідачів вимогам ч. 2 ст. 19 Конституції України, оскільки позивач не вказав, за межі яких саме повноважень вийшов відповідач 1 і який передбачений законом спосіб дій ним не дотримано.

Обов`язок довести обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, покладено на позивача (ч. 1 ст. 77 КАС України). Установлений ч. 2 ст. 77 КАС України обов`язок суб`єкта владних повноважень доводити правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності не звільняє позивача від доказування тих обставин, на які він посилається як на підставу позову, зокрема факту порушення його прав, свобод чи інтересів. Позивач же обмежився загальним твердженням про порушення його конституційних прав, не підтвердивши це твердження ані нормативним обґрунтуванням, ані доказами.

Суд наголошує, що сама лише незгода особи з рішенням суб`єкта владних повноважень не є підставою для визнання такого рішення протиправним та його скасування. Для задоволення позову необхідно встановити не лише незгоду позивача, а й конкретне порушення норм права, допущене суб`єктом владних повноважень при прийнятті рішення, і порушення внаслідок цього прав, свобод чи інтересів позивача. У цій справі таких обставин не встановлено.

Оскільки суд не встановив протиправності дій ІНФОРМАЦІЯ_4 та підстав для скасування Витягу із наказу від 04.06.2025 № 170, позовна вимога про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_4 скасувати цей Витяг, будучи похідною від першої вимоги, також задоволенню не підлягає.

Щодо позовної вимоги до Військової частини НОМЕР_1 про виключення позивача зі списків особового складу суд зазначає, що ця вимога, як зазначає і сам позивач, є похідною від вимог про визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_4 і скасування наказу про призов, у задоволенні яких відмовлено. Крім того, позивач не надав жодного доказу зарахування його до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 (наказу про зарахування, довідки військової частини тощо), а Військова частина НОМЕР_1 у клопотанні від 15.04.2026 повідомила, що за результатами перевірки списків особового складу ОСОБА_1 у них відсутній та в розташуванні військової частини не перебуває. Отже, обставина, з якою позивач пов`язує цю вимогу, не доведена.

Клопотання Військової частини НОМЕР_1 про заміну неналежної сторони задоволенню не підлягає. Відповідно до ч. 3 ст. 48 КАС України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Обов`язковою умовою такої заміни є згода позивача, якої матеріали справи не містять; заявник також не зазначив особи, яку, на його думку, слід залучити як належного відповідача. Наведені у клопотанні обставини враховано судом при оцінці доведеності позовних вимог по суті спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Перевіривши оспорювані дії та наказ за наведеними критеріями, суд дійшов висновку про їх відповідність цим вимогам.

Згідно зі ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд ураховує, що відповідачі правом на подання відзиву не скористалися і правомірність оспорюваних рішень та дій у порядку ч. 2 ст. 77 КАС України не доводили. Водночас ненадання відзиву саме по собі не є підставою для задоволення позову: за приписами ч. 6 ст. 162 КАС України суд вирішує справу за наявними матеріалами, а наявні у справі докази, зокрема довідка військово-лікарської комісії від 04.06.2025 № 2025-06-04-1356-2062-0 про придатність позивача до військової служби, підтверджують наявність правових підстав для його призову на військову службу під час мобілізації.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивач не довів ані протиправності дій відповідачів, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та у задоволенні позову слід відмовити повністю.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову розподіл судових витрат за правилами ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова