Рішення від 02 серпня 2026 р. у справі №160/32529/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 рокуСправа №160/32529/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, в якій позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка виразилась у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 23 липня 2016 року по 28 лютого 2018 року індексації грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з визначенням місяців, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, січень 2008 року;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 23 липня 2016 року по 28 лютого 2018 року індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базових місяців) - січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум;

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка виразилась у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 23 липня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 23 липня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 , яка перебувала на фінансовому забезпеченні Військової частини НОМЕР_1 , та на цей час виключений зі списків особового складу і всіх видів забезпечення. За період з 23 липня 2016 року по 28 лютого 2018 року індексація грошового забезпечення позивачу не нараховувалась та не виплачувалась. Позивач зазначає, що індексація доходів населення віднесена законом до державних соціальних гарантій, є складовою грошового забезпечення військовослужбовця та підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті, а місяцем, з якого здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації, є січень 2008 року - місяць останнього перед спірним періодом підвищення посадових окладів військовослужбовців. На суму невиплаченої індексації позивач просить нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами, та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити. Позиція відповідача зводиться до того, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер та є складовою заробітної плати, а тому про порушення свого права позивач мав дізнатися з дня одержання щомісячного грошового забезпечення, у зв`язку з чим позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду, встановлений частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України, і наявні підстави для залишення позову без розгляду.

Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. Згідно з частиною п`ятою статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 , яка перебувала на фінансовому забезпеченні Військової частини НОМЕР_1 , та зарахований до списків особового складу військової частини з 23.07.2016.

Згідно з довідкою Військової частини НОМЕР_1 про нараховане та виплачене грошове забезпечення ОСОБА_1 індексація грошового забезпечення у 2016 році позивачу не нараховувалась та не виплачувалась. За даними карток особового рахунку військовослужбовця за 2017-2019 роки, виданих Військовою частиною НОМЕР_1 , індексація грошового забезпечення позивачу за спірний період також не нараховувалась.

09.09.2025 представник позивача звернувся до Військової частини НОМЕР_1 із заявою про нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 23.07.2016 по 28.02.2018 з урахуванням базового місяця - січень 2008 року.

Листом від 30.09.2025 Військова частина НОМЕР_1 повідомила, що листом директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 № 248/3/9/1/2 індексація грошового забезпечення військовослужбовцям починаючи з 01.01.2016 припинена до окремого рішення у зв`язку з відсутністю механізму її нарахування, а відповідно до роз`яснень Міністерства соціальної політики України від 08.08.2017 № 13700/3 та від 08.08.2017 № 78/0/66-17 механізму нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні періоди немає. У цьому ж листі відповідач зазначив, що індексація грошового забезпечення починаючи з 01.01.2016 по 28.02.2018 військовослужбовцям не нараховувалась та не виплачувалась у зв`язку з незакладенням до бюджету коштів для виплати індексації в зазначений період, а надати розрахунок індексації грошового забезпечення за період з 23.07.2016 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця січень 2008 року не має можливості.

Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи справу по суті, надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з частинами першою, другою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Частиною третьою статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 № 2017-III (далі - Закон № 2017-III) визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін. Відповідно до частини другої статті 19 Закону № 2017-III державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII (далі - Закон № 1282-XII) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 Закону № 1282-XII визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до статті 4 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотки. Згідно зі статтею 6 Закону № 1282-XII порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078), згідно з пунктом 2 якого індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Абзацом другим пункту 4 Порядку № 1078 передбачено, що оплата праці, грошове забезпечення індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Згідно з абзацом восьмим пункту 4 Порядку № 1078 у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Абзацом першим пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній з 09.12.2015) встановлено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Згідно з пунктом 10-2 Порядку № 1078 для працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, яких переведено на іншу роботу (місце проходження служби), а також для новоприйнятих працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає працівник, військовослужбовець, поліцейський, особа рядового і начальницького складу.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошових доходів населення є однією з основних державних соціальних гарантій, а індексація грошового забезпечення військовослужбовця становить складову такого забезпечення, має систематичний (щомісячний) характер і підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті. Базовим (вихідним) для обчислення індексу споживчих цін є місяць, у якому відбулося підвищення посадового окладу за посадою, яку займає військовослужбовець.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців; згідно з пунктом 13 цієї постанови вона набрала чинності з 01.01.2008. Наступне підвищення посадових окладів військовослужбовців відбулося з 01.03.2018 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704. Отже, у період з 01.01.2008 по 28.02.2018 посадові оклади військовослужбовців залишалися незмінними, а тому місяцем, з якого здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення позивача, є січень 2008 року.

Висновки про віднесення індексації грошового забезпечення до складу грошового забезпечення військовослужбовців та про обов`язковість її нарахування і виплати викладені у постановах Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 638/9697/17 та від 19.07.2019 у справі № 240/4911/18. Щодо визначення місяця, з якого обчислюється індекс споживчих цін, Верховний Суд у постанові від 19.05.2022 у справі № 380/11904/21 зазначив, що підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи, а у постанові від 28.06.2022 у справі № 420/4841/21 визнав січень 2008 року базовим місяцем для нарахування індексації відповідно до Порядку № 1078, оскільки в період з 01.01.2008 по 01.03.2018 посадові оклади військовослужбовців були незмінними.

Повноваження суб`єкта владних повноважень щодо визначення місяця, з якого обчислюється індекс споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення, не є дискреційними, оскільки законодавцем установлено єдиний правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величиною індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого в розмірі 103 відсотки. Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.11.2021 у справі №120/313/20-а, від 26.01.2022 у справі № 400/1118/21 та від 20.04.2022 у справі №420/3593/20.

Обов`язок щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ґрунтується безпосередньо на законі та не поставлений законодавцем у залежність від наявності або відсутності бюджетних асигнувань, передбачених кошторисом установи, а також від наявності відомчих роз`яснень щодо механізму такого нарахування. Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Кечко проти України» від 08.11.2005 (заява № 63134/00) зазначив, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на підставу невиконання своїх зобов`язань.

Судом встановлено, що індексація грошового забезпечення за період з 23 липня 2016 року по 28 лютого 2018 року позивачу не нараховувалась та не виплачувалась, що прямо підтверджується довідкою про нараховане та виплачене грошове забезпечення, картками особового рахунку військовослужбовця та листом відповідача від 30.09.2025. Отже, бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за спірний період є протиправною, а порушене право позивача підлягає відновленню шляхом зобов`язання відповідача вчинити відповідні дії.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та сплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів на суму заборгованості частини недоотриманого грошового забезпечення з 23.07.2016 року по день фактичної виплати, суд зазначає наступне.

Верховний Суд в постанові від 14.05.2025 по справі № 160/672/24 зазначив:

«Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 16.11.2022 у справі № 674/22/17, від 24.07.2024 у справі № 520/2674/2020 від 31.07.2024 у справі № 480/1704/19, в яких зазначено, що основними умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та виплата нарахованих доходів. Виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу. Тобто виплата компенсації втрати частини доходів пов`язана з виплатою основної суми доходу.»

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог про нарахування та виплату індексації із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44, суд зазначає про таке.

Суд зауважує, що наразі відсутні підстави вважати, що після проведення перерахунку індексації грошового забезпечення та інших складових грошового забезпечення позивача, вони не будуть здійснені відповідачем з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44, оскільки таким перерахунок ще не проведений.

Так, позовні вимоги у вказаній частині звернені на майбутнє, а права позивача не є порушеними.

Отже, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі статтею 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач правомірності своєї бездіяльності належними та допустимими доказами не довів.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для часткового задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка виразилась у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 23 липня 2016 року по 28 лютого 2018 року індексації грошового забезпечення відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, - січень 2008 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 23 липня 2016 року по 28 лютого 2018 року індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова