Рішення від 02 серпня 2026 р. у справі №160/33456/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 рокуСправа №160/33456/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) в якій позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за період з 01 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу (базового місяця) для обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації грошового забезпечення, та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач у період з 27 лютого 2015 року до 05 січня 2024 року проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , проте індексація грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року йому не нараховувалась і не виплачувалась. Позивач наполягає, що з огляду на незмінність розмірів посадових окладів військовослужбовців, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294, до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, місяцем підвищення доходу (базовим місяцем) для обчислення індексу споживчих цін є січень 2008 року, а бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації є протиправною.

Ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити. Свою позицію відповідач обґрунтовує тим, що у межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України у січні 2016 року - лютому 2018 року не було; при виплаті грошового забезпечення військова частина керувалася роз`ясненнями директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 № 248/3/9/1/2 та від 26.03.2018 № 248/1485, а також роз`ясненнями Міністерства соціальної політики України; позивачем не доведено підстав для застосування січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін, а відповідна вимога є передчасною.

Відповідно до частини першої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. Згідно з частиною п`ятою статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з 27 лютого 2015 року до 05 січня 2024 року проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

Наказом Командувача Десантно-штурмових військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 09.12.2023 № 355 позивача призначено на посаду начальника логістики - заступника командира військової частини НОМЕР_4 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.01.2024 № 5 позивача з 05 січня 2024 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Листом від 12.10.2025 № 1691/329/вих ЗПІ командир військової частини НОМЕР_1 на адвокатський запит представника позивача від 20.09.2025 № 389/25 надав витяг з наказу від 05.01.2024 № 5, довідку про нараховане грошове забезпечення за період з січня 2020 року по січень 2024 року та довідку про нараховані суми грошової допомоги на оздоровлення і матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, а також повідомив, що розрахункові відомості військової частини НОМЕР_1 за період з 01.01.2016 до 31.12.2019 здані до Одеського територіального архівного відділу Галузевого державного архіву Міністерства оборони України.

За результатами розгляду адвокатського запиту представника позивача від 06.11.2025 № 435/25 Одеським територіальним архівним відділом Галузевого державного архіву Міністерства оборони України надано архівну довідку від 19.11.2025 № Р-1674/1582 у вигляді фотокопій карток особових рахунків на ОСОБА_1 за 2016-2019 роки по військовій частині НОМЕР_1 .

Зі змісту вказаної архівної довідки судом встановлено, що індексація грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року позивачу не нараховувалась і не виплачувалась. Доказів нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за цей період матеріали справи не містять.

Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи справу по суті, надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Права, пільги та соціальні гарантії військовослужбовців визначаються Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон № 2011-XII).

Згідно з частинами першою - четвертою статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін визначено Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII (далі - Закон № 1282-XII).

Відповідно до статті 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно зі статтею 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Статтею 4 Закону № 1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотки.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 № 2017-III індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, які згідно зі статтею 19 цього Закону є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.

Відповідно до абзаців першого, другого та п`ятого пункту 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення; у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується оплата праці (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Абзацами першим, другим пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів») установлено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів) значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків; обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Згідно з пунктом 10-2 Порядку № 1078 для військовослужбовців, яких переведено на інше місце проходження служби, а також для новоприйнятих обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає військовослужбовець.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що місяць, у якому відбулося підвищення оплати праці (грошового забезпечення) за рахунок її постійних складових, є базовим при проведенні індексації, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення посадового окладу за посадою, яку займає військовослужбовець.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців. Відповідно до пункту 13 указаної постанови вона набрала чинності з 01 січня 2008 року.

Вказана постанова діяла до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою з 01 березня 2018 року встановлено нові розміри посадових окладів військовослужбовців.

Отже, у період з 01 січня 2008 року до 01 березня 2018 року, який охоплює спірні правовідносини, розміри посадових окладів військовослужбовців не змінювалися, а зміна розмірів надбавок, доплат та премій, які не є підвищенням посадового окладу за посадою, на визначення місяця підвищення доходу (базового місяця) не впливає.

За таких обставин місяцем підвищення доходу (базовим місяцем) для обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року є січень 2008 року.

Такий висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 26 січня 2022 року у справі № 400/1118/21, від 20 квітня 2022 року у справі № 420/3593/20, від 23 серпня 2022 року у справі № 420/11641/21, від 21 березня 2023 року у справі № 620/7687/21, від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21 та від 19 квітня 2023 року у справі № 380/10594/21, відповідно до яких за умови останнього підвищення військовослужбовцям посадового окладу в січні 2008 року місяцем для розрахунку індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року до 28 лютого 2018 року включно для цілей застосування Порядку № 1078 є саме січень 2008 року.

У наведених постановах Верховний Суд також указав, що повноваження державних органів щодо визначення місяця підвищення тарифних ставок (окладів) для цілей застосування Порядку № 1078 не є дискреційними, оскільки нормами цього Порядку установлено лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величиною індексу споживчих цін порогу індексації, починаючи з місяця останнього підвищення посадового окладу за посадою, яку обіймає військовослужбовець.

Індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці, її нарахування та виплата гарантуються законом і є обов`язковими, а обмежене фінансування не впливає на право військовослужбовця отримати цей вид виплати, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22 червня 2023 року у справі № 520/6243/22.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Доказів нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року відповідачем до суду не надано.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року є протиправною, а належним та ефективним способом захисту порушеного права є зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу таку індексацію із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу (базового місяця), з урахуванням раніше нарахованих та виплачених сум.

Оскільки розрахунку сум індексації позивачем до суду не подано, конкретний розмір належних до виплати сум судом не визначається; обчислення індексації здійснюється відповідачем за правилами Порядку № 1078 у межах установленого судом періоду та з урахуванням визначеного місяця підвищення доходу (базового місяця).

Щодо позовної вимоги в частині зобов`язання відповідача виплатити індексацію грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб суд зазначає таке.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (далі - Порядок № 44).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що грошова компенсація за Порядком № 44 має похідний характер: вона обчислюється та виплачується у розмірі сум податку з доходів фізичних осіб, фактично утриманих із нарахованих військовослужбовцю виплат. Відтак право на таку компенсацію виникає лише після нарахування відповідної виплати та утримання з неї податку.

Судом установлено, що індексація грошового забезпечення за спірний період позивачу не нараховувалась, а тому податок з доходів фізичних осіб із цієї виплати не утримувався. За відсутності факту нарахування виплати та утримання з неї податку право позивача на грошову компенсацію сум податку не є порушеним, а заявлена в цій частині вимога є передчасною.

Аналогічний підхід щодо передчасності вимог, похідних від виплат, які не були нараховані, викладено у постановах Верховного Суду від 24 січня 2023 року у справі № 200/10176/19-а, від 20 квітня 2023 року у справі № 200/11746/19-а та від 24 липня 2024 року у справі № 520/2674/20.

За таких обставин позовна вимога в частині одночасної компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44 задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі статтею 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову: вимоги про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року та про зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити таку індексацію із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу (базового місяця) підлягають задоволенню, а в частині одночасної компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44 у задоволенні позову належить відмовити.

Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу (базового місяця) для обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше нарахованих та виплачених сум.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова