Рішення від 02 серпня 2026 р. у справі №160/34910/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 рокуСправа №160/34910/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, в якій позивач просить:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , пенсії за віком;

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 14.11.2025 № 045550032627 про відмову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу, що дає право на отримання пенсії за віком, періоди роботи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 : з 01.01.1992 по 30.12.1993 рр. (1 рік 11 місяців 30 днів), з 01.07.1994 по 23.06.1997 рр. (2 роки 11 місяців 23 дні), згідно із записами в трудовій книжці НОМЕР_2 від 12.04.1984 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач при досягненні 60-річного віку звернулася із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Проте, рішенням відповідача-2 від 14.11.2025 № 045550032627 їй було відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу (зараховано 27 років 01 місяць 11 днів при необхідних 32 роках). До страхового стажу не зараховано періоди роботи позивача з 01.01.1992 по 30.12.1993 та період проходження служби в органах внутрішніх справ з 01.07.1994 по 23.06.1997 на території Російської Федерації з посиланням на припинення з 01.01.2023 участі РФ в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Позивач вважає відмову протиправною, оскільки спірний трудовий стаж набутий нею під час чинності міжнародних угод, а припинення їх дії не має зворотної дії в часі та не може позбавляти її вже набутих соціальних прав і законних очікувань згідно зі ст. 58 Конституції України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подало відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що станом на дату звернення (07.11.2025) страховий стаж позивача становив 27 років 01 місяць 11 днів при необхідному стажі 32 роки відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Зауважив, що періоди роботи з 01.01.1992 по 30.12.1993 та з 01.07.1994 по 23.06.1997 не підлягають зарахуванню, оскільки вони мали місце на території РФ, яка з 01.01.2023 припинила участь в Угоді від 13.03.1992, у зв`язку з чим до страхового стажу можуть зараховуватися лише періоди роботи на території РРФСР по 31.12.1991.

Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області подало відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Зазначив, що заяву позивача було розглянуто за принципом екстериторіальності та прийнято правомірне рішення від 14.11.2025 № 045550032627 про відмову в призначенні пенсії через відсутність необхідного 32-річного страхового стажу. Вказував на денонсацію та вихід України з Угоди від 13.03.1992 (Постанова КМУ від 29.11.2022 № 1328) та припинення дії Угоди між Урядом України та Урядом РФ про трудову діяльність і соціальний захист громадян від 14.01.1993 (Постанова КМУ від 24.06.2023 № 639), а також на відсутність чинних двосторонніх угод між Україною та РФ.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 . 07 листопада 2025 року позивач звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За принципом екстериторіальності розгляд заяви позивача було здійснено Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області, яким прийнято рішення від 14.11.2025 № 045550032627 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зі змісту вказаного рішення слідує, що страховий стаж позивача становить 27 років 01 місяць 11 днів при необхідному страховому стажі 32 роки. До страхового стажу не зараховано періоди роботи з 01.01.1992 по 30.12.1993 та період проходження служби в органах внутрішніх справ з 01.07.1994 по 23.06.1997 на території Російської Федерації згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 від 12.04.1984, оскільки з 01.01.2023 Російська Федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування регулюються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV (далі — Закон №1058).

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону №1058 для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.

Згідно з ч. 4 ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачені інші правила, ніж ті, які містяться в цьому Законі, то застосовуються правила за цими договорами (угодами).

До 01 січня 2023 року питання пенсійного забезпечення громадян, які працювали на території Російської Федерації, регулювалися нормами Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (далі — Угода від 13.03.1992), а також Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14 січня 1993 року.

Статтею 6 Угоди від 13.03.1992 визначено, що призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання чинності цією Угодою. Обчислення пенсій проводиться із заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.

Дійсно, Постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» Україна вийшла з вказаної Угоди. Також з 01 січня 2023 року участь у цій Угоді припинила Російська Федерація.

Разом з тим, оцінюючи вплив припинення дії міжнародних договорів на право позивача щодо врахування заробітної плати, отриманої під час їх дії, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правови акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У Рішенні Конституційного Суду України №1-рп/99 від 09.02.1999 зазначено, що дія нормативно-правового акта в часі починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Позивач працювала та отримувала заробітну плату на території РФ у період з 2001 по 2009 роки, тобто в період, коли вищевказані міжнародні угоди були чинними, а міждержавні відносини у сфері пенсійного забезпечення були належним чином врегульовані. У цей період у позивача виникли законні очікування та відповідне право на те, що отриманий нею заробіток буде враховано при обчисленні її пенсії в майбутньому.

Як зазначено у правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 19 червня 2018 року у справі №820/5348/17, розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу законом (крім випадків, якщо у самому законі не визначений інший порядок), що узгоджується з принципом правової визначеності.

Таким чином, подальша денонсація міжнародних угод або вихід з них держав-учасниць не може звужувати обсяг вже набутих позивачем конституційних соціальних прав чи позбавляти її права на врахування заробітної плати за періоди роботи, які мали місце під час дії цих угод.

Згідно зі ст. 6 Угоди між Урядом України і Урядом РФ про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14 січня 1993 року, документи, видані компетентними органами сторін, визнаються без легалізації. На момент видачі довідок про заробітну плату (12 червня 2009 року) ці документи не потребували будь-якого додаткового засвідчення чи легалізації. Подальше запровадження воєнного стану та прийняття Кабінетом Міністрів України обмежувальних заходів не може мати зворотної дії в часі та застосовуватися до документів, які були офіційно видані та отримані позивачем задовго до набрання чинності цими обмеженнями.

За таких обставин, відповідач не мав правових підстав для незарахування до страхового стажу позивача окремих періодів роботи згідно з оскаржуваним рішенням.

Таким чином, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 14.11.2025 № 045550032627 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо вимог про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , пенсії за віком, то встановлено судом, у призначені пенсії відмовило саме Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.

Верховний Суд в постанові від 10.04.2018 року в справі № 348/2160/15-а (провадження № К/9901/32093/18) дійшов висновку, що обов`язок щодо обчислення загального стажу роботи особи та стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, покладено на орган Пенсійного фонду України, а тому для вирішення питання щодо призначення та виплати пенсії відповідачу слід встановити всі необхідні умови, яким має відповідати позивач для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

При цьому, суд враховує ту обставину, що у силу абзацу 13 пункту 4.2 Порядку №22-1 (у редакції постанови Пенсійного фонду від 16.12.2020 №25-1) після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

А відповідно до абзацу 1 пункту 4.10 Порядку №22-1, після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

За таких обставин, оскільки у спірних відносинах компетентним органом для розгляду заяви позивачки про призначення пенсії за віком на пільгових умовах визначено ГУ ПФУ в Миколаївській області, оскільки вказаний суб`єкт владних повноважень останнім розглядав надані позивачем документи і саме він має завершити процедуру призначення позивачу пенсії за віком.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно вимог статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За викладених обставин, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 606,00 грн. у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог.

Керуючись ст. ст.243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 14.11.2025 № 045550032627 про відмову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 у призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до страхового стажу періоди роботи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 : з 01.01.1992 по 30.12.1993 рр. (1 рік 11 місяців 30 днів), з 01.07.1994 по 23.06.1997 рр. (2 роки 11 місяців 23 дні), згідно із записами в трудовій книжці НОМЕР_2 від 12.04.1984 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.11.2025 року про призначення пенсії за віком.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 606,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова