Рішення від 02 серпня 2026 р. у справі №160/34410/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 рокуСправа №160/34410/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області №263040019235 від 17.11.2025;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.11.2025 року про призначення пенсії за віком та зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з коефіцієнтом 1,5 як для району Крайньої Півночі: 30.05.1980- 31.12.1990; 01.01.1992 - 17.09.1992; 18.09.1992 - 16.02.1995; 16.02.1995 - 30.12.2004.

Позивач вважає відмову відповідача протиправною, оскільки документи СРСР не потребують легалізації чи проставлення апостиля, а припинення дії Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення з 19.06.2023 не має зворотної дії в часі до періодів роботи, набутих до цієї дати, що підтверджується статтею 58 Конституції України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

Відповідач правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 10 листопада 2025 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За результатами розгляду вказаної заяви Відділом призначення пенсій Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії №263040019235 від 17 листопада 2025 року.

Вказаним рішенням визначено страховий стаж позивача у розмірі 11 років 09 місяців 01 день при необхідному страховому стажі 30 років та відмовлено у призначенні пенсії за віком на підставі статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Підставою для незарахування до страхового стажу позивача окремих періодів роботи згідно з оскаржуваним рішенням стало те, що:

період роботи на території російської федерації з 30.05.1982 по 31.12.1990 з урахуванням пільгового коефіцієнта 1.5 (Крайня Північ) не зараховано, оскільки документ «трудовий договір від 30.05.1980 №842» не містить апостиль;

періоди роботи на території російської федерації з 01.01.1992 по 17.09.1992, з 18.09.1992 по 16.02.1995, з 16.02.1995 по 30.12.2004 не зараховано, оскільки з 19.06.2023 припинена для України дія Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування регулюються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV (далі - Закон №1058).

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону №1058 для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.

Згідно з ч. 4 ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачені інші правила, ніж ті, які містяться в цьому Законі, то застосовуються правила за цими договорами (угодами).

До 01 січня 2023 року питання пенсійного забезпечення громадян, які працювали на території Російської Федерації, регулювалися нормами Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (далі — Угода від 13.03.1992), а також Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14 січня 1993 року.

Статтею 6 Угоди від 13.03.1992 визначено, що призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання чинності цією Угодою. Обчислення пенсій проводиться із заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.

Дійсно, Постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» Україна вийшла з вказаної Угоди. Також з 01 січня 2023 року участь у цій Угоді припинила Російська Федерація.

Разом з тим, оцінюючи вплив припинення дії міжнародних договорів на право позивача щодо врахування заробітної плати, отриманої під час їх дії, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правови акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У Рішенні Конституційного Суду України №1-рп/99 від 09.02.1999 зазначено, що дія нормативно-правового акта в часі починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Позивач працювала та отримувала заробітну плату на території РФ у період з 2001 по 2009 роки, тобто в період, коли вищевказані міжнародні угоди були чинними, а міждержавні відносини у сфері пенсійного забезпечення були належним чином врегульовані. У цей період у позивача виникли законні очікування та відповідне право на те, що отриманий нею заробіток буде враховано при обчисленні її пенсії в майбутньому.

Як зазначено у правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 19 червня 2018 року у справі №820/5348/17, розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу законом (крім випадків, якщо у самому законі не визначений інший порядок), що узгоджується з принципом правової визначеності.

Таким чином, подальша денонсація міжнародних угод або вихід з них держав-учасниць не може звужувати обсяг вже набутих позивачем конституційних соціальних прав чи позбавляти її права на врахування заробітної плати за періоди роботи, які мали місце під час дії цих угод.

Згідно зі ст. 6 Угоди між Урядом України і Урядом РФ про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14 січня 1993 року, документи, видані компетентними органами сторін, визнаються без легалізації. На момент видачі довідок про заробітну плату (12 червня 2009 року) ці документи не потребували будь-якого додаткового засвідчення чи легалізації. Подальше запровадження воєнного стану та прийняття Кабінетом Міністрів України обмежувальних заходів не може мати зворотної дії в часі та застосовуватися до документів, які були офіційно видані та отримані позивачем задовго до набрання чинності цими обмеженнями.

За таких обставин, відповідач не мав правових підстав для незарахування до страхового стажу позивача окремих періодів роботи згідно з оскаржуваним рішенням.

Таким чином, рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області №263040019235 від 17.11.2025 є протиправним та підлягає скасуванню.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно вимог статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За викладених обставин, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

Керуючись ст. ст.243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області №263040019235 від 17.11.2025.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з коефіцієнтом 1,5 як для району Крайньої Півночі: 30.05.1980- 31.12.1990; 01.01.1992 - 17.09.1992; 18.09.1992 - 16.02.1995; 16.02.1995 - 30.12.2004.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.11.2025 року про призначення пенсії за віком.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова