Рішення від 02 серпня 2026 р. у справі №160/27368/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 рокуСправа №160/27368/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої абзацом сьомим пункту 1-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 20 100 гривень в розрахунку на місяць за період з 15.11.2024 по 02.03.2025;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену абзацом сьомим пункту 1-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 20 100 гривень в розрахунку на місяць за період з 15.11.2024 по 02.03.2025.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 та є учасником бойових дій. 29.01.2024 позивач отримав поранення, пов`язане із захистом Батьківщини, у зв`язку з чим його увільнено із займаної посади у військовій частині та зараховано у розпорядження на час лікування. Згідно з довідкою військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_2 від 15.11.2024 № 9460 позивача на підставі ст. 78б, 42б, 39в, 40в, 61в графи ІІ Розкладу хвороб визнано придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони та непридатним до служби у Десантно-штурмових військах, підрозділах спеціального призначення, на підводних човнах, надводних кораблях, у спецспорудах. Позивач вказує, що таке формулювання за своїм змістом відповідає скасованому статусу «обмежено придатний», а тому він відповідає всім умовам, за яких абзацом сьомим пункту 1-1 Постанови № 168 передбачено виплату додаткової винагороди у розмірі 20 100 гривень. Зазначає, що згідно з випискою з банківського рахунку за період з 15.11.2024 по 02.03.2025 така винагорода йому не нараховувалася та не виплачувалася, а на адвокатський запит від 24.04.2025 відповідач листом від 17.07.2025 повідомив про неможливість її виплати з огляду на формулювання висновку військово-лікарської комісії. Вважаючи вказану бездіяльність відповідача протиправною, а свої конституційні права та гарантії на належний соціальний захист порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом. Просить позов задовольнити повністю.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк не скористався (ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України), що не перешкоджає вирішенню справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Позивач, ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 та є учасником бойових дій.

29.01.2024 позивач отримав поранення, пов`язане із захистом Батьківщини, а саме вибухову травму, множинні вогнепальні осколкові сліпі поранення м`яких тканин лівого плеча, обох стегон, лівої гомілки, правого гомілковостопного суглоба, правої стопи, вогнепальний перелом середньої фаланги ІІ пальця правої кисті. Обставини поранення підтверджуються довідкою про обставини поранення від 08.02.2024 № 692/71, виданою командиром Військової частини НОМЕР_1 . Згідно з наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04.07.2007 № 370 отримане позивачем поранення належить до поранень тяжкого ступеня.

У зв`язку з отриманим пораненням позивача увільнено із займаної посади у Військовій частині НОМЕР_1 та зараховано у розпорядження командира військової частини на час лікування.

Згідно з довідкою військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_2 від 15.11.2024 № 9460 позивачу встановлено діагноз за кодом Т94 - наслідки вибухової травми від 29.01.2024, множинних вогнепальних осколкових сліпих поранень м`яких тканин лівого плеча, обох стегон, лівої гомілки, правого гомілковостопного суглоба, правої стопи у вигляді післяопераційних рубців та невидалених сторонніх тіл (осколків), вогнепального перелому середньої фаланги ІІ пальця правої кисті, лікованого оперативно, зі стійкою комбінованою контрактурою правого гомілковостопного суглоба та посттравматичною невропатією правого сідничного нерва з больовим синдромом і помірним порушенням функції правої нижньої кінцівки; посттромбофлебітичну хворобу вен правої нижньої кінцівки, хронічну венозну недостатність І ст., гіпертонічну хворобу І ст., дифузний кардіосклероз. Постановою військово-лікарської комісії визначено, що поранення пов`язане із захистом Батьківщини, а захворювання пов`язані з проходженням військової служби. На підставі ст. 78б, 42б, 39в, 40в, 61в графи ІІ Розкладу хвороб позивача визнано придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони та непридатним до служби у Десантно-штурмових військах, підрозділах спеціального призначення, на підводних човнах, надводних кораблях, у спецспорудах.

Згідно з військовим квитком позивача 02.03.2025 звільнено з Військової частини НОМЕР_1 , а 05.03.2025 позивач вибув до нового місця служби - військової частини НОМЕР_4 .

Згідно з випискою з банківського рахунку позивача за період з 15.11.2024 по 02.03.2025 додаткова винагорода у розмірі 20 100 гривень позивачу не нараховувалася та не виплачувалася.

24.04.2025 представник позивача адвокат Мандрик В.В. звернувся до Військової частини НОМЕР_1 з адвокатським запитом, у якому просив надати інформацію про підстави припинення виплати позивачу додаткової винагороди у розмірі 20 100 гривень (у розрахунку на місяць пропорційно часу перебування в розпорядженні).

Листом від 17.07.2025 Військова частина НОМЕР_1 повідомила, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 додаткова винагорода у розмірі 20100 гривень виплачується військовослужбовцям, яких у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, визнано військово-лікарською комісією обмежено придатними до військової служби або непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців та зараховано у розпорядження відповідних командирів, натомість у висновку довідки військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_2 від 15.11.2024 № 9460 зазначено про придатність позивача до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони.

Не погодившись із зазначеною відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Вирішуючи справу по суті та надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їхнього соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям і членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, є Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII; у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ст. 1-2 Закону № 2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Приписами ч. 4 ст. 9 Закону № 2011-XII встановлено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. У подальшому указами Президента України воєнний стан неодноразово продовжувався. Станом на дату розгляду справи воєнний стан в Україні триває.

Статтею 9-2 Закону № 2011-XII визначено, що під час дії воєнного стану військовослужбовцям щомісячно виплачується додаткова винагорода на умовах, у розмірах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168 (далі - Постанова № 168; у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що на період дії воєнного стану для військовослужбовців передбачена виплата додаткової винагороди.

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 28.06.2023 № 3161-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов`язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану» установлено, зокрема, що військовослужбовцям, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов`язаним з виконанням обов`язків військової служби щодо захисту Батьківщини, визнані військово-лікарською комісією обмежено придатними до військової служби або непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців та зараховані у розпорядження відповідних командирів, протягом двох місяців з дня зарахування у розпорядження (без урахування часу перебування у відпустці та на лікуванні) виплачується грошове забезпечення (без урахування додаткової винагороди) за останньою займаною посадою у повному обсязі. Після перебування у розпорядженні понад два місяці і до дня закінчення перебування у розпорядженні (дня виключення із списків особового складу під час звільнення з військової служби) таким військовослужбовцям щомісячно виплачуються оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років та додаткова винагорода у розмірі 20 100 гривень.

На виконання абзаців 2-8 п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 28.06.2023 № 3161-IX Постанову № 168 доповнено пунктами 1-1 та 1-2.

Так, відповідно до положень абзацу сьомого п. 1-1 Постанови № 168 (застосовується з 01.06.2023) установлено, що військовослужбовцям, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, визнані військово-лікарською комісією обмежено придатними до військової служби або непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців та зараховані у розпорядження відповідних командирів, протягом двох місяців з дня зарахування у розпорядження (без врахування часу перебування у відпустці та на лікуванні) виплачується грошове забезпечення (без урахування додаткової винагороди) за останньою займаною посадою у повному обсязі. Після перебування у розпорядженні понад два місяці і до закінчення перебування у розпорядженні таким військовослужбовцям щомісяця виплачується оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років та додаткова винагорода у розмірі 20 100 гривень.

Аналогічне положення міститься у п. 2 розділу XXXIV «Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану» Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі - Порядок № 260; у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), яким додатково визначено, що така додаткова винагорода у розмірі 20 100 гривень виплачується у розрахунку на місяць пропорційно часу перебування в розпорядженні.

Згідно з п. 8, 9 розділу XXXIV Порядку № 260 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини, керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин; накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.

Таким чином, визначальним для виплати цієї винагороди є: отримання поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини; визнання військово-лікарською комісією обмежено придатним до військової служби або непридатним до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців; зарахування у розпорядження відповідного командира; перебування у такому розпорядженні понад два місяці (до дня закінчення перебування в розпорядженні).

Як встановлено судом, 29.01.2024 позивач отримав тяжке поранення, пов`язане із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою про обставини поранення від 08.02.2024 № 692/71, виданою командиром Військової частини НОМЕР_1 , та довідкою військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_2 від 15.11.2024 № 9460.

У зв`язку з отриманим пораненням позивача увільнено із займаної посади та зараховано у розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 , у якому він перебував до 02.03.2025, тобто понад два місяці.

Згідно з довідкою військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_2 від 15.11.2024 № 9460 на підставі ст. 78б, 42б, 39в, 40в, 61в графи ІІ Розкладу хвороб позивача визнано придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони.

Разом з тим відповідач заперечує право позивача на отримання додаткової винагороди у розмірі 20100 гривень (у розрахунку на місяць пропорційно часу перебування в розпорядженні), мотивуючи це тим, що висновок військово-лікарської комісії від 15.11.2024 № 9460 не містить формулювання «обмежено придатний» чи «непридатний до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців», а тому не відповідає умовам, визначеним Постановою № 168 та наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, і, як наслідок, унеможливлює застосування положення щодо виплати додаткової винагороди у розмірі 20100 гривень.

Даючи оцінку вказаному, суд враховує, що 04.05.2024 набув чинності Закон України від 21.03.2024 № 3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», яким, серед іншого, скасовано статус «обмежено придатний».

Наказом Міністерства оборони України від 27.04.2024 № 262 затверджено зміни до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, які також набрали чинності 04.05.2024.

Відповідно до внесених змін визначено такі категорії придатності: непридатні до військової служби з виключенням із військового обліку; придатні до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони; тимчасово непридатні, які потребують лікування, відпустки, звільнення від виконання службових обов`язків; придатні.

Разом з тим зміни до Постанови № 168 та Порядку № 260 в частині заміни статусу «обмежено придатний» не внесені.

Суд звертає увагу, що правовідносини, які виникають у процесі реалізації встановленої державою гарантії для військовослужбовців на отримання належного їм розміру грошового забезпечення, мають базуватися на принципі юридичної визначеності. Цей принцип як складовий елемент верховенства права не дозволяє державі посилатися на відсутність або недосконалість нормативного акта, що визначає механізм реалізації прав, якщо саме право чітко закріплене законом.

Суд критично оцінює аргументи відповідача щодо невідповідності формулювання у довідці військово-лікарської комісії від 15.11.2024 № 9460 вимогам Постанови № 168 та Порядку № 260 з огляду на наступне.

Законом України від 21.03.2024 № 3621-IX було фактично змінено класифікацію придатності до військової служби, в результаті чого статус «обмежено придатний» був замінений на категорію «придатний до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони».

Отже, термін «обмежено придатний», який досі міститься у Постанові № 168 та Порядку № 260, за своїм змістовим та правовим наповненням є тотожним новому формулюванню придатності, яке встановлено щодо позивача довідкою військово-лікарської комісії від 15.11.2024 № 9460. Обидва статуси описують стан здоров`я особи, яка має обмеження щодо виконання бойових завдань у повному обсязі, але може проходити службу в підрозділах забезпечення чи штабних структурах. Це підтверджується і змістом самої довідки, згідно з якою позивача визнано непридатним до служби у Десантно-штурмових військах, підрозділах спеціального призначення, на підводних човнах, надводних кораблях та у спецспорудах, тобто встановлено обмеження щодо видів служби, характерні саме для статусу обмеженої придатності.

Суд наголошує, що особа має право розраховувати на стабільність норм, що визначають її право на соціальне забезпечення. Зміна термінології на рівні закону не повинна призводити до звуження обсягу вже існуючих прав військовослужбовця. Відмова у виплаті лише через те, що Кабінет Міністрів України або Міністерство оборони України вчасно не привели текст підзаконних актів (Постанови № 168 та Порядку № 260) у відповідність до термінології Закону № 3621-IX, є свідченням довільного обмеження законних прав позивача.

Дана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постанові від 21.11.2018 у справі № 824/166/15-а, де зазначено, що держава не може відмовляти у здійсненні особі певних виплат у разі чинності законодавчої норми, яка їх передбачає, та відповідності особи умовам, що ставляться для їх отримання.

За наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи суд дійшов висновку, що відповідач, не нарахувавши та не виплативши позивачу додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, у розмірі 20100 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу перебування в розпорядженні, а саме за період з 15.11.2024 по 02.03.2025 включно, допустив протиправну бездіяльність.

Як наслідок, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача слід зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, у розмірі 20 100 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу перебування в розпорядженні, а саме за період з 15.11.2024 по 02.03.2025 включно.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст.243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 20 100 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу перебування ОСОБА_1 в розпорядженні командира Військової частини НОМЕР_1 , а саме за період з 15.11.2024 по 02.03.2025 включно.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 20 100 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу перебування ОСОБА_1 в розпорядженні командира Військової частини НОМЕР_1 , а саме за період з 15.11.2024 по 02.03.2025 включно.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова