Рішення від 02 серпня 2026 р. у справі №160/12058/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 рокуСправа №160/12058/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Криворізька міська лікарня № 1» Криворізької міської ради про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Криворізька міська лікарня № 1» Криворізької міської ради, в якій позивач просить:

визнати протиправними дії та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального підприємства «Криворізька міська лікарня № 1» Криворізької міської ради від 06 листопада 2025 року № 231/25/4241/В та №231/25/4241/ВТ;

зобов`язати Комунальне підприємство «Криворізька міська лікарня № 1» Криворізької міської ради провести повторне оцінювання повсякденного функціонування ОСОБА_1 та прийняти рішення за наслідками такого огляду з питання встановлення належної причини групи інвалідності з урахуванням висновків суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що є колишнім військовослужбовцем, учасником бойових дій та учасником антитерористичної операції, звільненим з військової служби за станом здоров`я. За результатами оцінювання повсякденного функціонування особи, проведеного 06 листопада 2025 року, відповідач установив позивачу третю групу інвалідності з причиною «захворювання, одержані в період проходження військової служби». Позивач вважає, що відповідач належним чином не дослідив медичні документи, зокрема висновок військово-лікарської комісії, яким частину його захворювань визнано пов`язаними із захистом Батьківщини, унаслідок чого помилково зазначив причину інвалідності як пов`язану із проходженням військової служби замість причини, пов`язаної із захистом Батьківщини.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи відповідно до частини першої статті 257 та частини п`ятої статті 262 КАС України; відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Відповідач зазначив, що експертна команда з оцінювання повсякденного функціонування особи не наділена повноваженнями самостійно встановлювати або змінювати причинний зв`язок захворювання із проходженням військової служби чи із захистом Батьківщини, а зобов`язана діяти виключно на підставі підтверджувальних документів, зокрема висновків військово-лікарських комісій. За висновком військово-лікарської комісії основне інвалідизуюче захворювання позивача - хвороба Паркінсона - визначене як пов`язане з проходженням військової служби, а тому причину інвалідності встановлено відповідно до наявних медичних документів та висновку військово-лікарської комісії. Крім того, відповідач послався на те, що причину інвалідності у зв`язку з проходженням військової служби було визначено ще у листопаді 2024 року, а тому передбачений частиною другою статті 122 КАС України строк звернення до суду щодо підстав встановлення інвалідності позивачем пропущено.

Позивач подав відповідь на відзив, в якій підтримав позовні вимоги та зазначив, що згідно з пунктом 9 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи саме експертні команди фіксують причини інвалідності та встановлюють причинний зв`язок відповідно до підтверджувальних документів. У свідоцтві про хворобу не зазначено, яке захворювання є основним, а яке супутнім, тоді як частину захворювань військово-лікарською комісією визнано пов`язаними із захистом Батьківщини, чого відповідач під час оцінювання не врахував.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом та наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 01 липня 2020 року № 71-РС звільнений з військової служби у запас за станом здоров`я на підставі висновку військово-лікарської комісії. Позивач є учасником бойових дій (посвідчення серії НОМЕР_2 від 17 серпня 2018 року) та брав безпосередню участь в антитерористичній операції.

Згідно зі свідоцтвом про хворобу від 26 травня 2020 року № 1195, складеним госпітальною військово-лікарською комісією військової частини НОМЕР_3 , та випискою з медичної картки стаціонарного хворого від 02 червня 2020 року № 2135 військово-лікарською комісією встановлено діагнози позивача та причинний зв`язок захворювань, а саме: хвороба Паркінсона по Хен і Яру першого ступеня, акінетико-ригідно-тремтлива форма, легкі постуральні порушення - захворювання, пов`язане із проходженням військової служби; обмежений міжхребцевий остеохондроз, деформуючий спондильоз, спондилоартроз поперекового відділу хребта, хронічна вертеброгенна лівобічна люмбоішіалгія, гонартроз обох суглобів першого ступеня - захворювання, пов`язані із захистом Батьківщини.

Позивач має статус особи з інвалідністю з 2020 року. У листопаді 2024 року за результатами огляду Міжрайонною Зарічною медико-соціальною експертною комісією позивачу встановлено третю групу інвалідності у зв`язку із захворюванням (хвороба Паркінсона), пов`язаним з проходженням військової служби, строком на один рік - до 01 листопада 2025 року.

06 листопада 2025 року експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального підприємства «Криворізька міська лікарня № 1» Криворізької міської ради за результатами оцінювання повсякденного функціонування позивача прийнято рішення № 231/25/4241/Р, оформлене витягами № 231/25/4241/В та №231/25/4241/ВТ, яким позивачу встановлено третю групу інвалідності з причиною інвалідності «захворювання, одержані в період проходження військової служби і служби в органах внутрішніх справ, поліції, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, Держспецзв`язку». Основним інвалідизуючим захворюванням визначено хворобу Паркінсона (код G-20), супутніми - інший первинний гонартроз (М17.1), синдром стискання передньої спінальної та хребтової артерії (М47.00), радикулопатію (М54.10).

Не погоджуючись із визначеною причиною інвалідності, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи справу по суті, надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-XII (далі - Закон № 875-XII) особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 875-XII інвалідність повнолітній особі встановлюється за результатами оцінювання повсякденного функціонування особи, проведеного експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Абзацом четвертим статті 1 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» від 06 жовтня 2005 року № 2961-IV встановлено, що інвалідність - міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

З 1 січня 2025 року у зв`язку з реформуванням системи медико-соціальної експертизи, запровадженим Законом України № 4170-IX, замість медико-соціальної експертизи для повнолітніх осіб запроваджено оцінювання повсякденного функціонування особи. Експертиза щодо встановлення інвалідності проводиться експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи та Критеріїв встановлення інвалідності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» (далі - Постанова № 1338).

Організаційно-методичні засади проведення оцінювання та форми відповідних документів визначено наказами Міністерства охорони здоров`я України від 03 грудня 2024 року № 2022 «Про покладання прав та обов`язків Центру оцінювання функціонального стану особи» та від 10 грудня 2024 року № 2067 «Деякі питання забезпечення проведення оцінювання повсякденного функціонування особи».

Згідно з пунктом 9 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Постановою № 1338, експертні команди, зокрема, встановлюють групи (підгрупи) інвалідності, фіксують причини та час її настання відповідно до підтверджувальних документів, а також встановлюють причинний зв`язок інвалідності осіб за наявністю документів, що їх підтверджують, визначених пунктом 22 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи.

Пунктом 8 Критеріїв встановлення інвалідності, затверджених Постановою № 1338, визначено, що підставою для визнання особи особою з інвалідністю є одночасна наявність стійких порушень функцій організму, обмеження життєдіяльності відповідного ступеня та необхідності вжиття заходів соціального захисту. Третя група інвалідності встановлюється особам, які мають помірний (перший) ступінь обмеження одного або кількох критеріїв життєдіяльності людини.

Порядок встановлення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм та каліцтв військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, визначено Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800 (далі - Положення № 402). Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 розділу II та розділу 21 Положення № 402 саме військово-лікарська комісія визначає придатність до військової служби за станом здоров`я та встановлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, у тому числі їх зв`язок із проходженням військової служби або із захистом Батьківщини.

З наведених норм вбачається, що встановлення причинного зв`язку захворювання із проходженням військової служби або із захистом Батьківщини належить до виключної компетенції військово-лікарської комісії та здійснюється за результатами військово-лікарської експертизи у порядку, визначеному Положенням № 402. Експертна команда з оцінювання повсякденного функціонування особи такими повноваженнями не наділена: відповідно до пункту 9 Положення про експертні команди вона фіксує причину інвалідності та встановлює причинний зв`язок інвалідності виключно відповідно до підтверджувальних документів і не вправі самостійно визначати чи змінювати встановлену військово-лікарською комісією кваліфікацію причинного зв`язку захворювання.

Судом встановлено, що спір між сторонами стосується виключно визначеної відповідачем причини (причинного зв`язку) інвалідності: позивач не заперечує ані встановлену йому третю групу інвалідності, ані визначені діагнози, а вважає, що причину інвалідності належало визначити як пов`язану із захистом Батьківщини, а не з проходженням військової служби.

Разом з тим, як установлено судом, основним інвалідизуючим захворюванням позивача визначено хворобу Паркінсона (код G-20), яку висновком військово-лікарської комісії (свідоцтво про хворобу від 26 травня 2020 року № 1195) кваліфіковано як захворювання, пов`язане із проходженням військової служби. За таких обставин, фіксуючи причину інвалідності відповідно до підтверджувального документа - висновку військово-лікарської комісії щодо основного інвалідизуючого захворювання, відповідач діяв у межах повноважень, наданих пунктом 9 Положення про експертні команди, та не мав правових підстав самостійно змінювати встановлений військово-лікарською комісією причинний зв`язок цього захворювання на пов`язаний із захистом Батьківщини.

На підставі документів, зазначених у пункті 22 цього Порядку експертною командою фіксується причина інвалідності.

Під час розгляду справи члени експертної команди досліджують всі надані документи, а також відповідні медичні записи, що підтверджують стан здоров`я особи, щодо якої проводиться оцінювання, що містяться в електронній системі охорони здоров`я (пункт 31 Порядку).

Якщо наявної інформації недостатньо для прийняття рішення щодо оцінювання, експертна команда має право направити особу на додаткове медичне обстеження. У такому разі головуючий у справі формує електронне направлення в електронній системі охорони здоров`я відповідно до Порядку ведення Реєстру медичних записів, записів про направлення та рецептів в електронній системі охорони здоров`я, затвердженого МОЗ (пункт 32 Порядку).

Так, відповідач зазначив, що з наданих позивачем документів та матеріалів, основне інвалідизуюче захворювання позивача — хвороба Паркінсона — відповідно до висновку ВЛК визначене як: «захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби». Водночас окремі супутні захворювання (остеохондроз, гонартроз тощо) визначені ВЛК як такі, що пов`язані із захистом Батьківщини.

Проте, відповідачем не надано документи, на підставі яких прийнято оскаржуване рішення.

Таким чином, спірне рішення підлягає скасуванню та відповідач має провести повторне оцінювання позивача.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); а також з дотриманням інших наведених у цій нормі критеріїв.

Згідно зі статтею 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача. Відповідач як суб`єкт владних повноважень довів правомірність оскаржуваного рішення, натомість позивач належними та допустимими доказами протиправності дій відповідача не довів.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, у зв`язку з чим позовна заява підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Визнати протиправними дії та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального підприємства «Криворізька міська лікарня № 1» Криворізької міської ради від 06 листопада 2025 року № 231/25/4241/В та №231/25/4241/ВТ.

Зобов`язати Комунальне підприємство «Криворізька міська лікарня № 1» Криворізької міської ради провести повторне оцінювання повсякденного функціонування ОСОБА_1 та прийняти рішення за наслідками такого огляду з питання встановлення належної причини групи інвалідності з урахуванням висновків суду.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова