Рішення від 02 серпня 2026 р. у справі №160/28360/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 рокуСправа №160/28360/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної установи "Український державний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" про визнання протиправним та скасування рішення,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України», у якій позивач просить:

визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України», оформлене витягом № ЦО-262 від 09.04.2025;

зобов`язати відповідача надати позивачу повний текст зазначеного рішення експертної команди;

залишити в силі рішення КЗ КОР «Обласне бюро МСЕ» Фастівська міжрайонна медико-соціальна експертна комісія від 25.10.2023 № 10100;

зобов`язати відповідача призначити повторне оцінювання структури та функцій організму позивача з урахуванням екстериторіального принципу, визначити компенсатори повсякденного функціонування, встановити ступінь втрати професійної працездатності та провести огляд за місцем проживання позивача.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач з 2009 року страждає на ревматоїдний артрит, поліартрит та супутні захворювання, які, за твердженням позивача, мають хронічний і незворотний характер. Рішенням Фастівської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії від 25.10.2023 № 10100 позивачу вперше встановлено третю групу інвалідності із причиною «загальне захворювання», а 30.10.2024 інвалідність повторно підтверджено на строк до 01.11.2026; призначено виплату пенсії по інвалідності. Виплату пенсії припинено з квітня 2025 року. З відповіді органу Пенсійного фонду України позивач дізналася, що рішення медико-соціальної експертної комісії щодо неї скасовано за результатами перевірки, проведеної відповідачем. 06.06.2025 позивач отримала витяг з рішення експертної команди № ЦО-262 від 09.04.2025, яким рішення Фастівської МСЕК визнано необґрунтованим, встановлено, що наявні функціональні порушення незначно обмежують життєдіяльність і не дають підстав для встановлення групи інвалідності, а позивач не є особою з інвалідністю з 18.10.2023. Позивач вважає це рішення протиправним, необ`єктивним і таким, що прийняте заочно, без дослідження її медичних документів та без належної правової підстави; повний текст рішення їй не надано.

Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; відповідачу встановлено строк для подання відзиву.

Відповідач правом на надання відзиву не скористався (ч. 6 ст. 162 КАС України), у зв`язку з чим справа розглядається за наявними у ній доказами.

Справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 257, ч. 5 ст. 262 КАС України).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що рішенням Фастівської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії від 25.10.2023 № 10100 ОСОБА_1 вперше встановлено третю групу інвалідності із причиною «загальне захворювання». Довідкою до акта огляду серії 12 ААГ №855211 від 30.10.2024 інвалідність повторно підтверджено на строк до 01.11.2026 із черговим переоглядом 18.10.2026; видано індивідуальну програму реабілітації № 1357 від 30.10.2024 та призначено пенсію по інвалідності.

У межах кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023112360000016 від 18.08.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України, 16.10.2024 проведено обшук у приміщенні Фастівської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії, під час якого виявлено та вилучено 217 медико-експертних справ, зокрема справу позивача.

Листом Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 24.10.2024 № 56140-2024 вилучені медико-експертні справи, зокрема справу позивача, скеровано до відповідача з проханням переглянути, дослідити медичну документацію та за наявності підстав скасувати рішення структурних територіальних підрозділів КЗ КОР «Обласне бюро МСЕ» про встановлення групи інвалідності особам відповідно до переліку медико-експертних справ.

За результатами перегляду експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи відповідача прийнято рішення, оформлене витягом № ЦО-262 від 09.04.2025, яким рішення Фастівської МСЕК визнано необґрунтованим, установлено, що наявні функціональні порушення незначно обмежують життєдіяльність позивача і не дають підстав для встановлення групи інвалідності, а позивач не є особою з інвалідністю з 18.10.2023. Повний текст рішення позивачу не надіслано; направлено лише витяг з нього. На підставі витягу нарахування та виплату пенсії по інвалідності позивачу припинено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Вирішуючи справу по суті, надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 46 Конституції України громадянам гарантовано право на соціальний захист.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 № 875-XII інвалідність повнолітній особі встановлюється за результатами оцінювання повсякденного функціонування особи, проведеного експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Абзацом четвертим статті 1 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» від 06.10.2005 № 2961-IV інвалідність визначено як міру втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування медико-соціальної експертизи та впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» від 19.12.2024 № 4170-IX, який набрав чинності з 01.01.2025, систему медико-соціальної експертизи реформовано: замість медико-соціальних експертних комісій запроваджено проведення оцінювання повсякденного функціонування особи експертними командами. Порядок такого оцінювання, а також перевірки обґрунтованості раніше прийнятих рішень визначено постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи», якою затверджено, зокрема, Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи та Критерії встановлення інвалідності, а також наказами Міністерства охорони здоров`я України від 03.12.2024 № 2022 та від 10.12.2024 № 2067.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1338 передбачено, що документи та рішення, прийняті медико-соціальними експертними комісіями, є чинними та прирівнюються до рішень експертних команд. Водночас підстави для перевірки обґрунтованості таких рішень чітко визначені законодавством. Так, згідно з підпунктом 2 пункту 8 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи підставою для перевірки обґрунтованості прийнятого рішення є постанова слідчого, прокурора або ухвала слідчого судді стосовно особи, зазначеної у такій постанові слідчого, прокурора чи ухвалі слідчого судді.

Судом установлено, що перевірку обґрунтованості рішення Фастівської МСЕК щодо позивача ініційовано листом Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 24.10.2024 № 56140-2024, яким на перевірку скеровано 217 медико-експертних справ згідно з переліком. Ні постанови слідчого чи прокурора, ні ухвали слідчого судді стосовно позивача, зазначеної у такій постанові чи ухвалі, матеріали справи не містять. Кримінальне провадження № 42023112360000016 за ч. 2 ст. 364 КК України внесено з приводу дій посадових осіб медико-соціальної експертної комісії, а не стосовно позивача, яка у ньому як особа, щодо якої здійснюється провадження, не зазначена. За таких обставин передбачена підпунктом 2 пункту 8 Положення обов`язкова правова підстава для перевірки обґрунтованості рішення саме щодо позивача була відсутня.

Крім того, перевірка обґрунтованості раніше прийнятого рішення є перевіркою його законності, а не повторним установленням діагнозу, і за наявності підстав може мати наслідком скасування рішення лише за умови доведення очевидної невідповідності стану особи критеріям встановлення інвалідності, визначеним постановою Кабінету Міністрів України № 1338. Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.02.2026 у справі № 280/4630/25. Рішення про скасування має бути обґрунтованим та містити мотиви, з яких стан особи визнано таким, що не відповідає відповідним критеріям.

Наявний у матеріалах справи витяг № ЦО-262 від 09.04.2025 обмежується висновком про те, що функціональні порушення позивача незначно обмежують її життєдіяльність і не дають підстав для встановлення групи інвалідності, проте не містить мотивів такого висновку та посилань на конкретні критерії встановлення інвалідності, яким не відповідає стан здоров`я позивача. Повний текст рішення, який дозволив би перевірити його обґрунтованість, відповідачем позивачу не надано та до суду не подано.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Необхідність доведення суб`єктом владних повноважень правомірності скасування раніше встановленої інвалідності узгоджується з практикою Верховного Суду (постанова від 30.11.2020 у справі № 200/14695/19-а).

Відповідач правом на надання відзиву не скористався, доказів наявності передбаченої підпунктом 2 пункту 8 Положення підстави для перевірки обґрунтованості рішення саме щодо позивача, а також доказів обґрунтованості оскаржуваного рішення суду не надав, а отже, не довів правомірності прийнятого рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Оскаржуване рішення відповідача зазначеним критеріям не відповідає, оскільки прийняте за відсутності визначеної законом підстави для перевірки та є необґрунтованим.

Оцінивши докази у справі за правилами ст. 90 КАС України, з урахуванням засад змагальності сторін (ст. 9 КАС України) та обов`язку доказування (ч. 1, 2 ст. 77 КАС України), суд доходить висновку, що рішення експертної команди, оформлене витягом № ЦО-262 від 09.04.2025, є протиправним та підлягає скасуванню.

Належним способом захисту порушеного права позивача суд вважає зобов`язання відповідача провести повторне оцінювання повсякденного функціонування позивача з дотриманням установленої законодавством процедури. Водночас позовні вимоги про залишення в силі рішення Фастівської МСЕК від 25.10.2023 № 10100 та про встановлення групи інвалідності, визначення компенсаторів повсякденного функціонування і ступеня втрати професійної працездатності задоволенню не підлягають, оскільки вирішення цих питань належить до компетенції експертної команди за результатами оцінювання і не може бути здійснене судом, який не підміняє собою суб`єкта владних повноважень та не проводить медичну оцінку стану здоров`я особи. З цих же підстав не підлягає окремому задоволенню вимога про надання повного тексту скасованого рішення.

З огляду на викладене позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позивач не є суб`єктом владних повноважень, сплачений нею судовий збір пропорційно до задоволених вимог підлягає стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України», оформлене витягом № ЦО-262 від 09.04.2025.

Зобов`язати Державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» провести повторне оцінювання повсякденного функціонування ОСОБА_1 з дотриманням установленої законодавством процедури, зокрема з повідомленням та за участю особи і проведенням необхідного обстеження.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» на користь ОСОБА_1 судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 605,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова