Рішення від 02 серпня 2026 р. у справі №160/6507/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 рокуСправа №160/6507/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Царікової О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) про стягнення завданих державі матеріальних збитків,-

УСТАНОВИВ:

17.03.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 , в якому позивач просить:

- стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) завдані державі матеріальні збитки у розмірі 44 606,21 грн. (сорок чотири тисячі шістсот шість гривень 21 коп.).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 08.12.2025 № 346, старший солдат ОСОБА_1 01.12.2025 вибув на стаціонарне лікування до Військово-медичного клінічного центру Східного регіону, місто Дніпро (поранення). В подальшому до місця розташування військової частина НОМЕР_1 старший солдат ОСОБА_1 не прибув та припинив виходити на зв`язок зі службовими особами військової частини НОМЕР_1 . Будучи відсутнім у період з 01.12.2025 по 02.2026 без поважних причин на військовій службі, старший солдат ОСОБА_1 продовжував отримувати від військової частини НОМЕР_1 грошове забезпечення на свій банківський рахунок. Сума переплати грошового забезпечення відповідачу становить 44 606,21 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 відкрито провадження у справі та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.

Однак, відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. Обґрунтувань неможливості подання відзиву у строк, встановлений судом, клопотань про продовження строку на подання відзиву надано не було. Кореспонденція суду повернулася з адреси відповідача, вказаної в адміністративному позові.

За приписами частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини п`ятої та восьмої статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п. 8 ч. 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

Поряд з цим, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ухвалою суду продовжено строк розгляду справи до 03.08.2026.

Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.09.2025 № 260, старший солдат ОСОБА_1 призначений на посаду заступника командира 2 розвідувальної групи спеціального призначення 5 роти спеціального призначення НОМЕР_4 загону спеціального призначення військової частини НОМЕР_1 .

Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 08.12.2025 № 346, старшого солдата ОСОБА_1 вважати таким, що з 01.12.2025 вибув на стаціонарне лікування до Військово-медичного клінічного центру Східного регіону, місто Дніпро (поранення).

Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 09.02.2026 року № 593/нагд (з адміністративно-господарської діяльності) «Про призначення службового розслідування» було проведено службове розслідування щодо нез`явлення старшого солдата ОСОБА_1 з лікувального закладу вчасно без поважних причин до місця служби, результати якого відображено в акті службового розслідування вх.№ 1709/85666 від 03.03.2026.

За результатами проведеного службового розслідування встановлено, що 06.02.2026 о 19:30 годині від заступника командира батальйону логістики військової частини НОМЕР_1 надійшла усна доповідь за фактом нез`явлення із лікувального закладу до розташування військової частини НОМЕР_1 старшим солдатом ОСОБА_2 . 01.12.2025 старший солдат ОСОБА_3 вибув на лікування до Військово-медичного клінічного центру Східного регіону, місто Дніпро. Під час лікування старшого солдата ОСОБА_4 підполковник ОСОБА_5 постійно телефонував військовослужбовцю щодо обставин його лікування. Військовослужбовець в телефонних розмовах доповідав, що, попри лікування, стан його здоров`я залишається незадовільним. Подальші спроби зв`язатись з старшим солдатом ОСОБА_2 також виявились марними. До тимчасового розташування підрозділу військової частини НОМЕР_1 в районі населеного пункту АДРЕСА_3 військовослужбовець не з`явився. Фактичне місцезнаходження старшого солдата ОСОБА_4 невідоме.

Згідно із наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 06.02.2026 №38 старший солдат ОСОБА_1 вважається безпідставно відсутнім на військовій службі з 06.02.2026.

Із листа військової частини НОМЕР_5 від 18.02.2026 № 555/4928 вбачається, що військовослужбовець в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_1 , 1984 р.н., перебував 16.12.2025 на амбулаторному огляді у військовій частині НОМЕР_5 , скерований до ДП «Санаторій «Славутич» ім. Б.В. Пашковського, до закладу не з`явився.

З метою встановлення перебування старшого солдата ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні у ДП «Санаторій «Славутич» імені Б.В. Пашковського» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця», військовою частиною НОМЕР_1 було направлено відповідний запит.

Із листа ДП «Санаторій «Славутич» імені Б.В. Пашковського» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» від 16.02.2026 №58 вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не перебував у даному закладі.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 06.03.2026 №1133 “Про результати проведення службового розслідування” згідно старшого солдата ОСОБА_1 наказано:

1. Вважати колишнього заступника командира 2 розвідувальної групи спеціального призначення 5 роти спеціального призначення НОМЕР_4 загону спеціального призначення старшого солдата ОСОБА_6 , який знаходиться в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 військової частини НОМЕР_6 , безпідставно відсутнім на військовій службі з 01.12.2025.

2. Притягнути старшого солдата ОСОБА_6 до повної матеріальної відповідальності У розмірі 44606,21 гривень (сорок чотири тисячі шістсот шість гривень двадцять одна копійка).

3. На підставі пункту 15 розділу 1 «Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженої наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 (із змінами) не виплачувати грошове забезпечення за період безпідставної відсутності даного військовослужбовця та поновити виплату грошового забезпечення старшому солдату ОСОБА_7 , У разі повернення після самовільного залишення військової частини, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині).

4. У разі повернення до військової частини НОМЕР_1 старшого солдата ОСОБА_4 стягувати щомісячно до 20 відсотків його грошового забезпечення на підставі ч.1 ст. 13 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 №160-ІХ, до повного погашення суми завданої шкоди.

Вищевказаним наказом також наказано начальнику фінансово-економічної служби - головному бухгалтеру військової частини НОМЕР_1 суму у розмірі 44606,21 гривень (сорок чотири тисячі шістсот шість гривень двадцять одна копійка) занести до Книги нестач фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 .

На даний час старший солдат ОСОБА_1 надалі безпідставно відсутній на службі.

Вказане зумовило звернення позивача до суду з цим позовом.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Згідно довідки-розрахунку переплати від 24.02.2026 №453/ФС, яка видана на ім`я ОСОБА_1 вбачається, що останньому за період з 01.12.2025 по 06.02.2026 було нараховане грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, індексації, щомісячної премії, надбавки за особливості проходження служби, додаткової винагороди (100000) не бойова.

Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260).

Відповідно до п. 2 Порядку № 260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.

Пунктом 3 Порядку № 260 визначено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є:

штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).

Згідно з п. 9 Порядку № 260 грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов`язків у зв`язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою (відпустці за станом здоров`я) (далі - відпустка для лікування у зв`язку з хворобою), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні).

Відповідно до п. 12 Порядку № 260 військовослужбовцям, які тимчасово вибувають з військової частини зі збереженням грошового забезпечення за місцем служби, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які мають постійний характер, виплачуються за весь період такого вибуття.

Отже, у період перебування військовослужбовця на лікуванні за ним зберігається виплата грошового забезпечення.

Натомість, за п. 15 Порядку № 260 грошове забезпечення не виплачується, зокрема, за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше.

Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач в період з 01.12.2025 по 06.02.2026 ухилявся від виконання обов`язків військової служби, з лікування у ДП « ІНФОРМАЦІЯ_2 » імені ОСОБА_8 » ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» до військової частини НОМЕР_1 не повернувся та з 06.02.2026 на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №38 оголошений таким, що перебуває в СЗЧ з 06.02.2026, не виконує обов`язки військової служби, тому відповідно не мав права на отримання грошового забезпечення в силу положень п. 15 Порядку № 260.

При цьому суд враховує, що позивач у цьому випадку діяв добросовісно та нараховував відповідачу грошове забезпечення дистанційно, та не міг достеменно знати час закінчення курсу лікування та дату коли відповідач повинен був прибути до військової частини.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Тобто, за змістом цієї норми, зобов`язання з безпідставного придбання майна виникають за наявності трьох умов: набуття або зберігання майна; здійснення набуття або зберігання майна за рахунок іншої особи; відсутність правових підстав для такого набуття чи зберігання або припинення таких підстав згодом.

Водночас, ст. 1215 Цивільного кодексу України встановлює випадки, коли отримане набувачем від іншої особи майно, яке зовні могло б бути розцінене як безпідставно набуте, насправді не є таким.

Відповідно до закону не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Отже, що не підлягають поверненню безпідставно набуті кошти за умови наявності одночасно таких умов, як здійснення виплати добровільно, відсутність рахункової помилки та добросовісність набувача коштів. У разі якщо відсутня одна із наведених умов, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 1215 Цивільного кодексу України, то грошові кошти, виплачені набувачу, підлягають поверненню платнику.

Судом встановлено, що відповідач діяв недобросовісно, оскільки у період з 01.12.2025 по 06.02.2026 не виконував обов`язки військової служби, до військової частини з ДП «Санаторій «Славутич» імені ОСОБА_8 » ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» не повернувся, проте отримував грошове забезпечення, а відтак наявні підстави для стягнення безпідставно набутих внаслідок таких дій коштів.

Наведене свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України у разі задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Відтак, оскільки у спірних правовідносинах позивач вважається суб`єктом владних повноважень, адміністративний позов якого задоволено, а також беручи до уваги відсутність документально підтверджених доказів щодо понесених позивачем витрат на залучення свідків та проведення експертиз, судовий збір з відповідача не стягується.

Керуючись ст. ст. 2, 6-9, 19-20, 22, 25-26, 72, 77, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) про стягнення завданих державі матеріальних збитків, задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) завдані державі матеріальні збитки у розмірі 44 606 (сорок чотири тисячі шістсот шість) грн. 21 коп.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 03.08.2026.

Суддя О.В. Царікова