Рішення від 30 липня 2026 р. у справі №140/5441/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 року ЛуцькСправа № 140/5441/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Військової частини НОМЕР_1 з позовом про визнання протиправною бездіяльності щодо нерозгляду рапорту про звільнення з військової служби на підставі підпункту “ж” пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ “Про військовий обов`язок і військову службу” (далі – Закон №2232-ХІІ); зобов`язання звільнити з військової служби на підставі підпункту “ж” пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону №2232-ХІІ - у зв`язку із закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану.

Позов обґрунтований тим, що 12 січня 2023 року ОСОБА_1 уклав контракт про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України на посадах осіб сержантського і старшинського складу строком на 3 роки. Зміни та доповнення до контракту не вносилися. Позивач стверджує, що в грудні 2025 року по команді подав безпосередньому керівництву рапорт про відсутність наміру продовжувати строк дії контракту. Оскільки цей рапорт командування Військової частини НОМЕР_1 залишило без розгляду, то 06 лютого 2026 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку повторно направив рапорт про звільнення з військової служби на підставі підпункту “ж” пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону №2232-ХІІ, який був залишений відповідачем без відповіді та розгляду (наказ про звільнення не винесений).

ОСОБА_1 бездіяльність відповідача щодо нерозгляду рапорту вважає протиправною та фактично тотожною відмові у звільненні з військової служби. Вказав, що підпунктом “ж” пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону №2232-ХІІ встановлено, що військовослужбовець підлягає звільненню з військової служби за контрактом, який укладено під час дії воєнного стану, у разі закінчення строку дії контракту, якщо військовослужбовець не висловив бажання продовжувати військову службу. Тому ігнорування вказаного рапорту та подальше утримування позивача на службі у Військовій частині НОМЕР_1 є прямим порушенням його конституційних прав і свобод.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 06 травня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив позовні вимоги та у їх задоволенні просив відмовити (а.с.24-28). В обґрунтування цієї позиції вказав, що 12 лютого 2026 року ОСОБА_1 звернувся із рапортом про звільнення з військової служби на підставі підпункту “ж” пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону №2232-ХІІ. Листом від 26 лютого 2026 року №08/17371/26-вн повідомлено про відмову у задоволенні рапорту позивачу, який пропустив строк для подання рапорту (зареєстрованого в електронній системі документообігу 12 лютого 2026 року). З огляду на те, що позивач у встановлені чинним законодавством терміни не подав рапорт щодо звільнення з військової служби, то на підставі Указу Президента України №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні” (із змінами), затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, листа Адміністрації Державної прикордонної служби України від 16 травня 2024 року №08/31454-24-Вих та наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 12 січня 2026 року №48-ОС дія контракту була продовжена понад встановлений термін. На момент подання рапорту (12 лютого 2026 року) строк контракту не закінчився, а наказ від 12 січня 2026 року №48-ОС про його продовження на час воєнного стану є чинним і не скасованим, а отже відсутні підстави для звільнення позивача за підпунктом “ж” пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону №2232-ХІІ.

У відповіді на відзив (а.с.52-53) позивач підтримав доводи позову та вказав, що контракт військовослужбовця міг бути продовжений на період мобілізації у випадках, які не передбачені пунктом 3 частини п`ятої статті 26 Закону №2232-XII, тобто у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану. Поряд з тим контракт від 12 січня 2023 року є двосторонньою угодою, яка не може бути продовжена відповідачем без волевиявлення іншої сторони. Відсутність бажання продовжувати службу висловлене у рапорті про звільнення. Відтак військова служба повинна бути припинена у спосіб видання наказу про звільнення ОСОБА_1 .

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 03 червня 2026 року прийнято до розгляду заяву про зміну позовних вимог: первинні вимоги доповнено вимогами про визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 12 січня 2026 року №48-ОС (по особовому складу) про продовження ОСОБА_1 дії контракту понад встановлені строки з 12 січня 2026 року на період дії воєнного стану (а.с.60).

Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.

Суд, перевіривши доводи сторін, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.

Між начальником НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України та ОСОБА_1 було укладено контракт про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України на посадах осіб сержантського і старшинського складу, який відповідно до пункту 3 є строковим та укладається відповідно до строків, установлених законодавством, за погодженням сторін на три роки з 12 січня 2023 року по 11 січня 2026 року (а.с.7-10).

Згідно з витягом із наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 12 січня 2026 №48-ОС (а.с.37), продовжено дію контракту понад встановлені строки сержанту ОСОБА_1 з 12 січня 2026 року на період дії воєнного стану; підстава: Указ Президента України №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні” (із змінами), затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, лист Адміністрації Державної прикордонної служби України від 16 травня 2024 року №08/31454-24-Вих.

06 лютого 2026 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку направив рапорт про звільнення з військової служби на підставі підпункту “ж” пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону №2232-ХІІ - у зв`язку із закінченням строку дії контракту, укладеного під час дії воєнного стану (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) (а.с.33).

Листом від 26 лютого 2026 року №08/17371/26-Вн (а.с.36) відповідач повідомив ОСОБА_1 про розгляд рапорту та про відсутність підстав для його задоволення: у встановленні чинним законодавством терміни не було подано рапорт щодо звільнення з військової служби, тому контракт продовжено понад встановлені строки, про що видано наказ від 12 січня 2026 року №48-ОС. Також вказано, що раніше рапорт щодо звільнення ОСОБА_1 на адресу загону не надходив та не був зареєстрований в системі документообігу.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом №2232-ХІІ.

Згідно з частиною другою статті 2 Закону №2232-XII проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.

Порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби в Державній прикордонній службі України (далі - Держприкордонслужба) у мирний час та особливості проходження військової служби в ній в особливий період визначено Положенням про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженим Указом Президента України від 29 грудня 2009 року №1115/2009 (Положення №1115/2009). Це Положення застосовується також до відносин, що виникають у зв`язку з проходженням в органах Держприкордонслужби кадрової військової служби особами офіцерського складу до їх переходу в установленому порядку на військову службу за контрактом або звільнення з військової служби.

За нормами пункту 15 Положення №1115/2009 прийняття громадян на військову службу за контрактом здійснюється Головою Державної прикордонної служби України та начальниками органів Держприкордонслужби, які мають право видавати накази по особовому складу згідно з повноваженнями, визначеними пунктом 29 цього Положення.

З громадянином, який вступає на військову службу, укладається контракт - письмова угода, укладена відповідно до вимог, визначених цим Положенням, між громадянином і державою, від імені якої виступає уповноважений орган Держприкордонслужби, для встановлення правових відносин між сторонами під час проходження військової служби (пункт 17 Положення №1115/2009).

Відповідно до пункту 18 Положення №1115/2009 перший контракт про проходження військової служби укладається на строки, визначені частинами другою, третьою і п`ятою статті 23 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”.

Згідно з пунктом 26 Положення №1115/2009 контракт припиняється (розривається), а військовослужбовець, який проходить військову службу за контрактом, звільняється з військової служби з підстав, передбачених частиною п`ятою статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”.

В частині п`ятій статті 26 Закону №2232-XII наведені підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, зокрема: у мирний час (пункт 1), під час дії особливого періоду (крім періодів проведення мобілізації та дії воєнного стану) (пункт 2), під час проведення мобілізації та дії воєнного стану (пункт 3).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні” (затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ) в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, а Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 “Про загальну мобілізацію” (затвердженим Законом України від 03 березня 2022 року №2105-IX) постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію, строк якої також продовжено.

Законом України від 11 квітня 2024 року №3633-ІХ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку” (далі – Закон №3633-ІХ), який набрав чинності 18 травня 2024 року, було внесено зміни до деяких законів України, зокрема викладено статтю 26 Закону №2232-ХІІ в новій редакції.

Так підпунктом “ж” пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ (в редакції, чинній з 18 травня 2024 року) встановлено нову підставу для припинення (розірвання) контракту та звільнення військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, під час проведення мобілізації та дії воєнного стану, а саме у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану.

Аналізуючи наведену правову норму, суд дійшов висновку, що право військовослужбовця на звільнення з військової служби на підставі підпункту “ж” пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону №2232-ХІІ виникає на наявності таких обставин: 1) укладення контракту під час дії воєнного стану; 2) закінчення строку дії такого контракту; 3) відсутність у військовослужбовця бажання продовжувати військову службу.

Внесені зміни до Закону №2232-ХІІ Законом №3633-ІХ узгодили між собою положення статті 23 Закону №2232-ХІІ та підпункту “ж” пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону №2232-ХІІ.

Зокрема, відповідно до пункту 2 частини восьмої статті 23 Закону №2232-ХІІ під час дії особливого періоду для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки:

на період проведення мобілізації, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону;

до дня завершення виконання завдань в інтересах оборони України, безпосередньої участі у веденні воєнних (бойових) дій, у тому числі на території проведення антитерористичної операції, а також у районах здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії держави, що формально чи фактично є учасником воєнних дій проти України;

на період дії воєнного стану, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону.

В особливий період, крім періодів проведення мобілізації та дії воєнного стану, військова служба для військовослужбовців, строк контракту яких закінчився, може бути продовжено за новими контрактами на строки, визначені частиною четвертою цієї статті.

Нормами пункту 41 Положення №1115/2009 передбачено, що про продовження строку контракту про проходження військової служби видається наказ.

У підпункті 1 пункту 27 Положення №1115/2009 визначено, що днем припинення (розірвання) контракту є, зокрема день закінчення строку контракту.

Відповідно до пункту 267 Положення №1115/2009 контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці Держприкордонслужби, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби з підстав, визначених частиною п`ятою статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”, зокрема з ініціативи військовослужбовця за наявності підстав, передбачених підпунктом “ж” пункту 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону.

Згідно з пунктом 270 Положення №1115/2009 звільнення військовослужбовців Держприкордонслужби здійснюється посадовими особами, визначеними цим Положенням, у межах наданих їм повноважень.

Звільнення військовослужбовців, крім Голови Державної прикордонної служби України, здійснюється лише тими посадовими особами, у яких вони перебувають у прямому підпорядкуванні згідно з номенклатурою посад.

Наказ про звільнення військовослужбовця з військової служби видається відповідною посадовою особою.

У разі прийняття рішення про звільнення військовослужбовець подає по команді рапорт та в разі необхідності документи, які підтверджують підстави звільнення.

У разі звільнення військовослужбовця з військової служби за рішенням командування за розпорядженням начальника органу Держприкордонслужби, в якому проходить службу військовослужбовець, кадровий підрозділ органу забезпечує підготовку подання про його звільнення.

Форма та порядок подання про звільнення військовослужбовців з військової служби та перелік документів, які додаються до нього у випадках, передбачених абзацами першим і другим цього пункту, визначаються наказом Міністерства внутрішніх справ України (пункт 288 Положення №1115/2009).

Як встановлено судом зі змісту пункту 1 контракту від 12 січня 2023 року, ОСОБА_1 , ознайомившись із законами та іншими нормативно-правовими актами України, які регулюють порядок проходження військової служби в Державній прикордонній службі України, добровільно взяв на себе зобов`язання: за наявності бажання продовжити військову службу після закінчення строку дії контракту не пізніше ніж за три місяці до дня закінчення цього строку подати відповідний рапорт у порядку підпорядкування посадовій особі, уповноваженій укладати новий контракт.

Пунктом 3 контракту обумовлено, що він є строковим та укладається відповідно до строків, установлених законодавством, за погодженням сторін на три роки з 12 січня 2023 року по 11 січня 2026 року. Контракт може бути достроково припинено (розірвано) з ініціативи органу Державної прикордонної служби України або громадянина України в порядку та на підставах, визначених Положенням про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України.

Отже, у розглядуваному випадку контракт, укладений під час дії воєнного стану, набрав чинності 12 січня 2023 року, є строковим - укладався на три роки, по 11 січня 2026 року. У зв`язку із закінченням строку дії контракту у військовослужбовця (позивача) виникає право на звільнення з військової служби, а у відповідного органу військового управління (відповідача) - обов`язок забезпечити його реалізацію.

06 лютого 2026 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку направив рапорт про звільнення з військової служби на підставі підпункту “ж” пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону №2232-ХІІ (а.с.33); обставини подання цього рапорту сторонами не оспорюються.

Відмовляючи позивачу у задоволенні рапорту про звільнення з військової служби, відповідач фактично вказав, що позивач до закінчення строку контракту від 12 січня 2023 року (тобто до 11 січня 2026 року) не звертався з рапортом про звільнення з військової служби по закінченню дії строку контракту, тому його дію було продовжено відповідачем в одноособовому порядку.

Суд зауважує, що за приписами підпункту 1 пункту 34 Положення №1115/2009 новий контракт про проходження військової служби повинен бути укладений уповноваженими на те посадовими особами з військовослужбовцями, в яких закінчується строк попереднього контракту, - не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку чинного контракту.

Відповідно до пункту 35 Положення №1115/2009 для укладення нового контракту військовослужбовець, у якого закінчується строк попереднього контракту, не пізніше ніж за три місяці до закінчення зазначеного строку подає у порядку підпорядкування рапорт посадовій особі, зазначеній у пункті 29 цього Положення.

Начальник, уповноважений укласти новий контракт з військовослужбовцем, який виявив таке бажання, приймає рішення про укладення нового контракту або про відмову в його укладенні не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку чинного контракту.

Строки, зазначені в абзацах першому та другому цього пункту, можуть бути скорочені за згодою сторін, але не менше ніж до двох тижнів.

Згідно із пунктом 39 Положення №1115/2009 військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом та своєчасно не виявили бажання укласти новий контракт, звільняються з військової служби в установленому порядку, крім випадків, визначених пунктом 2 частини восьмої статті 23 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”.

Суд відхиляє доводи відповідача про продовження строку дії контракту з огляду на неповідомлення позивачем про небажання продовжувати військову службу не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку контракту, оскільки приписи пункту 35 Положення №1115/2009 визначають необхідність подання військовослужбовцем такого рапорту виключно для укладення нового контракту, якщо останній виявив таке бажання.

У справі, що розглядається, позивач не подавав рапорт на продовження строку дії контракту від 12 січня 2023 року (укладення нового контракту).

Однак наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 12 січня 2026 року №48-ОС сержанту ОСОБА_1 продовжено дію контракту понад встановлені строки з 12 січня 2026 року на період дії воєнного стану.

Про небажанням продовжувати військову службу свідчить надісланий позивачем 06 лютого 2026 року засобами поштового зв`язку рапорт про звільнення на підставі підпункту “ж” пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону №2232-XII у зв`язку із закінченням дії означеного контракту від 12 січня 2023 року. Подання рапорту зумовлено тим, що відповідач не дотримав пункту 39 Положення №1115/2009, який зобов`язує у разі, якщо військовослужбовець своєчасно не виявив бажання укласти новий контракт, звільнити його з військової служби в установленому порядку, крім випадків, визначених пунктом 2 частини восьмої статті 23 Закону №2232-ХІІ.

Крім того, аналіз пунктів 30 та 31 Положення №1115/2009, якими нормативно врегульовано порядок укладення контракту, дає можливість суду дійти висновку, що оскільки контракт укладається у двох примірниках, підписується сторонами контракту, один примірник контракту зберігається в особовій справі військовослужбовця, другий - у військовослужбовця, а відтак будь-які зміни, які вносяться у такий контракт, повинні узгоджуватись сторонами укладення такого, підписувати зміни повинні сторони, які погодили внести такі зміни, отримавши свій примірник, як доказ погодження волевиявлення.

Наведене кореспондує пункту 4 контракту, підписаного позивачем та відповідачем, де зазначено, що зміни та доповнення до контракту вносяться тільки за згодою сторін у письмовій формі та не можуть суперечити законодавству.

У цьому випадку відповідач не довів, що позивач надавав згоду чи висловив сам бажання укласти новий контракт з метою продовження військової служби. Будь-яких документів, які підтверджують вжиття відповідачем заходів узгодження з позивачем внесення змін та доповнень до контракту, а також досягнення між сторонами відповідної згоди на продовження дії контракту чи укладення нового, що засвідчується підписами сторін контракту, матеріали справи не містять.

Отже, відповідач всупереч Положенню №1115/2009 прийняв спірний наказ, яким в одноособовому порядку фактично продовжив строк дії контракту, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

За наведеного регулювання спірних правовідносин суд дійшов висновку про протиправність та скасування підпункту 3.2. пункту 3 наказу відповідача від 12 січня 2026 року №48-ОС, яким продовжено дію контракту позивача понад встановлені строки.

Суд вважає, що позивач станом на 06 лютого 2026 року (дата направлення рапорту про звільнення) мав право на звільнення зі служби за підпунктом “ж” пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону №2232-ХІІ (як такий, що уклав контракт під час дії воєнного стану), яке він і реалізував у спосіб звернення до відповідача з відповідним рапортом, а тому дії відповідача щодо відмови у звільненні позивача з військової служби є протиправними.

Обираючи ефективний спосіб захисту порушеного права позивача у спірних відносинах, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання відповідача прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби на підставі підпункту “ж” пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону №2232-ХІІ - у зв`язку із закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану.

Відповідно до пункту 12 частини першої статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року №3674-VI “Про судовий збір” (далі - Закон №3674-VI) від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків.

Отже, сплачений квитанціями від 30 квітня 2026 року та від 27 травня 2026 року судовий збір у сумі 2396,16 грн (а.с.5, 54) з відповідача стягненню не підлягає, а позивач має право на повернення судового збору за клопотанням в порядку статті 7 Закону №3674-VI.

Керуючись статтями 2, 72-77, 244-246, 255, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_4 ) про визнання бездіяльності протиправною, скасування наказу та зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати підпункт 3.2 пункту 3 наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 12 січня 2026 року №48-ОС “По особовому складу” про продовження ОСОБА_2 дії контракту понад встановлені строки.

Визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 у звільненні ОСОБА_2 з військової служби на підставі підпункту “ж” пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок та військову службу”, викладену в листі від 26 лютого 2026 року №08/17371/26-Вн.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_2 з військової служби на підставі підпункту “ж” пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок та військову службу”, у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ж.В. Каленюк