Рішення від 30 липня 2026 р. у справі №140/5375/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 року ЛуцькСправа № 140/5375/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним рішення, викладеного у листі від 21 квітня 2026 року щодо відмови у звільненні з військової служби на підставі абзацу шістнадцятого пункту 3 частини дванадцятої, підпункту “г” пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ “Про військовий обов`язок і військову службу” (далі – Закон №2232-ХІІ); зобов`язання прийняти рішення про звільнення з військової служби та видати відповідний наказ на підставі абзацу шістнадцятого пункту 3 частини дванадцятої, підпункту “г” пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІІ.

Позов обґрунтований тим, що позивач проходить військову службу за призовом під час мобілізації у Військовій частині НОМЕР_1 та в квітні 2026 року він подав командиру військової частини рапорт про звільнення з військової служби на підставі підпункту “г” пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІІ, яким передбачено право на звільнення у разі загибелі ) близького родича під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану. Проте відповідач відмовив у задоволенні рапорту з підстав відсутності доказів загибелі ОСОБА_2 (брата) під час безпосередньої участі в таких заходах.

Позивач з такими діями не погоджується. Вважає, що вирішальним критерієм є не сплив часу між моментом отримання поранення та датою настання смерті, а наявність стійкого причинно-наслідкового зв`язку між ними. Натомість згідно з довідкою про причину смерті від 30 серпня 2022 року №345 смерть ОСОБА_2 перебуває у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з отриманим 29 липня 2014 року під час безпосередньої участі в антитерористичній операції пораненням. Тому хоч смерть настала через певний проміжок часу, вона є похідною від подій, що мали місце під час безпосередньої участі у бойових діях.

Позивач зауважив, що наказом від 10 грудня 2023 року №808-ОС був звільнений з військової служби саме через загибель брата. Надалі він мобілізований внаслідок вчасно неоформленої відстрочки, що не змінює суті обставин, які стали підставою для його звільнення у 2023 році, а позиція відповідача свідчить про вибіркове та непослідовне застосування норм права.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 05 травня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги заперечив, у їх задоволенні просив відмовити (а.с.38-45). В обґрунтування цієї позиції відповідач вказав, що за результатами розгляду рапорту ОСОБА_1 не встановлено умов для його звільнення з військової служби на підставі підпункту “г” пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІІ, яка встановлює підставу для звільнення військовослужбовців з військової служби у разі смерті тих їх близьких родичів, які належать до категорії бойових безповоротних втрат (які загинули під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану). Так долучена позивачем довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 13 липня 2015 року №2484 підтверджує факт отримання поранення братом позивача – солдатом ОСОБА_2 під час антитерористичної операції (а не загибелі), а в лікарському свідоцтві про смерть від 30 серпня 2022 року №345 вказано, що той помер ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок захворювання, тобто через значний проміжок часу після поранення (8 років) та поза межами району проведення відповідних заходів.

Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.

Сторони не зверталися із письмовими клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Суд, перевіривши доводи сторін, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.

Позивач ОСОБА_1 проходить військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_2 на посаді інспектора прикордонної служби 2 категорії – гранатометника другої групи інспекторів прикордонної служби другого відділення інспекторів прикордонної служби третьої прикордонної застави (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) першої прикордонної комендатури (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ), що не є спірним та підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_2 (а.с.24-31).

ОСОБА_1 звернувся до командира Військової частини НОМЕР_1 із рапортом від 08 квітня 2026 року (а.с.12), у якому просив клопотати перед вищим командуванням про його звільнення з військової служби на підставі абзацу шістнадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-ХІІ, підпункту “г” пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІІ, оскільки його рідний брат ОСОБА_2 був військовослужбовцем Військової частини НОМЕР_3 та 29 липня 2014 року під час виконання службових обов`язків в ході антитерористичної операції отримав множинні вогнепальні проникаючі осколкові поранення черевної порожнини, поперекової ділянки з пошкодженням прямої, сліпої та здухвинної кишки, тому протягом наступних восьми років ОСОБА_2 проходив неодноразове лікування у різних медичних закладах, а ІНФОРМАЦІЯ_1 він помер; смерть ОСОБА_2 пов`язана із здійсненням заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях.

Листом від 21 квітня 2026 року №08/34258/26-Вн (а.с.11) відповідач повідомив про розгляд рапорту та про відсутність підстав для звільнення ОСОБА_1 з військової служби. Роз`яснено, що чинне законодавство розмежовує поняття загибелі та смерті. Згідно з долученими документами не доведено факту “загибелі” або факту “пропав безвісти” ОСОБА_2 під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану; долучені медичні документи (зокрема лікарське свідоцтво про смерть) свідчать про смерть ОСОБА_2 та не підтверджують, що така подія настала під час здійснення заходів.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Закон №2232-XII здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Відповідно до частини шостої статті 2 Закону №2232-XII одним із видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України від 12 травня 2015 року №389-VIII “Про правовий режим воєнного стану”, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні” (затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ) в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, а Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 “Про загальну мобілізацію” постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

На момент розгляду справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано.

Порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби в Державній прикордонній службі України (далі - Держприкордонслужба) у мирний час та особливості проходження військової служби в ній в особливий період визначено Положенням про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженим Указом Президента України від 29 грудня 2009 року №1115/2009 (Положення №1115/2009).

Як установлено пунктами 3, 6 Положення №1115/2009, за призовом громадяни проходять військову службу, зокрема, під час мобілізації, на особливий період. Початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України “Про військовий обов`язок і військову службу”.

Пунктом 288 Положення №1115/2009 передбачено, що у разі прийняття рішення про звільнення військовослужбовець подає по команді рапорт та в разі необхідності документи, які підтверджують підстави звільнення.

Як обумовлено пунктом 291 Положення №1115/2009, військовослужбовці за наявності кількох підстав, передбачених пунктами “а”, “б” та “в” частини другої, пунктами “а”, “б”, “в”, “д” та “є” частини третьої, підпунктами “а”, “б”, “в”, “г”, “е” та “є” пункту 1, підпунктами “а”, “б”, “г” та “д” пункту 2 частини четвертої, підпунктами “а”, “б”, “в”, “ґ”, “ж”, “к” та “р” пункту 1, підпунктами “а”, “б”, “в”, “ґ”, “й”, “к”, “і”, “п” та “р” пункту 2, підпунктами “а”, “б”, “г”, “д” та “ж” пункту 3 частини п`ятої, підпунктами “а”, “б”, “в”, “г” та “й” пункту 1, підпунктами “а”, “б”, “г”, “і” та “й” пункту 2, підпунктами “а”, “б”, “г” та “ґ” пункту 3 частини шостої статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”, для звільнення можуть обрати за бажанням одну з них.

Наказ про звільнення військовослужбовця з військової служби видається відповідною посадовою особою (пункт 292 Положення №1115/2009).

За обставин цієї справи позивач ОСОБА_1 подав командиру Військової частини НОМЕР_1 рапорт від 08 квітня 2026 року про звільнення з військової служби на підставі підпункту “г” пункту 2 частини четвертої статті 26, абзацу шістнадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-ХІІ.

Відповідно до абзацу другого підпункту “г” пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІІ (зі змінами станом на день подання рапорту) військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

У частині дванадцятій статті 26 Закону №2232-ХІІ, до якої кореспондує наведена норма, передбачено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: під час дії воєнного стану:

якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану (абзац шістнадцятий пункту 3).

Наведена норма визначає обов`язкову наявність таких умов для звільнення з військової служби військовослужбовця під час дії правового режиму воєнного стану: наявність близького родинного зв`язку; факт загибелі або зникнення безвісти близького родича та настання такої події під час безпосередньої участі у визначених законом заходах.

Отже, обставини смерті військовослужбовця або обставини зникнення близького родича безвісти мають ключове значення для звільнення військовослужбовця з військової служби. На переконання суду, у випадках, коли смерть настала пізніше, але перебуває у причинному зв`язку з пораненням, травмою, отриманими під час безпосередньої участі таких заходах, то така обставина також має враховуватися при вирішенні питання про застосування цієї підстави звільнення. Підтвердженням причинного зв`язку між смертю військовослужбовця та пораненням, отриманим за обставин, пов`язаних із безпосередньою участю у відповідних заходах, мають бути належні та допустимі докази.

За змістом листа відповідача від 21 квітня 2026 року №08/34258/26-Вн (а.с.11) та відзиву на позовну заяву, відповідач відмовив у звільненні позивача з військової служби, оскільки наданими медичними документами (зокрема, лікарським свідоцтвом про смерть) не підтверджено факт загибелі або факт пропажі безвісти під час безпосередньої участі у визначених законом заходах ОСОБА_2 (брата позивача).

Перевірку доводів сторін суд проводить через аналіз доданих до рапорту документів: свідоцтва про народження ОСОБА_1 (а.с.15), свідоцтва про народження ОСОБА_2 (а.с.16), свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 (а.с.17), довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) ОСОБА_2 (а.с.18), витягу з наказу від 17 жовтня 2014 року №222 (а.с.19), свідоцтва про смерть ОСОБА_2 (а.с.20), лікарського свідоцтво про смерть ОСОБА_2 (а.с.21), посвідчення ОСОБА_2 серії НОМЕР_5 (а.с.22).

За змістом свідоцтв про народження батьками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , тобто позивач є рідним братом ОСОБА_2 .

Згідно з довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 13 липня 2015 року №2484 ОСОБА_2 29 липня 2014 року під час виконання службових обов`язків в ході антитерористичної операції біля гори Саур-Могила Донецької області внаслідок обстрілу отримав множинні вогнепальні проникаючі осколкові поранення черевної порожнини поперекової ділянки з пошкодженням прямої, сліпої та здухвинної кишки; множинні вогнепальні осколкові сліпі поранення правого плеча, спини, правої сідничої ділянки; перелом крила правої здухвинної кістки (а.с.18).

Наказом командира Військової частини НОМЕР_6 -польова пошта (по стройовій частині) від 17 жовтня 2014 року №222 ОСОБА_2 виключено з списків особового складу частини з 17 жовтня 2014 року (а.с.19).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 30 серпня 2022 року серії НОМЕР_7 (а.с.20).

Відповідно до пункту 3.11 глави 3 Інструкції щодо заповнення та видачі лікарського свідоцтва про смерть (форма № 106/о), затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08 серпня 2006 року №545 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року №1152/13026; далі – Інструкція №545), у пункті 11 лікарського свідоцтва лікар указує свої прізвище, ім`я, по батькові, посаду і зазначає підставу, яка дає змогу визначити послідовність патологічних процесів, які призвели до смерті, і вказує причину смерті.

Основною (первинною) причиною смерті потрібно вважати хворобу або травму, що призвела до розвитку хворобливих процесів, які спричинили смерть, або наслідки нещасного випадку чи насильства, що стали причиною смерті.

У частині I пункту 11 у рядку “а” записується хвороба або стан, що безпосередньо призвела до смерті, у рядках “б”, “б”, “г” зазначаються патологічні стани (якщо такі були), що зумовили безпосередню причину смерті (згадану вище); основна причина смерті вказується в останню чергу. Під безпосередньою причиною смерті потрібно розуміти хворобу або стан, що безпосередньо викликали смерть.

У деяких випадках основне захворювання і безпосередня причина смерті можуть збігатися.

У кожному рядку повинно бути записано тільки одне захворювання або патологічний стан.

Зазначення приблизного інтервалу (хвилини, години, тижні, місяці або роки) між початком захворювання та смертю допомагає лікареві правильно вибрати код причини смерті.

У частині II свідоцтва записуються інші суттєві стани або захворювання, які сприяли настанню смерті, але не були пов`язані із хворобою чи станом, що безпосередньо призвели до смерті. У цьому пункті потрібно вказати дату операції, інфаркту міокарда, інсульту, термін вагітності, якщо такі мали місце.

Код за МКХ-10 у квадратику ліворуч на лікарському свідоцтві про смерть проставляє той лікар, який безпосередньо заповнює свідоцтво.

Як роз`яснено у пункті 3.10 глави 3 Інструкції №545 щодо заповнення пункту 9 лікарського свідоцтва про смерть, якщо основна причина смерті кодується в межах I-XVII класів за Міжнародною статистичною класифікацією хвороб та споріднених проблем охорони здоров`я десятого перегляду (далі - МКХ-10), вибирається - 1 (захворювання); якщо основна причина смерті кодується в межах класу Y35-Y36 за МКХ-10, вибирається - 8 (ушкодження внаслідок дій, передбачених законом, та воєнних операцій).

Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть №345 (форма №106/о) у пункті 9 вказано, що смерть ОСОБА_2 настала внаслідок захворювання – 1, а у частині I пункту 11 у рядках “а” та “б” вказано, що до смерті призвела гостра печінкова недостатність, безпосередня причина смерті зумовлена жировим гепатозом з переродженням у цироз (K74.6). У частині ІІ пункту 11 лікарем також інші суттєві стани, які сприяли смерті, але не пов`язані із захворюванням чи його ускладненням, яке безпосередньо є причиною смерті: злукова хвороба очеревини, хронічна кишкова непрохідність, субкомпенсована. Наслідки проникаючого вогнепального поранення грудної клітки, черевної порожнини (29 липня 2014 року).

У цьому випадку медичні документи вказують на смерть від цирозу печінки (хронічного захворювання). Наслідки вогнепального поранення зазначені як інші суттєві стани, що сприяли смерті, але не пов`язані із захворюванням чи його ускладненням, яке безпосередньо є причиною смерті.

Суд вважає, що можливий причинний зв`язок смерті з пораненням не є тотожним встановленому юридичному факту. Встановлення причинно-наслідкового зв`язку між смертю та пораненням, отриманим ним під час виконання обов`язків військової служби, є завданням військово-лікарської експертизи.

Матеріали справи не містять постанови військово-лікарської комісії, а лікарське свідоцтво про смерть №345 не містить висновку про загибель брата позивача від поранення, отриманого під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.

З приводу посилання позивача на те, що у 2023 році іншим органом військового управління було прийнято рішення про звільнення з військової служби за сімейними обставинами, то такий не має юридично обов`язкового характеру при прийнятті рішення та не позбавляє відповідача обов`язку перевірити наявність правових підстав для звільнення за поданим рапортом.

За встановлених обставин суд дійшов висновку про те, що надані до рапорту документи не дають підстав вважати доведеним факт загибелі близького родича позивача під час безпосередньої участі у відповідних заходах у розумінні підпункту “г” пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІІ. Тож правомірними є дії відповідача, який відмовив у звільненні на підставі наявних документів, що не підтверджували сукупності умов для звільнення з військової служби позивача.

Таким чином, позовні вимоги про визнання відмови протиправною та зобов`язання видати наказ про звільнення задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 2, 72-77, 244-246, 255, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_9 ) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ж.В. Каленюк