Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №345/1669/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 345/1669/25

Провадження № 22-ц/4808/1285/26

Головуючий у 1 інстанції Сирко Й. Й.

Суддя-доповідач Мальцева

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Мальцевої Є.Є.

суддів: Баркова В.М., Василишин Л.В.,

секретар Кузів А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шевченка Кирила Тарасовича на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 04 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА», про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП,

в с т а н о в и в:

У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП.

Позовна заява обґрунтована тим, що 26.07.2023 о 17:15 у с.Боднарів Калуського району Івано-Франківської області належним позивачці на праві власності автомобілем марки «Suzuki Vitara», д.н.з. НОМЕР_1 , керував її батько ОСОБА_3 . Під час руху водій іншого транспортного засобу марки «Mercedes-Benz Sprinter», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 не вибрав безпечну швидкість руху, не дотримався безпечної дистанції та інтервалу, допустивши зіткнення з вищенаведеним транспортним засобом, внаслідок чого обидва автомобілі отримали механічні ушкодження. 02.08.2023 постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області відповідача у цій справі визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, із накладенням на нього стягнення у вигляді штрафу розміром 850,00 грн.

На момент настання ДТП відповідальність водія ОСОБА_2 як власника транспортного засобу була застрахована згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АТ 4181636 у ПАТ «НАСК «Оранта»». Потерпілою особою повідомлено зазначеного вище страховика про дорожньо-транспортну пригоду, однак страхове відшкодування позивачці не виплачувалося.

Позивачка зазначає, що належний їй автомобіль на час настання ДТП був застрахований на території Республіки Польща за договором добровільного майнового страхування у страховика PZU.PL. Страховик виплатив виконавцю робіт ТОВ «AUTO WATKEM SP.Z O.O.» 24 860,00 польських злотих. Однак для ремонту автомобіля після ДТП позивачкою додатково сплачено 12.10.2023 року 4 500,00 та 15.01.2024 року 7 739,00 польських злотих відповідно. Таким чином, некомпенсована завдана матеріальна шкода за договором майнового страхування становить 12 440,00 польських злотих, що за офіційним курсом становить 133 604,36 грн.

Крім того, вона зазнала моральних страждань та переживань за життя і здоров`я батька, який безпосередньо керував у момент ДТП автомобілем, зважаючи на пошкодження належного їй майна, у позивачки порушився звичний спосіб життя, погіршився сон, вона користувалася громадським транспортом, відклала багато справ, змушена звертатися за правничою допомогою та вирішувати питання звернення до суду. Завдану моральну шкоду оцінює в розмірі 20 000,00 грн.

Понесені витрати на залучення перекладача в розмірі 5 600,00 грн документально підтверджені, просить стягнути з відповідача за результатами розгляду справи.

Всього просила стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 159 204,36 грн суми заданої шкоди, з якої 133 604,36 грн – матеріальна шкода, 20 000,00 грн – моральна та 5 600,00 грн понесених витрат на переклад документів.

Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 04 травня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 5 000,00 грн.

В задоволенні вимог у іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 242,24 грн. судового збору та 291,20 грн. понесених витрат на оплату послуг перекладача.

Не погодившись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Шевченко К.Т. подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 04 травня 2026 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 133604,36 грн скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог та стягнути з відповідача на користь позивачки суму завданої матеріальної шкоди в розмірі 133604,36 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що способом захисту відповідача в цій справі мали бути активні дії щодо збирання доказів на спростування заявлених позовних вимог. Проте, відповідач жодних таких дій не вчинив, переклавши цю функцію на суд. При цьому, суд першої інстанції не розглядав всі докази в цілому, а формально зробив зауважень до деяких доказів, що на його думку призвело до недоведеності істотних обставин по справі. Так посилання суду першої інстанції про те, що оплату на СТО здійснювала ОСОБА_4 , не спростовує того факту, що позивачем ОСОБА_1 як власницею пошкодженого автомобіля понесені збитки внаслідок ДТП. При цьому, невелика розбіжність між сумою коштів, що були списані з рахунку ОСОБА_4 та сумою коштів, що вказана в рахунку фактурі СТО, не спростовує, що позивачкою понесені збитки в заявленому розмірі, а є просто помилкою. Крім того, посилання на те, що ОСОБА_1 не зверталася до страхової компанія НАСК «Оранта», та вказана страхова компанія не проводила виплату страхового відшкодування, і не є відповідачем у справі, не є підставою для відмови у позові про стягнення з винуватця ДТП різниці між виплаченим страховим відшкодуванням і загальним розміром матеріальної шкоди.

Суд першої інстанції залишив некомпенсовану шкоду потерпілій стороні при встановленні очевидної вини відповідача, розміру шкоди, причинно-наслідкового зв`язку між шкодою та протиправною поведінкою відповідача, а також доказами фактичного понесення витрат позивачем на проведення ремонту авто.

Представник відповідача адвокат Сметаніков А.В. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому доводи апеляційної скарги заперечив. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим.

Вказує, що у поданій апеляційній скарзі скаржником зазначається про порушення норм матеріального та процесуального права судом при ухваленні оскаржуваного рішення. Разом з тим, окрім власних суб`єктивних висновків про однобокість суду при розгляді даної справи, скаржником не наведено жодного конкретного випадку порушення судом норми матеріального права, які б могли позначитись на результатах розгляду справи та/або привести до неправильних висновків суду при її розгляді. На думку відповідача судом цілком правильно застосовані норми матеріального права, оскільки відповідальність винуватця була застрахована в ПАТ «НАСК «Оранта». Крім того при проведені ремонту автомобіля позивачка добровільно сплатила сума понад страхову виплату за договором типу КАСКО, і не зважаючи на розбіжність в оцінці її транспортного засобу, визначену страховою компанією PZU PL, і оцінку шкоди СТО "Аuto watkem"", не оспорювала такі обставини. Відтак, неможливо встановити точного розміру заподіяних збитків, а з цим і немає правових підстав для їх відшкодування.

Позивачка, відповідач та третя особа ПАТ «НАСК «Оранта» в судове засідання не явилися. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Шевченко К.Т. підтримав доводи апеляційної скарги, просить задовольнити подану скаргу.

Представник відповідача Сметаніков А.В. заперечив доводи апеляційної скарги. Вважає рішення суду законним та обгрунтованим.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, учасників справи, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві.

Судом першої інстанції встановлено, що 26.07.2023 о 17:15 сталася ДТП в с. Боднарів Калуського району Івано-Франківської області на вул. Шевченка за участі транспортного засобу марки «Suzuki Vitara», д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував батько позивачки ОСОБА_3 , і транспортного засобу марки «Mercedes-Benz Sprinter», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок чого автомобілі зазнали механічних ушкоджень, що сторонами не заперечується.

ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки «Suzuki Vitara», д.н.з. НОМЕР_1 (а.с.40 Т.1).

Постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 02.08.2023 у справі № 345/3636/23 водія ОСОБА_2 визнано винним у спричиненні ДТП із застосуванням до нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу розміром 850,00 грн. Постанова не містить відомостей про отримані ОСОБА_5 або іншою особою шкоди здоров`ю у вигляді тілесних ушкоджень (а.с.36 Т.1).

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 за шкоду, спричинену третім особам, застрахована в ПАТ «НАСК «Оранта» з лімітом відповідальності страховика за спричинену матеріальну шкоду третім особам в розмірі 160 000,00 грн відповідно до полісу №АТ4181636 від 12.06.2023, термін дії якого закінчувався 12.06.2024 включно. Страхувальником за відповідним договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності вказаний ОСОБА_6 , РНОКПП НОМЕР_3 (а.с.25 Т.1).

Відповідно до довідки про ДТП № 13526 від 03.08.2023 стосовно власника транспортного засобу марки «Suzuki Vitara», д.н.з. НОМЕР_1 , наявний поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу або поліс «Зелена картка» № 0965057 без зазначення дати видачі і строку дії відповідного документа (а.с. 38-39 Т.1 ).

Згідно з наданим до матеріалів справи та перекладеним у встановленому порядку кошторисом ТОВ «AUTO-WATKEM» № PL20230811 від 14.09.2023 вартість ремонтних робіт пошкодженого автомобіля позивачки з податком на додану вартість складає 40798,03 польських злотих, що включає 6 175,00 злотих як вартість з усунення пошкоджень та 33 169,13 злотих – вартість запасних частин. Враховуючи необхідність утримання на ремонт в розмірі 8% - підсумок з ПДВ становить 37 534,19 польських злотих(а.с. 50-56 Т.1).

Як зазначено в перекладеному на українську мову листі страхової компанії PZU.PL від 20.09.2023 року, розмір виплаченого позивачці страхового відшкодування обчислений як різниця між вартістю транспортного засобу марки «Suzuki Vitara», д.н.з. НОМЕР_1 , в неушкодженому стані (49 700,00 польських злотих) і вартістю зазначеного автомобіля після ДТП (24 840,00 польських злотих), що становить 24 860,00 польських злотих (а.с.41 Т.1).

На рахунок ТОВ «AUTO-WATKEM» страховою компанією PZU.PL перераховано 24 860,00 польських злотих з приміткою до рахунку-фактури цього товариства № 000006/FVB/24 від 12.01.2024 про сплату власником 4 500,00 та 7 940,00 злотих відповідно (а.с.47 Т.1).

Відповідно до копій наданих стороною позивача письмових підтверджень Банку «Міленіум» (м. Варшава) 15.01.2024 з рахунку власника картки ОСОБА_4 (адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «AUTO-WATKEM» (м.Ряшів, Республіка Польща) сплачено 7 739,00 злотих, а 12.10.2023 – 4 500,00 злотих. При цьому, в графі призначення платежу в першому з вищенаведених документів відомостей немає, тоді як в іншому – вказано про здійснену передоплату за ремонт транспортного засобу «Suzuki Vitara», д.н.з. НОМЕР_1 (а.с.48 Т.1).

Відмовляючи вимогах про стягнення матеріальної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що у матеріалах справи немає доказу, який підтверджує визначення ПАТ «НАСК «Оранта» розміру завданого власнику транспортного засобу марки «Suzuki Vitara», д.н.з. НОМЕР_1 , завданого матеріального збитку, що не заперечується ні стороною позивача, ні третьою особою без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача. Сума страхового відшкодування та його виплата потерпілій ОСОБА_7 на підставі полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності водія ОСОБА_2 також не визначена (не здійснювалася), тому навіть у разі доведення позивачкою її витрат на ремонт пошкодженого автомобіля у заявленому розмірі винуватець ДТП не може нести відповідальність, оскільки це суперечить меті інституту обов`язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів. Крім того, суд вказував, що розмір такої шкоди також не доведений позивачкою, оскільки надані нею докази містять розбіжності в датах, іменах, сумах оплати.

Вимоги про відшкодування моральної шкоди суд задовольнив частково, стягнув моральну шкоду в розмірі 5 000,00 грн власне за пошкодження належного їй рухомого майна.

В частині вирішенні вимог про відшкодування моральної шкоди рішення суду не оскаржено, тому колегія суддів переглядає рішення тільки в оскарженій частині стосовно стягнення матеріальної шкоди.

Перевіривши справу, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної шкоди) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом вказаної норми, за загальним правилом: по-перше, в повному обсязі; по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала, шкода підлягає відшкодуванню.

Проте із вказаних правил є винятки, передбачені законом. Одним з таких винятків є страхування особою цивільно-правової відповідальності.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).

Питання страхування відповідальності власників транспортних засобів регулюється не тільки національним законодавством, а й міжнародними нормами, і Україна як держава, яка прагне вступу в Європейський союз, в Угоді про асоціацію України з ЄС зобов`язалась здійснити заходи до підвищення гарантій забезпечення прав потерпілих від ДТП відповідно до Директиви 2009/103/ЄС щодо страхування цивільної відповідальності по відношенню до використання автотранспортних засобів та забезпечення виконання зобов`язань щодо страхування такої відповідальності.

Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентує, зокрема, Закон України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).

Згідно зі статтею 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Саме на забезпечення таких зобов`язань було ухвалено Закон № 1961-IV.

Законом № 1961-IV визначено як засади, так і процедури отримання потерпілими особами за наслідками ДТП відшкодування заподіяної шкоди.

Згідно зі статтею 3 Закону №1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до статті 5 вказаного Закону об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV).

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми.

Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика (страховика) не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 147/66/17).

Водночас в Законі № 1961-IV наголошено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників. Тобто Закон спрямований насамперед на захист прав осіб потерпілих внаслідок ДТП, при цьому також забезпечує майнові інтереси винної особи, які полягають у відшкодуванні спричиненої шкоду не нею, а страховиком (страховою компанією) за певні страхові внески (стаття 3 Закону № 1961-IV).

Тобто положення цього Закону спрямовані як на захист прав потерпілої особи на відшкодування шкоди, так і на те, що винна особа має право розраховувати на відшкодування спричиненої нею шкоди страхувальником, у якого застрахована її відповідальність, а тому, розглядаючи такі спори, судам слід уважно дотримуватись балансу інтересів як потерпілої особи, так і особи, яка застрахувала свою відповідальність та переклала тягар відшкодування шкоди на страховика.

Судом першої інстанції встановлено, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 за шкоду, спричинену третім особам, застрахована в ПАТ «НАСК «Оранта» з лімітом відповідальності страховика за спричинену матеріальну шкоду третім особам в розмірі 160 000,00 грн відповідно до полісу №АТ4181636 від 12.06.2023, термін дії якого закінчувався 12.06.2024 включно.

Суд першої інстанції врахував усталену судову практику, зокрема, постанову від 03 жовтня 2018 року (справа № 760/15471/15-ц, провадження № 14-316цс18, в якій Велика Палата Верховного Суду вказала, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно із цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виникло обов`язку з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених статтею 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У такому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV).

Згідно з установленими судами обставинами автомобілем «Suzuki Vitara», д.н.з. НОМЕР_1 , пошкодженим в результаті ДТП, керував батько ОСОБА_3 позивача, використовував зазначений транспорт на законних підставах, тому суд вважав, що позивачка, якій належить на праві власності транспортний засіб, має право на відшкодування майнової шкоди, заподіяної цьому майну, але за рахунок страховика (страхової компанії) винної особи.

Отже, судом першої інстанції встановлено, що сторонами у справі не оспорюється факт ДТП, вина відповідача та отримання позивачкою від її страховика суми страхового відшкодування у розмірі 24860 злотих. Предметом спору є відшкодування моральної шкоди та недостатність, на думку позивача, суми страхового відшкодування для відновлення пошкодженого майна.

Суд зазначив, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом № 1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом № 1961-IV випадках - МТСБУ), та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом № 1961-IV не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату).

Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).

Тому суд першої інстанції не погодився із позицією позивачки стосовно того, що вона вважає підставними вимоги до винуватця ДТП про стягнення різниці між виплаченим страховим відшкодуванням і фактичною шкодою, оскільки нею не заявлені вимоги до страхової компанії відповідача.

Як вбачається з відповіді ПАТ «НАСК «Оранта» від 25.11.2025 №09-02/17-13925, за наслідками ДТП з участю забезпеченого транспортного засобу марки «MERCEDES-BENZ 316 CDI», д.н.з. НОМЕР_4 , виплата не здійснювалась.

Разом з тим, згідно з положеннями статті 993 ЦК України до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно з нормою статті 108 Закону України «Про страхування» страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов`язаних із нею фактичних витрат. Якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка застрахувала власний автомобіль на умовах КАСКО, тобто захистила себе від збитків у разі пошкодження, знищення або викрадення автомобіля, незалежно від того, хто винен у ситуації. Автомобіль, яким керував відповідач, в свою чергу, застрахований в ПАТ «НАСК «ОРАНТА».

Виходячи з аналізу вище приведених норм матеріального права, до страхової компанії PZU.PL переходить право вимоги до страхової компанії відповідача в межах ліміту.

Конвенція про право, що застосовується до дорожньо-транспортних пригод від 05.05.19171 року, визначає право, що застосовується до цивільної недоговірної відповідальності, яка виникає внаслідок дорожньо-транспортних пригод, незалежно від того, який вид провадження використовується для забезпечення цієї відповідальності. Суд першої інстанції виходив з того, що Конвенція не застосовується до зворотних вимог та суброгації настільки, наскільки це стосується страхових компаній (стаття 2), тому необхідно виходити виключно з передбаченого законодавством України обов`язку потерпілого вимагати страхове відшкодування від страховика винної особи .

Конвенцію передбачені винятки з правил:

a) У випадках, коли до пригоди причетний лише один транспортний засіб і його зареєстровано в Державі, іншій ніж та, у якій відбулася пригода, застосовується внутрішнє право Держави реєстрації для визначення відповідальності:

- стосовно водія, власника чи будь-якої іншої особи, яка має контроль над транспортним засобом або речове право на нього, незалежно від їхнього постійного місця проживання;

- стосовно потерпілого, який є пасажиром і постійне місце проживання якого знаходиться в Державі, іншій, ніж та, у якій відбулася пригода;

- стосовно потерпілого, який перебуває поза транспортним засобом на місці пригоди й постійне місце проживання якого знаходиться в Державі реєстрації.

У випадках, коли є два чи більше потерпілих, право, що застосовується, визначається окремо для кожного з них.

b) У випадках, коли до пригоди причетні два чи більше транспортних засобів, положення пункту "a" застосовуються лише тоді, коли всі транспортні засоби зареєстровано в одній і тій самій Державі.

c) У випадках, коли одна чи більше осіб, які перебували поза транспортним засобом або транспортними засобами на місці пригоди, причетні до пригоди й можуть нести відповідальність, положення пунктів "a" та "b" застосовуються лише тоді, коли всі ці особи мають постійне місце проживання в Державі реєстрації. Це саме застосовується, навіть якщо ці особи є також потерпілими в пригоді (стаття 4 Конвенції).

Між тим спір виник між фізичними особами - нерезидентом України і резидентом України, які мають власні страхові правовідносини, і не містить спір стосовно того, за правом якої країни розглядається спір, оскільки ДТП відбулося на території України, відповідальність ОСОБА_2 була встановлена місцевим Калуським міськрайонним судом .

Відповідно, вказані норми Конвенції не виключають права на суброгацію, і висновки суду першої інстанції суперечать змісту наведених норм.

Як вже зазначалося, особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням) (стаття 1194 ЦК України).

Відтак, позивач обґрунтовано звернулася з вимогами про відшкодування суми такої різниці саме до винуватця ДТП.

Тому колегія суддів не може погодитися із висновками суду про те, що без участі страховика відповідача у визначенні розміру завданої автомобілю позивачки шкоди, визначення розміру страхового відшкодування і факту виплати ним такого відшкодування, відповідач як винуватець ДТП не може нести відповідальність за її вимогами, оскільки вони суперечать нормам матеріального права. Крім того, законом не передбачена можливість виплат з боку страховиків як потерпілої особи, так і винуватця, оскільки сума страхового відшкодування не може бути більшою за фактичні пошкодження чи витрати на ремонт. Потерпілий не має права отримувати повну компенсацію збитків двічі, тому такі відносини врегульовані правилами статті 993 ЦК України і статті 108 Закону України «Про страхування».

Більш того, як вбачається з матеріалів справи, страховиком відповідача - представником НАСК «ОРАНТА» 09.08.2023 року в присутності власника пошкодженого автомобіля був проведений огляд транспортного засобу, встановлений обсяг пошкоджень (а.с.82-84).

Наведене спростовує доводи відзиву відповідача на апеляційну скаргу про те, що в такому спорі має бути застосовано виключно право держави, за яким відповідальність за шкоду винної особи несе її страховик, і тільки після виплати страхового відшкодування можливо ставити питання про стягнення різниці з винуватця ДТП. І в такому випадку не мають значення заперечення відповідача стосовно того, що позивачка звернулася до власного страховика, а не страховика винної особи, і не оспорила суму страхової виплати, тому це має тягнути наслідки тільки для позивачки.

Статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. (Стаття 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»)

Вирішуючи питання доведеності розміру заявленої шкоди, колегія суддів надає оцінку доказам позивачки.

Як зазначено в перекладеному на українську мову листі страхової компанії PZU.PL від 20.09.2023 року, розмір виплаченого позивачці страхового відшкодування обчислений як різниця між вартістю транспортного засобу марки «Suzuki Vitara», д.н.з. НОМЕР_1 , в неушкодженому стані (49 700,00 польських злотих) і вартістю зазначеного автомобіля після ДТП (24 840,00 польських злотих), що становить 24 860,00 польських злотих (а.с.41 Т.1).

Згідно з рахунком ТОВ «AUTO-WATKEM» для позивачці виконано роботи з ремонту транспортного засобу «Suzuki Vitara», д.н.з. НОМЕР_1 на суму 37099 злотих (т.1 а.с. 43-46). ТОВ «AUTO-WATKEM» видано позивачці підтвердження, що страховою компанією PZU.PL перераховано 24 860,00 польських злотих з приміткою до рахунку-фактури цього товариства № 000006/FVB/24 від 12.01.2024, власником сплачено 4 500,00 та 7 940,00 злотих (а.с.47,48 Т.1).

Вочевидь, транспортний засіб ОСОБА_8 не може бути визнаний фізично знищеним.

Колегія суддів вважає, що позивачкою достатньо підтверджено факт сплати нею особисто 12239 злотих за ремонт автомобіля, а не 12440 злотих, як заявлено в позовній заяві.

Відповідно до копій наданих стороною позивача письмових підтверджень Банку «Міленіум» (м. Варшава) 15.01.2024 з рахунку власника картки ОСОБА_4 (адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «AUTO-WATKEM» (м.Ряшів, Республіка Польща) сплачено 7 739,00 злотих, а 12.10.2023 – 4 500,00 злотих (а.с.48 Т.1).

Пробіг автомобіля позивачки на момент передачі для ремонту дорівнював пробігу на момент ДТП (т.1 а.с.43, 181).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (статті 81,89 ЦПК України).

Той факт, що відповідачем у справі було заявлено клопотання про проведення судової авто товарознавчої експертизи для визначення вартості матеріального збитку, завданого позивачці, яка не була проведена, не спростовує доказів, наданих при зверненні до суду, оскільки з матеріалів справи не вбачається, чи були винні дії або бездіяльність позивачки причиною не проведення експертизи ( т.1 а.с.226-229), враховуючи відсутність підтверджень повідомлення позивачки судом про заявлене експертом клопотання щодо надання необхідних вихідних даних ( т.1 а.с.235-236).

Проаналізувавши надані позивачкою докази, колегія суддів прийшла до висновку, що вона достатньо і належно довела розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню відповідачем, в розмірі 12239 злотих.

ОСОБА_1 звернулася до суду 10 квітня 2025 року. Офіційний курс польського злотого до гривні становив 10,6057 UAH за 1 PLN. Дані зафіксовано Національним банком України на 10 квітня 2025 року, тому колегія суддів виходить саме з такого розрахунку шкоди, а не з курсу валют від 27.03.2025 року, який застосувала позивачка в розрахунку.

Відповідно, еквівалентом суми 12239 злотих на час звернення з позовом до суду є 129803 гривні, яка підлягає до стягнення з відповідача.

Неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права відповідно до п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції в оскарженій частині.

З урахуванням вищевикладеного, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні позовних про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову в цій частині.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні, пропорційно до задоволених позовних вимог (87,76%) із відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2235,25 грн. судового збору, сплаченого за подання позовної заяви та судові витрати, понесені на оплату перекладу, в розмірі 4914,56 грн. Крім того, пропорційно до задоволених вимог апеляційної скарги (97%) з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 1583 грн. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, а всього 3818,25 грн (2235,25 + 1583) .

Таким чином, з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3818,25 грн. і компенсація оплати послуг перекладача 4914,56 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 376, 382, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шевченка Кирила Тарасовича задовольнити частково.

Рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 04 травня 2026 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, змінити в частині судових витрат.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА», про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) у відшкодування матеріальної шкоди 129803 (сто двадцять дев`ять тисяч вісімсот три ) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) у відшкодування судових витрат на оплату перекладу 4914,56 грн, за оплату судового збору 3818,25 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повне судове рішення складено 31 липня 2026 року.

Судді: Є.Є. Мальцева

В.М.Барков

Л.В.Василишин