Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №562/183/26 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2026 року

м. Рівне

Справа № 562/183/26

Провадження № 22-ц/4815/1184/26

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді - Шимківа С.С.,

суддів: - Гордійчук С.О., Хилевича С.В.,

секретар судового засідання - Ковальчук Л.В.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс",

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Ярмольчуком Віталієм Сергійовичем на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 23 березня 2026 року (ухвалене у складі судді Ковалика Ю.А.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

У січні 2026 року ТОВ "Таліон Плюс" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позов обґрунтовували тим, 03.04.2025 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 , укладено кредитний договір № 572224090 у формі електронного документа, відповідно до якого відповідачка отрималп від Товариства кредитні кошти у розмірі 40000 грн. 00 коп..

Відповідачка добровільно та з розумінням настання юридичних прав та обов`язків власноручно заповнила заявку на отримання кредитних коштів з використанням мережі Інтернет, а саме в своєму особистому кабінеті на сайті Товариства, зазначивши свої персональні дані, в тому числі: паспортні дані, дані про електронну пошту та абонентський номер, реквізити банківської картки, на рахунок якої бажала отримати кредит.

03 червня 2026 року ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" відступило права вимоги за договором до ТОВ "Таліон плюс" за договором факторингу № МВ-ТП/38.

ОСОБА_1 зобов`язання за договором кредиту належним чином не виконала, внаслідок чого виникла заборгованість. Загальна сума заборгованості за кредитним договором становить 122 168 грн. 00 коп., з них: заборгованість по кредиту 40 000 грн. 00 коп., заборгованість по процентах за користування кредитом 79 768 грн. 00 коп., заборгованість за комісією 2 400 грн. 00 коп.

Просили стягнути з відповідача на його користь заборгованість по кредитному договору, всього в сумі 122 168 грн. 00 коп., понесених судових витрат по справі на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 грн. та витрати по сплаті судового збору 2 662 грн. 40 коп.

Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 23 березня 2026 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" заборгованість по кредитному договору № 572224090 від 03.04.2025 на загальну суму 122 168 (сто дванадцять дві тисячі сто шістдесят вісім) грн. 00 коп., в тому числі заборгованість за тілом кредиту 40 000 (сорок тисяч) грн. 00 коп., заборгованість по відсоткам 79 768 (сімдесят дев`ять тисяч шістдесят вісім) грн. 00 коп., заборгованість за комісією 2 400 (дві тисячі чотириста) грн. 00 коп., крім того витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп., крім того витрати по сплаті судового збору в сумі 2 622 (дві тисячі шістсот двадцять два) грн. 40 коп., а всього на загальну суму 129 790 (сто двадцять дев`ять тисяч сімсот дев`яносто) грн. 40 коп.

Рішення суду мотивовано доведеністю позову.

Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Ярмольчука В.С. оскаржила його в апеляційному порядку.

У поданій апеляційній скарзі вказує, що пролонгація договору повинна була відбуватися за умови сплати позичальником всіх фактично нарахованих процентів в сумі 2400 гривень за перші 30 (тридцять) днів дисконтного періоду (п.п.3.1., 3.2, 3.3 договору), які нею не були сплачені.

Через те, що позичальником не здійснювалось будь-якого погашення заборгованості, тому були недієвими й пункти самого кредитного договору про пролонгацію орієнтовного строку погашення кредиту.

Жодних активних дій на пролонгацію строку погашення кредиту вона не вчиняла.

Нарахована позивачем сума заборгованості за договорами не відповідає критеріям справедливості та суперечить законодавству в сфері захисту прав споживачів.

Правових та фактичних підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" не має. Виходячи із наведених вище доводів суд міг стягнути виключно грошові кошти в розмірі 42 400 гривень, з яких 40 000 гривень - заборгованість за тілом кредиту та 2400 гривень - відсотки за 30 днів кредитування (дисконтний період).

Згідно Договору факторингу №МВ-ТП/38 від 03.06.2025 року, укладеного між ТОМ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон плюс", витягу до реєстру боржників до договору факторингу від 03.06.2025 року, вбачається, що загальна сума заборгованості (відступленої грошової вимоги) становить 84 152 гривні, з яких: 40 000 гривень - заборгованість по основному боргу; 21 752 гривні - заборгованість по процентах; 2400 гривень - заборгованість по комісії; 20 000 гривень - неустойка.

В розумінні договору факторингу позивач отримав право грошової вимоги до боржника саме в розмірі, який чітко визначений у реєстрі боржників.

Як вбачається із позову позивачем нараховано проценти по 30.10.2025 року , що суперечить вимогам законодавства, умовам договору факторингу.

Просить суд скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

21 травня 2026 року ТОВ "Таліон Плюс" подало відзив на апеляційну скаргу, у якому покликається на законність оскаржуваного рішення.

Вказує, що відповідач, укладаючи договір, пройшла спрощену процедуру верифікації, тим самим підтвердила актуальність та належність їй персональних даних, в тому числі і фінансового мобільного номеру НОМЕР_1 , який був вказаний останньою при заповненні заяви на отримання кредиту.

Укладаючи та підписуючи Договір одноразовим ідентифікатором (код повідомлення у застосунку Вайбер), відповідач розуміла, погоджувалась та визнавала умови та основні зобов`язання, зазначені у ньому.

При заповненні заявки відповідач вказала реквізити платіжної картки, яка випущена для управління відкритим на її ім`я рахунком, на який вона бажає отримати кредит. Кредитні кошти за цим Договором було перераховано відповідачу шляхом ініціювання кредитного переказу грошових коштів з рахунку первісного кредитора, на рахунок позичальника, використовуючи реквізити платіжної картки № НОМЕР_2 , яка належить відповідачу.

Просить про залишення рішення без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 03 червня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 укладений договір кредитної лінії № 572224090, підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до п.2.1 кредитного договору, за цим договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у формі кредитної лінії на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання коштів та банківських металів у кредит Товариства з обмеженою відповідальністю "Манівео швидка фінансова допомога".

Згідно з п.2.2 кредитного договору, загальний розмір кредиту за цим договором становить 40 000 грн.

Відповідно до п.5.1 кредитного договору, кожен окремий транш за цим договором надається позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку кредитодавця на рахунок позичальника, використовуючи реквізити платіжної картки № НОМЕР_3, що відбувається не пізніше ніж протягом 3 банківських днів з моменту укладення договору чи ініціювання отримання чергового траншу за договором.

За користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом. Інших витрат позичальника договором не передбачено (п.8.1 кредитного договору). Базова процентна ставка складає 0,98 відсотків в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожний день користування ним, що становить 357,70 відсотків річних ( п.8.3 кредитного договору).

Відповідно до п.9.1.1.7 кредитного договору, у разі затримання позичальником сплати процентів за користування кредитом щонайменше на один місяць кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, шляхом повідомлення відповідача про дострокове припинення/розірвання договору.

Виконання ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" своїх кредитних зобов`язань щодо переказу відповідачці кредитних коштів в сумі 40 000 грн на платіжну картку відповідача № НОМЕР_3 згідно договору № 572224090 від 03 квітня 2025 року підтверджується довідкою ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" від 06 січня 2026 року та платіжним дорученням наданим АТ КБ "Приватбанк" 22 грудня 2025 року.

03 червня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Манівео швидка фінансова допомога" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" укладений договір факторингу № МВ-ТП/38, відповідно до умов якого позивач набув право вимоги до, серед інших, боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 572224090 від 03 квітня 2025 року, що підтверджується договором факторингу № МВ-ТП/38 від 03 червня 2025 року, реєстром прав вимоги від 03 червня 2025 року, платіжною інструкцією №1497 від 12 червня 2025 року про плату за відступлення права вимоги згідно договору факторингу № МВ-ТП/38 від 03 червня 2025 року.

Про відступлення права вимоги позивач повідомив відповідача шляхом направлення відповідачу повідомлення від 03.06.20925 на електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Покликаючись на неналежне виконання позичальником умов кредитного договору, ТОВ "Таліон Плюс" звернулося до суду з цим позовом про стягнення з боржника кредитної заборгованості у розмірі 122 168 грн, з яких: 40 000 грн заборгованість по кредиту; 79 768 грн заборгованість по процентам за користування кредитом; 2400 грн заборгованість по комісії.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У частині 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з вимогами чинного законодавства України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та у встановлений у зобов`язанні строк (термін) його виконання (ст. 526, 527, 530 ЦК України).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим до його виконання.

За приписами частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію".

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У справі, що переглядається в апеляційному порядку встановлено, що 03 квітня 2025 договір між ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" та ОСОБА_1 укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. Електронний кредитний договір ОСОБА_1 підписала шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором "4899", що був введений нею 03.04.2025 о 19:23:22 год.

Відповідач, на веб-сайті позивача, подала заявку на отримання кредиту за умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредиту, після чого позивач надіслав її за допомогою засобів зв`язку на вказаний номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді СМС-повідомлення, який відповідач використала для підтвердження підписання кредитного договору.

ОСОБА_1 була повністю ознайомлена з умовами кредитного договору до його підписання - інформаційно-телекомунікаційна система побудована таким чином, що без попереднього ознайомлення з умовами кредитного договору клієнт не може перейти до наступного етапу.

Договір про надання кредиту підписаний ОСОБА_1 за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами кредитного правочину: без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між сторонами не міг бути укладений.

Вказаний висновок суду відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, провадження № 61-9071св20, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, провадження № 61-20799св19, від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, провадження № 61-2903св21, від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20, провадження № 61-18967св20, від 18 червня 2021 року у справі № 234/8079/20, провадження № 61-2904св21, від 12 червня 2023 року у справі № 263/3470/20

Встановивши, що без здійснення вказаних дій відповідачем кредитний договір не міг бути укладений, цей правочин відповідно до закону за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідачки.

Окрім того, у разі незгоди з умовами кредитного договору ОСОБА_1 мала можливість скористатися своїм правом, визначеним частиною шостою статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", на відкликання, протягом 14 календарних днів, своєї згоди на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин.

Проте вона таких дій не вчинила, натомість підписала договір та отримала кредитні кошти.

Доводи апеляційної скарги про неправомірну пролонгацію кредитором строку кредитного договору спростовуються положенням п. 11.1. укладеного між сторонами договору, яким встановлено строк дії договору: 5 років або до його дострокового розірвання/припинення його дії, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання.

В свою чергу, позовних вимог про стягнення з позичальника нарахувань поза межами строку кредитування, на підстав ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивачем не заявлено.

Доводи апеляційної скарги про неправомірність стягнення з відповідача заборгованості за комісією у розмірі 2400 грн апеляційним судом відхиляються, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України "Про споживче кредитування" загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно із частиною другою статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України "Про споживче кредитування" передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію.

На виконання вимог, зокрема, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 "Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту".

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України "Про споживче кредитування" та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії.

Згідно із частиною п`ятою статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування" (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21). Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21 (провадження № 61-7098св22), від 08 лютого 2023 року у справі № 168/349/20 (провадження № 61-2223св21) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2022 року у справі № 755/9486/21 (провадження № 61-5581св22).

Разом з тим Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18 січня 2023 року у справі № 172/410/21 (провадження № 61-17842св21) дійшов висновку про те, що оскільки Закон України "Про споживче кредитування" передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за розрахунково-касове обслуговування, то умови кредитного договору, в частині нарахування такої комісії не є нікчемними відповідно до положень частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування", а розглядаються з точки зору права як такі, що юридично мали місце і створили правові наслідки для сторін правочину.

У справі, яка переглядається в апеляційному порядку, п. 8.5. укладеного Договору кредитної лінії № 572224090 від 03.04.2025 р., сторонами узгоджено розмір комісії за надання кредиту - 2400 грн. Пунктом 8.4. кредитного договору встановлено, що комісія за надання Кредиту не є платою за додаткові та/або супутні послуги Кредитодавця. Комісія за надання кредиту Позичальнику є іншою складовою плати за послуги, що надаються Кредитодавцем за цим Договором. Комісія за надання кредиту нараховується одноразово при видачі Кредиту в дату видачі першого Траншу за цим Договором.

З огляду на обставини справи, місцевим судом обґрунтовано встановлено наявність між сторонами правовідносин за договором позики, які позичальником порушено: допущено прострочення грошового зобов`язання у строки встановлені укладеним між сторонами договором, тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості є обґрунтованими.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України (ч.1 ст. 81 ЦПК України).

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2 ст. 80 ЦПК України). Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. 4 ст. 77 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 1 та ч. 2 ст. 89 ЦПК України).

Наданий позивачем розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором відповідачем, за допомогою належних та допустимих доказів не спростовано, як і не подано власний розрахунок наявної заборгованості.

Будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв`язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає, оскільки ці доводи правильності зробленого судом першої інстанції висновку не спростовують.

Керуючись ст.ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Ярмольчуком Віталієм Сергійовичем залишити без задоволення, а рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 23 березня 2026 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3ст. 389 ЦПК України.

Головуючий-суддя Шимків С.С.

Судді: Гордійчук С.О.

Хилевич С.В.