Постанова від 02 серпня 2026 р. у справі №756/15668/25 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №756/15668/25 Головуючий у 1-й інст. Василенко Р. О.

Категорія 39 Доповідач Павицька Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого Павицької Т.М.,

суддів Бондар О.О., Шевчук А.М.

розглянув у спрощеному письмовому провадженні без виклику сторін в м. Житомирі цивільну справу №756/15668/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 28 травня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Василенка Р.О. в м. Коростишів Житомирської області,

в с т а н о в и в :

У вересні 2025 року ТОВ «Діджи Фінанс» звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №4943974 від 14.05.2021 у розмірі 59 677,09 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн.

В обґрунтування позову зазначало, що 14.05.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №4943974, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» надало позичальнику грошові кошти в розмірі 14 600 грн., а відповідач зобов`язалася повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у термін встановлений договором та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Вказує, що ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за договором виконало, надавши відповідачу кредит в сумі 14 600 грн. У свою чергу відповідач всупереч чинному законодавству та умовам договору, належним чином покладені на неї обов`язки перед позивачем не виконала, порушила умови кредитного договору. Зазначає, що станом на дату звернення до суду з позовною заявою заборгованість відповідача за кредитним договором становить 59 677,09 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 14 162 грн., заборгованість за відсотками - 44 493,09 грн., заборгованість за комісійними винагородами - 1022 грн. Вказує, що 10.08.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» було укладено договір відступлення прав вимоги №06Т, відповідно до умов якого ТОВ «Діджи Фінанс» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «Мілоан», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №4943974 від 14.05.2021. Враховуючи вищевикладене просило задовольнити позов в повному обсязі, а також стягнути витрати на професійну правничу допомогу.

Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 28 травня 2026 року у задоволенні позову ТОВ «Діджи Фінанс» відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ТОВ «Діджи Фінанс» подало апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що 14.05.2021 року, за власним волевиявленням, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, ОСОБА_1 у особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ «Мілоан» подано заявку на отримання кредиту №4943974. Відповідачу було направлено електронним повідомленням (SMS) на номер телефону НОМЕР_1 , який особисто вказаний відповідачем у договорі про споживчий кредит №4943974 від 14.05.2021. Повідомлення містило одноразовий ідентифікатор Z37710, при введенні якого відповідач підтвердила прийняття умов договору. Вказує, що файл із зашифрованим підписом було завантажено разом із позовом через особистий кабінет підсистеми «Електронний суд», проте, ані при відкритті/завантаженні в особистому кабінеті підсистеми «Електронний суд» у форматі для перегляду, ані при друкуванні файлу - він не відображається з питань збереження конфіденційності інформації. Наголошує, що серед матеріалів справи відсутні докази на підтвердження факту, що персональні дані відповідача, були використані неправомірно для укладення кредитного договору від її імені. Будь яких доказів, які б спростували створення відповідачем, особистого кабінету на сайті ТОВ «Мілоан», належність засобів зв`язку, зокрема номеру мобільного телефону та електронної пошти, які використовувались при укладенні договору, іншій особі ніж ОСОБА_1 , а також як укладення самого договору, так і отримання коштів на картковий рахунок матеріали справи не містять, тобто, якщо відповідач заперечує проти позову, то згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України саме на нього покладається обов`язок доводити такі заперечення відповідними доказами. Відповідач до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій не звертався, як і не оскаржував правомірність укладеного кредитного договору.

Вказує, що суд першої інстанції не взяв помилково до уваги як належний доказ про зарахування коштів в сумі 14 600 грн копію платіжного доручення №46231527 від 14.05.2021 та відомості про щоденні нарахування та погашення за договором №4943974 від 14.05.2021, які є належними доказами, що підтверджують факт виконання первісним кредитором свого обов`язку із видачі кредитних коштів. Платіжне доручення ТОВ «ФК Елаєнс», яке є оператором послуг платіжної інфраструктури, свідчить про проведення успішної транзакції з видачі кредитних коштів на суму 14 600 грн була успішно здійснена на банківську картку з номером НОМЕР_2 . Таким чином, наявні в матеріалах справи документи у своїй сукупності підтверджують факт отримання ОСОБА_1 кредитних коштів, що свідчить про фактичне виконання умов кредитного договору, незалежно від його форми. Відповідно, висновки суду першої інстанції про відсутність належних доказів укладення кредитного договору є передчасними та необґрунтованими, оскільки ґрунтуються на формальному підході без належної оцінки фактичних обставин справи. Враховуючи вищевикладене просить скасувати рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 28 травня 2026 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Також просить стягнути витрати на професійну правничу надану в суді першої та апеляційної інстанцій.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 14 травня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі договір про споживчий кредит №4943974, за умовами якого ТОВ «Мілоан» зобов`язалося надати відповідачу грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі 14 600 грн., а та, у свою чергу, зобов`язалася повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом (пункти 1.1, 1.2 кредитного договору).

Кредитний договір укладений сторонами дистанційно, шляхом пропозиції ОСОБА_1 укласти цей договір (анкета-заява №4943974) і прийняття пропозиції ТОВ «Мілоан».

ОСОБА_1 підписала кредитний договір електронним підписом (одноразовим ідентифікатором).

Пунктами 1.3, 1.4 кредитного договору встановлено, що кредит надається строком на 15 днів з 14.05.2021; термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу) - 29.05.2021.

Загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 2949,20 грн в грошовому виразі та 8 174,00% річних у процентному значенні і включає в себе складові, визначенні у п. п.1.5.1 - 1.5.2 договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 17 549,20 грн (п.1.5 договору)

Комісія за надання кредиту 1022 грн., яка нараховується за ставкою 7,00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту (п.п.1.5.1 договору).

Проценти за користування кредитом: 1927,20 грн., які нараховуються за ставкою 0,88% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п.1.5.2 договору).

Стандартна (базова) процента ставка за користування кредитом становить 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п.1.6 договору).

Відповідно до п.2.1. договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

Згідно п.2.2.1 договору позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п.1.5.1 - 1.5.2 договору, в термін (дату) вказаних в п. 1.4. У випадку, якщо позичальник продовжує строк кредитування, вказаний у п.1.3. договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою визначеною п.1.5.2 або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною п.1.6 договору, в сумі та на умовах визначених п.2.3 договору.

Нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (п.2.2.2 договору).

Умовами п.2.2.3 кредитного договору встановлено, що проценти за користування кредитом нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.6. цього договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п.1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного п.1.3, запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку встановлену п.1.6 договору. Якщо визначена п.1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах, проценти з дня продовження строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах згідно п.2.3.1.2 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п.1.6. договору.

Відповідно до п.2.3.1. кредитного договору продовження вказаного в пункті 1.3. договору строку кредитування може відбуватись на пільгових стандартних (базових) умовах, наступним чином: пролонгація на пільгових умовах (п.2.3.1.1 договору) та пролонгація на стандартних (базових) умовах (п.2.3.1.2 договору).

Пролонгація на стандартних (базових) умовах: позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту) (п.2.3.1.2 договору).

Позивачем також долучено паспорт споживчого кредиту №4943974, у якому викладено інформацію про тип кредиту, валюту кредиту, суму, строк кредитування, орієнтовну реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту, порядок повернення кредиту.

Відповідно до платіжного доручення №46231527 від 14.05.2021 на карту НОМЕР_3 , ОСОБА_1 14.05.2021 перераховано грошові кошти в розмірі 14 600 грн. Призначення платежу: кошти згідно договору 4943974.

10 серпня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір відступлення прав вимоги №06Т, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Діджи Фінанс» право вимоги, у тому числі за кредитним договором №4943974 від 14.05.2021.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №06Т від 10.08.2021, ТОВ «Діджи Фінанс» з 10.08.2021 набуло право грошової вимоги до боржників, в тому числі до боржника за договором №4943974 від 14.05.2021 в сумі 59 677,09 грн., з яких: сума заборгованості за тілом кредиту - 14 162 грн.; сума заборгованості за відсотками - 44 493,09 грн.; сума заборгованості за комісією - 1022 грн.

Відповідно до відомостей про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором №4943974 від 14.05.2021 слідує, що у ОСОБА_1 рахується заборгованість в сумі 59 677,09 грн., з яких: сума заборгованості за тілом кредиту - 14 162 грн.; сума заборгованості за відсотками - 44 493,09 грн.; сума заборгованості за комісією - 1022 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що кредитний договір №4943974 не містить підпису ОСОБА_1 , ні електронного ні будь-якого іншого. Надані документи такі як: платіжне доручення №46231527, розрахунок заборгованості за кредитним договором №4943974, графік розрахунків як додаток №1 до кредитного договору №4943974 не є первинними документами, які б підтверджували б факт надання кредиту, отримання відповідачем кредитних коштів та їх використання, утворення заборгованості по оплаті тіла кредиту, процентів, тобто не підтверджено належними та допустимими доказами. Позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту укладення кредитного договору №4943974 від 14.05.2021, перерахування коштів на рахунок відповідача та не доведено факту видачі вказаного кредиту, розміру заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором.

Перевіряючи законність оскаржуваного рішення, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Частиною першою ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умовами, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша ст. 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмові формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною першою ст. 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

У справі, що переглядається встановлено, що 14 травня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі договір про споживчий кредит №4943974, за умовами якого ТОВ «Мілоан» зобов`язалося надати відповідачу грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі 14 600 грн., а та, у свою чергу, зобов`язалася повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом.

На підтвердження позовних вимог ТОВ «Діджи Фінанс» надало суду копію зазначеного вище договору про споживчий кредит №4943974 від 14.05.2021.

Кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором.

Виконання кредитором обов`язку щодо надання грошових коштів у розмірі 14 600 грн підтверджується платіжним дорученням №46231527 від 14.05.2021, згідно якого на карту НОМЕР_3 , ОСОБА_1 14.05.2021 перераховано грошові кошти в розмірі 14 600 грн. Призначення платежу: кошти згідно договору 4943974.

Колегія суддів звертає увагу на те, що первісний кредитор ТОВ «Мілоан» є фінансовою, а не банківською установою. Враховуючи положення Закону України «Про платіжні послуги», інформаційний лист платіжного сервісу (платіжної системи), через який здійснювалося перерахування коштів, є первинним обліковим документом, що підтверджує факт здійснення платіжної операції та всі її реквізити.

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про платіжні послуги» прямо зобов`язує платіжного оператора надавати детальну інформацію про платіжну операцію (ч. 4 для платника, ч. 5 для отримувача, а також ч. 3, якщо є послуга ініціювання платежу). Це підтверджує право кредитора (як платника) та позичальника (як отримувача) вимагати таку інформацію.

Пункти 4 та 5 частини 4 та 5 вказаної статті відповідно чітко визначають, яка інформація має бути надана після виконання операції. Це включає: відомості для ідентифікації операції (що є суттю звіту/листа, який кредитор отримує від платіжного оператора); інформацію про отримувача (номер картки/рахунку позичальника), суму платіжної операції, дату і час зарахування коштів на рахунок отримувача.

Надане платіжне доручення №46231527 від 14.05.2021 містить інформацію про перерахування коштів на банківську картку НОМЕР_3 , що у сукупності з іншими доказами, такими як укладений договір та розрахунок заборгованості, належним чином підтверджує факт надання кредитних коштів відповідачу у розмірі 14 600 грн.

Враховуючи, що платіжні операції в даному випадку здійснювалися через небанківську платіжну систему, відтак, вказане платіжне доручення є належним первинним документом, що підтверджує транзакцію про перерахування 14 600 грн на банківський рахунок НОМЕР_3 .

Крім того, відповідно до відомостей про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором №4943974 слідує, що на виконання умов кредитного договору №4943974 від 14.05.2021 ОСОБА_1 сплачено 29.05.2021 - 438 грн тіла кредиту, 294 грн відсотків та 438 грн комісії.

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №127/23910/14-ц від 23.12.2020 зробив висновок про те, що часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 на виконання умов кредитного договору сплачено частину боргу, колегія суддів приходить до висновку про укладеність вищевказаного кредитного договору між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 .

Крім того, за приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору №4943974 від 14.05.2021. Зазначений договір недійсним не визнано.

При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Звертаючись до суду з позовом ТОВ «Діджи Фінанс» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в сумі 59 677,09 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 14 162 грн., заборгованість за відсотками - 44 493,09 грн., заборгованість за комісійними винагородами - 1022 грн.

Відповідно до відомостей про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором №4943974 слідує, що на виконання умов кредитного договору №4943974 від 14.05.2021 ОСОБА_1 сплачено 29.05.2021 - 438 грн тіла кредиту, 294 грн відсотків та 438 грн комісії.

Таким чином заборгованість по тілу кредиту складає 14 162 грн.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повернення ОСОБА_1 отриманих в позику коштів, а тому вказана сума заборгованості по тілу кредиту підлягає стягненню з останнього на користь ТОВ «Діджи Фінанс».

Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «Діджи Фінанс» просило стягнути 44 493,09 грн заборгованості за відсотками.

Так, відповідно до п.1.2. договору сума (загальний розмір) кредиту становить 14 600 грн.

Згідно п.1.3. договору кредит надається строком на 15 днів з 14.05.2021.

Відповідно до п.1.4. договору термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 29.05.2021.

Відповідно до п.1.5.2. договору проценти за користування кредитом: 1927 грн., які нараховуються за ставкою 0,88 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Відповідно до положень п.2.3. кредитного договору сторони погодили, що строк кредитування може бути продовжений (пролонгований) на пільгових чи на стандартних умовах.

Продовження строку кредитування на пільгових умовах відбувається строком на, три, сім і п?ятнадцять днів за умови сплати позичальником комісії і частини заборгованості за кредитом (тілом).

Продовження строку кредитування на стандартних умовах відбувається у разі, якщо після завершення строку кредитування позичальник продовжує користуватися кредитними коштами. Такий строк користування кредитом сторони визначили тривалістю шістдесят днів.

Отже, у пункті 2.3 сторонами погоджено максимальний строк продовження користування кредитом - 60 днів, тобто нарахування процентів за цей період є платою позичальника за правомірне користування кредитними коштами.

Як вбачається із відомості про щоденні нарахування та погашення кредиту ОСОБА_1 погашення заборгованості здійснила частково.

Відтак, за відсутності доказів повернення відповідачем кредитних коштів та обумовленої суми відсотків за користування кредитом до 29.05.2021, відбулося продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування, що свідчить про пролонгацію строку кредитування на стандартних умовах, як передбачено п.2.3.1.2 договору.

Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів, тобто кінцевий строк кредитування (60 днів) сплив 29 липня 2021 року.

Відтак, відсотки за користування кредитом становлять 44 413,20 грн., що обраховані наступним чином:

- 1 927,20 грн за період з 14.05.2021 по 29.05.2021 (із розрахунку 14 600 грн х 0,88% х 15 днів);

- 42 486 грн за період з 30.05.2021 по 29.07.2021 (із розрахунку 14 162 грн х 5% х 60 днів).

ОСОБА_1 на погашення відсотків сплачено 294 грн., відтак заборгованість складає 44 119,20 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Таким чином, підписанням договору про споживчий кредит №4943974 від 14.05.2021 сторони досягли згоди щодо умов, зокрема про нарахування відсотків та можливості продовження строку кредитування, отже нарахування відсотків за кредитним договором №4943974 від 14.05.2021 в загальному розмірі 44 119,20 грн є правомірним.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що стягнення заборгованості за комісійними винагородами у розмірі 1022 грн є також правомірним, оскільки така плата передбачена п.1.5.1 кредитного договору. Проте, відповідно до відомостей про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором №4943974 від 14.05.2021 вбачається, що ОСОБА_1 29.05.2021 сплачено комісію в сумі 438 грн. Відтак, заборгованість за комісією складає 584 грн.

У свою чергу, відповідач не надала суду доказів, які спростовували б розрахунок заборгованості перед позивачем, не довела відсутність заборгованості.

Отже, суд першої інстанції не встановив фактичних обставин справи, від яких залежить правильне вирішення спору, не перевірив доводів позивача і дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову.

Крім того, ТОВ «Діджи Фінанс» у позовній заяві та апеляційній скарзі просило суд стягнути з відповідача на свою користь витрати на правову допомогу.

Відповідно до ч. 1. п. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаний з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із статтею 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: - у разі задоволення позову - на відповідача; - у разі відмови в позові - на позивача; - у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження надання правової допомоги в суді першої та апеляційної інстанцій, позивачем надано: копію акту №4943974 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги від 29.07.2025, згідно якого загальна вартість послуг складає 5000 грн.; копію додаткової угоди №4943974 від 29.07.2025 до договору надання правової допомоги від 05.05.2025, копію свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС №11306/10 від 02.11.2023, копію договору №42649746-АБ про надання правової допомоги від 05.01.2026, копію акту про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги від 16.06.2026, згідно якого загальна вартість послуг складає 4000 грн., копію детального опису робіт (наданих послуг) від 16.06.2026, копію додаткової угоди №102584192 від 16.06.2026 до договору про надання правової допомоги №42649746-АБ від 05.01.2026.

Колегія суддів, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, приходить до висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі, адже вказаний розмір має бути доведеним, документально обґрунтованим та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі №753/15687/15.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 59 677,09 грн. Справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною.

Верховний Суд у справах №905/1795/18 та №922/2685/19 неодноразово зауважував, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 (провадження №61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №742/2585/19.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Наведене узгоджується з висновками викладеними в додатковій постанові Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі №910/5724/23. Така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24 січня 2022 року у справі №911/2737/17.

Таким чином, з урахуванням наявних у справі доказів фактично понесених витрат позивачем ТОВ «Діджи Фінанс» на професійну правничу допомогу, врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; значенням справи для сторін, колегія суддів дійшла висновку про відшкодування судових витрат, понесених в суді першої та апеляційної інстанції на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн., шляхом їх стягнення з ОСОБА_1 .

Витрати позивача на професійну правничу допомогу у межах вказаної суми є співмірною зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Частиною 13 ст. 141 ЦПК України визначено, що суд апеляційної чи касаційної інстанціях, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За подання позову ТОВ «Діджи Фінанс» сплачено 2422,40 грн та за подання апеляційної скарги 3633,60 грн., оскільки позов і апеляційну скаргу ТОВ «Діджи Фінанс» задоволено на 98,63%, то з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» необхідно стягнути понесені останнім судові витрати зі сплати судового збору в сумі 5 973,03 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» задовольнити частково.

Рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 28 травня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за договором про споживчий кредит №4943974 від 14.05.2021 у розмірі 58 865,20 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 14 162 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом - 44 119,20 грн., заборгованість за комісійними винагородами - 584 грн.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» судовий збір у розмірі 5 973,03 грн та витрати на професійну правничу допомогу надану в суді першої та апеляційної інстанцій у розмірі 3000 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Павицька Т. М.

Судді Бондар О. О.

Шевчук А. М.