Суд: Житомирський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна
Дата: 02 серпня 2026 р.
Справа: №274/2807/26
Суддя: Волкова Н. Я.
УКРАЇНА
Житомирський апеляційний суд
Справа №274/2807/26 головуючий суддя у І інстанції Мороко С. В.
Номер провадження №33/4805/1196/26
Категорія ст.124,130 ч.1 КУпАП Доповідач Волкова Н. Я.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 серпня 2026 року м.Житомир
Житомирський апеляційний суд у складі судді палати з розгляду кримінальних справ Волкової Н.Я., з секретарем Хрус С.А., за участю захисника Мусевич А.І. (дистанційно), у відкритому судовому засіданні по провадженню за апеляційною скаргою захисника Мусевич Алли Іванівни на постанову Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 29 червня 2026 року по справі про адміністративні правопорушення №274/2807/26 відносно ОСОБА_1 за ст.124, 130 ч.1 Кодексу України про адміністративне правопорушення,
В С Т А Н О В И В:
До Житомирського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга захисника Мусевич Алли Іванівни на постанову Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 29 червня 2026 року по справі про адміністративне правопорушення №274/2807/26 відносно ОСОБА_1 за ст.124, 130 ч.1 Кодексу про адміністративне правопорушення, за результатами перевірки якої було відкрито апеляційне провадження.
Повноваження суду апеляційної інстанції за результатами апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції у справі про адміністративне правопорушення визначено положеннями статті 294 ч.7-9 КУпАП, відповідно якої апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
За наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право:
1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;
2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;
3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;
4) змінити постанову.
У разі зміни постанови в частині накладення стягнення, в межах, передбачених санкцією статті цього Кодексу, воно не може бути посилено
Під час апеляційного перегляду справи встановлено наступне:
Постановою судді Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 29 червня 2026 року об`єднано в одне провадження справ №274/2807/26 та №274/2844/26 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.124,130 ч.1 КУпАП та присвоєно номер №274/2807/26.
ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, 130 ч.1 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000,00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 665, 60 грн. судового збору.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення ААД № 755706 від 15.04.2026, ОСОБА_1 14.04.2026 о 23 год. 20 хв. в м.Бердичеві на перехресті вулиць Чуднівська-Козацька-Бистрицька, керуючи автомобілем VOLKSWAGEN, номерний знак НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням та скоїв наїзд на припаркований автомобіль MERCEDES BENZ, номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок чого цей автомобіль відштовхнуло в стіну будинку 2/1 по вул.Бистрицькій в м.Бердичеві. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, пошкоджено стіну будинку, чим порушив п.2.3.б, 12.1 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст 124 КУпАП.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №755674 від 15.04.2026, ОСОБА_1 14.04.2026 о 23 год. 20 хв. в м. Бердичеві на перехресті вулиць Чуднівська-Козацька-Бистрицька, керував автомобілем VOLKSWAGEN, номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка не відповідає обстановці. Від проходження медичного огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Драгер та проведення такого огляду у медичному закладі у водій відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 ч.1 КУпАП.
Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду захисник ОСОБА_1 . Мусевич А.І. подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.130 ч.1 КУпАП скасувати та закрити провадження у справі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права.
В обґрунтування апеляційної скарги захисник зазначає, що матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення. Посилається на те, що на відеозаписі (23:38) зафіксовано лише пропозицію працівника поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, однак обличчя особи, до якої звертається поліцейський, не видно, а тому неможливо достовірно встановити, що така пропозиція була адресована саме ОСОБА_1 . Крім того, відеозапис не містить відомостей про роз`яснення останньому права та обов`язку пройти огляд у закладі охорони здоров`я, а також правових наслідків відмови від його проходження. На думку захисника, працівники поліції лише формально запропонував пройти огляд на місці із використанням спеціального технічного засобу «Drager». Також зазначає, що на відеозаписі (23:20) зафіксовано рух автомобіля білого кольору, однак факт керування цим транспортним засобом ОСОБА_1 не зафіксований та іншими належними доказами не підтверджений. При цьому пропозиція пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу, на думку захисника, була безпідставною, оскільки у ОСОБА_1 були відсутні візуальні ознаки алкогольного сп`яніння. Крім того, вказує на допущені працівниками поліції процесуальні порушення під час оформлення адміністративних матеріалів, а саме: не вилучено посвідчення водія та не оформлено тимчасовий дозвіл на право керування транспортними засобами відповідно до ст.265-1 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення відсутні відомості про назву, модель та серійний номер технічного засобу, яким здійснювалася відеофіксація, а також номер і серію носія інформації, на який здійснено запис, зазначені обставини свідчать про недопустимість наданих доказів. Також зазначає, що працівники поліції не ознайомили ОСОБА_1 належним чином зі змістом адміністративних матеріалів перед їх підписанням, а суд першої інстанції не врахував його незгоду із зазначеними поліцейськими ознаками алкогольного сп`яніння. Вважає, що акт огляду на стан алкогольного сп`яніння сам по собі не є достатнім доказом вини особи. Направлення на огляд до закладу охорони здоров`я ОСОБА_1 не вручалося, а відеофіксація його складання відсутня, що, є порушенням вимог Порядку направлення водіїв транспортниїх засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду (затвердженого постановою КМУ №1103 від 17.12.2008). Окрім цього, матеріали адміністративного провадження не містять доказів відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом чи передачі транспортного засобу іншій особі відповідно до вимог ст. 266 КУпАП, а також не підтверджують застосування заходів, передбачених ст. 265-2 КУпАП. Захисник зазначає, що суд першої інстанції безпідставно поклав в основу постанови письмові пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які не були безпосередньо допитані в судовому засіданні та не попереджалися про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих показань. На підтвердження своїх доводів посилається на практику Європейського суду з прав людини та правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах у справах цієї категорії.
З апеляційної скарги вбачається, що захисником Мусевич А.І. постанова Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 29.06.2026 оскаржується в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.130 ч.1 КУпАП. У зв`язку з цим постанова суду першої інстанції в частині притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП учасниками провадження не оскаржується, а тому відповідно до вимог ст. 294 КУпАП у цій частині судом апеляційної інстанції не переглядається.
У судовому засіданні захисник Мусевич А.І. апеляційну скаргу підтримала, пояснила, що основним моментом апеляційного оскарження є той факт, що не булош встановлено особу, якій було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння, аналізу доказів суд не навів, а лишеконстатував, що на всіх документах є підпис особи, що є свідченням визнання вини. Щодо притягнення до відповідальності за ст.124 КУпАП, то цей факт ОСОБА_1 не заперечував, постанову у цій частині не оскаржував.
ОСОБА_1 про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, у судове засідання не прибув. Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, перевіривши апеляційну скаргу в межах її доводів, апеляційний суд дійшов наступних висновків:
У відповідності до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Склад адміністративного правопорушення - це сукупність законодавчо-визначених ознак, наявність яких дає підстави дійти висновку у кожному конкретному випадку щодо належної правової кваліфікації дій особи, та як наслідок прийняти рішення щодо можливості притягнення такої особи до юридичної відповідальності.
Відсутність (недоведеність) хоча б однієї із ознак складу адміністративного правопорушення унеможливлює прийняття рішення про притягнення особи до відповідальності та застосування відносно неї заходів державного примусу, зокрема накладення стягнення у виді штрафу.
Згідно зі ст.245 КУпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, про що наголошується в ст.251 КУпАП.
Як зазначено в ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України передбачено, що водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідальність за порушення вимог пункту 2.5 ПДР України передбачена статтею 130 КУпАП.
Згідно правової позиції ЄСПЛ у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства», будь-яка особа, яка володіє чи керує транспортним засобом, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти транспортними засобами та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.
У частині притягнення ОСОБА_1 до адміністаративної відповідальності за ст.124 КУпАП постанова суду не оскаржується, апеляційним судом не переглядається.
Як на докази вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,суд першої інстанції послався на протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №755674 від 15.04.2026 року, розписку про інформування особи, яка підлягає огляду на стан алкогольного сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу, розписку про роз`яснення прав та обов`язків, передбачених ст. 63 Конституції України, ст.268 КУпАП, розписку про ознайомлення водія з вимогами ст.266 ч.1 КУпАП щодо відсторонення водія від керування транспортним засобом, розписку щодо передачі керування особі, яка має посвідчення водія відповідної категорії та може бути допущена до керування, направлення огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відеозапис, який міститься на диску та приєднаний до матеріалів справи.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що суддя місцевого суду надав належну оцінку всім доказам у справі, проаналізував їх у сукупності та взаємозв`язку і дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Зазначені вище докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.
На наявному в матеріалах справи відеозаписі об`єктивно зафіксовані обставини адміністративного правопорушення та в достатньому обсязі для вирішення питання про наявність події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, в діях ОСОБА_1 .
Даний відеозапис сумнівів щодо його достовірності та допустимості не викликає, оскільки фіксує обставини, які відносяться до зазначеної у протоколі події та не містить ознак фальсифікації. Відеоматеріал наявний у достатньому об`ємі для з`ясування дійсних обставин справи.
З наявного у матеріалах справи відеозапису вбачається, що працівники поліції прибули на місце дорожньо-транспортної пригоди за викликом. У зв`язку з причетністю ОСОБА_1 до ДТП та виявленням у нього ознак алкогольного сп`яніння поліцейські запропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці події із застосуванням спеціального технічного засобу «Алкотестер Drager» та в медичному закладі. Від проходження огляду у встановленому законом порядку водій ОСОБА_1 відмовився. ОСОБА_1 повідомлено про наслідки відмови від проходження огляду, роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст.63 Коституції України, ст.268 КУпАП, ознайомлено з протоколом про адміністративне правопорушення, який водій підписав без будь-яких зауважень.
Слід зазначити, що за змістом п.2 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015, поліцейський, як посадова особа, на яку покладено обов`язок забезпечення безпеки дорожнього руху, самостійно за власним переконанням визначає наявність у водіїв транспортних засобів ознак сп`яніння, визначених п.п.3, 4 Розділу І цієї Інструкції. Із відеозапису вбачається, що у працівників поліції були обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння, останньогобуло повідомлено про виявлені у нього ознаки, які відображені у протоколі про адміністративне правопорушення. Отже, вимога поліцейського про проходження відповідного огляду була законною, а доводи захисту у частині відсутності у ОСОБА_1 видимих ознак алкогольного сп`яніння та відсутності підстав для проведення відповідного огляду є помилковими.
Відеозаписом підтверджується, що працівники поліції запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Драгер, так і в медичному закладі, на що останній відмовився (відео 23:37:52, 23:38:00, 23:38:29, 23:38:53 - пропозиція пройти огляд на місці чи в медичному закладі, відео 23:38:05, 23:38:54 - відмова водія від проходження огляду). Окрім того, ОСОБА_1 роз`яснено наслідки відмови від проходження такого огляду, які за його твердженням йому були зрозумілі (відео 23:38:08, 23:38:28). Відмова водія від проходження огляду належним чином зафіксована у матеріалах справи та підтверджується відеозаписом. У зв`язку з чим доводи апеляційної скарги в частині не роз`яснення права та обов`язку пройти огляд у закладі охорони здоров`я, а також правових наслідків відмови від його проходження є безпідставними.
Доводи захисника про неможливість встановлення особи, якій працівник поліції запропонував пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння спростовано матеріалами справи. Незважаючи на те, що на окремому фрагменті відеозапису обличчя особи не видно, з його змісту в сукупності з іншими доказами беззаперечно вбачається, що звернення поліцейського було адресоване саме ОСОБА_1 , який перебував поруч із ними в службовому автомобілі та щодо якого складено протокол про адміністративне правопорушення.
Факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом та його причетність до дорожньо-транспортної пригоди підтверджуються матеріалами справи, зокрема відеозаписом події, поясненнями свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , потерпілого ОСОБА_6 , поясненнями самого ОСОБА_1 та іншими доказами, які були дослідженні судом першої інстанції та яким надано належну правову оцінку. Під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 не заперечував факту керування автомобілем VOLKSWAGEN, номерний знак НОМЕР_1 . Будь-яких доказів, які б спростовували зазначені обставини, стороною захисту не надано.
Невилучення посвідчення водія та неоформлення тимчасового дозволу на право керування транспортними засобами не впливають на наявність чи відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП, та не свідчать про недопустимість зібраних у справі доказів.
Також відсутність у протоколі відомостей про назву, модель і серійний номер технічного засобу, яким здійснювалася відеофіксація, а також номера і серії носія інформації не є істотним порушенням вимог КУпАП, оскільки чинне законодавство не відносить такі відомості до обов`язкових реквізитів протоколу про адміністративне правопорушення. При цьому відеозапис був безпосередньо досліджений судом, його автентичність стороною захисту не спростована, а тому підстав для визнання цього доказу недопустимим немає.
Окрім того, що ОСОБА_1 роз`яснено права та обов`язки, ознайомлено з адміністративними матеріалами, протоколом про адміністративне правопорушення, які він підписав, зауважень з приводу їх невідповідності, неповноти не висловлював.
Невручення ОСОБА_1 направлення до закладу охорони здоров`я та неознайомлення з його змістом під підпис не виключають наявності у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП, оскільки визначальним для кваліфікації є факт відмови особи від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку.
Також, є безпідставними доводи апеляційної скарги щодо невідсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, оскільки дані обставини спростовується підписаною ним розпискою про ознайомлення водія з вимогами ст.266 ч.1 КУпАП щодо відсторонення водія від керування транспортним засобом. При цьому, законодавством не передбачено обов`язкового складання акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу під час відсторонення особи від керування транспортним засобом.
Дії працівників поліції відповідали вимогам ст.266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735.
Протокол про адміністративне правопорушення за ст.130 ч.1 КУпАП складено за встановленою формою з урахуванням всіх вимог, передбачених ст.256 КУпАП, а також Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 №1395.
Не заслуговують на увагу посилання захисника про те, що акт огляду на стан алкогольного сп`яніння працівника поліції не може бути доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки відомості, викладені у акті огляду, підтверджуються та узгоджуються з іншими матеріалами справи.
Також необґрунтованими є доводи про недопустимість письмових пояснень свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Відповідно до ст. 251 КУпАП пояснення осіб є одним із передбачених законом джерел доказів у справах про адміністративні правопорушення. Постанова суду першої інстанції ґрунтується не виключно на зазначених поясненнях, а на сукупності всіх досліджених доказів, які узгоджуються між собою та взаємно підтверджують встановлені судом обставини.
Посилання в апеляційній скарзі на практику Європейського суду з прав людини та постанови Верховного Суду не спростовують законності оскаржуваної постанови, оскільки наведені правові висновки ґрунтуються на інших фактичних обставинах справ і не є тотожними обставинам цього адміністративного провадження.
Інші доводи апеляційної скарги не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови.
При розгляді даної справи суддя місцевого суду повною мірою дотримався вимог ст.245, 251, 252, 278, 280, 283 КУпАП, правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП.
За таких обставин, підстав для задоволення апеляційної скарги відповідно до викладених в ній доводів не встановлено.
У той же час, апеляційним судом встановлено неправильне застосування судом першої інстанції при застосуванні адміністративного стягнення за вчиненні правопорушення норми матеріального права, а саме статті 36 КУпАП, якою врегульовано порядок накладення адміністративних стягнень при вчиненні кілької адміністративних правопорушень.
Указаною нормою передбачено, що при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
При цьому, частина друга вказаної норми не містить вказівки про те, що у передбаченому нею випадку положення частини першої норми не застосовуються.
Невиконання вимог зазначеної норми закону призводить до порушення принципів визначеності та індивідуалізації накладеного на особу стягнення за кожне вчинене правопорушення.
Зазначена норма закону про адміністративні правопорушення за змістом та суттю є аналогом ст.70 ч.1 КК України.
Отже, у разі вчинення особою декількох адміністративних правопорушень, справи про які судом розглядаються одночасно, суд має накласти адміністративне стягнення за кожне правопорушення окремо, після чого за сукупністю вчинених правопорушень призначити адміністративне стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Вимог зазначеної норми суд при накладенні стягнення не дотримався, оскільки стягнення за кожне правопорушення окремо не наклав, а зразу ж наклав стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Ураховуючи вищезазначене, оскільки суд апеляційної інстанції може вийти за межі апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, використовуючи таке повноваження, суд вважає доцільним оскаржену постанову скасувати на постановити нову, задовольнивши апеляційнускаргу частково.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу захисника Мусевич Алли Іванівни на постанову Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 29 червня 2026 року по справі про адміністративні правопорушення №274/2807/26 відносно ОСОБА_1 за ст.124, ст.130 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення задовольнити частково.
Постанову Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 29 червня 2026 року по справі про адміністративні правопорушення №274/2807/26 відносно ОСОБА_1 за ст.124, ст.130 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушенняскасувати та постановити нову: ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, 130 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення за ст.124 КУпАП у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень, за ст.130 ч.1 КУпАП у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. На підставі ст.36 ч.2 КУпАП за сукупністю адміністративних правопорушень накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.
Штраф підлягає стягненню на розрахунковий рахунок: ГУК у Житомирській області/Житомирська область/21081300; Код отримувача (ЄДРПОУ) : 37976485; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Номер рахунку IBAN : UA368999980313060149000006001; Код класифікації доходів бюджету : 21081300
Судовий збір підлягає стягненню на розрахунковий рахунок: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету - 22030106; призначення платежу - 101.
Постанова підлягає примусовому виконанню в разі несплати правопорушником штрафу протягом 15-и днів з дня отримання постанови, а в разі її оскарження (внесення подання) - протягом 15-и днів з дня отримання повідомлення про залишення скарги (подання) без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу протягом 15-и днів з дня отримання постанови, а в разі її оскарження (внесення подання) - протягом 15-и днів з дня отримання повідомлення про залишення скарги (подання) без задоволення, постанова підлягає примусовому виконанню, у порядку якого з правопорушника підлягає стягненню подвійний розмір зазначеного у постанові штрафу та витрати на облік правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Волкова Н.Я.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua