Рішення від 02 серпня 2026 р. у справі №760/8810/25 — Солом'янський районний суд міста Києва

С О Л О М ' Я Н С Ь К И Й Р А Й О Н Н И Й С У Д М І С Т А К И Є В А

вул. Максима Кривоноса, 25, м. Київ, 03037; тел. (044) 298-59-37

вул. Грушецька, 1, м. Київ, 03113; тел.: (044) 298-59-52

e-mail: inbox@sl.ki.court.gov.ua, web: https://sl.ki.court.gov.ua

код ЄДРПОУ: 02896762

____________________________________________________________________________________________

Провадження 2-а/760/113/26

В справі 760/8810/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

І. Вступна частина

03 серпня 2026 року суддя Солом`янського районного суду міста Києва Коробенко С.В. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови серії ЕНА №4343066 від 24 березня 2025 року про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення.

ІІ. Описова частина

02 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Солом`янського районного суду міста Києва з адміністративним позовом до Невгода Вячеслава Володимировича та Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №4343066 від 24 березня 2025 року.

В обґрунтування своїх вимог Позивачка зазначає, що поліцейським 2 взводу 5 роти 2 батальйону 1 полку Управління патрульної поліції в місті Києві рядовим поліції Невгодом Вячеславом Володимировичем винесено постанову серії ЕНА №4343066 від 24 березня 2025 року, якою її притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.6 ст.122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1.020,00 грн. Позивачка вважає постанову протиправною, посилаючись на те, що паркувальне місце, на якому було розміщено автомобіль Mazda 3, номерний знак НОМЕР_1 , не позначене дорожньою розміткою 1.35, тоді як у зоні дії знака була наявна лише одна позначена такою розміткою стоянка, на якій її автомобіль не стояв; автомобіль перебував у зоні платного паркування і послугу з паркування було оплачено на загальних підставах; вона перевозила особу з інвалідністю ІІ групи - свого батька ОСОБА_3 , який прибув до міста Києва на лікування; поліцейський запитав лише про наявність у неї самої посвідчення особи з інвалідністю і не з`ясував, чи перевозила вона особу з інвалідністю. Позивачка також посилається на п.5.4 ДБН В.2.2-40:2018 «Інклюзивність будівель і споруд. Основні положення» та на те, що встановлення дорожніх знаків підлягає погодженню з Національною поліцією України.

02 квітня 2025 року автоматизованим розподілом судової справи між суддями головуючим у справі визначено суддю Коробенка С.В.

02 квітня 2025 року Позивачкою подано клопотання про розгляд справи в загальному позовному провадженні із викликом сторін та клопотання про витребування у Київської міської державної адміністрації інформації про погодження з Національною поліцією України проектів і схем організації дорожнього руху за адресою: м. Київ, вул. Прорізна, 4, а також самих проектів і схем.

03 квітня 2025 року матеріали адміністративного позову фактично отримані головуючим суддею.

03 квітня 2025 року ухвалою суду позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, а Позивачці надано строк на усунення недоліків.

06 червня 2025 року Позивачкою подано клопотання про долучення доказів - постанови про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_3 від 05 червня 2025 року, постанови про арешт коштів боржника від 05 червня 2025 року, а також фото- та відеофіксації місця вчинення правопорушення.

21 вересня 2025 року Позивачкою подано заяву про пришвидшення розгляду справи.

22 грудня 2025 року Позивачкою подана заява про усунення недоліків, зазначених в ухвалі.

12 січня 2026 року ухвалою суду відкрито спрощене провадження в справі без повідомлення (виклику) сторін.

24 квітня 2026 року до суду від представника Департаменту патрульної поліції Щур І.В. надійшов відзив на позовну заяву з додатками, у тому числі з відеозаписом. Відповідач проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що під час патрулювання за адресою: м. Київ, вул. Прорізна, було виявлено транспортний засіб MAZDA 3, номерний знак НОМЕР_1 , водій якого здійснив стоянку на місці, позначеному дорожнім знаком 5.42.1 з доданою до нього табличкою 7.17 «Особи з інвалідністю», не пов`язану з ознаками вимушеності, при цьому не маючи при собі документів, що підтверджують інвалідність водія або одного з пасажирів. Відповідач зазначив, що розпізнавальний знак «Водій з інвалідністю» на транспортному засобі, яким керувала Позивачка, розміщено не було, а водій не пред`явив інспектору доказів наявності інвалідності, у зв`язку з чим постанову винесено правомірно, у межах повноважень, у порядку та у спосіб, визначені КУпАП.

03 травня 2026 року Позивачкою подано відповідь на відзив, у якій вона підтримала позовні вимоги та зазначила, що не є особою з інвалідністю, а для перевезення особи з інвалідністю законодавство не зобов`язує встановлювати розпізнавальний знак; що вона здійснила зупинку, висадивши батька, та мала намір рухатися далі; що постанова не містить відомостей про з`ясування обставин перевезення осіб з інвалідністю. Додатково Позивачка просила закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення з посиланням на ст.ст.38, 247 КУпАП.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку про розгляд справи на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

ІІІ. Мотивувальна частина

Дослідивши матеріали справи та наявні у справі докази, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Згідно з ч.1 ст.222 КУпАП органи Національної поліції окрім іншого розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст.122 КУпАП.

Відповідно до ч.2 ст.222 КУпАП від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Судом встановлено, що 24 березня 2025 року поліцейським 2 взводу 5 роти 2 батальйону 1 полку Управління патрульної поліції в місті Києві рядовим поліції Невгодом Вячеславом Володимировичем відносно ОСОБА_1 винесено постанову серії ЕНА №4343066 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.6 ст.122 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1.020,00 грн за те, що 24 березня 2025 року о 13 год. 26 хв. у м. Києві на вул. Прорізній, 4 водій, керуючи транспортним засобом, здійснив стоянку на місці, що позначене дорожнім знаком 5.42.1 з доданою до нього табличкою 7.17 «Особи з інвалідністю», не пов`язану з ознаками вимушеності, при цьому не маючи при собі документів, що підтверджують інвалідність водія або одного з пасажирів.

Відповідно до ч.6 ст.122 КУпАП зупинка чи стоянка транспортних засобів на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю (крім випадків вимушеної стоянки), а так само створення перешкод водіям з інвалідністю або водіям, які перевозять осіб з інвалідністю, у зупинці чи стоянці керованих ними транспортних засобів, неправомірне використання на транспортному засобі розпізнавального знака «Водій з інвалідністю» - тягнуть за собою накладення штрафу від шістдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з ПДР України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, табличка 7.17 «Особи з інвалідністю» застосовується із знаками 5.42.1, 5.42.2 і 5.43 для позначення місця (або спеціально відведеної частини майданчика) для стоянки транспортних засобів, на яких установлено розпізнавальний знак «Водій з інвалідністю» відповідно до вимог цих Правил. Табличка розміщується безпосередньо під знаками, з якими вона застосовується.

Відповідно до пп. «ґ» п.30.3 ПДР України на відповідних транспортних засобах установлюється розпізнавальний знак «Водій з інвалідністю» - квадрат жовтого кольору із стороною 150 мм і чорним зображенням символу таблички 7.17; знак розміщується спереду і ззаду на механічних транспортних засобах, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять пасажирів з інвалідністю.

Пунктом 1.3 ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з п.1 ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача.

Перевіряючи виконання цього обов`язку Відповідачем, суд встановив таке.

Судом досліджено долучений Відповідачем до відзиву відеозапис, з якого вбачається, що транспортний засіб MAZDA 3, номерний знак НОМЕР_1 , яким керувала Позивачка, перебував у зоні дії дорожнього знака 5.42.1 «Місце для стоянки» з доданою до нього табличкою 7.17 «Особи з інвалідністю». Ця обставина Позивачкою по суті не заперечується.

Доводи Позивачки про те, що конкретне місце, на якому було розміщено автомобіль, не позначене дорожньою розміткою 1.35, суд відхиляє. Диспозиція ч.6 ст.122 КУпАП сформульована альтернативно: відповідальність настає за зупинку чи стоянку на місцях, позначених відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою. Отже, наявності дорожнього знака 5.42.1 з табличкою 7.17 достатньо для висновку про те, що відповідне місце є місцем, на якому зупинка чи стоянка дозволена лише визначеній законом категорії транспортних засобів, а відсутність дублюючої горизонтальної розмітки не спростовує дії встановленого дорожнього знака та не звільняє водія від обов`язку виконувати його вимоги.

З цих же підстав суд відхиляє посилання Позивачки на п.5.4 ДБН В.2.2-40:2018 «Інклюзивність будівель і споруд. Основні положення». Державні будівельні норми встановлюють вимоги до проектування та облаштування паркувальних місць і адресовані відповідним суб`єктам, які здійснюють таке облаштування. Можливе недотримання цих вимог при облаштуванні майданчика не скасовує дії фактично встановленого дорожнього знака та не робить табличку 7.17 нечинною, як про це стверджує Позивачка.

Суд також відхиляє доводи Позивачки про необхідність з`ясування питання щодо погодження проектів та схем організації дорожнього руху за відповідною адресою з Національною поліцією України. Ці доводи ґрунтуються на припущенні; жодних даних про те, що дорожній знак 5.42.1 з табличкою 7.17 встановлено самовільно або що його встановлення визнано неправомірним, матеріали справи не містять. Обов`язок учасника дорожнього руху виконувати вимоги дорожніх знаків, встановлених на дорозі, ПДР України не ставлять у залежність від наявності у водія відомостей про порядок погодження схеми організації дорожнього руху. За таких обставин клопотання Позивачки про витребування відповідних доказів у Київської міської державної адміністрації задоволенню не підлягає як таке, що не стосується предмета доказування.

Вирішуючи питання про наявність у діях Позивачки складу адміністративного правопорушення, суд виходить з того, що звільнення від заборони, встановленої знаком 5.42.1 з табличкою 7.17, поширюється на транспортні засоби, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, і ПДР України пов`язують реалізацію цього права з установленням на транспортному засобі розпізнавального знака «Водій з інвалідністю». Такий знак є єдиним зовнішнім, доступним для сприйняття інших учасників дорожнього руху та поліцейського позначенням належності транспортного засобу до категорії, для якої відведено місце стоянки, і саме він дозволяє відмежувати правомірне зайняття такого місця від неправомірного.

Позивачка не заперечує, що особою з інвалідністю вона не є та що розпізнавальний знак «Водій з інвалідністю» на керованому нею транспортному засобі установлено не було.

Крім того, з пояснень самої Позивачки, викладених у відповіді на відзив, вбачається, що на момент виявлення правопорушення особа з інвалідністю - ОСОБА_3 - у транспортному засобі була відсутня, оскільки Позивачка його висадила, а сама перебувала в автомобілі й очікувала на нього. Отже, на момент зупинки (стоянки) Позивачка не належала до жодної з категорій водіїв, для транспортних засобів яких відведено відповідне місце.

Долучені Позивачкою документи - пенсійне посвідчення ОСОБА_3 про інвалідність ІІ групи, свідоцтво про народження на підтвердження родинного зв`язку та консультативне заключення клініки травматології та ортопедії «Опора» - підтверджують наявність у ОСОБА_3 інвалідності та його звернення за медичною допомогою, однак не спростовують ані відсутності на транспортному засобі розпізнавального знака «Водій з інвалідністю», ані того, що на момент стоянки зазначена особа в транспортному засобі не перебувала.

Не приймає суд і посилання Позивачки на здійснену оплату послуг з паркування. Положення ст.52-2 Закону України «Про дорожній рух» регулюють порядок оплати вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування і не наділяють особу, яка внесла таку плату, правом займати місце, відведене дорожнім знаком 5.42.1 з табличкою 7.17 для транспортних засобів визначеної категорії. Оплата паркування та дотримання вимог дорожніх знаків є самостійними обов`язками учасника дорожнього руху.

Доводи Позивачки про те, що поліцейський не з`ясував, чи перевозила вона особу з інвалідністю, суд оцінює критично. Позивачка не була позбавлена можливості під час розгляду справи повідомити про цю обставину та надати відповідні документи, однак, за її ж поясненнями, обмежилася повідомленням про те, що особою з інвалідністю вона не є. Водночас, як зазначено вище, сама по собі обставина перевезення особи з інвалідністю в інший момент часу за відсутності розпізнавального знака на транспортному засобі та за відсутності такої особи в автомобілі на момент стоянки не виключає складу правопорушення, передбаченого ч.6 ст.122 КУпАП.

Посилання Позивачки на ст.38 КУпАП як на підставу для закриття провадження також є безпідставними, оскільки адміністративне стягнення накладено 24 березня 2025 року, тобто в день вчинення правопорушення, у межах строку, встановленого зазначеною нормою.

Взявши до уваги викладене вище, суд приходить до висновку про те, що факт зупинки (стоянки) Позивачкою транспортного засобу на місці, позначеному дорожнім знаком 5.42.1 з табличкою 7.17 «Особи з інвалідністю», належним чином зафіксований наданим Відповідачем відеозаписом, а висновок поліцейського про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.6 ст.122 КУпАП, є обґрунтованим. Оскаржувану постанову винесено уповноваженою посадовою особою в межах наданих їй повноважень, у порядку та у спосіб, що визначені КУпАП.

Таким чином, підстав для скасування постанови серії ЕНА №4343066 від 24 березня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.6 ст.122 КУпАП суд не вбачає.

Щодо вжитих у справі заходів забезпечення позову суд зазначає, що відповідно до ч.6 ст.157 КАС України у випадку ухвалення рішення щодо відмови у задоволенні позову заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним судовим рішенням. Отже, зупинення стягнення за постановою серії ЕНА №4343066 від 24 березня 2025 року, застосоване ухвалою суду від 12 січня 2026 року, зберігає свою дію до набрання цим рішенням законної сили.

IV. Резолютивна частина

Керуючись ст.ст. 2, 6-11, 19, 20, 22, 242-246, 257, 262 КАС України, суд вирішив:

1.У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

2.Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 12 січня 2026 року у вигляді зупинення стягнення на підставі постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №4343066 від 24 березня 2025 року, винесеної відносно ОСОБА_1 , зберігають свою дію до набрання цим рішенням законної сили.

3.Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення (частина четверта статті 286 КАС України).

4.Позивачка: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ;

Відповідач: Департамент патрульної поліції, адреса: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, код ЄДРПОУ: 40108646.

Суддя: