Рішення від 08 липня 2026 р. у справі №758/16770/24 — Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/16770/24

Категорія 61

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2026 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Войтенко Т. В.,

за участю секретаря судового засідання - Крупина Ю. А.,

за участю позивачки - ОСОБА_1

представника позивачки - ОСОБА_2 ,

відповідача - ОСОБА_3 ,

представника відповідача - ОСОБА_4 ,

розглянувши у судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Павелко Дар`я Борисівна про усунення від права на спадкування, -

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2025р. ОСОБА_1 звернулася до Подільського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_3 про усунення останнього від права на спадкування.

Вимоги позовної заяви обґрунтувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 76 років померла мати позивачки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .. Причиною смерті ОСОБА_5 зазначено інфаркт міокарда.

Позивачка вказує, що з 24.06.1972 по день смерті мати ОСОБА_5 була зареєстрована за адресою у будинку, де проживала з дитинства сама позивачка: АДРЕСА_1 .

Зазначає, що з 1995 року та на момент смерті мати ОСОБА_5 перебувала в шлюбі з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який також зареєстрований у спірному будинку.

Звертаючись до суду з позовом про усунення вітчима від спадкування після смерті матері, позивачка вказує, що 22.09.2006 р. мати ОСОБА_5 склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербиною Л.І. та зареєстрований в реєстрі за №7897, яким заповіла все своє майно позивачці. Позивачка звернулася до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та мала б право отримати у спадок усе майно, належне її матері, якби не право відповідача на обов`язкову частку у спадковому майні. Так, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , як непрацездатний вдівець спадкодавця ОСОБА_5 , має право на спадкування незалежно від змісту заповіту половину частки, яка належала б йому у разі спадкування за законом (обов`язкову частку), тобто 1/4 частину від спадкового майна.

Позивачка посилалась у позовній заяві на те, що складаючи 22.09.2006 р. заповіт, її мати мала намір позбавити відповідача права на спадкування її майна, однак в силу закону позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, було неможливо. На момент складання Заповіту у 2006р. відповідачу вже виповнилось 66 років та він вже був непрацездатним.

Після смерті матері позивачки щодо її майна 24.09.2024 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Павелко Д.Б. було зареєстровано спадкову справу N?18/2024, в якій подано 2 заяви про прийняття спадщини - самою позивачкою як донькою померлої та відповідачем ОСОБА_3 , як чоловіком, який був зареєстрований на день смерті з померлою як спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, та вважається таким, що прийняв спадщину.

Позовні вимоги позивачки ґрунтується на статті 1224 ЦК України, відповідно до якої за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Доводячи факт безпорадного стану ОСОБА_5 , позивачка зазначає, що остання хворіла на цілу низку важких хвороб та з 07.06.2005 р. була інвалідом І (першої) групи довічно, потребувала постійного стороннього догляду, що підтверджується довідкою Міжрайонної Подільської медико-соціальної експертної комісії до акту огляду МСЕК та пенсійним посвідченням.

В 2003 році ОСОБА_5 був поставлений діагноз «Цукровий діабет типу II», вона мала «Гангрену лівої стопи ступеню І» та їй був ампутований палець лівої стопи. В 2005 році спадкодавець ОСОБА_5 перенесла ішемічний інсульт, а в 2006 році їй був поставлений діагноз «Дисциркуляторна атеросклеротична гіпертонічна енцефалопатія III ступеню». В 2007 році ОСОБА_5 були поставлені діагнози «Церебральний атеросклероз сосудів III ступеню» та «Дисциркуляторна атеросклеротична гіпертонічна та метаболічна енцефалопатія III ступеню».

В 2019 році у ОСОБА_5 було виявлено онкологічне захворювання (пухлина, позитивна).

Позивачка стверджує, що внаслідок похилого віку та тяжкої хвороби ОСОБА_5 не могла самостійно забезпечити умови свого життя та була у безпорадному стані, у зв`язку із чим вона потребувала стороннього догляду, допомоги та піклування саме від відповідача, як її чоловіка, з яким вона проживала разом за однією адресою.

У позовній заяві позивачка зазначає, що відповідач ОСОБА_3 систематично вчиняв винні умисні дії та/або допускав пасивну форму винної поведінки у вигляді бездіяльності, спрямовані на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю ОСОБА_5 , усвідомлюючи свій обов`язок, маючи можливість його виконувати, але не вчиняючи необхідних дій.

У зв`язку із цим, протягом багатьох років догляд, допомогу та піклування за матір`ю ОСОБА_5 здійснювала особисто позивачка та самотужки кожного дня привозила продукти харчування та необхідні медикаменти, господарювала на присадибній ділянці, здійснювала прибирання у будинку та платила за комунальні послуги.

Зазначає, що сама позивачка працювала, а тому в той час, коли вона фізично особисто не могла бути з матір`ю в будні дні, вона оплачувала доглядальницю. Зокрема, надала копію заяви-приєднання по замовленню N? 27317 від 21.11.2023 р. до договору публічної оферти про надання послуг, відповідно до якої фізична особа-підприємець ОСОБА_6 (агенція «ІНФОРМАЦІЯ_6») зобов`язався в період часу з 22.11.2023 р. 09.00 години по 12.12.2023 р. 17.00 години в будні дні надати послуги домашнього догляду спадкодавця ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , а позивачка сплатити за послуги доглядальниці 14175 грн.. Надала докази часткової сплати за послуги.

Крім того, з даним підприємцем було укладено угоду-замовлення №27445 від 12.12.2023 р., за яким фізична особа-підприємець ОСОБА_6 (агенція «ІНФОРМАЦІЯ_6») зобов`язався в період часу з 13.12.2023 р. 09.00 години по 31.01.2024 р. 17.00 години в будні дні надати послуги домашнього догляду ОСОБА_5 . Позивачка на картку ОСОБА_6 перерахувала 3060 грн., решту 21240 грн., як стверджує, сплатила готівкою.

В подальшому на підставі заяви-приєднання по замовленню №28389 від 29.01.2024 р. до договору публічної оферти про надання послуг ОСОБА_6 (агенція «ІНФОРМАЦІЯ_6») зобов`язався в період часу з 01.02.2024 р. 09.00 години по 13.03.2024 р. 17.00 години в будні дні надати послуги домашнього догляду ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема, забезпечити виконання догляду за станом здоров`я спадкодавця ОСОБА_5 .. Позивачка сплатила 2550 грн., решту, 17700 грн як стверджує, сплатила готівкою.

Зазначає, що в подальшому також підписала заяву-приєднання по замовленню N?30927 від 12.03.2024 р. до договору публічної оферти про надання послуг та фізична особа-підприємець ОСОБА_6 (агенція «ІНФОРМАЦІЯ_6») зобов`язався в період часу з 14.03.2024 р. 09.00 години по 24.04.2024 р. 17.00 години в будні дні надати послуги домашнього догляду ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 ., а позивачка зобов`язалась сплатити послуги доглядальниці в сумі 20250 грн. Вказує, що перерахувала 2550 грн., решту, як зазначає, сплатила готівкою.

Аналогічно укладалися договори з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 щодо догляду в період часу з 25.04.2024 р. 09.00 години по 05.06.2024 р. 17.00 години в будні дні вартістю 20250 грн.; в період часу з 06.06.2024 р. 09.00 години по 25.06.2024 р. 17.00 години в будні дні вартістю 10850 грн.; в період часу з 26.06.2024 р. 09.00 години по 15.07.2024 р. 17.00 години в будні дні вартістю 10850 грн. Зазначає, що перші внески по договору здійснювала шляхом безготівкового переказу коштів, про що надавала відповідні докази, решту коштів, стверджувала, що сплачувала готівкою з особистих коштів.

Також позивачка зазначає, що 13.07.2024 р. уклала з ТОВ «Золотий вік України» договір N?81107/24П про надання послуг по догляду, за яким виконавець взяв на себе зобов`язання надавати щоденно цілодобово послуги по догляду за ОСОБА_5 , а позивачка зобов`язалась оплатити ці послуги виходячи з вартості за календарний місяць в розмірі 15000 грн.

У позовній заяві позивачка звертає увагу суду на те, що умови договору щодо особливостей догляду доводять, що спадкодавець ОСОБА_5 перебувала в памперсах в сидячому або в лежачому стані, маючи захворювання на цукровий діабет і онкологію, та знаходячись у стані після інсульту.

Позивачка вказує, що поховання матері ОСОБА_5 було здійснено особисто нею, що підтверджується довідкою Київської міської ритуальної служби, договором-замовленням №13.33517 на організацію та проведення поховання від 24.08.2024 р., чеком від 24.08.2024 р. на суму 1147,16 грн., бланком замовлення N? 384Лкс від 24.08.2024 р., актом волевиявлення №060824 від 08.08.2024 р.; довідкою на одержання праху.

У позовній заяві позивачка також зазначила, що після смерті її матері відповідач перестав впускати її до будинку. З цього приводу викликалася поліція, якій відповідач повідомив, що оцінку ситуації щодо того, хто має право користуватися будинком, надаватиме суд.

Посилаючись на те, що її мати перебувала в безпорадному стані та потребувала сторонньої допомоги, тоді як:

- відповідач умисно ухилявся від утримання, догляду, лікування та поховання спадкодавця ОСОБА_5 ;

- відповідач прямо відмовився відшкодовувати розумні витрати, зроблені позивачкою на утримання, догляд, лікування та поховання ОСОБА_5 ;

- відповідач чекав смерті спадкодавця ОСОБА_5 , оскільки вже через декілька днів після її смерті почав агресивно себе вести, казати що тепер він єдиний господар будинку та почав прямо перешкоджати позивачці у користуванні будинком, погрожував, що отруїть собаку,

позивачка звернулася до суду з даною позовною заявою, у якій просить усунути ОСОБА_3 від права на спадкування за законом та права на обов`язкову частку у спадщині після смерті ОСОБА_5 .

Ухвалою судді Подільського районного суду міста Києва від 2 січня 2025р. у даній справі було відкрите загальне позовне провадження.

17 лютого 2025р. від представника відповідача надійшов Відзив на позовну заяву. Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача звертала увагу суду на те, що позивачка не надала суду будь-яких доказів про те, що відповідач ухилявся від надання допомоги спадкодавцю. Вказувала, що позивачка є дочкою покійної ОСОБА_5 та зобов`язана була доглядати за своєю непрацездатною матір`ю. Відомості про те, що позивачка укладала договори з доглядальницями, оформила матір до пансіонату стосуються періоду з осені 2023р. по серпень 2024р.. Втім, позивачка не описує попередній період, тоді як її матір довгий час хворіла та її усю допомогу надавав саме її чоловік ОСОБА_3 .

Представник відповідача звертала увагу суду на те, що відповідач є пенсіонером за віком, сам має проблеми зі здоров`ям, та в силу свого віку та фізичних можливостей надавав повну та посильну для нього допомогу своїй дружині ОСОБА_5 . Посилаючись на недоведеність позовних вимог, голослівні твердження про те, що відповідач усунувся від надання допомоги своїй дружині, представник відповідача просила відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 25 лютого 2025р. було витребувано спадкову справу щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 то ОСОБА_5 .

У судових засіданнях позивачка ОСОБА_1 та її представник вимоги позовної заяви підтримували.

У судовому засіданні 11 березня 2026р. позивачка ОСОБА_1 звертала увагу суду на те, що її матір перебувала у тяжкому стані. Вона не могла самостійно себе обслуговувати, стан здоров`я підтверджується медичними довідками. ОСОБА_3 жив через 1 кімнату від кімнати матері. У відповідача не існувало об`єктивних перешкод допомагати її матері. Втім, відповідач заявляв, що «Ти дочка, тому доглядай, а ще краще - звільнися і доглядай».

Стверджувала, що останніх 7-8 років до смерті її матері ОСОБА_3 по декілька разів на рік самоусувався на декілька тижнів від домашніх справ та від догляду за матір`ю. А останній рік перед смертю ОСОБА_7 - взагалі не доглядав за своєю дружиною. В свою чергу вона, як дочка, знає кожну хвилину року життя матері повністю. Відповідач не бажав чути про стан здоров`я матері, він навпаки скаржився на свій стан здоров`я та свій вік.

Уточнюючі питання суду, кому скаржився, ОСОБА_1 повідомила, що скаржився своїй дружині. Вказувала, що відповідач вчиняв сварку з мамою іпозивачкою з приводу того, що в нього погіршується стан здоров`я та він не може доглядати за дружиною. Фактично доглядали за її матір`ю лише 4 особи - позивачка, її син, 2 доглядальниці. Відповідач виходив з дому, де він і з ким перебував, позивачка і її матір не знала. Стверджувала, що відповідач не надавав матеріальну допомогу її матері, та не відвідував її в пансіонаті останній місяць її життя.

На питання суду підтвердила, що ОСОБА_3 купував продукти, втім, з таких продуктів не готувалася їжа для її матері ні ним особисто, ні доглядальницями.

На питання суду про те, хто знайшов пансіонат, повідомила, що вона знайшла, мати пробула в цьому пансіонаті один місяць перед своєю смертю. За пансіонат сплатила позивачка з коштів, відкладених з пенсії матері.

На питання адвоката Чугуєнко О.М. про те, у яких відносинах між собою перебуває позивачка з відповідачем, ОСОБА_1 повідомила, що відносини погані. Як тільки вона приїздила в будинок, відповідач зачиняли двері своєї кімнати. Саме тому вона не сказала відповідачу, що маму поселила в пансіонат.

На питання ОСОБА_4 з приводу того, чи вона дійсно вважає, що обов`язок доглядати за ОСОБА_8 був виключно у ОСОБА_3 , позивачка повідомила, що так не вважає, втім він зобов`язаний був хоча б цікавитись як вона живе.

На питання позивачці про те, а куди витрачалася пенсія ОСОБА_7 , ОСОБА_1 повідомила, що мама віддавала їй свою пенсію, за ці кошти ОСОБА_1 наймала доглядальниць і відкладала на похорони, оплачувала перукаря мамі.

У судовому засіданні 09.07.2026 позивачка та її представник адвокат Фетісов Є.П. посилались на те, що відповідач ухилявся від надання допомоги своїй дружині ОСОБА_5 , яка потребувала сторонньої допомоги, а тому повинен бути позбавлений права на спадкування після її смерті.

Представник позивачки звертав увагу суду на те, що для усунення відповідача від права на спадкування ним доводиться, що спадкодавиця потребувала сторонньої допомоги через свій безпорадний стан, а відповідач ухилявся від надання допомоги, тоді як саме він повинен був надавати таку допомогу та міг надавати таку допомогу своїй дружині. Вказував про те, що факт перебування ОСОБА_5 у безпорадному стані підтверджується медичними довідками та показаннями свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 .

На переконання позивачки та представника позивача факт ухилення відповідача від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання доводиться показаннями свідка ОСОБА_10 , який повідомив про те, що спадкодавець особисто скаржилася на бездіяльність відповідача, що його часто не було вдома, що він не давав їй їжу в достатній кількості, не доглядав за нею; свідка ОСОБА_11 , яка повідомила, що ОСОБА_5 скаржилася на те, що відповідач ще з початку війни відмовився від неї, і в тому числі внаслідок цього позивачка ОСОБА_1 повинна була найняти доглядальниць на період, коли була на роботі, відповідача часто не було вдома, інколи він не ночував вдома на дзвінки спадкодавця не реагував, спадкодавець не могла йому додзвонитися, коли впала; відповідач купував продукти лише для себе, спадкодавець просила купити продукти, оскільки відповідач нею не цікавився; свідка ОСОБА_12 , який показав, що ОСОБА_5 йому телефонувала і просила про допомогу, що свідчить про бездіяльність відповідача, який не надавав допомогу дружині; свідка ОСОБА_13 , яка є лікарем гематологом-онкологом Інституту раку, яка повідомила, що в її присутності відповідач не цікавився станом здоров`я своєї дружини, кивком голови вітався зі свідком.

В свою чергу позивачка та представник відповідача стверджували, що показаннями свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_10 та інших доводиться та обставина, що позивачка купувала продукти матері, забезпечувала останню щоденним доглядом, піклувалася про свою матір, забезпечувала медикаментами та необхідними засобами гігієни.

Позивачка та представник позивача стверджували, що відповідач вчиняв сварки з дружиною, за життя спадкодавця скаржилася на відповідача про те, що він жив у будинку як квартирант, піклувався виключно про себе.

Як на підставу для позбавлення відповідача права на спадкування стверджували, що саме відповідач як чоловік померлої ОСОБА_5 зобов`язаний був піклуватися про неї, ОСОБА_5 потребувала саме допомогу чоловіка, а не доглядальниць.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні 11.03.2026 повідомив суду, що його дружина була інвалідом 1 групи впродовж 19 років, а доглядальниці в будинку були лише 11 місяців перед її смертю. Впродовж 18 років він самостійно доглядав за своєю дружиною, її дочка приїжджала виключно лише тоді, коли він пред`являв їй претензії щодо того, що дочка не купала свою матір. Частіше ОСОБА_15 (так у побуті називали позивачку) почала приїжджати тоді, коли у 2021 році купила собі собаку, ку поселила у будинку. Тоді вона або її син ОСОБА_16 почали приїжджати частіше, щоб погодувати песа.

ОСОБА_3 повідомив, що останній рік свого життя його дружина йому телефонувала по 2-3 рази за ніч. Просила підійти, щоб він подав або ліки, або поправив одяг, або поправив постіль, адже вона була лежача. Стверджував, що після вставання впродовж ночі по 2-3 рази, відчув, що стан його здоров`я також погіршується через недосипання, тому і звернувся до ОСОБА_17 для того, щоб найняти доглядальницю. Доглядальницю наймали за пенсію ОСОБА_7 . Сплачувала ОСОБА_15 , однак кошти бралися з пенсії ОСОБА_7 . Останні 20 років свого життя ОСОБА_18 свою пенсію віддавала своїй дочці, залишаючи собі 3-4 тисячі гривень на комунальні послуги.

У судовому засіданні 11.03.2026 представник відповідача ОСОБА_4 просила відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що для усунення від права на спадкування необхідна наявність трьох умов. Втім, матеріалами справи та показаннями свідків не доводиться те, що ОСОБА_3 ухилявся від догляду та надання допомоги своїй дружині. Звертала увагу суду на те, що ОСОБА_3 набагато старший від ОСОБА_7 , та цілком логічно, що в силу свого віку навіть не міг надавати ту допомогу, яку надавали доглядальниці.

Стверджувала, що ніде у медичній документації не зазначено, що саме ОСОБА_19 повинен був доглядати за своєю дружиною в силу якихось своїх особливих здібностей. З показань свідків ми почули, що ОСОБА_3 був завжди поруч, здійснював догляд. В усіх свідків суд з`ясував, чи була доглянута ОСОБА_18 , всі свідки підтвердили, що ОСОБА_18 була чиста охайна доглянута.

Стверджувала, що позов фактично спрямований на позбавлення ОСОБА_3 єдиного житла, втім у ОСОБА_3 обов`язок доглядати за своєю дружиною був такий же як і у позивачки обов`язок доглядати за її матір`ю.

Представник відповідача у судовому засіданні 09.07.2026 просила відмовити у задоволенні позову. Звертала увагу на те, що ЦК України вимагає доведення не окремих фактів, а всієї сукупності обставин, передбачених частиною 5 статті 1224 Цивільного кодексу України, для усунення спадкоємця від спадкування. Позивачка повинна була довести, що

спадкодавець потребувала допомоги саме від відповідача, що відповідач мав реальну можливість її надавати та, незважаючи на це, свідомо й умисно ухилявся від виконання свого обов`язку. Лише за наявності всіх цих обставин закон допускає застосування такого виняткового правового наслідку, як усунення від права на спадкування. Саме цього, на моє переконання, у справі не доведено. Активна участь доньки у догляді, так само як і залучення професійних доглядальниць, сама по собі не свідчить про те, що відповідач не надавав необхідної допомоги або що спадкодавець потребувала допомоги виключно від нього.

Висловлювала свою позицію, що більшість свідків підтвердили тяжкий стан здоров`я спадкодавця та активну участь доньки у догляді за матір`ю. Проте жодна із цих обставин сама по собі не доводить умисного ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків. Більше того, частина досліджених судом показань свідків не лише не підтверджує твердження позивачки про повне самоусунення відповідача, а навпаки - свідчить про те, що відповідач проживав разом зі спадкодавцем, здійснював догляд за нею та допомагав їй у побуті. Єдиним свідком, який повідомив про нібито скарги спадкодавця на відповідача, є близький друг позивачки ОСОБА_20 . Його показання ґрунтуються переважно не на безпосередньому сприйнятті фактів, а на переказі слів померлої. Інші свідки таких обставин безпосередньо не підтвердили.

Третя особа по справі - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Павелків Д.Б. у судове засідання не з`явилася, просила справу розглядати без її участі.

Заслухавши пояснення позивачки та відповідача, їхніх представників, дослідивши матеріали справи, заслухавши показання свідків, суд дійшов до висновку про необхідність відмовити у задоволенні позову, зважаючи на таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебували у зареєстрованому шлюбі з 21 січня 1995 року, що підтверджується копію свідоцтва про укладення шлюбу, виданого Відділом реєстрації актів громадянського стану Подільського району міста Києва 21 січня 1995р., актовий запис №32.

ОСОБА_5 з 24.06.1972 р., а ОСОБА_3 з 15.11.1997 були зареєстровані та спільно проживали за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується листом Начальника відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування особи Подільської районної в місті Києві державної адміністрації Ранька О. від 20.08.2024 р. №1133-35/24 та копією будинкової книги по домоволодінню за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивачка ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_5 , що підтверджується копіями свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 23.09.1972 р., свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 14.07.1990 р.

Встановлено, що позивачка ОСОБА_1 проживала від матері та вітчима окремо зі своєю сім`єю; в будинку АДРЕСА_1 проживало подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_3 .

За життя спадкодавець ОСОБА_5 хворіла на цілу низку хвороб.

Так, у 2003 році ОСОБА_5 був поставлений діагноз «Цукровий діабет типу II», вона мала «Гангрену лівої стопи ступеню І» та їй був ампутований палець лівої стопи, що підтверджується випискою з медичної картки стаціонарного хворого Клінічної лікарні №16 Подільського району м.Києва від 19.12.2003 р. та консультативним висновком Клініки Інституту ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка НАМН України.

В 2005 році спадкодавець ОСОБА_5 перенесла ішемічний інсульт, а в 2006 році їй був поставлений діагноз «Дисциркуляторна атеросклеротична гіпертонічна енцефалопатія III ступеню», що підтверджується випискою Київської міської клінічної лікарні №18 з історії хвороби №973 (2005 року) та випискою Клініки науково-дослідного інституту геронтології НАМН України з історії хвороби N? 51221 (2006 року).

В 2007 році спадкодавцю ОСОБА_5 вже були поставлені діагнози «Церебральний атеросклероз сосудів III ступеню» та «Дисциркуляторна атеросклеротична гіпертонічна та метаболічна енцефалопатія III ступеню», що підтверджується випискою Клініки науково-дослідного інституту геронтології НАМН України з історії хвороби №51221 (2007 року).

В 2019 році у ОСОБА_5 було виявлене онкологічне захворювання (пухлина, позитивна), що підтверджується імуногістохімічним дослідженням №1008/19 від 03.04.2019 р.

Встановлено, що ОСОБА_5 була присвоєна перша група інвалідності довічно з 07.06.2005 року. Відповідно до довідки до Акту огляду МСЕК серії КА-1 N?№009898 ОСОБА_5 потребувала постійного стороннього догляду (т.1, а.с .93).

ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 76 років померла ОСОБА_5 , що підтверджується копію свідоцтва про смерть, виданого Центральним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Київ) 07.08.2024 р., серії НОМЕР_3 від 07.08.2024 р, актовий запис №13286.

На момент смерті ОСОБА_5 її чоловіку - відповідачу по справі ОСОБА_3 було 84 роки.

Причиною смерті спадкодавця ОСОБА_5 були інфаркт міокарда, що підтверджується довідкою відділу судово-медичної експертизи трупів Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи від 07.08.2024 р. про причину смерті.

Після смерті ОСОБА_5 щодо її майна відкрилася спадщина.

Встановлено, що 22.09.2006 р. ОСОБА_5 склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербиною Л.І. та зареєстрований в реєстрі за N? 7897, яким все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що їй буде належати на день смерті і на що вона за законом матиме право, заповіла дочці ОСОБА_1 .

24.09.2024 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Павелко Д.Б. була зареєстрована спадкова справа №18/2024) щодо майна померлої спадкодавиці ОСОБА_5 , що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі №78479528 від 24.09.2024 р.

Як вбачається з копії спадкової справи, із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 звернулися 24.09.2024 р. позивачка ОСОБА_1 та 14.01.2025 відповідач ОСОБА_3 ..

Відповідно до статті 1220 Цивільного кодексу України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (стаття 1223 Кодексу).

Відповідно до ч.1 ст.1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Пунктом 5.9 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, врегульовано, що право на обов`язкову частку у спадщині виникає у спадкоємця, передбаченого частиною першою статті 1241 ЦК України, у випадках, якщо у заповіті містяться положення про усунення його від спадкування або цьому спадкоємцеві заповідана частка спадщини, яка є меншою від належної йому обов`язкової частки. Право на обов`язкову частку у спадщині не залежить від згоди інших спадкоємців, волі спадкодавця та не пов`язане зі спільним проживанням спадкодавця й осіб, які мають право на обов`язкову частку. Право на обов`язкову частку у спадщині має особистий характер та не може переходити в порядку спадкової трансмісії.

Цивільним кодексом України визначено обмеження волі заповідача щодо права розпоряджатися власністю (обмеження принципу свободи заповіту) шляхом установлення права окремої категорії осіб на обов`язкову частку у спадщині, де право на обов`язкову частку у спадщині мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки, які спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Право на обов`язкову частку виникає лише у разі спадкування за заповітом, оскільки особи, що мають таке право, належать до спадкоємців за законом першої черги, а відтак, за відсутності заповіту (визнання його недійсним, усунення спадкоємців за заповітом від права на спадкування тощо) неодмінно закликаються до спадкування. Отже, обов`язковий спадкоємець наділений правом на спадкування у разі, якщо: він взагалі не вказаний у заповіті як спадкоємець; він прямо позбавлений права на спадкування змістом заповіту; частка спадщини цієї особи визначена змістом заповіту в меншому розмірі, ніж це встановлено законом.

На підставі наведених норм закону та встановлених обставин справи, суд висновує про те, що позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 є спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_5 як дочка та чоловік померлої. Оскільки ОСОБА_5 склала заповіт на користь дочки ОСОБА_1 , яким охопила усе належне їй на момент смерті майно, то ОСОБА_3 може претендувати на прийняття обов`язкової частки у спадщині відповідно до статті 1241 ЦК України у розмірі 1/4 частини спадкового майна.

Не погоджуючись з правом відповідача ОСОБА_3 на спадкування 1/4 частини спадкового майна, позивачка звернулася до суду з даним позовом про усунення відповідача від права на спадкування обов"язкової частки після смерті його дружини ОСОБА_5 .

Вимоги позивачки ґрунтується на нормах статті 1224 ЦК України, відповідно до якої за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Посилаючись на те, що ОСОБА_3 систематично вчиняв винні умисні дії та/або допускав пасивну форму винної поведінки у вигляді бездіяльності, спрямовані на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу ОСОБА_5 , усвідомлюючи свій обов`язок, маючи можливість його виконувати, але не вчиняючи необхідних дій, ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом про усунення відповідача від права на спадкування.

Виходячи з частини п`ятої статті1224 ЦК України та з урахуванням роз`яснень, наданих судам у пункті 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7, правило частини п`ятої статті1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК України не були зобов`язані утримувати спадкодавця. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Факт ухилення особи від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов`язку щодо надання допомоги, її необхідність для життєдіяльності спадкодавця, наявність можливості для цього та свідоме невиконання такою особою встановленого законом обов`язку.

Для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до частини п`ятої статті1224 ЦК України має значення сукупність обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання, перебування спадкодавця у безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин та їх доведеності в сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.

Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Аналогічні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 712/4709/15-ц (провадження № 61-8023св18), від 04 березня 2019 року у справі № 321/1573/17-ц (провадження № 61-45879св18) та від 17 липня 2019 року у справі № 676/5086/15-ц (провадження № 61-25032св19).

Крім того, у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 337/6000/15-ц (провадження № 61-1302св 18) та від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16-ц (провадження № 61-15926св18) зроблено висновок, що ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.

У конкретному випадку суду належить з`ясувати, чи перебувала ОСОБА_5 у безпорадному стані та потребувала сторонньої допомоги, чи потребувала ОСОБА_5 допомоги сама свого чоловіка, чи ухилявся ОСОБА_3 від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання.

Відповідно до положень частини першої, шостої статті81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Для встановлення дійсних обставин справи суд допитав свідків.

У судовому засіданні 6 листопада 2025р. була допитана свідок ОСОБА_9 . Свідок повідомила, що є майстром манікюру, познайомилася з дочкою ОСОБА_5 - ОСОБА_21 орієнтовно 15 років тому. ОСОБА_1 періодично привозила свою матір в перукарню. В подальшому зі свідком домовилися, що ОСОБА_5 буде телефонувати свідку та свідок буде приходити надавати послуги. Свідок повідомила, що спочатку їй відкривала ОСОБА_18 . На питання суду, коли саме востаннє свідок пам`ятає що їй особисто відкривала ОСОБА_18 , свідок повідомила що не пам`ятає. Повідомила, що впродовж останніх семи років могла відкривати будинок сама та приходити, щоб надавати послуги ОСОБА_22 . На запитання суду про те, коли, скільки разів за останній рік перед смертю ОСОБА_7 свідок відвідувала ОСОБА_23 , свідок повідомила що це було 2 рази. Останній раз свідок запам`ятала, що в будинку поруч з ОСОБА_8 була доглядальниця ОСОБА_24 , з якою свідок підвела з ліжка та посадила ОСОБА_23 , щоб свідку було зручно надавати послуги. Передостанній раз перед смертю ОСОБА_7 свідок сама відкривала двері, піднімала ОСОБА_23 надавала послуги. Повідомила, що за тривалістю надання послуг займало орієнтовно 1 годину та впродовж цього часу свідок не бачила в будинку ОСОБА_3 ..

На запитання суду, чи відомо її, хто наймав доглядальниць, свідок повідомила що такою інформацію не володіє. Зазначила, що останній раз перед смертю ОСОБА_7 свідка привезла до ОСОБА_7 її донька - позивачка по справі та розраховувалася за послуги також донька. До цього оплату за свої послуги свідок брала сама, оскільки гроші були приготовлені та лежали на столику. Під час розмови з ОСОБА_8 вона ніколи не скаржилася на стан свого здоров`я. Повідомила, що впродовж останніх 15 років свого життя ОСОБА_18 трохи тягнула ногу і в неї не піднімалася 1 рука. Як пам`ятає свідок, що найменше за рік до своєї смерті ОСОБА_18 вже не вставала. З ОСОБА_8 лежав мобільний телефон, тому вона могла телефонувати і кликати свого чоловіка, кімната якого була навпроти.

На запитання суду, чи скаржилася ОСОБА_18 на свого чоловіка, свідок повідомила, що таких скарг на ОСОБА_25 вона не чула. Свідок повідомила, що памперси їй міняла дочка ОСОБА_26 , яку свідок називала ОСОБА_15 . На уточнююче питання, яким чином позивачка могла міняти памперси, адже для цього потрібно було постійно перебувати в будинку, свідок відмовилась від своїх пояснень, посилаючись на те, що сплутала. Свідок повідомила, що ОСОБА_18 була доглянута, постіль була чиста. На уточнююче питання, то хто ж на її переконання міняв памперси ОСОБА_7 , повідомила що їй таких обставин невідомо. Хто саме кормить ОСОБА_23 також повідомила що їй не відомо.

На запитання представника відповідача про те, чому підводити в ліжку останній раз перед смертю ОСОБА_18 допомагала доглядальниця, а не дочка, свідок повідомила що дочка лише привезла свідка для надання послуг та відразу поїхала.

У судовому засіданні 6 листопада 2025р. свідок ОСОБА_10 повідомив, що він є сусідом по квартирі в будинку, в якому постійно мешкає ОСОБА_27 , яка являється його комою. На запитання суду, як часто він бував у будинку ОСОБА_7 свідок спочатку повідомляв, що не пам`ятає. Втім, згодом стверджував, що останній рік до смерті ОСОБА_7 в будинку був орієнтовно 5 разів, адже привозив ОСОБА_28 з речами. На питання суду, які це були речі, повідомив, що привозив памперси. Пояснював, що речей було багато, та ОСОБА_26 потребувала допомоги. Стверджував, що у будинку нікого не бачив. На уточнююче питання, чи бачив доглядальниць, повідомив, що доглядальницю не бачив, однак бачив ОСОБА_3 , який сидів на стільчику. Стверджував, що орієнтовно за 3 -4 місяці до смерті ОСОБА_7 він спілкувався з нею орієнтовно 30 хвилин. ОСОБА_5 покликала свідка та розмовляла з ним. На доньку не скаржилася, казала, що якби не донька то вже б померла. Скаржилась на ОСОБА_3 , що він не уважний, що його часто не буває вдома. Свідок стверджував, що ОСОБА_5 скаржилась, що ОСОБА_3 дає їжу, яка не відповідає її потребам. На уточнюючі питання, щодо памперсів, чистоти постелі, сказав що на таке не звертав увагу. Чи був неприємний запах у будинку від лежачої людини, сказав, що запаху неприємного не було.

На запитання представника позивача повідомив, що 8 років тому возив у візочку ОСОБА_23 в лікарню разом із ОСОБА_1 .. В цей час ОСОБА_5 вже була в безпорадному стані, адже могла пересуватися у візочку. Свідок стверджував, що ОСОБА_26 щодня їздила до матері. На запитання суду, чи він безпосередньо сам спостерігав дану обставину, повідомив, що це зі слів ОСОБА_26 .

Свідок також повідомив, що в будинку бачив сина ОСОБА_26 . Син приїздив доглядати собаку, який жив в будці в будинку. Свідок стверджував, що ОСОБА_3 був дієздатний, адже сам ходив у магазин, тому вважає, що ОСОБА_3 повинен був доглядати за ОСОБА_5 .

В судовому засіданні 15 січня 2026 р. допитуватися свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_14 . Втім, у судовому засіданні 11 березня 2026р. було встановлено, що технічний запис судового засідання, яке відбувалося 15 січня 2026р., під час якого допитувалися свідки, здійснювався некоректно, в результаті чого при відтворенні технічного запису аудіо файл відтворюється з радіоперешкодами, як наслідок, - не повною мірою відтворювалися допити свідків. З метою забезпечення повної фіксації технічними засобами судового засідання, судом було ухвалено, здійснити повторний допит свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 .

У судовому засіданні 21.01.2026 свідок ОСОБА_11 повідомила, що була помічницею ОСОБА_5 . Коли у ОСОБА_5 стався інсульт, то вона попросила собі помічницю. Свідок періодично приїздила зробити хатню роботу. Повідомила, що після того як ОСОБА_5 впала, то вона перестала ходити і стала лежачою. Свідок почала приїздити рідше, орієнтовно 1 раз на 3-4 тижні. Зазначала, що ОСОБА_19 погоджував з ОСОБА_8 , коли викликати свідка на допомогу. Свідок прибирала в кімнаті, прасувала сорочки ОСОБА_29 . Інколи приносила чай, каву. Бачила, як ОСОБА_19 приносив кашу і чай ОСОБА_22 . Також він міняв памперси, для цього свідок виходила з кімнати ОСОБА_30 . Коли приїжджала в гості, то двері завжди відчиняв ОСОБА_19 . В будинку також періодично бачила дочку. Це було до війни. Після початку війни село, де проживає свідок, було в окупації, тому свідок вже не могла приїжджати.

Свідок повідомила, що інколи ОСОБА_18 скаржилася на ОСОБА_25 , що він не ночує вдома. При цьому, за твердженням свідка, він до 2020 року працював.

Свідок також повідомила, що спілкувалася з ОСОБА_8 по телефону. По телефону ОСОБА_5 повідомляла свідку, що ОСОБА_19 відмовився від неї, тому допомогу надає ОСОБА_15 і найняли доглядальницю. В період, коли свідок ще приїздила до ОСОБА_7 , то остання повідомляла, що продукти купує ОСОБА_19 . За чиї кошти - не знає. Після 2022 року не обговорювали питання, хто та за чиї кошти купує памперси та ліки.

На уточнюючи питання позивачки та її представника свідок повідомила, що під час особистих зустрічей ОСОБА_18 скаржилася на ОСОБА_25 щодо невірності та того, що не ночує вдома.

На уточнюючі питання представника відповідача повідомила, що під час візитів свідка в будинок, завжди чула як ОСОБА_19 пропонував дружині поїсти.

У судовому засіданні 11 березня 2026р. свідок ОСОБА_12 повідомив, що він є сусідом ОСОБА_3 та покійної ОСОБА_5 . Повідомив, що його будинок розміщений на одній вулиці майже навпроти будинку відповідача. Свідок повідомив, що проживає в даному будинку понад 20 років. Пам`ятає позивачку, як вона жила в даному будинку, коли була малою. Свідок повідомив, що його сім`я та сім`я ОСОБА_31 і ОСОБА_5 дружили.

На питання суду свідок повідомив, що траплялися випадки, коли ОСОБА_32 (мав на увазі померлу ОСОБА_5 ) дзвонила свідку, щоб він допоміг винести відро. На питання суду, як часто таке відбувалося, свідок повідомив, що орієнтовно раз в тиждень-півтора. На питання суду, впродовж якого періоду відбувалися такі дзвінки, свідок повідомив, що таке траплялося тоді, коли ОСОБА_33 стала лежачою. Зазначив, що інколи вона телефонувала тоді, коли була сидяча.

Свідок повідомив, що в один із таких випадків, коли він приходив по дзвінку ОСОБА_5 , він бачив у будинку дочку ОСОБА_34 - Лесю (мав на увазі ОСОБА_1 ).

На уточнююче питання суду, повідомити, про який період іде мова, свідок зазначив, що ця подія відбулася тоді, коли ОСОБА_3 працював.

Свідок повідомив, що коли приходив до ОСОБА_7 , то завжди з нею залишався. Під час розмов вона ніколи не скаржилася чи-то на дочку, чи-то на чоловіка.

Свідок повідомив, що в будинку бачив доглядальниць; що вони робили, не пам`ятає.

На уточнююче питання суду, чи бачив він, щоб дочка приїжджала до ОСОБА_7 , повідомив, що дійсно дочка приїжджала, що сама несла з собою, не звертав увагу. Також пам`ятає, що постійно приїжджала сіра машина ОСОБА_3 .. Що саме заносив в будинок ОСОБА_19 , не звертав увагу.

На запитання адвоката Фетісова Є.П. про мету дзвінка, свідок повідомив, що метою дзвінка була - надати допомогу ОСОБА_35 . На запитання адвоката позивачки, чи пам`ятає свідок, коли померла ОСОБА_18 , свідок повідомив, що не пам`ятає в силу свого віку, пам`ятає, що вона померла в будинку пристарілих.

На питання позивачки повідомив, що бачив ОСОБА_23 живою восени. На питання, як він дізнався про смерть ОСОБА_7 , повідомив, що зайшов в гості до ОСОБА_25 та той сказав, що ОСОБА_36 забрали в будинок пристарілих, де вона померла.

У судовому засіданні 25.06.2025 свідок ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , повідомила, що є лікарем онкологом. Коли виявили пухлину молочної залози у ОСОБА_5 , то її подруга - позивачка по справі попросила оглянути маму. ОСОБА_9 привозила маму в лікарню зі своїм другом. ОСОБА_23 було оглянуто, потім свідок повідомила, що спілкувалася з лікарем-мамологом. ОСОБА_5 мала велику вагу, тому її було складно доставляти в лікарню у візочку. Відтак, намагалися зробити так, щоб лікар прибувала додому. Свідок пояснила, що приїжджала до ОСОБА_5 спочатку один раз на рік, останні роки - 2023, 2024р.р. приїздила 2 рази на рік, щоб оглянути підопічну. Коли приїжджала, то бачила підопічну і доглядальницю. Бувало таке, що бачила ОСОБА_3 .

На уточнюючі питання суду пояснила, що оглядала ОСОБА_5 безкоштовно, а тому ніхто не оплачував її послуги. Робила це виключно тому, що товаришує з позивачкою ОСОБА_38 . Їхні діти ходили в один садок.

Показала, що оглядала пацієнтку та відразу їхала. На питання представника відповідача про те, чи були випадки, що ОСОБА_5 була недоглянута та неохайна, свідок повідомила, що таких випадків не пам`ятає.

На уточнююче питання суду повідомила, що в онколікарню, як їй відомо, ОСОБА_5 привозили лише один раз. В іншій лікарні з приводу онкозахворювання ОСОБА_5 не спостерігалась.

Представником позивача було поставлено питання «Чи могла ОСОБА_5 самостійно себе обходити?». Лікар зазначила, що під час відвідування її вдома спостерігала, що ОСОБА_18 була обкладена подушками, оскільки не могла тримати руку, рука була паралізована, навіть не могла тримати чашку. Паралізовані були також ноги.

Онкозахворювання діагностовано було понад 10 років тому, орієнтовно 7 років тому вже спостерігала за ОСОБА_8 як така, що потребує сторонньої допомоги, адже користувалася візочком, не могла самостійно ходити до вбиральні, їй потрібно було комусь міняти памперси.

На питання суду, чи здійснював догляд ОСОБА_3 , свідок повідомила, що таких обставин вона не знає. Знає виключно те, що препарати по онкозахворюванню купувала ОСОБА_15 . Стверджує про це тому, що був період, коли препарати дістати було складно, тому допомагала купувати препарати.

На питання ОСОБА_1 про те, хто доглядав за матір`ю, свідок повідомила, що конкретних обставин не знає. Втім, їй відомо, що їжу готувала ОСОБА_15 . Свідку також відомо, що за матір`ю доглядала ОСОБА_15 , втім про те, щоб не доглядав ОСОБА_3 , то вона такого не чула.

У судовому засіданні 25.06.2026. свідок ОСОБА_14 повідомила, що є сусідкою ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , адже проживає в будинку по АДРЕСА_2 . Свідок пояснила, що її будинок та будинок сторін знаходиться через прозорий паркан (сітку), а відтак не виходячи зі свого подвір`я вона могла бачити усе, що відбувається на подвір`ї ОСОБА_7 та її чоловіка. Свідок пояснила, що проживає в даному будинку з моменту народження. ОСОБА_39 ( ОСОБА_15 , як її називають в побуті) проживала у будинку з народження. Свідок повідомила, що в гості до цього будинку ніколи не ходила, крім традиції, коли сусіди ходили в будинок ОСОБА_7 та ОСОБА_25 на Різдво. Можна було спілкуватися навіть через прозорий паркан.

Свідок повідомила, що ОСОБА_26 приїздила до будинку досить часто. ОСОБА_40 була на візочку, її вивозили на веранду у візочку, інколи ОСОБА_19 , інколи дочка ОСОБА_9, інколи онук Ростислав. ОСОБА_41 була охайна та доглянута.

Останні роки ОСОБА_18 стала лежачою, оскільки свідок в будинок не заходила, то саму ОСОБА_18 останні роки не бачила. Втім, постійно бачила ОСОБА_42 , ОСОБА_25 і ОСОБА_44. Через паркан бачила, що і ОСОБА_15 і ОСОБА_19 привозять продукти, памперси. У розмові з сусідами ніхто з них не скаржився на ОСОБА_25 , що нібито він не доглядає за своєю дружиною. Хоча близько сусіди не спілкуватися на особисті теми.

Останній раз була в будинку на Рідзво 2024 року. Відкривав двері або ОСОБА_19 , або ОСОБА_43 . Спілкувалися з ОСОБА_8 , вона не скаржилася на чоловіка, але і не було нагоди, адже це Різдво і прийшло багато сусідів.

Представник відповідача поставила питання свідку, чи постійно вона вдома, що їй відомі такі обставини, на що свідок повідомила, що останні роки не працювала, вийшла на пенсію. Був період, коли була відсутня в Полтаві, оскільки їй робили операцію. Зараз працює, але не постійно, а періодично її викликають на роботу.

На питання представника відповідача, звідки їй відомо, що ОСОБА_15 мила матір, сказала, що був випадок, що спілкувалися через паркан, а ОСОБА_15 сказала, що буде закінчувати розмову, бо потрібно йти мити маму.

На питання ОСОБА_1 свідок повідомила, що не було такого випадку, щоб ОСОБА_15 не приїздила до матері тривалий час.

Як встановлено судом, доведено медичними довідками та не заперечується сторонами, ОСОБА_5 була у безпорадному стані та потребувала сторонньої допомоги. Сам факт потреби сторонньої допомоги доведено також показаннями свідків, які підтвердили те, що ОСОБА_5 була неходячою, з малорухомою однією рукою, в останні роки свого життя не могла ходити взагалі, а тому не могла самостійно забезпечувати свої життєві потреби, готувати їжу, відвідувати вбиральню тощо без сторонньої допомоги.

Попри встановлення тієї обставини, що спадкодавиця потребувала сторонньої допомоги, суд не встановив, а позивачка не довела інших обставин, необхідних для того, щоб констатувати наявність умов, необхідних для позбавлення спадщини, а саме того, що допомогу ОСОБА_5 міг надавати виключно її чоловік ОСОБА_3 та що він ухилявся від надання такої допомоги.

Суд встановив, що ОСОБА_5 була інвалідом І групи з 2005

року, перенесла інсульт, тривалий час мала тяжкі захворювання та потребувала сторонньої

допомоги протягом багатьох років. Відтак, відомості про те, хто надавав сторонню допомогу ОСОБА_5 , суд повинен оцінювати у тривалому проміжку часу.

Доказів про те, що починаючи з 2005р. сторонню допомогу матері ОСОБА_5 надавала виключно позивачка, матеріали справи не містять.

У постановах Верховного Суду від 01.04.2019 у справі № 752/12158/14-ц, від 21.03.2018 у справі № 337/6000/15-ц та від 04.07.2018 у справі № 404/2163/16-ц зроблено висновок, що ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.03.2019 по справі № 766/810/17, від 11.02.2019 року по справі № 756/11676/16-ц.

Долучені позивачкою договори про надання послуг догляду, доводять лише те, що з листопада 2023р. та фактично до смерті матері позивачка наймала матері доглядальницю. При цьому, з долучених доказів вибачається, що перші платежі за договорами за послуги доглядальниці здійснювався в безготівковій формі та такі платежі здійснювала позивачка. Доказів про те, що подальшу оплату здійснювала позивачка, матеріали справи не містять. Позивачка стверджує, що оплату здійснювала за власний кошт, відповідач стверджував, що позивачка брала кошти у своєї матері, оскільки пенсії ОСОБА_5 було достатньо для оплати доглядальниць, та за пенсію матері ОСОБА_1 здійснювала оплати за договорами.

Спростовуючи твердження позивачки про те, що впродовж 19 років (від встановлення інвалідності до смерті) за матір`ю доглядала виключно позивачка, відповідач ОСОБА_3 повідомляв суду про те, як купував продукти, готував за спеціальним меню страви для своєї дружини, забезпечував догляд, турбувався за гігієну своєї дружини, навіть телефонував позивачці ОСОБА_1 з проханням приїхати та допомогти матері прийняти душ.

Здійснюючи оцінку письмових доказів, суд враховує повідомлену сторонами інформацію про те, що з 2023р. стан здоров`я ОСОБА_5 погіршився та стороння допомога повинна була забезпечуватися на постійній основі. У цьому зв`язку було вирішено залучити доглядальницю. Сама по собі та обставина, що сторонню допомогу ОСОБА_5 надавала стороння особа, не свідчить про те, що ОСОБА_3 ухилявся від надання догляду своїй дружині.

Суд враховує, що станом на 2023р. відповідачу вже було 83 роки. Цілком логічно виглядає ситуація, що пошук в мережі інтернет відомостей про доглядальницю та оформлення договорів здійснювалося більш молодшим членом сім`ї - дочкою ОСОБА_5 - позивачкою по справі.

Суд вважає хибним твердження позивачки про те, що надання професійного цілодобового догляду медичними та соціальними працівниками з 2023 року свідчить про ухилення ОСОБА_3 від виконання його обов`язку доглядати за дружиною. Природньо, що у зв`язку з погіршенням стану здоров`я, стороння допомога ОСОБА_5 повинна була надаватися цілодобово, тоді як ОСОБА_3 в силу свого віку та незадовільного стану здоров`я не міг забезпечувати цілодобовий догляд за дружиною та постійно знаходитись поруч з нею. У цьому контексті ОСОБА_3 повідомляв суду, що намагався спочатку самостійно надавати допомогу, однак коли його дружина по декілька разів за ніч йому телефонувала з проханням щось подати та він вставав і приходив до неї в кімнату, то після таких ночей він погано почувався вдень, що негативно впливало на його стан здоров`я у 83 роки.

Отже, з пояснень позивачки та відповідача можна виснувати, що в силу своїх можливостей як позивачка так і відповідач надавали посильну для них допомогу ОСОБА_5 . Сама по собі та обставина, що паралельно надавалася професійна допомога, не є фактором, який вказує, що хтось із членів сім`ї ухилявся від надання допомоги ОСОБА_5 .

Повідомленні свідками та сторонами обставини щодо того, хто в останні роки життя ОСОБА_5 купував памперси, медичні препарати, харчі, можна тлумачити виключно так: в останні 2 роки життя матері позивачка більше аніж ОСОБА_3 займалася доглядом та піклуванням за матір`ю. Втім та обставина, що донька доглядала за своєю матір`ю більше, аніж її вітчим, абсолютно не може свідчити про те, що ОСОБА_3 ухилявся від надання догляду своїй дружині.

Доводи позивачки про те, що її вітчим ОСОБА_3 навіть не знав, до якого соціального закладу було оформлено для проживання останніх дні свого життя ОСОБА_5 , не доводять того, що ОСОБА_3 ухилявся від надання догляду своїй дружині, а більшою мірою свідчить про те, що ОСОБА_1 навіть не ставила до відома ОСОБА_3 про те, куди оформила свою матір для здійснення за нею професійного догляду.

Висновків суду про недоведеність факту ухилення ОСОБА_3 від догляду за хворою дружиною, не змінюють надані позивачкою докази про те, що саме вона займалася похованням своєї матері.

Суд також констатує відсутність доказів про те, що саме ОСОБА_3 повинен був надавати допомогу своїй дружині.

Решта тверджень позивачки про неночування вдома ОСОБА_3 , зникнення його на певний період впродовж року, необізнаність про конкретний заклад, куди було поміщено ОСОБА_5 до пансіонату в останні дні її життя тощо, не стосуються предмету доказування та фактично зводиться до оцінки особистих і сімейних відносин між сторонами, до моральної оцінки поведінки відповідача.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, враховуючи встановлені в ході судового розгляду обставини, виснував про необґрунтованість вимог позивача та про відмову у їх задоволенні.

Судом не встановлено доказів, які б підтверджували ухилення ОСОБА_3 від виконання своїх обов`язків. Навпаки, повідомлені свідками дійсні обставини життя подружжя свідчать про те, що незважаючи на свій похилий вік, відповідач намагався надавати допомогу своїй дружині.

Відповідно до ст. 141 ЦК України судовий збір не компенсується позивачці.

Керуючись ст.ст. 5, 30,82-84, 141, 200, 206, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про усунення відповідача ОСОБА_3 від права на спадкування за законом та права на обов`язкову частку у спадщині після смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , - відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В.Войтенко