Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №754/11283/26 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 3/754/2357/26

Справа №754/11283/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 липня 2026 року місто Київ

Суддя Деснянського районного суду м. Києва Салайчук Т.І., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли від Деснянського УП ГУНП у м. Києві, щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого та такого, що проживає, за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),

ВСТАНОВИВ:

Щодо ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення від 22.05.2026 серії ВАД № 884062, згідно з яким 22.05.2026 о 18 год. 20 хв. за адресою: м. Київ, вул. Кубанської України, 15/13, ОСОБА_2 висловлювався нецензурною лайкою в громадському місці, образливо чіплявся до громадян, чим порушив громадський порядок та спокій громадян, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП.

Відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, статтею 173 цього Кодексу, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов`язковою. Під час надходження справи до суду явку особи посадовою особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, забезпечено не було.

ОСОБА_2 на неодноразові виклики до суду не з`явився. Про місце і час розгляду справи він повідомлявся судовими повістками, які надсилалися за місцем його проживання. З метою належного повідомлення на номер телефону, зазначений у матеріалах справи, надсилалися повідомлення, які програмним забезпеченням месенджерів визначені як «доставлені» до абонента. Оголошення про виклик у судове засідання розміщувалося на офіційному вебпорталі «Судова влада України». Протокол про адміністративне правопорушення складено у присутності ОСОБА_1 , і про розгляд справи Деснянським районним судом м. Києва його також повідомлено.

Судом вжито всіх можливих заходів для забезпечення явки особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у судове засідання.

На лист суду від 06.07.2026 щодо забезпечення явки ОСОБА_1 у судове засідання Деснянське УП ГУНП у м. Києві листом від 28.07.2026 № 6635 повідомило, що встановити фактичне місцеперебування особи не вдалося: під час неодноразових відвідувань адреси проживання двері квартири ніхто не відчинив. За результатами телефонної розмови особа, яка представилася ОСОБА_1 , повідомила, що перебуває за межами м. Києва і повертатися за вказаною адресою не збирається. Також повідомлено, що ОСОБА_2 перебуває в розшуку як дезертир та особа, яка самовільно залишила військову частину. Заходи для встановлення місця перебування особи тривають.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Смірнової проти України» від 08.11.2005 визначено, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається насамперед на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежно від обставин справи з огляду на її складність, поведінку сторін і предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 цієї Конвенції. У своїх рішеннях, зокрема у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» від 07.07.1989, Європейський суд з прав людини також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися наданими їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Судом вжито всіх заходів щодо забезпечення ОСОБА_1 можливості брати участь у судовому засіданні, однак він цим правом не скористався і про причини своєї неявки суд не повідомив.

Застосування приводу в цій справі не забезпечило б явки особи. Фактичне місцеперебування ОСОБА_1 встановити не вдалося, за адресою проживання він відсутній, за власним повідомленням перебуває за межами м. Києва і повертатися не має наміру, а також, перебуває в розшуку у зв`язку із самовільним залишенням військової частини. За таких обставин привід був би завідомо нерезультативним заходом, а подальше відкладення розгляду справи лише призвело б до порушення розумних строків.

Потерпілих у цій справі немає, тому розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, прав інших учасників не зачіпає. З огляду на викладене суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній письмовими матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд робить висновок, що провадження у справі підлягає закриттю з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до положень ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 173 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за дрібне хуліганство, тобто нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян. Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони громадського порядку і спокою громадян. Об`єктивна сторона полягає у вчиненні нецензурної лайки в громадських місцях, образливому чіплянні до громадян та інших подібних діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян (формальний склад). Обов`язковою ознакою об`єктивної сторони є місце вчинення діяння - громадське місце. Суб`єктом є загальний, тобто фізична осудна особа, яка досягла шістнадцятирічного віку. Суб`єктивна сторона характеризується умисною формою вини.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.

Згідно зі ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. За змістом ст. 256 КУпАП у протоколі зазначаються, зокрема, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, а також інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

На підтвердження винуватості ОСОБА_1 до матеріалів справи долучено копію пояснень ОСОБА_1 , у яких він відмовився від пояснень, посилаючись на ст. 63 Конституції України , та рапорт інспектора СЮП Деснянського УП ГУНП у м. Києві Зоріна Є.А., з якого не вбачається, в якому саме громадському місці відбувалися події.

З приводу доказової сили рапорту працівника поліції слід зазначити наступне. Рапорт це внутрішній службовий документ, який лише фіксує бачення поліцейського. Він не містить об`єктивних даних, а лише переказує власні спостереження працівника поліції. Згідно з частиною 1 статті 251 КУпАП, доказами є фактичні дані, що підтверджують наявність або відсутність події правопорушення. Рапорт не є таким джерелом, адже не містить перевірених фактів. До того ж це документ зацікавленої сторони, яка прагне виправдати свої рішення. Інші докази, які б вказували на порушення ОСОБА_2 громадського порядку чи спокою громадян, в матеріалах справи відсутні.

У рішенні у справі «Malofeyeva v. Russia» (заява № 36673/04) від 30.05.2013 Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

У рішенні у справі «Karelin v. Russia» (заява № 926/08) від 20.09.2016 ЄСПЛ вказав, що за умови відсутності сторони обвинувачення та за наявності певної неповноти чи суперечностей суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін , і закон не покладає на суд обов`язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення.

Отже, суд не має права самостійно збирати інформацію, яку зобов`язані збирати особи, які складають протокол про адміністративне правопорушення. Протилежний підхід свідчив би про порушення конвенційного принципу рівності як складової права на справедливий суд.

Приписи статті 62 Конституції України закріплюють принцип презумпції невинуватості, який полягає, зокрема, у тому, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

До провадження в справах про адміністративні правопорушення застосовуються гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у її кримінальному аспекті, зокрема та, згідно з якою кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. На цьому неодноразово наголошував ЄСПЛ, зокрема у рішеннях у справах «Надточій проти України» (заява № 7460/03) від 15.05.2008 та «Лучанінова проти України» (заява № 16347/02) від 09.06.2011.

Необхідність застосування принципу презумпції невинуватості у справах про адміністративні правопорушення констатована і у постанові Верховного Суду у справі № 463/1352/16-а від 08.07.2020, згідно з якою на підставі принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винуватості особи, яка притягується, до відповідальності тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Висновок про наявність чи відсутність у діях особи складу адміністративного правопорушення має бути обґрунтованим, тобто зробленим на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності складу адміністративного правопорушення, у тому числі за встановлення вини особи у його вчиненні, підтвердженої належними та допустимими доказами.

Наявні у матеріалах справи докази дозволяють стверджувати, що вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення не доведена поза розумним сумнівом, а при оформленні матеріалів справи, в супереч вимогам ст. 251 КУпАП, особою уповноваженою на складання протоколу про адміністративне правопорушення, не долучено достатніх доказів, що ставить під сумнів достовірність відомостей, внесених у протокол.

Зазначені обставини з урахуванням наведених положень КУпАП і оцінки доказів свідчать про недоведеність наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на викладене провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 247, 283, 284, 285, 294 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП, щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Тарас САЛАЙЧУК