Рішення від 16 червня 2026 р. у справі №521/13937/25 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа № 521/13937/25

Провадження № 2-др/521/91/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд м. Одеси у складі:

головуючий суддя – Плавич І.В.,

секретар судового засідання – Положенцева Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

УСТАНОВИВ:

У провадженні суду знаходилась справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Хаджибейського районного суду м. Одеси від 31 березня 2026 року позов було задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №21.01.2025 – 100000424 від 21.01.2025 року у розмірі 16410,35 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» суму сплаченого позивачем судового збору у розмірі 2422,40 грн.

В обґрунтування заяви посилається на те, шо 06.05.2026 року через підсистему «Електронний суд» надійшло рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 31.03.2026 року по справі N? 521/13937/25, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» було задоволено.

Представник позивача 06.05.2026 року під час моніторингу кабінету ЄСІТС ознайомився з вище зазначеним рішенням, у зв?язку з чим представник ТОВ «Споживчий центр» був позбавлений можливості на подачу заяви про ухвалення додаткового рішення у строки передбачені ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Оскільки представник позивача дізнався про задоволення позовної заяви 06.05.2026 року тому п?ятиденний термін на подання заяви про ухвалення додаткового рішення закінчується 11.05.2026 року.

Під час подання позовної заяви Позивач заявив попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат які Позивач поніс і які очікує понести у зв?язку із розглядом справи у розмірі 8422,40 грн., які складаються з витрат на судовий збір ( 2 422,40 грн) та витрат на професійну правову допомогу, яка становили 6000,00 грн.

Фактичний розмір винагороди (гонорару) за надані послуги професійної правничої допомоги в рамках розгляду справи N? 521/13937/25 в суді першої інстанції становить 6000,00 грн. (шість гривень 00 коп.) що підтверджується Звітом про отримання правової допомоги №01/25-СЦ від 01.04.2025.

Представник позивача зазначав, що заявлений розмір витрат на правову допомогу є співмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їх розміру, а тому просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.

Заперечення від відповідача на заяву про розрахунок розміру витрат на професійну правничу допомогу не надходило.

Розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення, вивчивши матеріали справи №521/13937/25, суд виходить з наступного.

Рішенням Хаджибейського районного суду м. Одеси від 31.03.2026 року позов було задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №21.01.2025 – 100000424 від 21.01.2025 року у розмірі 16410,35 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» суму сплаченого позивачем судового збору у розмірі 2422,40 грн.

08.05.2026 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення на професійну правничу (правову) допомогу у якій просив суд стягнути судові витрати на професійну правову (правничу) допомогу з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» в розмірі 6000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача до суду надано: звіт про отримання правової допомоги від 01.04.2025 року зазначеної правової допомоги та договір про надання правничої допомоги.

Із даним розрахунком суд погоджується та вбачає за можливе здійснити відповідні розрахунки, зважаючи на фактично використаний час та понесені судові витрати, пов`язані із наданням правничої допомоги у даній справі.

Відповідно до ч. 1ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України).

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною 8 ст.141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Згідно п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України, від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених відповідною статтею ЦПК, воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Додаткове рішення може ухвалити лише той склад суду, що ухвалив рішення в даній справі. В іншому разі особа має право звернутися до суду з тими вимогами на загальних підставах. При порушені питання про ухвалення додаткового рішення з інших підстав суд ухвалою відмовляє в задоволенні заяви.

Згідно зі ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.

Зважаючи на обсяг задоволених вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 , суд вбачає доцільним стягнути з ОСОБА_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» суму понесених судових витрат, пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги, у розмірі 6000,00 грн

Таким чином, ураховуючи наведене, суд доходить висновку, що відповідне рішення суду за заявою представника позивача повинно бути доповнене рішенням стосовно розподілу судових витрат, що складаються із витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст.133, 137, 141, 270 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» - про поновлення строку на подання заяви понесених витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Поновити Товариству з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Рішення Хаджибейскього районного суду міста Одеси від 31 березня 2026 року у цивільній справі №521/13937/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - доповнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833) в розмірі 6000, 00 грн. (шість тисяч гривень 00 коп.).

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повні відомості про учасників справи згідно з пунктом 4 частини 5 статті 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833, 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А).

Відповідач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

Суддя: І.В. Плавич