Рішення від 02 серпня 2026 р. у справі №504/5424/23 — Доброславський районний суд Одеської області

Справа №504/5424/23

Провадження №2/504/502/26

Доброславський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.2026с-ще Доброслав

Доброславський районний суд Одеської області у складі:

Головуючого судді - Барвенка В.К.,

за участі: секретаря – Ориник М.В., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 5, смт. Доброслав, позовну заяву представника ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) - адвоката Остапенко Андрія Васильовича до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду із вказаним позовом до відповідача, в якому просить стягнути матеріальну шкоду у розмірі 80001,07 грн та моральну шкоду у розмірі 20000 грн, а також сплачений судовий збір та витрати на правову допомогу.

Мотивує свої вимоги тим, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить автомобіль марки «MERCEDES-BE№Z», державний номер НОМЕР_3 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 .

22.11.2022 о 19:20 год. ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «ВАЗ 21063» н/з НОМЕР_5 по вул. Ак. Заболотного, с. Ліски, Одеського району, Одеської області по другорядній дорозі на перехресті нерівнозначних доріг, не надав дорогу автомобілю «Мерседес» н/з НОМЕР_3 , який рухався по головній дорозі вул. Південна дорога, с. Фонтанка, Одеського району, Одеської області, внаслідок чого допустив із ним зіткнення. В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.

22.12.2022 Комінтернівським районним судом Одеської області винесено постанову, якою визнано ОСОБА_3 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та притягнуто його до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

Внаслідок вказаних протиправних дій відповідача, вина якого доказана вищезазначеною постановою суду, позивачу завдана матеріальна шкода. Так, відповідно до звіту № 1483-12-22 про оцінку колісного транспортного засобу від 17.12.2022 вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля MERCEDES-BENZС300, державний номер НОМЕР_3 становить 491668,70 грн. Ринкова вартість автомобіля MERCEDES-BENZС300, державний номер НОМЕР_3 після ДТП становить 284267,63грн. Тобто відповідно завданий матеріальний збиток становить (491668,70грн. -284267,63грн.) - 207 401,07грн.

Страховою компанією Відповідача ПрАт «СК «Євроінс Україна» Позивачу було відшкодовано 127400 грн. Тобто, сума невідшкодованого матеріального збитку становить 8001,07грн.

24.06.2026 від представника відповідача ОСОБА_4 надійшли додаткові пояснення в яких остання просить відмовити у задоволені позову, оскільки в матеріалах справи відсутні дані, про те чи звертався позивач до ПрАТ «СК «Євроінс Україна» за отриманням решти відшкодування за завдану матеріальну шкоду та позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність у ОСОБА_2 обов`язку здійснювати на користь ОСОБА_1 будь – які виплати, а спричинена майнова шкода та витрати на правову допомогу не підтверджується жодними доказами.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

ОСОБА_1 на праві приватної власності належить автомобіль марки «MERCEDES-BE№Z», державний номер НОМЕР_3 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 .

22.11.2022 о 19:20 год. ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «ВАЗ 21063» н/з НОМЕР_5 по вул. Ак. Заболотного, с. Ліски, Одеського району, Одеської області по другорядній дорозі на перехресті нерівнозначних доріг, не надав дорогу автомобілю «Мерседес» н/з НОМЕР_3 , який рухався по головній дорозі вул. Південна дорога, с. Фонтанка, Одеського району, Одеської області, внаслідок чого допустив із ним зіткнення. В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.

22.12.2022 Комінтернівським районним судом Одеської області винесено постанову, якою визнано ОСОБА_3 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та притягнуто його до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

Внаслідок вказаних протиправних дій відповідача, вина якого доказана вищезазначеною постановою суду, позивачу завдана матеріальна шкода. Так, відповідно до звіту № 1483-12-22 про оцінку колісного транспортного засобу від 17.12.2022 вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля MERCEDES-BENZС300, державний номер НОМЕР_3 становить 491668,70 грн. Ринкова вартість автомобіля MERCEDES-BENZС300, державний номер НОМЕР_3 після ДТП становить 284267,63грн. Тобто відповідно завданий матеріальний збиток становить (491668,70грн. -284267,63грн.) - 207 401,07грн.

Страховою компанією Відповідача ПрАт «СК «Євроінс Україна» Позивачу відшкодовано 127400 грн. Тобто, сума невідшкодованого матеріального збитку становить 80001,07грн.

Сторони у судове засідання не з`явились у зв`язку з чим, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 п. 1 ч. 2, 3 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За загальним правилом майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).

Відповідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 1194 ЦК України визначено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15, провадження № 14-176цс18, зроблений висновок, відповідно до якого відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

Обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди, що перевищує ліміт відповідальності страховика, і сумою виплаченого страхового відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18), від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) виснувала, що відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування або розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV).

Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).

Системний аналіз статті 22 ЦК України, частини другої статті 1192, статті 1194 ЦК України дозволяє дійти висновку, що реальними збитками, які підлягають відшкодуванню, є саме вартість відновлювального ремонту без урахування зносу.

Судом встановлено, що з вини відповідача, цивільно-правова відповідальність якого була застрахована в ПрАТ «СК «Євроінс Україна» згідно з Полісом, сталась ДТП, в якій був пошкоджений автомобіль, власником якого є позивач.

ПрАТ «СК «Євроінс Україна» виплатило позивачу страхове відшкодування в розмірі 157400 грн., тобто в межах ліміту страхового відшкодування за вирахуванням франшизи в сумі 127400 грн.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на момент ДТП застрахована відповідно до полісу АР/6237558, виданого ПрАТ «СК «Євроінс Україна», згідно з яким страхова сума за шкоду майна становить 130000 грн., франшиза - 2600 грн.

На підтвердження розміру спричинених збитків, позивач надав звіт про оцінку вартості матеріального збитку № 1483-12-22 від 17.12.22, зробленого на його замовлення, яким вартість відновлювального ремонту транспортного засобу MERCEDES-BENZС300, державний номер НОМЕР_3 становить 491668,70 грн. Ринкова вартість автомобіля MERCEDES-BENZС300, державний номер НОМЕР_3 після ДТП становить 284267,63 грн. Тобто відповідно завданий матеріальний збиток становить (491668,70 грн. - 284267,63 грн.) - 207401,07 грн.

За таких обставин суд вважає доведеним розмір матеріального збитку, спричиненого позивачу в ДТП, в сумі 491668,70 грн.

Враховуючи, що вартість матеріального збитку пошкодженого в ДТП транспортного засобу позивача становить 491668,70 грн., а відповідачем виплачене страхове відшкодування в розмірі 127400 грн. з урахуванням франшизи 2600 грн., стягненню з відповідача на користь позивача підлягає матеріальна шкода в розмірі 80001,07 грн. (491668,70 грн. - 284267,63 грн.) - 207401,07 грн. – 127400 грн.

Суд відхиляє доводи сторони відповідача, щодо звернення позивач до ПрАТ «СК «Євроінс Україна» за отриманням решти відшкодування за завдану матеріальну шкоду, оскільки страховою компанією у повному обсязі виплачено страхові виплати передбачені полісом АР/6237558,, згідно з яким страхова сума за шкоду майна становить 130000 грн., франшиза - 2600 грн.

Щодо вимог про стягнення моральної шкоди в сумі 20000 грн. суд відзначає наступне.

Частиною 1 ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна (п. 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України).

За приписами ч. 3-5 ст. 23 ЦК України якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19) міститься висновок про те, що визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Позивач зазначив, що зазнав моральної шкоди, яка полягає в перенесеному глибокому стресі, внаслідок самої події. Від зазначено ситуації порушився спокій позивача, він став знервований та напружений, часто підіймається артеріальний тиск, поганий сон. Не покидає відчуття страху, тривоги, нервового напруження. Порушено спокій і добробут сім`ї позивача, звичайний уклад сім`ї, що відображається на відносинах з дружиною та дитиною. Крім того, пошкоджено власність позивача, що потребує великих непередбачуваних матеріальних затрат. Це також бентежить позивача, оскільки родина на даний час не має достатньої суми коштів для відновлювального ремонту автомобіля. До того ж, автомобіль є єдиним засобом пересування в родині. Оскільки він понад півроку знаходився у неробочому стані, то позивач та його родина були позбавлені можливості виїхати на відпочинок. Також існують незручності з проїздом до місця роботи та назад.

Оцінюючи доводи, якими позивач обґрунтував стягнення моральної шкоди, суд погоджується, що дійсно внаслідок пошкодження автомобіля позивач був позбавлений можливості ним користуватись, що призвело до вимушених змін у його житті та необхідності вчиняти дії, спрямовані на відновлення порушеного права. Відтак, суд вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 20000 грн., що відповідає вимогам розумності, справедливості, співмірності та є достатнім для розумного задоволення моральних втрат позивача.

Доводи сторін, які не узгоджуються з вищевикладеним, суд відхиляє.

Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правову допомогу в сумі 20000 грн. які є видом судових витрат.

Вирішуючи це питання суд приходить до наступного.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 379/1418/18 зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

З матеріалів справи вбачається, що 20.03.2023 між позивачем та адвокатом Паньковим М.В. укладено договір про надання правової допомоги, відповідно до якого сторони узгодили вартість виконаних робіт у суму 20000 грн. Повноваження адвоката підтверджуються копією ордера серії ВТ № 1014642 від 07.03.2023.

На виконання умов договору про надання правової допомоги позивачу надані адвокатські послуги, обумовлені Договором.

Таким чином, позивачем надано докази на підтвердження надання правничих послуг, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позову до суду в розмірі 1200,01 грн.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 12-13, 81-82, 89, 141, 263-265, 274-279 Цивільного процесуального кодексу України, ст. ст. 1166, 1187-1188, 1191 Цивільного кодексу України, Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд,

УХВАЛИВ:

Позов представника ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) - адвоката Остапенко Андрія Васильовича до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди,- задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) матеріальну шкоду у розмірі 80001,07 грн., моральну шкоду у розмірі 20000 грн, судовий збір у розмірі 1200,01 та витрати на правову допомогу в розмірі 20000 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо справу розглянуто за заявою осіб, визначених частиною другою статті 4 цього Кодексу, рішення суду, що набрало законної сили, є обов`язковим для особи, в інтересах якої було розпочато справу.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя В. К. Барвенко