Вирок від 02 серпня 2026 р. у справі №947/23900/26 — Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/23900/26

Провадження № 1-кп/947/1072/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.2026 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого судді – ОСОБА_1 ,

при секретарі с/з – ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченої – ОСОБА_4 ,

захисника – ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026163480000293 від 08.04.2026 року у відношенні:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Одеси, громадянки України, раніше не судимої в порядку ст.89 КК України, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.357 та ч.4 ст.185 КК України, –

ВСТАНОВИВ:

06.04.2026 року, у період часу з 19:20 до 20:00 годин, більш точний час не встановлений, ОСОБА_4 , перебуваючи в м. Одесі, біля аптеки «СІТІМЕД» за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 34В, знайшла на дорозі гаманець чорного кольору, втрачений потерпілою ОСОБА_6 , який цінності для потерпілої не представляє, у якому знаходилися дві банківські картки: № НОМЕР_1 , емітетом якої є АТ «Райффайзен Банк» та № НОМЕР_2 , емітетом якої є АТ «Ощадбанк» які, в силу вимог ст. 1 Закону України «Про інформацію», ч. 4 ст. 51 Закону України «Про банки та банківську діяльність», п.1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», п. 56 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про платіжні послуги» та примітки до ст. 358 Кримінального кодексу України, являються офіційними документами, а також грошові кошти у сумі 500 гривень.

Знайшовши зазначені офіційні документи у вигляді банківських карток АТ «Райффайзен Банк» № НОМЕР_1 , приєднаної до банківського рахунку № НОМЕР_3 та АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_2 , приєднаної до банківського рахунку № НОМЕР_4 , що надавали доступ до належних потерпілій ОСОБА_6 грошових коштів, які розміщувалися на зазначених банківських рахунках, ОСОБА_4 , не вчинила жодних дій щодо повернення їх власнику чи передачі правоохоронним органам або банківським установам, покинула місце вчинення кримінального правопорушення, привласнивши їх з корисливих мотивів, маючи єдиний злочинний намір, направлений на заволодіння грошовими коштами потерпілої ОСОБА_6 з вказаних рахунків, діючи умисно, таємно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, в період дії воєнного стану, введеного у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, який продовжено по теперішній час, цієї ж доби, здійснила з використанням вказаних банківських карток, купівлю різного роду товарів.

Так, того ж дня, 06.04.2026 року ОСОБА_4 продовжуючи реалізацію свого єдиного злочинного умислу, направленого на заволодіння грошовими коштами потерпілої ОСОБА_7 , прибула до приміщення аптеки «СІТІМЕД» за адресою: м.Одеса, вул. Академіка Корольова, 34В, де, таємно викрала з банківського рахунку № НОМЕР_4 , відкритого потерпілою ОСОБА_6 в АТ «Ощадбанк», належні останній грошові кошти, розрахувавшись за товар за допомогою електронного терміналу, встановленого у аптеці о 19:45 год. на суму 222 грн. та о 19:46 год. на суму 441 грн.

Крім того, того ж дня, 06.04.2026 року, ОСОБА_4 , продовжуючи реалізацію свого єдиного злочинного умислу, направленого на заволодіння грошовими коштами потерпілої ОСОБА_7 , прибула до магазину «АТБ», розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 15, де, використовуючи банківську картку № НОМЕР_2 , таємно викрала з банківського рахунку № НОМЕР_4 , відкритого потерпілою в АТ «Ощадбанк», грошові кошти, розрахувавшись за товар за допомогою електронного терміналу, встановленого у магазині о 20:02 год. на суму 256,95 грн., о 20:04 год. на суму 452,20 грн. та о 20:04 год. на суму 218,36 грн.

Крім того, того ж дня, 06.04.2026 року ОСОБА_4 , продовжуючи реалізацію свого єдиного злочинного умислу, направленого на заволодіння грошовими коштами потерпілої ОСОБА_7 , прибула до супермаркету «Аврора», розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Левітана, 62а, де, використовуючи банківську картку № НОМЕР_2 , таємно викрала з банківського рахунку № НОМЕР_4 , відкритого потерпілою в АТ «Ощадбанк», грошові кошти, розрахувавшись за товар за допомогою електронного терміналу, встановленого у магазині о 20:09 год. на суму 437 грн., та о 20:10 год. на суму 476 грн.

Крім того, того ж дня, 06.04.2026 року ОСОБА_4 , продовжуючи реалізацію свого єдиного злочинного умислу, направленого на заволодіння грошовими коштами потерпілої ОСОБА_7 , прибула до кафе «Булочки», розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Левітана, 62а, де, використовуючи банківську картку № НОМЕР_1 таємно викрала з банківського рахунку № НОМЕР_3 , відкритого потерпілою в АТ «Райффайзен Банк», грошові кошти, розрахувавшись за товар за допомогою електронного терміналу, встановленого у магазині о 20:20 год. на суму 58 грн., о 20:20 год. на суму 58 грн. та о 20:22 год. на суму 159,60 грн.

Крім того, того ж дня 06.04.2026 року, ОСОБА_4 , продовжуючи реалізацію свого єдиного злочинного умислу, направленого на заволодіння грошовими коштами потерпілої ОСОБА_6 , прибула до об`єкту торгівлі «ODESS045», розташованого за адресою: м.Одеса, вул. Левітана, 62-а, де, використовуючи банківську картку № НОМЕР_1 таємно викрала з банківського рахунку № НОМЕР_3 , відкритого потерпілою в АТ «Райффайзен Банк», грошові кошти, розрахувавшись за товар за допомогою електронного терміналу, встановленого у магазині о 20:25 год. на суму 91 грн. та о 20:29 год. на суму 367,20 грн.

Крім того, того ж дня, 06.04.2026 року ОСОБА_4 , продовжуючи реалізацію свого єдиного злочинного умислу, направленого на заволодіння грошовими коштами потерпілої ОСОБА_6 , прибула до кафе «Pizzaday368», розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Євгена Чикаленка, 73/1, де використовуючи банківську картку № НОМЕР_1 таємно викрала з банківського рахунку № НОМЕР_3 , відкритого потерпілою в АТ «Райффайзен Банк», грошові кошти, розрахувавшись за товар за домогою електронного терміналу, встановленому у кафе о 21:30 год. на суму 69 грн. та о 21:37 год. на суму 25 грн.

Крім того, того ж дня, 06.04.2026 року ОСОБА_4 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на заволодіння грошовими коштами потерпілої ОСОБА_6 , прибула до супермаркету «Таврія В», розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Євгена Чикаленка, 9а, де, використовуючи банківську картку № НОМЕР_1 таємно викрала з банківського рахунку № НОМЕР_3 , відкритого потерпілою в АТ «Райффайзен Банк», грошові кошти, розрахувавшись за товар за допомогою електронного терміналу, встановленому у магазині о 21:53 год. на суму 343,90 грн., о 21:59 год. на суму 438,01 грн. та о 22:01 год. на суму 347,40 грн.

Грошовими коштами у сумі 500 грн., які ОСОБА_4 таємно викрала з гаманця потерпілої ОСОБА_6 , вона розпорядилася на власний розсуд та витратила їх на власні потреби.

Вказаними злочинними діями ОСОБА_4 спричинила потерпілій ОСОБА_7 майнову шкоду на загальну суму 4960,62 грн.

Таким чином, ОСОБА_4 , у сукупності своїми умисними діями вчинила кримінальні правопорушення, передбачені ч.1 ст. 357 КК України - привласнення офіційного документа, вчинене з корисливих мотивів та ч.4 ст.185 КК України – таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою вину у пред`явленому обвинуваченні за ч.1 ст.357 та ч.4 ст.185 КК України визнала повністю, щиро розкаялася у вчиненому, підтвердила фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, та пояснила, що дійсно знайшла гаманець потерпілої, у якому знаходилися грошові кошти та банківські картки, однак не вжила заходів щодо їх повернення законному власнику, а, діючи з корисливих мотивів, використала банківські картки для безконтактної оплати товарів у торговельних закладах міста Одеси та привласнила грошові кошти, які знаходилися у гаманці. У судовому засіданні зазначила, що усвідомлює протиправність своїх дій, щиро шкодує про вчинене, просила суд суворо її не карати, запевнила, що надалі не допускатиме порушення закону. Також повідомила суду, що у повному обсязі відшкодувала потерпілій завдану матеріальну шкоду, між ними досягнуто порозуміння, а потерпіла не наполягає на призначенні їй суворого покарання. Крім того, надала до суду заяву, в якій просила здійснити судовий розгляд у порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України.

Беручи до уваги, що обвинувачена у судовому засіданні повністю визнала свою вину у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень, щиро розкаялася та не заперечувала фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті, суд, керуючись положеннями частини третьої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України, після з`ясування думки всіх учасників судового провадження, дійшов висновку про можливість обмеження обсягу дослідження доказів.

Суд роз`яснив сторонам кримінального провадження зміст зазначеної норми закону, відповідно до якої у разі визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення та за наявності згоди сторін суд має право не досліджувати докази щодо тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються, якщо таке обмеження не суперечить завданням кримінального провадження, визначеним статтею 2 КПК України.

Відповідно до статті 2 КПК України завданням кримінального провадження є, зокрема, забезпечення того, щоб кожен, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, а невинувата особа не була обвинувачена чи засуджена.

Згідно зі статтями 22, 23 КПК України кримінальне провадження здійснюється на засадах змагальності сторін та безпосередності дослідження доказів, при цьому суд досліджує докази безпосередньо та надає оцінку лише тим із них, які були предметом судового розгляду.

Під час судового розгляду суд з`ясував, що учасники процесу не заперечують проти застосування зазначеної процедури, погоджуються з тим, що фактичні обставини кримінального провадження встановлені достатньо повно, а визнання обвинуваченою вини є добровільним, усвідомленим та не викликає жодних сумнівів. У зв`язку з цим суд визнав недоцільним дослідження інших доказів, окрім допиту самої обвинуваченої та матеріалів, що характеризують її особу, оскільки фактичні обставини ніким не оспорюються та підтверджуються сукупністю доказів, наявних у матеріалах кримінального провадження.

Суд окремо роз`яснив обвинуваченій правові наслідки застосування положень частини третьої статті 349 КПК України, а саме те, що у такому випадку вона буде позбавлена права оскаржувати в апеляційному порядку фактичні обставини, встановлені судом першої інстанції, оскільки вони визнаються такими, що не підлягають подальшому перегляду. Обвинувачена підтвердила, що зазначені наслідки їй зрозумілі, та наполягала на розгляді кримінального провадження у скороченому порядку.

Таким чином, дотримавшись вимог кримінального процесуального закону, суд дійшов висновку, що обмеження обсягу дослідження доказів не порушує прав сторін, відповідає принципам безпосередності, змагальності та диспозитивності судового розгляду, закріпленим у статтях 22, 23, 26 КПК України, та спрямоване на забезпечення розумних строків судового провадження відповідно до статті 28 КПК України.

На підставі наведеного, оцінюючи отримані у судовому засіданні докази, заслухавши показання обвинуваченої, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують її особу, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.357 КК України - привласнення офіційного документа, вчинене з корисливих мотивів, та ч.4 ст.185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану, доведена у повному обсязі.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченій, суд виходить із визначеної статтею 50 КК України мети покарання, яка полягає не лише у карі, а й у виправленні засудженої та запобіганні вчиненню нових кримінальних правопорушень, із дотриманням принципів законності, справедливості, індивідуалізації та співмірності кримінальної відповідальності. При цьому суд враховує загальні засади призначення покарання, передбачені статтею 65 КК України.

Відповідно до статті 66 КК України обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченої, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень, довіро вільне відшкодування майнової шкоди потерпілій у повному обсязі.

Обставин, які відповідно до статті 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченої, судом не встановлено.

При призначенні покарання ОСОБА_4 , суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, їх характер і суспільну небезпечність, дані про особу обвинуваченої, яка раніше не судима, щиро розкаялася, активно сприяла розкриттю кримінальних правопорушень, повністю визнала свою вину, відшкодувала потерпілій завдану майнову шкоду, позитивно характеризується, а також позицію потерпілої, яка не наполягала на суворому покаранні. За сукупністю наведених обставин суд вважає недоцільним реальне відбування покарання у виді позбавлення волі та приходить до переконання про можливість застосування до обвинуваченої положень статті 75 КК України.

Разом із тим, вирішуючи питання про можливість застосування статті 75 КК України, суд виходить із того, що відповідно до цієї норми особа може бути звільнена від відбування покарання з випробуванням, якщо з урахуванням тяжкості кримінальних правопорушень, особи винної та інших обставин кримінального провадження суд дійде висновку про можливість її виправлення без реального відбування покарання.

Беручи до уваги, що ОСОБА_4 повністю визнала свою вину, щиро розкаялася, активно сприяла розкриттю кримінальних правопорушень, відшкодувала завдану шкоду та критично оцінила власну поведінку, суд приходить до переконання, що її виправлення можливе без ізоляції від суспільства, а тому вважає за можливе звільнити її від відбування призначеного покарання з випробуванням із покладенням обов`язків, передбачених статтею 76 КК України.

На переконання суду, саме таке покарання повною мірою відповідатиме вимогам статей 50 та 65 КК України, принципам справедливості, законності, співмірності й індивідуалізації кримінальної відповідальності, забезпечить досягнення мети покарання, буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Питання про речові докази суд вирішує в порядку ст.100 КПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.2, 100, 110, 124, 349, 368, 373-374, 376, 392- 395 КПК України, суд, –

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.357 та ч.4 ст.185 КК України та призначити покарання у вигляді:

-за ч.1 ст.357 КК України у вигляді обмеження волі строком на 2 (два) роки;

-за ч. 4 ст. 185 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

Відповідно до ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 2 (два) роки.

Відповідно до п.1,2 ч.1 та п.2 ч.3 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Контроль за поведінкою засудженого здійснюється уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання, роботи або навчання засудженого.

Речові докази по кримінальному провадженню, а саме: Електронні носії інформації, на яких зафіксовано хід та результати слідчих (розшукових) та процесуальних дій – зберігати в матеріалах справи.

Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з моменту його проголошення через Київський районний суд м. Одеси.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя Київського районного

суду м. Одеси ОСОБА_1