Вирок від 02 серпня 2026 р. у справі №499/1007/26 — Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Справа № 499/1007/26

Провадження № 1-кп/499/75/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2026 року селище Іванівка

Іванівський районний суд Одеської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю учасників кримінального провадження: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника обвинуваченого ОСОБА_5 , потерпілої ОСОБА_6 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт кримінального провадження №12026162260000260 від 01.05.2026 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с.Чапаєве Великомихайлівського району Одеської області, громадянин України зареєстроване місце проживання та проживає за адресою АДРЕСА_1 , раніше не судимий, із середньою спеціальною освітою, не одружений, військовослужбовець, у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Судом визнано доведеним, що обвинувачений ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації та проходячи військову службу на посаді механіка відділення технічного обслуговування автомобільної техніки взводу технічного забезпечення механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», 30.04.2026, у невстановлений слідством час, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, достеменно знаючи та розуміючи, що керування транспортним засобом у стані сп`яніння заборонено, приступив до керування легкового автомобіля «ВАЗ 21703», реєстраційний номер НОМЕР_2 , чим порушив вимоги п. 2.9. а) Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - Правила дорожнього руху України), який передбачає, що: п. 2.9. «Водієві забороняється:

а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».

У подальшому, 30.04.2026, приблизно о 23:00 год., у темний час доби, у суху погоду, без опадів, водій ОСОБА_4 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, керуючи автомобілем «ВАЗ 21703», здійснював рух у с. Знам`янка Березівського району Одеської області, по проїзній частині вул. Центральна, яка мала сухе чисте асфальтобетонне дорожнє покриття, яка була освітлена світлом від ліхтарів вуличного електроосвітлення, на якій організовано двосторонній рух і яка має по одній смузі для руху транспортних засобів протилежних напрямків, з боку вул. Незалежності в напрямку вул. Соборна, з увімкненим ближнім світлом фар, зі швидкістю приблизно 120 км/год, чим порушив вимоги п.п. 12.4., 12.9. б) Правил дорожнього руху України, якими передбачено, що:

п. 12.4. «У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год»;

п. 12.9. «Водієві забороняється:

б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил»,

при цьому наближався до ділянки, розташованої біля магазину «Універсам», який знаходиться за адресою: с. Знам`янка, вул. Центральна, 33, напроти якого мається нерегульований пішохідний перехід з підвищеною вірогідністю виникнення дорожньо-транспортних пригод, позначений дорожніми знаками

5.38.1 і 5.38.2 «Пішохідний перехід», Розділу 33 Правил дорожнього руху України та горизонтальною дорожньою розміткою 1.14.2 («зебра» червоно-білого кольору), Розділу 34 Правил дорожнього руху України, відповідно до яких:

33.ДОРОЖНІ ЗНАКИ.

5.38.1 і 5.38.2 “Пішохідний перехід”. Знак 5.38.1 встановлюється праворуч від дороги на ближній межі переходу, а знак 5.38.2 - ліворуч від дороги на дальній межі переходу;

34.ДОРОЖНЯ РОЗМІТКА.

1.14.1, 1.14.2, 1.14.3 (“зебра”, у тому числі червоно-білого кольору) - позначають нерегульований і регульований пішохідний перехід на проїзній частині дороги чи на велосипедній доріжці, зокрема 1.14.2 - пішохідний перехід з підвищеною вірогідністю виникнення дорожньо-транспортних пригод, 1.14.3 - місце переходу осіб з порушенням зору,

а також праворуч відносно напрямку руху його автомобіля розташована ділянка проїзної частини, призначена для паркування транспортних засобів, яка позначена горизонтальною дорожньою розміткою 1.34 Розділу 34 Правил дорожнього руху України, відповідно до якого:

34. ДОРОЖНЯ РОЗМІТКА.

1.34 - позначає межі окремих місць для паркування транспортних засобів.

В цей час на проїзну частину по вул. Центральна с. Знам`янка вийшов пішохід ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який перебував на ділянці проїзної частини, призначеної для паркування транспортних засобів, у безпосередній близькості до вищевказаного нерегульованого пішохідного переходу, розташованого навпроти магазину «Універсам».

Також судом встановлено, що в цей час на проїзну частину вул. Центральна с. Знам`янка з лівого узбіччя виїхав легковий автомобіль «ИЖ 412ИЗ», реєстраційний номер НОМЕР_3 , синього кольору, під керуванням водія ОСОБА_8 , який став здійснювати рух в напрямку вул. Незалежності, тобто назустріч автомобілю «ВАЗ 21703», при цьому даний легковий автомобіль «ИЖ 412ИЗ» виїхав на смугу зустрічного руху, під`їхав до пішохода ОСОБА_7 та зупинився біля останнього.

Наближаючись до ділянки вул. Центральна с. Знам`янка, яка розташована біля будинку № 33 вказаної вулиці, маючи реальну і об`єктивну можливість завчасно виявити попереду свого автомобіля перешкоду для свого подальшого руху - вищевказаний легковий автомобіль «ИЖ 412ИЗ», який зупинився на проїзній частині у смузі руху його автомобіля, водій ОСОБА_4 у порушення вимог п.п. 1.3., 1.7., 1.10. «дорожні умови» та «дорожня обстановка», 2.3. б) Правил дорожнього руху України, яким передбачено, що:

п. 1.3. «Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими»;

п. 1.7. «Водії зобов`язані бути особливо уважними до таких категорій учасників дорожнього руху, як велосипедисти, особи, які рухаються в кріслах колісних, та пішоходи. Усі учасники дорожнього руху повинні бути особливо обережними до дітей, людей похилого віку та осіб з явними ознаками інвалідності»;

п. 2.3. «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цім засобом у дорозі», - уважним не був, постійно не стежив за дорожньою обстановкою, внаслідок чого відповідно та своєчасно не відреагував на її зміну та не правильно її оцінив, діючи з необережності та в порушення вимог п.п. 1.5., 10.1., 10.2., 12.1.,

12.2., 12.3. Правил дорожнього руху України, відповідно до яких:

п. 1.5. «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;

п. 10.1. «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним, і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»;

п. 10.2. «Виїжджаючи на дорогу з житлової зони, дворів, місць стоянки, автозаправних станцій та інших прилеглих територій, водій повинен перед проїзною частиною чи тротуаром дати дорогу пішоходам і транспортним засобам, що рухаються по ній, а з`їжджаючи з дороги - велосипедистам і пішоходам, напрямок руху яких він перетинає»;

п. 12.1. «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним»;

п. 12.2. «У темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги»;

п. 12.3. «Уразі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди», -

не вжив належних і своєчасних заходів до зменшення швидкості свого руху до безпечної та допустимої на даній ділянці вулиці, аж до зупинки автомобіля або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, а проявляючи кримінальну противоправну самовпевненість, тобто передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, продовжив рух із зазначеною вище швидкістю, яка більше ніж вдвічі перевищувала максимальну допустиму швидкість руху на даній ділянці вулиці, чим позбавив себе можливості безпечно керувати транспортним засобом та своєчасно і відповідно реагувати на зміни дорожньої обстановки, не переконався в тому, що зміна напрямку руху керованого ним автомобіля буде безпечною і не створить небезпеки іншим учасникам руху, в результаті чого на ділянці вул. Центральна с. Знам`янка, розташованій біля будинку № 33 вказаної вулиці, змінив напрямок руху свого автомобіля праворуч та виїхав на ділянку, яка призначена для паркування транспортних засобів, при цьому продовжив рухатися по цій ділянці вулиці та скоїв наїзд лівою передньою частиною кузову керованого ним автомобіля «ВАЗ 21703» на пішохода ОСОБА_7 .

Внаслідок даної ДТП смертельно травмовано пішохода ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якому спричинені наступні тілесні ушкодження: множинні садна обличчя, живота, лівої клубової ділянки, правого плеча, правої та лівої нижніх кінцівок; синці правого плеча, лівої кисті, правої нижньої кінцівки; крововиливи в м`які тканини шиї, середостіння, під зовнішню оболонку серця, в праву та ліву легені, в праву плевральну порожнину 1200 мл та в ліву - 800 мл, в діафрагму, в брижу тонкої кишки та стінку ободової кишки, в підшлункову залозу, в лівий заочеревний простір; закритий перелом правого плеча в нижній третині; закритий перелом правого стегна в середній третині; закритий перелом обох кісток лівої гомілки на межі нижньої та середньої третини, які заподіяні дією тупих твердих предметів, практично одночасно, тобто, складають єдиний нерозривний морфологічний комплекс поєднаної травми грудної клітки, живота, лівого заочеревного простору, правого плеча, правого стегна та лівої гомілки і утворилися в умовах автотранспортної травми, мають ознаки ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень, небезпечних для життя і знаходяться в прямому причинному зв`язку з настанням смерті ОСОБА_7 .

Смерть ОСОБА_7 настала внаслідок травматичного та геморагічного шоку, обумовленого поєднаною травмою у вигляді закритої травми органів грудної порожнини з крововиливами в плевральні порожнини (в праву 1200 мл, в ліву - 800 мл), середостіння, серце, обидві легені; закритої травми живота та заочеревного простору у вигляді крововиливів в брижу та стінку кишечника, підшлункову залозу, лівий заочеревний простір; закритих переломів правого плеча, правого стегна та лівої гомілки.

Допущенні водієм ОСОБА_4 порушення вимог п.п. 1.З., 1.5., 1.7., 1.10. «дорожні умови» та «дорожня обстановка», 2.3. б), 2.9. а), 10.1., 10.2., 12.1., 12.2., 12.3., 12.4., 12.9. б) Правил дорожнього руху України знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв`язку з виникненням дорожньо- транспортної пригоди та у своїй сукупності призвели до настання суспільно- небезпечних наслідків у вигляді спричинення смерті потерпілого ОСОБА_7 .

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 , вину за пред`явленим обвинуваченням визнав у повному обсязі, дав показання, які за своїм змістом відповідають обставинами, викладеним вище; у судовому засіданні просив пробачення у потерпілої, вказував на те, що дтп сталося неумисно. В скоєному діянні визнав себе винним повністю, підтвердив у своїх свідченнях сутність пред`явленого йому обвинувачення, спосіб вчинення інкримінованого діяння, в скоєному розкаявся. Та показав, що в той вечір поїхав на АЗС щоб заправити автомобіль, перед цим випив три пляшки пива по 0.5 літра, направлявся додому. Рухався швидко, із перевищенням допустимої швидкості. Побачив автомобіль на дорозі і хотів його об`їхати, але не бачив, що там біля автомобіля знаходився пішохід – потерпілий на якого він і наїхав. Після зіткнення з ним вдарився в стовп та зупинився. Нікуди не тікав. Підбігли люди. Надавали допомогу йому та потерпілому. Потім викликали швидку та поліцію. Хлопець був живий. Дуже розкаюється та жаліє про скоєне. Вибачається перед матір`ю загиблого – потерпілою та стверджує про те, що направляв їй кошти з метою погашення моральної шкоди.

Суд вважає, що покази обвинуваченого в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів у суду в правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції. Наведене свідчить про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення.

Прокурор в судовому засіданні не заперечував, щодо розгляду кримінального провадження у порядку ст.349 КПК України не досліджуючи обставини справи, а обмежившись дослідженням даних, що характеризують особу обвинуваченого.

Захисник обвинуваченого зазначив, що зважаючи на те, що обвинувачений повністю визнає себе винним, його покази в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів у суду в правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції, тому просив розгляд кримінального провадження проводити у порядку ч. 3 ст.349 КПК України не досліджуючи обставини справи, а обмежившись дослідженням даних, що характеризують обвинуваченого. Також зазначив, що зважаючи на позицію його то обвинуваченого, яка ними була узгоджена раніше, такий порядок проведення судового засідання прискорить його розгляд і не порушить прав інших учасників провадження. А зважаючи на те, що обвинувачений чітко пояснив та погодився з основними тезами обвинувачення і не заперечував факт керування в стані алкогольного сп`яніння і значне перевищення швидкості під час руху, а також розуміння наслідків його дій, які призвели до загибелі людини то він і розуміє необхідність невідвертості покарання за скоєне.

Тому просив суд розгляд кримінального провадження проводити у порядку ч.3 ст.349 КПК України не досліджуючи обставини справи, а обмежившись дослідженням даних, що характеризують його особу.

Потерпіла, яка була присутня в судовому засіданні зазначила, що цивільний позов подавати не буде. Також вона погодилася, що зважаючи на позицію обвинуваченого, та те, що він повністю визнав себе винним у скоєному і розказав про обставини скоєного, розгляд кримінального провадження можна проводити у порядку ч.3 ст.349 КПК України не досліджуючи обставини справи, а обмежившись дослідженням даних, що характеризують особу обвинуваченого.

Оскільки учасники судового провадження не заперечували, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин даної справи, при цьому, судом з`ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, та у суду немає сумнівів у добровільності його позиції, йому роз`яснено про позбавлення права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

При відсутності заперечень учасників судового провадження, сумнівів в правдивості свідчень ОСОБА_4 суд, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, обмежив судовий розгляд допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують його особу, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Крім того, зміст даної статті ОСОБА_4 судом було роз`яснено.

Це повністю узгоджується з вимогами п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Суд, дослідивши матеріали кримінального провадження, документи які характеризують особу обвинуваченого, вважає правильною кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.

На підставі всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин кримінального провадження, заслухавши прокурора, обвинуваченого, який свою вину визнав в повному обсязі, допитавши обвинуваченого ОСОБА_4 , потерпілу, виконавши дії передбачені ст. 349 КПК України та з`ясувавши, що учасники кримінального провадження правильно розуміють зміст цих обставин, пересвідчившись у добровільності їх позиції, та роз`яснивши особливості оскарження, при викладених обставинах, суд вважає доведеною вину ОСОБА_4 у вчиненому злочині, а отже його дії слід кваліфікувати за ч. 3 ст. 286-1 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, якщо вони спричинили смерть потерпілого. Тобто суд вважає що вина ОСОБА_4 в скоєному кримінальному правопорушенні передбаченому ч.3 ст.286-1 КК України є доведеною, в його діяннях має місце склад кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України.

Відповідно до ст. 65 КК України та п.1 постанови Пленуму ВСУ №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», під час призначення покарання у кожному конкретному випадку суди мають враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винуватого та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до ст. 66 КК України, при призначенні покарання ОСОБА_4 , суд не визнає його каяття, як обставину яка пом`якшує покарання. Так, дійсно обвинувачений ОСОБА_4 , у судовому засіданні вказав на те, що він визнає вину у вчиненому злочині, а в останньому слові вибачився перед потерпілою та вказував, що не мав умислу на спричинення дтп та сплатив потерпілій 50 000 грн, за спричинену шкоду.

Суд не визнає такі слова ОСОБА_4 щирим каяттям з огляду на таке. У пункті 3 постанови пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» від 23.12.2005 № 12, роз`яснено, що щире розкаяння характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

Відповідно до позиції, викладеної у постанові Верховного Суду 22 березня 2018 року у справі № 759/7784/15-к, розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

Щире каяття - це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, і це об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди (постанова Верховного Суду від 15 листопада 2021 року у справі № 199/6365/19).

Під час розгляду кримінального провадження також встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 сплатив певні грошові кошти потерпілій і ця сума склала 50000 грн., і суд позитивно оцінює, як цю обставину так і визнання винуватості обвинуваченого, однак вважає, що визнання вини ОСОБА_4 не досягло такого рівня суб`єктивного ставлення обвинуваченого до вчиненого та самоосуду своєї поведінки, щоб суд міг визнати такі обставини такими, що пом`якшують покарання.

Захисник обвинуваченого в судовому засіданні просив суд при призначенні покарання застосувати положення ст.69 КК України, та призначити покарання нижче нижньої межі враховуючи особу, обвинуваченого, його ставлення до вчиненого та його каяття.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, вказаних в ст.67 КК України, не встановлено.

При вивченні матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого судом встановлено, що ОСОБА_4 раніше не судимий, характеризується позитивно, на обліку у лікаря психіатра, нарколога не перебуває.

При вирішенні питання про призначення покарання суд враховує практику Європейського суду з прав людини щодо призначення покарання.

Так, у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

При цьому суд також враховує правову позицію Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, висловлену Постанові від 28.05.2020 року (справа №753/13972/17; провадження № 51-986км20), згідно якої Верховний суд зазначив, що законодавцем саме суду надано дискреційні повноваження щодо визначення виду та міри покарання за вчинення того чи іншого злочину.

Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/13) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

У рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03 жовтня 2002 року Європейський суд з прав людини зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв`язку з відстрочкою. Досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.

Крім цього, відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також адміністративні правопорушення на транспорті» роз`яснено, що при призначенні покарання за відповідною частиною ст.ст. 286, 286-1 КК суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

Потерпіла ОСОБА_6 у судовому засіданні вказувала на те, що покарання у 6 років позбавлення волі та 10 років позбавлення права керування транспортними засобами, яке висловлено стороною обвинувачення у судових дебатах, є недостатнім.

Відповідно до практики Верховного Суду, зокрема, у постанові від 02 жовтня 2018 року у справі № 752/8309/16-к, думка потерпілого може враховуватись судом при призначенні покарання, однак не є вирішальною.

Вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_4 , суд враховує його особу, те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, те, що він позитивно характеризується за місцем проживання, на обліку в психіатричному та наркологічному кабінетах не перебуває, його відношення до вчиненого, фактичні обставини кримінального провадження, ступінь тяжкості, кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України є тяжким злочином, зваживши на всі обставини кримінального провадження в їх сукупності, суд приходить до переконання, що необхідним і достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого, можливо призначити покарання в межах санкції ч.3 ст.286-1 КК України а саме у виді позбавлення волі на певний строк з позбавлення права керувати транспортним засобом, так як наведені вище обставини дають підстави дійти висновку про не можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства, без застосування ст.69 КК України.

У зв`язку з наведеним, суд вважає, за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання в межах санкції частини 3 статті 286-1 КК України у вигляді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортним засобом на певний строк.

Призначення вказаного покарання, буде відповідати загальним засадам кримінального провадження, тяжкості скоєного, обставинам правопорушення, особі обвинуваченого, а також не тільки меті покарання, передбаченого ст. 50 КК України, а й меті правосуддя, невід`ємною частиною якого є справедливість та верховенство права. Щодо призначення додаткового покарання суд зазначає наступне.

Правова природа додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не зводиться виключно до вилучення посвідчення водія та не вичерпується такою дією, а застосовується на певний період, тривалість якого визначається судом відповідно до санкції відповідної частини ст.ст.286,286-1 КК України, і полягає у забороні керувати транспортними засобами.

Позбавлення права керувати транспортними засобами має відповідати загальній меті будь-якого покарання, передбаченій ч. 2 ст. 50 КК України. У контексті розглядуваного питання особливої уваги набуває досягнення мети покарання щодо запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, з дотриманням засади справедливості та принципу рівності всіх перед законом.

Каральна мета такого додаткового покарання досягається як безпосередньою забороною керувати транспортними засобами (позбавлення суб`єктивного права), так і покладенням на особу у зв`язку з цим уповноваженим органом з питань пробації певних обов`язків, а також роз`яснення особі наслідків невиконання покладених обов`язків та ухилення від відбування додаткового покарання.

Враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та його обставини, зокрема, що обвинувачений, керуючи технічно справним автомобілем, грубо порушивши вимоги Правил дорожнього руху, що вказують на те, що обвинувачений, під час керування транспортними засобами, створює підвищену суспільну небезпечність для інших учасників дорожнього руху, суд вважає, що до нього слід застосувати додаткове покарання - позбавлення права керування транспортними засобами у межах строку, визначеного санкцією ч.3 ст. 286-1 КК України.

Підстав для не призначення обвинуваченому додаткового покарання, що передбачене в санкції ч.3 ст.286-1 КК України, як обов`язкове, судом під час розгляду кримінального провадження не встановлено.

При призначення покарання обвинуваченому, суд повинен також враховувати термін його перебування під вартою в період з «01» травня 2026 року та необхідність зарахування вказаного періоду в термін відбування покарання.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому необхідно продовжити в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» до набрання вироком законної сили.

Цивільний позов по кримінальному провадженню не заявлявся.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України, а саме автомобіль «ВАЗ 21703», реєстраційний номер НОМЕР_2 – повернути володільцю.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Іванівського районного суду Одеської області від 05.05.2026 на автомобіль «ВАЗ 21703», реєстраційний номер НОМЕР_2 підлягають скасуванню.

Згідно з ч. 2 ст. 124 КПК України, з обвинуваченого підлягають стягненню на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів в сумі – 36640,80 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 366-368, 371, 374, 376 Кримінального процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України і на підставі санкції даної статті призначити йому покарання - 6 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 10 (десять) років.

Строк відбуття покарання ОСОБА_4 обчислювати з моменту фактичного затримання, тобто з 01 травня 2026 року.

У відповідності до вимог ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_4 строк його попереднього ув`язнення з 01.05.2026 року до набрання даним вироком законної сили з розрахунку день попереднього ув`язнення за день позбавлення волі.

Обраний запобіжний захід «тримання під вартою», засудженому ОСОБА_4 , продовжити з утриманням його в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» до набрання вироком законної сили.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави документально підтверджені витрати на проведення судово інженерно-транспортної експертизи – 36640,80 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, скасувати заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, Іванівського районного суду Одеської області від 05.05.2026 на автомобіль «ВАЗ 21703», реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Речові докази автомобіль «ВАЗ 21703», реєстраційний номер НОМЕР_2 – повернути володільцю.

Цивільний позов – не подавався.

На вирок може бути подано апеляційну скаргу до Одеського апеляційного суду через Іванівський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно вручити сторонам судового провадження.

Суддя ОСОБА_9