Вирок від 02 серпня 2026 р. у справі №337/6241/25 — Хортицький районний суд м. Запоріжжя

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 рокуСправа № 337/6241/25 Номер провадження 1-кп/337/185/2026

Хортицький районний суд міста Запоріжжя в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

потерпілого ОСОБА_6

представника потерпілого ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Запоріжжя, громадянина України, який має середню освіту, не одруженого, не працюючого, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.128 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

30 червня 2025 року приблизно о 17 годині ОСОБА_4 , перебуваючи біля під`їзду №3, будинку АДРЕСА_2 , на ґрунті тривалих неприязних відносин, діючи необережно, тобто не передбачаючи настання наслідків у вигляді спричинення тілесних ушкоджень іншій особі, хоча повинен був і міг їх передбачити, наніс потерпілому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , один удар правою ногою в ділянку грудної клітини, від чого останній впав та вдарився спиною та потиличною ділянкою голови об ребро бетонного квітника, внаслідок чого отримав тілесне ушкодження у вигляді закритої внутрішньо-черепної травми: забій головного мозку середнього ступеню, субдуральна гематома в проекції лівих тім`яно- скроневій частках головного мозку, геморагічні нашарування вздовж серпа та намету мозочка, рана в потиличній ділянці праворуч, наслідком загоєння якої є рубець з синцем, що розповсюджується на праву завушну ділянку та праву вушну раковину, що згідно з висновком судово-медичної експертизи кваліфікується як тілесне ушкодження середньої тяжкості.

Стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує за ст.128 КК України як необережне середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Позиція сторони захисту.

1. Обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав, пояснив суду, що 30.06.2026 року він не завдавав тілесних ушкоджень ОСОБА_6 . На місці події не був, як потерплий отримав тілесне ушкодження йому не відомо. Де саме він знаходися 30.06.2026 ро о 17 годині він не пам`ятає. Пояснив, що він проживає в одному будинку з ОСОБА_6 , вони є сусідами. Конфліктів з потерпілим у нього не було. Про травму ОСОБА_6 він дізнався в суді, хто винен він не знає. Вважає, що потерпілий та свідки надали в суді неправдиві пояснення про те, що він вдарив ОСОБА_6 , оскільки він проти створення ОСББ, головою якого хоче стати ОСОБА_6 . У такий спосіб потерпілий та свідки йому помстились. Вважає, що ОСОБА_6 через похилий вік міг перечепитись та вдаритись головою о бетонний квітник. Пояснив, що в показаннях свідків є розбіжності. В ході слідчого експерименту ОСОБА_6 надав суперечливі пояснення як він опинився біля квітника. На голові у ОСОБА_6 не було видно слідів від операції. Просив суд виправдати його у пред`явленому обвинуваченні, відмовити у задоволенні цивільного позову.

2. Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 вважає, що вина ОСОБА_4 у пред`явленому обвинуваченні не доведена. Свідки не бачили всіх деталей, та не надали суду переконливих свідчень заподіяння тілесних ушкоджень обвинуваченим потерпілому. ОСОБА_6 міг впасти самостійно, сторона обвинувачення не довела зв`язок між діями ОСОБА_4 та отриманням ОСОБА_6 тілесних ушкоджень. Просив суд виправдати обвинуваченого та відмовити у задоволенні цивільного позову.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

1.Незважаючи на невизнання своєї вини ОСОБА_4 , винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення підтверджують наступні зібрані по кримінальному провадженні та досліджені в судовому засіданні докази.

2. Показання потерпілого ОСОБА_6 , який суду пояснив, що він проживає в будинку АДРЕСА_2 . Його сусідом по будинку є обвинувачений ОСОБА_4 . Потерпілий пояснив, що займався створенням ОСББ в будинку, а ОСОБА_4 був проти цього. Обвинувачений конфліктував з ним, неодноразово бив його, розбив телефон, але він нікуди з цього приводу не звертався. 30.06.2026 року близько 17 години він вийшов на вулицю та зустрів біля третього під`їду ОСОБА_4 . Обвинувачений почав його нецензурно лаяти та погрожувати. Вони стояли обличчям один до одного. В цей час ОСОБА_4 наніс своєю правою ногою удар йому в груди. Він удару він не втримався на ногах, зробив пару кроків назад та впав. Він вдарився правою стороною задньої частини голови о бетонний квітник. Він удару у нього пішла кров, лікувався 10 днів в лікарні, після чого ще два місяці амбулаторно.

3. Показання свідка ОСОБА_8 , яка суду пояснила, що проживає в будинку АДРЕСА_2 , квартира розташована на першому поверсі. Вікна її квартири виходять на під`їзд. Обвинувачений проживає в одному з нею будинку, з 2023 року він постійно провокує конфлікти у дворі, кидався на людей, сварив літніх жінок, які сидять на лавочці, та дітей, кричав та нецензурно лаявся. У ОСОБА_4 , часто траплялись конфлікти з потерпілим ОСОБА_6 30.06.2025 року увечері вона знаходилась на кухні, бачила, що з під`їзду вийшов ОСОБА_6 та з кимось розмовляє. Вона підійшла до вікна, побачила поруч ОСОБА_4 . Обвинувачений швидко підійшов до ОСОБА_6 та вдарив правою ногою в груди. Від удару потерпілий впав та вдарився головою. Вона вибігла на вулицю, побачила, що ОСОБА_6 лежить біля квітника, поруч з ним була велика кількість крові.

4. Показання свідка ОСОБА_9 , яка суду пояснила, що мешканець будинку АДРЕСА_2 постійно протягом останніх трьох років чіплявся до ОСОБА_6 з приводу створення ОСББ. Вона неодноразово була у дворі разом з ОСОБА_6 з питань роботи ОСББ та була свідком того, як ОСОБА_4 підбігав до потерпілого, нецензурно лаявся, погрожував йому.

5. Показання ОСОБА_10 , яка суду пояснила, що знає ОСОБА_4 як мешканця будинку АДРЕСА_2 . 30.06.2026 року вона знаходилась на балконі квартири, яка розташована на першому поверсі. Була свідком того, як ОСОБА_4 та ОСОБА_6 сваряться біля під`їзду. Вони стояли обличчям один до одного. ОСОБА_4 вдарив потерпілого правою ногою в груди, ОСОБА_6 від удару почав рухатись назад, зробив 5-6 кроків, не втримався та впав на спину. При падінні ОСОБА_6 вдарився потилицею о бетонний квітник. ОСОБА_4 одразу пішов з місця. Вона викликала швидку, вийшла на вулицю. З будинку також вийшла сусідка свідок ОСОБА_8 . У потерпілого ззаду на голові була кров, він лежав і не рухався, був у свідомості.

6. Протокол огляду місця події від 30.06.2025 року, прибудинкової території біля під`їзду №3 будинку АДРЕСА_2 . Біля входу в під`їзд знаходяться бетонні квітники, біля одного з яких є сліди крові та кепка білого кольору в плямах крові.

7. Висновок експерта №1338п судово-медичної експертизи від 15.08.2025 року:

- закрита внутрішньо-черепно травма: забій головного мозку середнього ступеню, субдуральна (під твердою мозковою оболонкою) гематома в проекції лівих тім`яно- скроневій частках головного мозку, геморагічні нашарування вздовж серпа та намету мозочка, рана в потилинній ділянці праворуч, наслідком загоєння якої є рубець з синцем, що розповсюджується на праву завушну ділянку та праву вушну раковину у ОСОБА_6 кваліфікується як тілесне ушкодження середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я;

- синець з садном на задній поверхні грудної клітки праворуч у ОСОБА_6 кваліфікується як легке тілесне ушкодження;

- тілесні ушкодження утворилися не менш ніж від двох травматичних впливів тупого предмета (предметів). Враховуючи локалізацію тілесних ушкоджень (задня поверхня голови та тулуба праворуч), характеристику внутрішньо-черепної травми (наявність ушкоджень в місці «удару» - потилична ділянка голови праворуч та відповідно ушкоджень в ділянці «протиудару» - на протилежній стороні - «субдуральна (під твердою мозковою оболонкою) гематома в проекції лівих тім`яно-скроневій частках головного мозку»), утворення даних ушкоджень при падінні з висоти власного зросту на тупу тверду поверхню можливо, що має ребро - не виключається;

- давність утворення ушкоджень не суперечить терміну, зазначеного в обставинах справи, наданій медичній документації;

- враховуючи характеристики тілесних ушкоджень, утворення їх від «удару рукою стисненою в кулак» - виключається.

8. Протокол слідчого експерименту від 16.08.2025 року, в ході якого свідок ОСОБА_10 показала суду як саме стояв ОСОБА_6 по відношенню до ОСОБА_4 , показала як відбувся удар в область грудей потерпілого. Показала, що удар був здійснений прямою ногою в область груді. Далі свідок показала, як ОСОБА_6 рухався назад та впав на спину, вдарившись головою о квітник.

9. Висновок комісії експертів судово-медичної експертизи №1672/к від 27.08.2025 року. В ході проведення експертизи комісією експертів був оглянутий відеозапис проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_10 . Комісія експертів прийшла до висновку:

- зважаючи на збіг за характером травмуючих предметів (край бетонної клумби та поверхня, на яку відбулося падіння, діють як тупі предмети), кількістю та локалізацією травматичних впливів (однократне падіння з висоти власного зросту з травматичними контактами із травмуючими предметами ділянками голови та спини праворуч) слід вважати за можливе утворення тілесних ушкоджень п. 1.1.-1.2. за механізмом, на який вказує свідок ОСОБА_10 під час проведення слідчого експерименту від 16.08.2025р.

10. Протокол проведення слідчого експерименту від 14.08.2025 року, в ході якого потерпілий ОСОБА_6 показав, як він розвернувся обличчям до ОСОБА_4 . В цей час обвинувачений вдарив його ногою, від чого він похитнувся назад, зробив близько 8 кроків назад, упав та вдарився головою.

11. Висновок комісії експертів судово-медичної експертизи №1673/к від 27.08.2025 року. В ході проведення експертизи комісією експертів був оглянутий відеозапис проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_6 . Комісія експертів прийшла до висновку:

- зважаючи на збіг за характером травмуючих предметів (край бетонної клумби та поверхня (асфальтна), на яку відбулося падіння, діють як тупі предмети), кількістю та локалізацією травматичних впливів (однократне падіння з висоти власного зросту з травматичними контактами із травмуючими предметами ділянками голови та спини праворуч) слід вважати за можливе утворення тілесних ушкоджень п. 1.1.-1.2. за механізмом, на який вказує потерпілий ОСОБА_6 під час проведення слідчого експерименту від 14.08.2025р.

12. Протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 08.11.2025 року, під час якого потерпілий ОСОБА_6 впізнав на фотознімку ОСОБА_4 як особу, яка завдала йому тілесні ушкодження.

13. Протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 08.11.2025 року, під час якого свідок ОСОБА_10 впізнала на фотознімку ОСОБА_4 як особу, яка завдала йому тілесні ушкодження.

14. Інші документи, надані стороною обвинувачення, такі як процесуальні рішення, які вирішують певні процедурні питання досудового розслідування, встановлюють чи визначають певні процесуальні статуси, відомості, що характеризують особу обвинуваченого, судом не оцінюються як докази на підтвердження обставин пред`явленого обвинувачення.

Мотиви суду.

15. Вивчивши і дослідивши кожний доказ окремо з точки зору належності та допустимості, і в сукупності, з точки зору всебічності, достатності та взаємозв`язку, суд прийшов до висновку, що вони підтверджують винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ст.128 КК України, а позиція обвинуваченого та його захисника щодо невинуватості обвинуваченого не знайшла свого підтвердження під час судового розгляду.

16. Показання потерпілого ОСОБА_6 та свідків ОСОБА_10 ,, ОСОБА_8 щодо нанесення ОСОБА_4 , удару ногою в груди потерпілому, є послідовними, детальними, узгоджуються між собою, не викликають сумнівів у їх правдивості. Свідки не є заінтересованими у результатах розгляду справи.

Тому суд, оцінивши їх у сукупності, встановив, що інкриміновані ОСОБА_4 дії знайшли своє повне підтвердження, а саме нанесення потерпілому ОСОБА_6 одного удару правою ногою в ділянку грудної клітини.

Суд відхиляє доводи ОСОБА_4 в частині того, що він не наносив удар ОСОБА_6 , на місці події його не було. Потерпілий та свідки в залі суду впевнено впізнали ОСОБА_4 , як особу яка 30.06.2025 року ногою вдарила ОСОБА_6 . Суд враховує, що потерпілий та свідки є сусідами обвинуваченого, знають його щонайменше три роки, тому впізнання ОСОБА_4 потерпілим та свідками не викликає у суду жодних сумнівів.

При цьому ОСОБА_4 на запитання суду, де він знаходився 30.06.2025 року під час отримання ОСОБА_6 тілесного ушкодження, нічого не пояснив, відповівши, що не пам`ятає. Суд розцінює таку позицію ОСОБА_4 як бажання уникнути відповідальності за вчинене.

17. Суд вважає, що стороною обвинувачення правильно кваліфіковані дії ОСОБА_11 за статтею 128 КК України як необережне середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Суд встановив, що під час удару ногою, ОСОБА_6 знаходився на відстані кількох метрів від бетонного квітника, який зображений на фотознімках, долучених до протоколу огляду місцевості.

Суд враховує, що ОСОБА_4 вдарив ногою в груди 78-річного потерпілого ОСОБА_6 , який є особою похилого віку. Від нанесеного удару прямою ногою, ОСОБА_6 похитнувся та почав відходити назад, зробив від 5 до 8 кроків назад, не втримався на ногах та впав на спину. При падінні потерпілий вдарився потилицею о бетонний квітник.

В пункті 26 постанови пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи» вказано, що у випадках, коли особа, яка позбавила потерпілого життя чи заподіяла йому тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своїх дій чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення (злочинна самовпевненість), або ж не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була й могла їх передбачити (злочинна недбалість), її дії слід розглядати як убивство через необережність чи заподіяння необережного тяжкого або середньої тяжкості тілесною ушкодження і кваліфікувати відповідно за ст. 119 чи ст. 128 КК.

ОСОБА_4 , хоча і не передбачав, що від удару ногою в груди ОСОБА_6 впаде, вдариться головою та отримає ушкодження у вигляді травми голови, але повинен був і міг передбачити, що літня людина не втримається на ногах від сильного удару та може впасти на спину та вдаритись при паданні.

Тому суд вважає встановленим факт того, що ОСОБА_4 діяв необережно, тобто не передбачав настання наслідків у вигляді спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 , хоча повинен був і міг їх передбачити.

18. При встановлених обставинах, оцінивши зібрані докази, суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненому кримінальному правопорушенні, передбаченому ст.128 КК України, в судовому засіданні доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання його винуватим.

Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.

19. Обставини, що пом`якшують покарання, не встановлені. Обставиною, що обтяжує покарання є вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.

Мотиви призначення покарання.

20. Згідно зі статтями 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, відсутність обставин, що пом`якшують покарання, та обставину, що його обтяжує, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, під наглядом у лікаря нарколога та психіатра не перебуває.

Суд враховує соціальний статус обвинуваченого, який не одружений, дітей на утриманні не має, не працевлаштований.

За матеріалами службового розслідування ОСОБА_4 03.07.2025 року був призваний на військову службу у військову частину НОМЕР_1 НГУ. В цей же день ОСОБА_4 самовільно залишив військову частину.

Вироком Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 17.04.2026 року, який не набрав законної сили, ОСОБА_4 був засуджений за ч.4 ст.408 КК України до 5 років позбавлення волі.

Суд бере до уваги поведінку ОСОБА_4 та його ставлення до вчиненого кримінального правопорушення. В ході розгляду справи обвинувачений не вибачився перед потерпілим, жодного разу не висловив жаль з приводу нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 . Не відшкодував заподіяну шкоду. Після нанесення удару, одразу залишив потерпілого, який впав та сильно вдарився головою.

Суд вважає ці обставини такими, що суттєво впливають на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення.

Суд враховує позицію потерпілого ОСОБА_6 , який просив суд призначити покарання на розсуд суду.

Обвинувачений просив суд врахувати наявність у нього на утриманні баби ОСОБА_12 , 1943 року народження, яка є особою похилого віку, потребує догляду та лікування. На підтвердження суду надані письмові заяви ОСОБА_12 та матері ОСОБА_13 . Суд не приймає до уваги дані обставини, оскільки суду не надані документи, які підтверджують, що ОСОБА_12 є бабою обвинуваченого. Крім того, вона проживає за іншою адресою, ніж обвинувачений. Суду надані докази хвороб та лікування ОСОБА_12 , проте не надані докази того, що обвинувачений займається її доглядом та утриманням.

21. При призначенні покарання суд не враховує вирок Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 17.04.2026 року, яким ОСОБА_4 призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі, оскільки на момент ухвалення даного вироку за ст.128 КК України, вирок суду від 17.04.2026 року оскаржений до апеляційного суду та не набрав законної сили.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

У разі набрання Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 17.04.2026 року законної сили, питання про застосування покарання за наявності кількох вироків може бути вирішено в порядку, передбаченому п. 11 ч. 1 ст. 537, ст. 539 КПК України судом, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок.

22. Із врахуванням викладеного, суд дійшов висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі, що буде достатнім для його виправлення та попередження вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст.100 КПК України.

Витрати на залучення експертів відсутні.

Потерпілий ОСОБА_6 заявив цивільний позов до ОСОБА_4 .

Просить суд стягнути на свою користь матеріальну шкоду в сумі 8673,95 гривень, моральну шкоду в сумі 50 000 гривень. Мотивує позов тим, що внаслідок протиправних дій ОСОБА_4 потерпілий ОСОБА_6 проходив з 30.06.2025 року до 09.07.2025 року стаціонарне лікування у КНП «Міська лікарня №9» ЗМР з приводу отриманих пошкоджень. На лікування ним було витрачено кошти на придбання ліків та проходження МРТ, що підтверджується відповідними чеками та призначеннями лікаря.

Моральну шкоду потерпілий обґрунтував тим, що кримінальним правопорушенням ОСОБА_6 спричинено моральні переживання та душевні страждання. Внаслідок протиправної поведінки ОСОБА_4 його здоров`я було пошкоджено. Внаслідок нанесених тілесних ушкоджень була спричинена сильна фізична біль, яка не припинялася тривалий час. З 30.06.2025 року до 09.07.2025 року він знаходився на стаціонарному лікуванні у КНП «Міська лікарня №9» ЗМР з приводу пошкоджень, зазначених у обвинувальному акті. Головний біль, запаморочення, шум у голові, погіршення пам`яті відбуваються до теперішнього часу. Тобто, його стан здоров`я досі не відновився від отриманих ушкоджень. До теперішнього часу він продовжує амбулаторне лікування у невропатолога. Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень порушені нормальні життєві зв`язки через неможливість продовження активного життя, порушені стосунки з оточуючими людьми.

Обвинувачений позовні вимоги не визнав.

Суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Заподіяння майнової шкоди потерпілому ОСОБА_6 підтверджують надані суду медичні документи та квитанції про придбання ліків та оплату лікування.

Щодо моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК моральна шкода, крім іншого, може полягати у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я, в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Суд вважає доведеним наявність безпосереднього зв`язку між діями ОСОБА_4 та завданою потерпілому ОСОБА_6 моральної шкоди, оскільки внаслідок ушкодження здоров`я потерпілого, перенесеного фізичного болю, нервовому потрясінні, необхідності подальшого проходження оздоровлення, порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми.

Враховуючи принципи пропорційності, законності, виваженості, розумності та справедливості, а також моральні страждання, які зазнав потерпілий від кримінального правопорушення, суд дійшов висновку про стягнення моральної шкоди з обвинуваченого в сумі 40 000 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 370, 371, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати винуватим ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.128 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 1 (одного) року позбавлення волі.

Строк відбування покарання рахувати з дня приведення вироку до виконання.

Стягнути з ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_3 ) майнову шкоду в сумі 8673,95 гривень, моральну шкоду в сумі 40 000 гривень, а всього стягнути 48 673 гривень 95 копійок.

Речові докази:

-змиви, кепку, передані на зберігання до камери схову речових доказів ВП №5 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області – знищити.

Копію вироку після проголошення негайно вручити учасникам розгляду справи.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти діб з дня його проголошення через Хортицький районний суд м. Запоріжжя.

Суддя: ОСОБА_1