Постанова від 02 серпня 2026 р. у справі №127/6782/25 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня2026 року

м. Київ

справа № 127/6782/25

провадження № 61-14740св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Тиврівського районного суду Вінницької області від 22 серпня 2025 року у складі судді Іванця В. Д. та постанову Вінницького апеляційного суду від 21 жовтня 2025 року у складі колегії суддів: Ковальчука О. В., Сала Т. Б., Берегового О. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом

до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанції

Заочним рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 05 травня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду в розмірі

57 771,96 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на оплату послуг експерта в розмірі 51 00 грн, судовий збір у розмірі 968,96 грн, всього стягнуто 6 068,96 грн.

Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 22 серпня 2025 року, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 21 жовтня

2025 року, відповідачу ОСОБА_3 відмовлено у поновленні процесуального строку на подання заяви про перегляд заочного рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 05 травня 2025 року у справі № 127/6782/25 за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник Базалицький Р. В. ,

до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участі наземних транспортних засобів.

Заяву відповідача ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 05 травня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник Базалицький Р. В. , до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участі наземних транспортних засобів залишено без розгляду.

Судові рішення мотивовано тим, що заява відповідача про поновлення процесуального строку на подання заяви про перегляд заочного рішення є необґрунтованою, а вказані причини пропуску такого строку є неповажними, оскільки ОСОБА_3 повний текст заочного судового рішення отримав 23 травня 2025 року, що підтверджується розпискою, яка міститься у матеріалах справи, отже заява про перегляд заочного рішення мала бути подана до 12 червня 2025 року, у той час як ОСОБА_3 подав її у серпні 2025 року.

При цьому, районний суд зазначив, що звернення до апеляційного суду з апеляційною скаргою не є поважною причиною пропуску зазначеного строку, враховуючи, що порядок оскарження заочного рішення чітко врегульовано нормами ЦПК України, окрім того відповідач скористався правничою допомогою, уклавши договір з адвокатом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2025 року до Верховного Суду, ОСОБА_3 , посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Тиврівського районного суду Вінницької області від 22 серпня 2025 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 21 жовтня 2025 року, ухвалити нове рішення, яким поновити строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 05 травня 2025 року та направити справу до суду першої інстанції для розгляду заяви про перегляд заочного рішення.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував факту неналежного повідомлення заявника судом першої інстанції про судовий розгляд справи. Вказує на порушення суддею його права як людини з вадами слуху та мовлення на залучення сурдоперекладача. Вважає, що йому не забезпечено справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У лютому 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Базалицький Р. В., подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що викладені в ній доводи є безпідставними й не впливають на правильність оскаржуваних судових рішень, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 січня 2026 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.

26 січня 2026 року справа надійшла до Верховного Суду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до частини другої статті 284 ЦПК України заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (частини третя та четверта статті 284 ЦПК України).

Наслідки пропуску процесуальних строків на вчинення процесуальних дій передбачені у статті 126 ЦПК України. Відповідно до частини першої цієї статті із закінченням встановленого законом або судом строку втрачається право на вчинення процесуальних дій. Таке право втрачається в силу закону, тому не потребує додаткового визнання судом. Суд лише констатує пропуск процесуального строку та відсутність поважних причин для його поновлення, якщо була подана заява про поновлення такого строку.

Окремо ЦПК України встановлює наслідки подання документів після закінчення процесуальних строків. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, суд зобов`язаний залишити без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (частина друга статті 126 ЦПК України).

Водночас, норми ЦПК України не визначають спеціального механізму процесуального реагування суду на пропуск відповідачем строку для подання заяви про перегляд заочного рішення, якщо заявник не подав клопотання про поновлення пропущеного строку або якщо причини, зазначені ним у відповідному клопотанні, визнані судом неповажними.

Суд виключно з ініціативи та в межах доводів сторін може поновити строк на звернення до суду за обґрунтованим їх зверненням.

У разі пропущення строку звернення до суду, належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку.

Поважними причинами пропущення строку є причини, які не залежать від волі заявника та виключають (ускладнюють) можливість його звернення до суду із заявою у визначений законом строк.

Наявність об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (пункт 27 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі Олександр Шевченко проти України), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.

Перелік поважних причин, які враховуються для поновлення пропущеного строку, законом не встановлено, вони визначаються у кожному конкретному випадку, виходячи з певних обставин, які мають юридичне значення. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними і пов`язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій.

Крім того, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, а також строки для подання апеляційної чи касаційної скарги, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи.

Дотримання строків є однією з гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.

Поновлення строку на перегляд заочного рішення без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України. Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження остаточного судового рішення є порушенням принципу res judicata (правової визначеності), про що неодноразово наголошувалося у прецедентній практиці ЄСПЛ. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, пропущеного на значний термін, є порушенням вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута. Судом досліджуються підстави для поновлення строку звернення до суду виключно з ініціативи та в межах наведених доводів особи, яка подала заяву. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Європейський суд з прав людини зауважив, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Водночас не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16 грудня 1992 року).

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, встановивши, що копію заочного рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 05 травня 2025 року отримано ОСОБА_3 23 травня 2025 року, що підтверджується розпискою про вручення судового рішення (а. с. 98), а із заявою про його перегляд він звернувся тільки 13 серпня 2025 року, не навівши при цьому причин, які б можна було вважати поважними для пропуску цього строку, дійшов обґрунтованого висновку про залишення вказаної заяви без розгляду на підставі частини другої статті 126 ЦПК України.

Вказаний підхід, застосований судами попередніх інстанцій відповідає правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 12 червня 2024 року у справі № 756/11081/20 (провадження № 14-25цс24).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Доводи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції, розглядаючи справу по суті, надсилав йому повістку за місцем реєстрації, а не фактичного проживання, не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки ця обставина не впливає саме на вирішення питання про вирішення питання строку подання заяви про перегляд заочного рішення, а також не спрастовує того факту, що заявник пропустив строк звернення до суду саме із заявою про перегляд заочного рішення суду, а також особисте отримання ним копії заочного рішення 23 травня 2025 року.

Посилання заявника на первинне звернення ним до апеляційного суду з апеляційною скаргою, як на підставу для поновлення строку на звернення із заявою про перегляд заочного рішення, є безпідставним, оскільки нормами ЦПК України чітко визначений порядок оскарження заочного рішення суду та недотримання цього порядку не може бути визнано поважною причиною пропуску строку.

Верховний Суд враховує, що ОСОБА_3 початково звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, а не із заявою про перегляд заочного рішення до районного суду, вже після того, як скористався послугами адвоката Курнаєвої О. З., уклавши з нею відповідний договір 03 червня 2025 року, а тому посилання про незнання процедури оскарження заочного рішення, є безпідставними.

Інших поважний причин пропуску строку на звернення із заявою про перегляд заочного рішення ОСОБА_3 не навів, а решта доводів його касаційної скарги зводиться до оцінки дій судді при розгляді справи по суті, що не є предметом перегляду Верховним Судом у цій справі.

Отже, доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність їх судових рішень не впливають.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість їх судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Тиврівського районного суду Вінницької області від 22 серпня 2025 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 21 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Р. А. Лідовець

І. Ю. Гулейков

Д. Д. Луспеник