Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №761/13179/20 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року

м. Київ

справа № 761/13179/20

провадження № 61-18299св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Лідовця Р. А., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - акціонерне товариство «Аграрний фонд»,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: дочірнє підприємство «Агрофонд-зерно», дочірнє підприємство «Агрофінфонд», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги акціонерного товариства «Аграрний фонд», дочірнього підприємства «Агрофонд-зерно» та ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 22 листопада 2022 року у складі судді Макаренко І. О. та постанову Київського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року у складі колегії суддів: Болотова Є. В., Кулікової С. В., Музичко С. Г.,

Короткий зміст позовних вимог

1. У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до акціонерного товариства «Аграрний фонд», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: дочірнє підприємство «Агрофонд-зерно», дочірнє підприємство «Агрофінфонд», ОСОБА_2 , про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

2. Позов обґрунтовано тим, що з 04 грудня 2019 року він працював директором дочірнього підприємства «Агрофонд-Зерно» та за сумісництвом директором дочірнього підприємства «Агрофінфонд».

3. 21 квітня 2020 року не зміг потрапити на робоче місце, оскільки електронна перепустка, яка надає право на прохід на роботу, була заблокована.

4. З Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань йому стало відомо про зміну директора ДП «Агрофонд-Зерно» та ДП «Агрофінфонд».

5. Наказом від 13 березня 2020 року № 53 його відсторонено від виконання повноважень директора ДП «Агрофонд-Зерно» та ДП «Агрофінфонд».

6. ОСОБА_1 вважав, що наказ про відсторонення не відповідає вимогам статті 46 КЗпП України. В ньому не зазначений строк відсторонення. Відсторонення відбулося в період його тимчасової непрацездатності.

7. Враховуючи викладене просив суд: визнати незаконним та скасувати наказ публічного акціонерного товариства «Аграрний фонд» від 13 березня 2020 № 53 та поновити на посаді директора дочірнього підприємства «Агрофонд-Зерно» та дочірнього підприємства «Агрофінфонд», стягнути з публічного акціонерного товариства «Аграрний фонд» середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 13 березня 2020 року.

Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій

8. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27 серпня 2020 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року, закрито провадження у справі.

9. Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовано тим, що спір між сторонами підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

10. Постановою Верховного Суду від 03 лютого 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 27 серпня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року скасовано, справу передано до суду першої інстанції для продовження розгляду.

11. Суд касаційної інстанції, направляючи справу для продовження розгляду, виходив із того, що суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку щодо корпоративної природи правовідносин сторін у цій справі, оскілки суди не встановили підставу видання оскаржуваних наказів.

12. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 22 листопада 2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року, позов задоволено частково.

13. Визнано незаконним та скасовано наказ ПАТ «Аграрний фонд» від 13 березня 2020 року № 53 «Про відсторонення ОСОБА_1 від виконання повноважень директора ДП «Агрофонд-Зерно» та призначення тимчасово виконуючим обов`язки директора ДП «Агрофонд-Зерно» ОСОБА_3».

14. Стягнено з АТ «Аграрний фонд» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 13 березня до 04 грудня 2020 року у розмірі 637 267,44 грн.

15. В іншій частині позову відмовлено.

16. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що оскаржуваний наказ виданий з порушенням вимог статті 46 КЗпП України, тому також наявні підстави для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 13 березня 2020 року (дата відсторонення) по 04 грудня 2020 року (дата звільнення).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

17. У грудні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4.

18. У січні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшли касаційні скарги АТ «Аграрний фонд» та ДП «Агрофонд-зерно».

19. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 29 січня 2024 року відкрито касаційні провадження у справі за касаційними скаргами АТ «Аграрний фонд» та ДП «Агрофонд-зерно», витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

20. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 22 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 .

21. Відповідно до розпорядження заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 19 травня 2026 року № 527/0/226- 26 та протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 квітня 2026 року справу призначено судді-доповідачеві.

22. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 липня 2026 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

23. У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та відмовити у задоволенні позову.

24. У касаційній скарзі представник заявника посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

25. Касаційна скарга мотивована тим, що вказаний спір підлягає розгляду в порядку господарської юрисдикції. Крім того, вважає, що АТ «Аграрний фонд» є неналежним відповідачем у справі.

26. Посилається на те, що додані позивачем до суду копії документів не містять ознак належного засвідчення копій документів.

27. У касаційній скарзі АТ «Аграрний фонд», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та відмовити у задоволенні позову.

28. У касаційній скарзі на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 22 листопада 2022 року та постанову Київського апеляційного суду

від 13 грудня 2023 року АТ «Аграрний фонд» посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема зазначає, що суд апеляційної інстанції

в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

29. Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не надано оцінки відповідним положенням статуту ПАТ «Аграрний фонд», що призвело до ухвалення незаконних рішень та застосування до спірних правовідносин норм трудового законодавства, а не норм корпоративного права.

30. Посилається на те, що апеляційним судом не враховано, що в порушення частин п`ятої, шостої статті 279 ЦПК України судом першої інстанції розглянуто справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін незважаючи на те, що відповідачем подано клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

31. Також заявник не погоджується із періодом, визначеним судами щодо нарахування середнього заробітку за час вимушеного прогулу. При цьому в резолютивній частині судами не зазначено про те, що зі стягуваної на користь позивача суми утримуються податок та збір.

32. Крім того, судами не взято до уваги, що АТ «Аграрний фонд» є неналежним відповідачем у справі в частині стягнення з товариства середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки ОСОБА_1 не працював в АТ «Аграрний фонд», а перебував у трудових відносинах з ДП «Агрофонд-зерно» та ДП «Агрофінфонд» на посадах директора.

33. У касаційній скарзі АТ «Агрофонд-зерно», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та відмовити у задоволенні позову.

34. У касаційній скарзі на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 22 листопада 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року ДП «Агрофонд-Зерно» посилається на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статті 99 ЦК України у подібних правовідносинах.

35. Касаційна скарга мотивована тим, що відсторонення позивача на підставі наказу від 13 березня 2020 року № 53 відповідає нормам чинного законодавства та не потребує зазначення такого відсторонення.

36. Вказує, що вказаний спір стосується корпоративних правовідносин, а тому не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

37. Також заявник не погоджується із періодом, визначеним судами щодо нарахування середнього заробітку за час вимушеного прогулу. При цьому в резолютивній частині судами не зазначено про те, що зі стягуваної на користь позивача суми утримуються податок та збір.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

38. У лютому 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу АТ «Аграрний фонд» від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 , у якому вказано, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

39. Наказом ПАТ «Аграрний фонд» № 84 від 04 грудня 2019 року ОСОБА_1 з 05 грудня 2019 року призначений директором ДП «Агрофонд-зерно».

40. 05 грудня 2019 року між директором ДП «Агрофонд-зерно» ОСОБА_1 та ПАТ «Аграрний фонд» укладено контракт.

41. 05 грудня 2019 року позивач приступив до виконання обов`язків директора дочірнього підприємства «Агрофонд-зерно» відповідно до наказу № 16-к від 05 грудня 2019 року.

42. Наказом ПАТ «Аграрний фонд» № 53 від 13 березня 2020 року «Про відсторонення ОСОБА_1 від виконання повноважень директора ДП «Агрофонд-зерно» та призначення тимчасово виконуючим обов`язки директора ДП «Агрофонд-зерно» ОСОБА_3», ОСОБА_1 тимчасово відсторонено від виконання повноважень директора ДП «Агрофонд-зерно».

43. З 06 березня 2020 року по 17 квітня 2020 року позивач перебував на амбулаторному лікуванні, що підтверджується листами непрацездатності КНП Центр первинної медико-санітарної допомоги Голосіївського району міста Києва.

44. 21 квітня 2020 року позивач не зміг потрапити на робоче місце, оскільки електронна перепустка, яка надає право на прохід у будівлю, була заблокована.

45. З 13 березня 2020 року ОСОБА_1 не нараховувалася та не виплачувалася заробітна плата.

Позиція Верховного Суду

46. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

47. Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

48. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

49. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

50. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

51. Позивач звернувся до суду з цим позовом, оскільки вважає, що його відсторонення не було проведено з дотриманням вимог статті 46 КЗпП України.

52. Відповідач і третя особа заперечують обставини відсторонення позивача на підставі статті 46 КЗпП України, оскільки вважають, що ОСОБА_1 було відсторонено від виконання повноважень директора ДП «Агрофонд-зерно» на підставі частини третьої статті 99 ЦК України - як виконавчий орган, яким за посадою є директор.

53. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

54. Згідно з частиною першою статті 19 ЦПК України встановлює, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

55. Ухвалюючи судові рішення у справі, яка переглядається, суди виходили із того, що позивача було відсторонено на підставі статті 46 КЗпП України, а тому вказаний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

56. Звертаючись із касаційним скаргами на судові рішення, заявники вказували на те, що позивача відсторонено відповідно до статті 99 ЦК України, оскільки відповідач як уповноважений орган управління АТ «Аграрний фонд» тимчасово відсторонив позивача як виконавчий орган ДП «Агрофонд-зерно», який за посадою є директором.

57. Господарський процесуальний кодекс (далі - ГПК) України встановлює юрисдикцію господарських судів у вирішенні, зокрема, спорів, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів (пункт 3 частини першої статті 20 ГПК України).

58. Відповідно до частини третьої статті 99 ЦК України повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

59. Конституційний Суд України у рішенні від 2 січня 2010 року № 1-рп/2010 у справі про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України дійшов висновку, що усунення члена виконавчого органу товариства від виконання своїх обов`язків згідно з вказаною частиною не є відстороненням працівника від роботи в розумінні статті 46 КЗпП України. «Усунення» відповідно до частини третьої статті 99 ЦК України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу в межах корпоративних відносин з товариством повноважень у сфері управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин учасникам товариства має бути надана можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень (абзац п`ятий пункту 2.3 мотивувальної частини).

60. Отже, усунення членів виконавчого органу товариства від виконання повноважень відповідно до частини третьої статті 99 ЦК України за змістом правовідносин, зокрема за правовими наслідками, відрізняється від відсторонення працівника від роботи на підставі статті 46 КЗпП України.

61. Згідно зі статтею 92 ЦК України дієздатність юридичної особи здійснюється через її органи. Поняття дієздатності є цивілістичним, а отже, формування, зміна та припинення органів юридичної особи регулюються цивільним законодавством. Той факт, що члени колегіального виконавчого органу господарського товариства чи одноособовий його керівник перебувають у трудових відносинах із товариством, не встановлює пріоритет трудового регулювання над цивільним, оскільки до цих відносин не може застосовуватися модель «роботодавець - працівник», властива трудовим відносинам. Правовий статус членів колегіального виконавчого органу господарського товариства чи одноособового його керівника значно відрізняється від статусу інших працівників, що обумовлено специфікою його трудової діяльності, яка полягає у виконанні ним функцій по управлінню товариством.

62. 05 грудня 2019 року публічне акціонерне товариство «Аграрний фонд» в особі виконуючого обов`язки голови правління ОСОБА_2 , який діє на підставі статуту, з однієї сторони, та ОСОБА_1 , з другої сторони, уклали контракт про те, що ОСОБА_1 призначений на посаду директора дочірнього підприємства «Агрофонд-зерно».

63. 05 грудня 2019 року позивач приступив до виконання обов`язків директора дочірнього підприємства «Агрофонд-зерно» відповідно до наказу № 16-к від 05 грудня 2019 року.

64. Наказом ПАТ «Аграрний фонд» № 53 від 13 березня 2020 року «Про відсторонення ОСОБА_1 від виконання повноважень директора ДП «Агрофонд-зерно» та призначення тимчасово виконуючим обов`язки директора ДП «Агрофонд-зерно» ОСОБА_3», ОСОБА_1 тимчасово відсторонено від виконання повноважень директора ДП «Агрофонд-зерно».

65. Під час розгляду справи 761/15358/20 встановлено, що «наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 19 червня 2014 року № 235 затверджено Положення про правління ПАТ «Аграрний фонд», згідно з пунктами 1.1, 2.1 якого правління є виконавчим колегіальним органом ПАТ «Аграрний фонд», що здійснює управління його поточною діяльністю. До повноважень правління належить вирішення питань, пов`язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що законодавством та статутом товариства віднесені до виключної компетенції загальних зборів або наглядової ради.

Наказом Мінекономіки від 03 червня 2020 року № 1042 змінено тип ПАТ «Аграрний фонд» з публічного на приватне та перейменовано його в АТ «Аграрний фонд».

Згідно зі статтею 161 ЦК України виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, визначений статутом. Виконавчий орган вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів і наглядової ради товариства. Виконавчий орган є підзвітним загальним зборам акціонерів і наглядовій раді акціонерного товариства та організовує виконання їхніх рішень. Виконавчий орган діє від імені акціонерного товариства у межах, встановлених статутом акціонерного товариства і законом. Виконавчий орган акціонерного товариства може бути колегіальним (правління, дирекція) чи одноособовим (директор, генеральний директор).

Відповідно до пункту 12.1 статуту АТ «Аграрний фонд», затвердженого наказом Мінекономіки від 03 червня 2020 року № 1042, керівництво поточною діяльністю товариства здійснює його виконавчий орган - правління. Кількість та склад правління затверджується загальними зборами. До складу правління входять голова правління, перший заступник голови правління та члени правління.

Згідно з підпунктом 8 пункту 12.11 статуту АТ «Аграрний фонд» до компетенції правління належить призначення на посаду та звільнення з посади керівників дочірніх підприємств та відокремлених підрозділів товариства, визначення умов оплати їх праці та матеріального забезпечення.

Відповідно до пункту 13 статуту АТ «Аграрний фонд» у випадку, якщо правління в товаристві не сформовано, голова правління діє як одноосібний виконавчий орган».

66. Отже, за цим статутом у випадку, якщо правління в АТ «Аграрний фонд» не сформовано, голова правління діє як одноосібний виконавчий орган, до компетенції якого належить призначення на посаду та звільнення з посади керівників дочірніх підприємств та відокремлених підрозділів товариства.

67. Разом із тим, суди попередніх інстанцій, вважаючи незаконним відсторонення позивача від виконання повноважень директора дочірнього підприємства, наведеного не врахували та дійшли передчасного висновку про те, що позивача не можна звільнити (відсторонити) з посади директора дочірнього підприємства на підставі частини третьої статті 99 ЦК України.

68. Крім цього, поза увагою судів залишилось і те, що статут АТ «Аграрний фонд» затверджений 03 червня 2020 року, тоді як відсторонення позивача від виконання повноважень директора відбулося 13 березня 2020 року, проте матеріали справи не містять статуту ПАТ «Аграрний фонд», який був чинним на час такого відсторонення, що не дає можливості встановити повноваження голови правління відповідача на момент виникнення спірних правовідносин.

69. Також матеріали справи не містять статуту дочірнього підприємства «Агрофонд-Зерно».

70. Ураховуючи наведене, висновок судів про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог є передчасним, оскільки судами попередніх інстанцій не встановлено всіх обставин, з урахуванням яких можна було визначити юрисдикцію вказаного спору.

71. Відповідно до частини четвертої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

72. Оскільки фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, повною мірою не встановлено, а суд касаційної інстанції з огляду на межі процесуальних повноважень (стаття 400 ЦПК України) позбавлений такої можливості, постанова апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

73. Ураховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що постанова апеляційного суду не може вважатися законною й обґрунтованою, тому касаційні скарги підлягають задоволенню частково, а постанова - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 411, 416ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги акціонерного товариства «Аграрний фонд», дочірнього підприємства «Агрофонд-зерно» та ОСОБА_2 задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного суду від 13 грудня 2023 рокускасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: Р. А. Лідовець

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович