Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №613/1710/23 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 року

м. Київ

справа № 613/1710/23

провадження № 61-15152св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Гулейкова І. Ю., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач -ОСОБА_1 ,

відповідач -- Акціонерне товариство «Українська залізниця»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Клубань Марією Володимирівною, на постанову Харківського апеляційного суду від 05 листопада 2025 року у складі колегії суддів: Тичкової О. Ю., Маміної О. В., Пилипчук Н. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства (далі - АТ) «Українська залізниця» (далі також - «Укрзалізниця») про визнання незаконним та скасування наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовна заява мотивована тим, що вона знаходилась у трудових відносинах з АТ «Українська залізниця» з 20 квітня 1982 року до 18 грудня 2023 року.

Наказом (розпорядженням) АТ «Українська залізниця» від 30 серпня 2017 року № 2141/ос її було переведено на посаду старшого ревізора відділу з контролю доходів від вантажних та пасажирських перевезень управління внутрішнього аудиту та контролю регіональної філії «Південна залізниця» Департаменту внутрішнього аудиту та контролю.

Наказом АТ «Українська залізниця» від 01 квітня 2022 року № 389/ос дію трудового договору з нею було призупинено до припинення або скасування воєнного стану.

Вважала таке призупинення незаконним, оскільки у відповідача існувала можливість надати їй іншу роботу, яку їй не було запропоновано. Особисто вона не була ініціатором призупинення трудового договору та не зверталася до відповідача щодо неможливості виконання нею роботи через збройну агресію. Відповідне рішення про призупинення дії трудового договору ініціював та прийняв роботодавець. З дня призупинення дії трудового договору до її звільнення з посади 18 грудня 2023 року вона не отримувала заробітну плату. Безпідставне та необґрунтоване призупинення дії трудового договору порушило її права та інтереси, є вимушеним прогулом, оскільки вона була позбавлена можливості працювати з вини роботодавця.

Ураховуючи наведене, з урахуванням уточнень, ОСОБА_1 просила суд визнати незаконним та скасувати наказ АТ « Українська залізниця» від 01 квітня 2022 року № 389/ос у частині, що стосується її, та стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 квітня 2022 року до 18 грудня 2023 року у розмірі 520 424,22 грн з урахуванням обов`язкових податків та зборів.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 13 лютого

2025 року у складі судді Шалімова Д. В. позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця», про визнання незаконним та скасування наказу, стягнення заробітної плати задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ Акціонерного товариства «Українська залізниця» від 01 квітня 2022 року №389/ос у частині призупинення дії трудового договору зі старшим ревізором відділу контролю доходів від вантажних та пасажирських перевезень управління внутрішнього аудиту та контролю регіональної філії «Південна залізниця» Департаменту внутрішнього аудиту та контролю ОСОБА_1.

Стягнуто з Акціонерного товариства «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 520 424,22 грн.

Стягнуто з Акціонерного товариства «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 147,20грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що АТ «Укрзалізниця» станом на час початку збройної агресії російської федерації проти України, так і станом на час винесення оскаржуваного наказу працювала та продовжує працювати. Відповідачем не було надано доказів на підтвердження існування, передбачених статтею 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», підстав для тимчасового призупинення дії трудового договору з позивачем, а саме, неможливість надати позивачу роботу.

Оскільки незаконні дії відповідача позбавили позивача можливості працювати та отримувати заробітну плату, суд вважав обґрунтованим стягнути з відповідача середній заробіток за час перебування позивача у фактичному вимушеному прогулі, розрахований відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», а доводи представника відповідача про те, що такий обов`язок покладається на державу, що здійснює збройну агресію, у даному випадку безпідставні.

Суд також дійшов висновку, що позивачем не було пропущено строк звернення з даним позовом до суду, оскільки про зупинення трудового договору вона дізналась у вересні 2023 року.

Суд послався на відповідну практику Верховного Суду.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 05 листопада 2025 року апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» задоволено.

Рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 13 лютого

2025 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оскільки у справі не встановлено обставин неможливості у відповідача надання ОСОБА_1 роботи у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, а останній її виконувати, районний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що призупинення дії трудового договору з позивачем є незаконним.

Разом з тим, ОСОБА_1 пропустила тримісячний строк звернення до суду з позовом у трудовій справі, передбачений частиною першою статті 235 КЗпП України.

Починаючи з квітня 2022 року позивач не отримувала заробітної плати, мала можливість ознайомлення з розрахунковими листами, які направлялися їй на електронну пошту та з яких очевидно вбачається причина такої невиплати заробітної плати, а саме призупинення дії трудового договору. Крім цього з 06 вересня 2022 року мала можливість дістатись робочого місця у м. Харкові, тому ОСОБА_1 могла довідатись про призупинення з нею трудового договору з травня 2022 року, а з позовом звернулась лише у жовтні 2023 року, з пропуском без поважних причин встановленого законом строку звернення до суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у грудні 2025 року, представник ОСОБА_1 - адвокат Клубань М. В., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 05 листопада 2025 року та залишити в силі рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 13 лютого 2025 року.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував практику Верховного Суду з розгляду подібних справ, а також те, що станом на час виникнення спірних правовідносин, норма частини першої статті 235 КЗпП України передбачала, що працівник може звернутися до суду про стягнення заробітної плати без обмеження часу, а тому висновок суду про пропуск тримісячного строку, на думку заявника, є незаконним. Також зазначив, що про порушення своїх прав ОСОБА_1 дізналася у вересні 2023 року, коли уклала договір з адвокатом, який здійснив запит і було отримано наказ про призупинення трудового договору.

Також наводить доводи щодо незаконності призупинення АТ «Українська залізниця» трудових відносин з нею.

Щодо вказаних доводів посилається на відповідну судову практику Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У січні 2026 року АТ «Українська залізниця» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що викладені в ній доводи є безпідставними, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.

Ураховуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 41-43 постанови від 25 січня 2022 року у справі № 761/16124/15-ц (провадження № 14-184цс20), у пунктах 20-22 постанови від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18 (провадження № 14-31цс22), колегія суддів залишає без розгляду додаткові пояснення ОСОБА_1 у справі, оскільки вони по суті є штучним поданням доповнень до касаційної скарги поза межами визначеного процесуального строку.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 грудня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

24 грудня 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 03 липня 2026 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 з 01 грудня 2016 року наказом (розпорядження) ПАТ « Українська залізниця» від 30 листопада 2016 року № 2229/ос прийнята на роботу на посаду старшого ревізора відділу з контролю доходів від вантажних та пасажирських перевезень управління аудиту та контролю регіональної філії «Південна залізниця» Департаменту аудиту та контролю, за переведенням з регіональної філії «Південна залізниця».

Відповідно до наказу (розпорядження) про переведення на іншу роботу від 30 серпня 2017 року № 2141/0с ОСОБА_1 переведено на постійну роботу з 30 серпня 2017 року на посаду старшого ревізора відділу з контролю доходів від вантажних та пасажирських перевезень управління внутрішнього аудиту та контролю регіональної філії «Південна залізниця» Департаменту внутрішнього аудиту та контролю, за переведенням з регіональної філії «Південна залізниця».

Згідно з копією витягу з наказу від 24 лютого 2022 року № Ц-42/6-В «Про запровадження режиму простою», відповідно до статуту АТ «Українська залізниця» та Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», встановлено режим простою з 24 лютого 2022 року до відміни для працівників апарату управління АТ «Укрзалізниця» відповідно до додатка 1, зокрема і для старшого ревізора ОСОБА_1 з 24 лютого 2022 року до 28 лютого 2022 року.

Відповідно до копії акту простою від 24 лютого 2022 року, з 24 лютого 2022 року зупинена робота структурних підрозділів апарату управління АТ «Українська залізниця», які не виконують критично важливі задачі.

Згідно з копією наказу АТ «Українська залізниця» від 24 березня 2022 року № Ц-42/12-В, внесені зміни до наказу АТ «Укрзалізниця» від 24 лютого 2022 року № Ц-42/6-В, а саме: внесені зміни до додатку 1, встановлено період простою для старшого ревізора ОСОБА_1 з 24 лютого 2022 року до 28 лютого 2022 року, 01 березня 2022 року - 31 березня 2022 року.

Наказом АТ «Українська залізниця» від 01 квітня 2022 року № 389/ос припинено з 01 квітня 2022 року простій, введений наказом від 24 лютого 2022 року № Ц-42/6, працівнику - ОСОБА_1 - старшому ревізору відділу з контролю доходів від вантажних та пасажирських перевезень управління внутрішнього аудиту та контролю регіональної філії «Південна залізниця», з 01 квітня 2022 року до припинення або скасування воєнного стану в Україні призупинено дію трудового договору, зокрема з ОСОБА_1 , призупинення дії трудових договорів не тягне за собою припинення трудових відносин.

З огляду на копію листа від 16 вересня 2022 року № ЦФЕ-7/477 з додатком до нього, відповідно до консолідованих фінансово-економічних показників AT «Укрзалізниця» у першому кварталі 2022 року збитки склали 2 034 230 000 грн, що на 247,9 % більше очікуваних показників і на 121 % більше, порівняно з аналогічним періодом 2021 року.

Згідно з наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22 грудня 2022 року № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» (далі - наказ № 309), у редакції, чинній на час звільнення позивача, з 24 лютого 2022 року Харківська міська територіальна громада вважається територією, на якій ведуться (велися) бойові дії та територією можливих бойових дій.

АТ «Укрзалізниця» з дня введення воєнного стану ні на день не призупиняло свою роботу. Поряд із цим, представник відповідача зазначав, що позивач абсолютно не мала можливості виконувати свої функціональні обов`язки, з огляду на те, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України плани внутрішніх аудитів на 2022 рік затверджені не були.

Відповідно до наказу № 309 Харківська міська територіальна громада належала: з 24 лютого 2022 року до 15 вересня 2022 року - до території активних бойових дій; з 15 вересня 2022 року - до територій можливих бойових дій.

Відповідно до відповіді профгрупорга Департаменту внутрішнього аудиту та контролю АТ «Укрзалізниця» на адвокатський запит ОСОБА_2 , до нього надходили в телефонному режимі, звернення працівників Департаменту внутрішнього аудиту та контролю АТ «Укрзалізниця», зокрема ОСОБА_1 , щодо поновлення дії трудових договорів укладених ними з АТ «Укрзалізниця», які було призупинено у квітні-травні 2022 року, а у разі неможливості - повернути працівників у режим простою. На підставі цього він звернувся до Голови профспілкового комітету апарату Укрзалізниці.

Відповідно до відповіді голови первинної профспілкової організації апарату Укрзалізниці від 19 січня 2024 року на адвокатський запит ОСОБА_2 , профспілка звернулась з листом від 10 серпня 2022 року до Державної служби України з питань праці, з проханням надання правової оцінки діяльності керівництва АТ «Укрзалізниця» щодо наказів про призупинення з усіма працівниками Департаменту дії трудових договорів.

Крім того, до голови правління АТ «Укрзалізниця» було колективне звернення працівників Департаменту внутрішнього аудиту та контролю, зокрема ставились питання: відновлення роботи Департаменту проведення внутрішніх аудитів, фінансово - господарської та комерційної діяльності підрозділів Товариства, внутрішнього фінансового контролю та виключення працівників Департаменту з додатків до наказів від 01 квітня 2022 року № 389/ос, від 04 травня 2022 року № 483/ос щодо призупинення дії трудових договорів та виведення їх у режим роботи.

10 травня 2022 року колектив Департаменту внутрішнього аудиту та контролю звертався також до голови правління АТ «Укрзалізниця» з проханням відновити роботу Департаменту та виключити працівників Департаменту з додатків до наказів про призупинення трудових договорів, просили направити відповідь на адресу профгрупоргів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 19 липня 2022 року на адресу ОСОБА_4 було надано відповідь на зазначене звернення.

25 травня 2022 року та 08 липня 2022 року голова Первинної профспілкової організації апарату Укрзалізниці звернувся до голови правління АТ «Укрзалізниця», 10 серпня 2022 року до голови Державної служби України з питань праці з проханням переглянути прийняте рішення щодо призупинення дії трудових договорів з працівниками Департаменту внутрішнього аудиту та контролю та знайти інші виважені рішення та надати оцінку правомірності вищезазначеного рішення.

Згідно з листом АТ «Укрзалізниця» від 18 липня 2022 року голову Первинної профспілкової організації повідомлено про відсутність можливості надавати працівникам Департаменту роботу та виконання ними такої роботи внаслідок військової агресії проти України, тому з працівниками було призупинено дію трудових договорів. Відновлення трудового договору є можливим і в період дії воєнного стану, якщо будуть наявні процеси, функції і завдання для виконання, що надасть змогу забезпечити роботою працівників Департаменту.

За змістом відповіді Державної служби України з питань праці від 16 серпня 2022 року Державною службою з питань праці вживаються заходи щодо затвердження відповідної форми припису про скасування наказу (розпорядження) про призупинення дії трудового договору або про усунення порушення законодавства про працю іншим шляхом.

Відповідно до наказу (розпорядження) АТ «Укрзалізниця» від 13 грудня 2023 року № 2364/ос ОСОБА_1 з 18 грудня 2023 року була звільнена з посади відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, у зв`язку зі скороченням штату.

З розрахунку заробітної плати старшого ревізора ОСОБА_1 за січень 2022 року, заробітна плата, що враховується для розрахунку середньої зарплати, складала 6 804,92 грн: оплата почасовиків (код 4) - 4 063,16 грн, надбавка за вислугу років (код 086) - 1 625,26 грн, премія нарахована у січні 2022 року за листопад 2021 року - 1 116,50 грн.

Відповідно до доповідної головного бухгалтера АТ «Укрзалізниця», ОСОБА_1 за квітень та травень 2022 року під час закриття розрахунку заробітної плати в автоматизованому режимі засобами облікової системи АСБО «Фобос» передавались електронні листки по заробітний платі на її особисту електронну пошту.

Згідно з розрахунків заробітної плати за квітень, травень 2022 року заробітна плата ОСОБА_1 нарахована не була у зв`язку із призупиненням дії трудового договору.

За змістом листа директора Департаменту розвитку персоналу та кадрової політики, весною 2022 року ознайомлення з наказами про призупинення дії трудових договорів здійснювалось усіма доступними на той час способами оповіщення, ознайомлення працівників Департаменту внутрішнього аудиту та контролю АТ «Укрзалізниця» проводилось альтернативними способами з використанням особистих засобів електронних комунікацій, в тому числі - шляхом здійснення телефонних дзвінків.

Згідно з відповіді АТ «Українська залізниця» від 04 вересня 2023 року № ЦЦУП-12/365 на запит адвоката Якімова Л. інформування ОСОБА_1 про призупинення дії трудового договору відбулось відповідно до вимог частини другої статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», у редакції, що діяла на момент видання наказу від 01 квітня 2022 року № 389/ос, проте надати докази, що підтверджують факт ознайомлення ОСОБА_1 із зазначеним наказом не вбачається за можливе.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень заявник вказує неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме, застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21, від 28 вересня 2023 року у справі №140/2168/23, від 18 жовтня

2023 у справі №380/14605/22, від 06 квітня 2023 року у справі №260/3564/22,

від 27 квітня 2023 у справі №420/14777/22, від 27 квітня 2023 у справі №300/4201/22,

від 18 січня 2024 року у справі №240/5105/23, від 18 квітня 2024 року у справі №560/3145/23, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Клубань М. В., задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою статті 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).

Стаття 43 Конституції України гарантує право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан, який діє на теперішній час.

Згідно з пунктом 3 цього Указу, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України.

15 березня 2022 року прийнято Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі - Закон № 2136-ІХ), яким визначені особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Частинами другою та третьою статті 1 Закону № 2136-ІХ встановлено, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України.

У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень КЗпП України під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Відповідно до частин першої та четвертої статті 13 Закону № 2136-ІХ, призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв`язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором.

Призупинення дії трудового договору може здійснюватися за ініціативи однієї із сторін на строк не більше ніж період дії воєнного стану. У разі прийняття рішення про скасування призупинення дії трудового договору до припинення або скасування воєнного стану роботодавець повинен за 10 календарних днів до відновлення дії трудового договору повідомити працівника про необхідність стати до роботи.

Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.

Призупинення дії трудового договору не може бути прихованим покаранням і не застосовується до керівників та заступників керівників державних органів, а також посадових осіб місцевого самоврядування, які обіймають виборні посади.

Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам за час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює збройну агресію проти України.

Наведена спеціальна норма права надає роботодавцю право тимчасово призупинити дію трудового договору з працівником у разі неможливості у зв`язку із військовою агресією проти України забезпечити працівника роботою.

Водночас таке право не є абсолютним. Для застосування цієї норми права роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати працівнику роботу, а працівник не може виконати роботу. Зокрема, у випадку, якщо необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціювання з об`єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції загалом правильно виходив з того, що відповідачем не доведено абсолютної неможливості надання роботи позивачу, адже АТ «Українська залізниця» здійснювало свою господарську діяльність, працювало, жодного дня не переривало роботу, не надало доказів неможливості забезпечити роботоюОСОБА_1 . У ході розгляду справи судом не встановлено, що на час видання оспорюваного наказу існували обставини, які виключали можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором, тобто, що існувала абсолютна неможливість роботодавця надати роботу, а працівника - виконувати її.

У цій частині суд апеляційної інстанції погодився з рішенням районного суду, а АТ «Українська залізниця» касаційну скаргу до суду не подавало.

Разом з тим, суд першої інстанції вказав, що ОСОБА_1 не було пропущено строк звернення з позовом до суду, передбачений частиною першою статті 233 КЗпП України, оскільки про зупинення трудового договору вона дізналась у вересні 2023 року, отримавши відповідь АТ «Українська залізниця» від 04 вересня 2023 року № ЦЦУП-12/365 на відповідний запит свого адвоката.

Скасовуючи рішення районного суду та відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , апеляційний суд обґрунтовано виходив із того, що наданими доказами підтверджується, що ОСОБА_1 була обізнана ще у 2022 році з тим, що з нею було призупинено трудовий договір, тому пропустила тримісячний строк звернення до суду з позовом, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд не врахував судову практику Верховного Суду про те, що строк звернення до суду слід рахувати з дня отримання оспорюваного наказу, а тому вона не пропустила відповідний строк є помилковим.

Так, ОСОБА_1 оскаржує наказ АТ «Українська залізниця» від 01 квітня 2022 року № 389/ос, яким дію трудового договору з нею було призупинено до припинення або скасування воєнного стану.

У той час, як норма частини другої статті 233 КЗпП України, на яку вона посилається, встановлює строк для звернення до суду з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.

У цьому випадку підлягає до застосування частина перша вказаної статті.

Так, відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другоюцієї статті.

Як встановлено судом та не заперечується самою ОСОБА_1 , вона не виконувала трудових обов`язків у АТ «Українська залізниця» з початку повномасштабної агресії російської федерації проти України 24 лютого 2022 року, а з позовом до суду звернулася тільки у жовтні 2023 року.

Крім того, ОСОБА_1 за весь цей період не отримувала заробітну плату, тому очевидно, що, принаймні, повинна була знати про порушення своїх прав, а отже, вона пропустила строк для звернення до суду.

Відхиляючи доводи ОСОБА_1 про те, що вона не знала про порушення своїх трудових прав, суд апеляційної інстанції обґрунтовано вказав, що твердження позивача про те, що її не було повідомлено про зупинення трудового договору до вересня 2023 року (відповідь адвокату), є хибним, оскільки згідно з її ж письмовими поясненнями, наданими суду апеляційної інстанції, вона ще у 2022 році зверталась із цим питанням до профспілки, вимагала перегляду оскаржуваного наказу починаючи з травня 2022 року. Крім того, згідно з даних доповідної записки головного бухгалтера АТ «Укрзалізниця», ОСОБА_1 на особисто зазначену нею електронну адресу в автоматизованому режимі засобами облікової системи АСБО « Фобос» надсилались розрахункові листи по заробітний платі за квітень та травень 2022 року, що містять дані про нарахування «0,00» суми до виплати з зазначенням - «Призуп. дії трудового договору».

Посилання заявника на те, що на час порушення її прав норми статті 233 КЗпП України не обмежували будь якими строками у праві звернення до суду про стягнення заробітної плати, у даному випадку на правильність вирішення апеляційним судом спору не впливають, оскільки основною позовною вимогою є саме скасування наказу про призупинення трудових відносин, строк звернення до суду з якою як було, так і є обмежено тримісячним строком, а вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними та вирішуються виключно у разі позитивного вирішення основної вимоги.

Отже, вказані, а також інші доводи, наведені в касаційній скарзі, не можуть бути підставами для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права, зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Наведені у касаційній скарзі заявника доводи були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість його судового рішення не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.

Верховний Суд не перерозподіляє судові витрати, оскільки залишає касаційну скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Клубань Марією Володимирівною, залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного суду від 05 листопада 2025 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. Ю. Гулейков Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк