Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №688/2611/25 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 року

м. Київ

справа № 688/2611/25

провадження № 61-4911св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Гулейкова І. Ю., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - орган опіки та піклування виконавчого комітету Шепетівської міської ради Хмельницької області в інтересах малолітнього ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 , яка подана його представником - адвокатом Кучеруком Тарасом Миколайовичем, на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 10 грудня 2025 року у складі судді Козачук С. В. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 19 березня 2026 року у складі колегії суддів: Грох Л. М., Янчук Т. О., Ярмолюка О. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2025 року виконавчий комітет Шепетівської міської ради Хмельницької області, як орган опіки та піклування в інтересах малолітнього ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_3 , ОСОБА_2 є батьками малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

23 жовтня 2024 року на лінію 102 Національної поліції України надійшло повідомлення про те, що на АДРЕСА_1 перебуває дитина, яку залишила ОСОБА_2 , місце перебування якої невідоме. Під час виїзду на місце працівниками поліції було встановлено, що мати дитини відсутня, у квартирі перебували сторонні особи, дитина знаходилася у сусідів. Оскільки перебування дитини за вказаною адресою загрожувало її здоров`ю та життю, малолітнього ОСОБА_1 працівниками поліції та Служби у справах дітей Шепетівської міської ради Хмельницької області було влаштовано до педіатричного відділення Комунального некомерційного підприємства «Шепетівська багатопрофільна лікарня» (далі - КНП «Шепетівська багатопрофільна лікарня»), де він перебував з 23 жовтня 2024 року до 08 листопада 2024 року. Мати дитини - ОСОБА_2 відвідала лікувальний заклад лише один раз, куди привезла речі сина. У подальшому дитину в медичному закладі ОСОБА_2 не відвідувала, станом здоров`я його не цікавилася, а сина бачила лише один раз, при відібранні у дитини біологічного матеріалу для проведення аналізу ДНК з метою перевірки батьківства щодо дитини.

Малолітній ОСОБА_1 з 06 листопада 2024 року перебуває на обліку Службиу справах дітей Шепетівської міської ради Хмельницької області як такий, що опинився у складних життєвих обставинах у зв`язку із ухиленням матері від виконання батьківських обов`язків.

08 листопада 2024 року малолітнього ОСОБА_1 було влаштовано в сім`ю патронатного вихователя ОСОБА_4 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , строком на 3 місяці. Протягом перебування дитини у патронатній сім`ї матір дитини - ОСОБА_2 не вживала жодних заходів щодо її повернення. Також батьки дитини із заявами до органу опіки та піклування про повернення їм сина не зверталися. Тому строк перебування малолітнього ОСОБА_1 у сім`ї патронатного вихователя ОСОБА_4 було продовжено ще на 3 місяці.

За час перебування дитини в сім`ї патронатного вихователя ОСОБА_2 сина не відвідувала, не телефонувала, не цікавилася станом його здоров`я та розвитку, не надсилала йому подарунків. Також мати дитини не усунула обставини та причини, які призвели до влаштування дитини до патронатної сім`ї, не вживала жодних заходів для подолання складних життєвих обставин. Від соціального супроводу та отримання соціальних послуг у Шепетівському міському центрі соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Хмельницької області відмовилася.

За заявою ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про визнання батьківства Шепетівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Шепетівському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 17 грудня 2024 року було внесено зміни до актового запису про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та змінено прізвище дитини з « ІНФОРМАЦІЯ_4 » на « ІНФОРМАЦІЯ_4 ».

Батько дитини - ОСОБА_3 також не бере участі у вихованні сина, не цікавиться його здоров`ям, не допомагає сину фінансово.

Виконавчий комітет Шепетівської міської ради Хмельницької області, як орган опіки та піклування, посилався на те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню малолітнього сина - ОСОБА_1 . Подальше перебування дитини в патронатній сім`ї суперечить законодавству, оскільки таке влаштування є тимчасовим, на час подолання батьками складних життєвих обставин. Без надання ОСОБА_1 статусу дитини, позбавленої батьківського піклування, яке може бути при позбавленні батьків батьківських прав, до нього не можуть застосовуватися інші форми влаштування і він позбавлений права на подальше сімейне виховання. Тому позбавлення ОСОБА_3 , ОСОБА_2 батьківських прав відповідає інтересам дитини.

Ураховуючи наведене, виконавчий комітет Шепетівської міської ради Хмельницької області, як орган опіки і піклування,просив суд:

- позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього сина - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітнього сина - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з дня пред`явлення позову до суду - 06 червня 2025 року та до досягнення дитиною повноліття, перераховуючи їх на особистий рахунок дитини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відділенні Державного ощадного банку України, зобов`язавши законного представника дитини відкрити особистий рахунок у місячний строк з дня набрання рішенням суду законної сили;

- позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітнього сина - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- стягнути з ОСОБА_3 аліменти на утримання малолітнього сина - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з дня пред`явлення позову до суду - 06 червня 2025 року та до досягнення дитиною повноліття, перераховуючи їх на особистий рахунок дитини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відділенні Державного ощадного банку України, зобов`язавши законного представника дитини відкрити особистий рахунок у місячний строк з дня набрання рішенням суду законної сили.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 10 грудня 2025 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 19 березня 2026 року,позов органу опіки та піклування виконавчого комітету Шепетівської міської ради Хмельницької області, в інтересах малолітнього ОСОБА_1 , задоволено.

Позбавлено ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього сина - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітнього сина - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з дня пред`явлення позову до суду - 06 червня 2025 року та до досягнення дитиною повноліття, перераховуючи їх на особистий рахунок дитини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відділенні Державного ощадного банку України, зобов`язавши законного представника дитини відкрити особистий рахунок у місячний строк з дня набрання рішенням суду законної сили.

Позбавлено ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітнього сина - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнуто з ОСОБА_3 аліменти на утримання малолітнього сина - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з дня пред`явлення позову до суду - 06 червня 2025 року та до досягнення дитиною повноліття, перераховуючи їх на особистий рахунок дитини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відділенні Державного ощадного банку України, зобов`язавши законного представника дитини відкрити особистий рахунок у місячний строк з дня набрання рішенням суду законної сили.

Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Судові рішення мотивовано тим, що ОСОБА_3 , ОСОБА_2 свідомо самоусунулися від виконання своїх батьківських обов`язків щодо малолітнього сина - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Матір залишила сина за обставин, які загрожували здоров`ю та життю дитини, впродовж тимчасового влаштування дитини до медичного закладу, патронатної сім`ї матір дитини не усунула причини, які призвели до її вилучення, не вживає жодних заходів для подолання складних життєвих обставин, її місцезнаходження невідоме. Батько дитини - ОСОБА_3 самоусунувся від виховання дитини, після її народження продовжив вчиняти кримінальні правопорушення у сфері обігу психотропних речовин та громадської безпеки, вживати наркотичні засоби, за що з червня 2025 року відбуває покарання у вигляді позбавлення волі строком 6 років 5 місяців.

Ураховуючи вказані обставини, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, вважав, що за цих обставин позбавлення відповідачів батьківських прав щодо сина відповідатиме найкращим інтересам дитини, яка на цей час тимчасово влаштована і без надання їй статусу дитини, що позбавлена батьківського піклування, до неї не можуть застосовуватися інші форми влаштування, вона позбавлена права на подальше сімейне виховання.

Суди зазначили, що два короткотривалих побачення ОСОБА_3 із дитиною та здійснення фото із сином не свідчать про належне виконання останнім батьківських обов`язків, як і надання ним декількох речей для дитини. Суди відхилили посилання відповідача на застосування до нього запобіжного заходу, який унеможливлював виконання ним батьківських обов`язків щодо сина, оскільки ОСОБА_3 був затриманий та взятий під варту лише 03 квітня 2025 року. Жодних письмових заяв про передачу на виховання дитини за весь час з моменту встановлення батьківства ні відповідач ОСОБА_3 , ні його мати - ОСОБА_8 (бабуся дитини) до відповідних державних органів не подавали, як і жодних реальних дій з метою захисту інтересів дитини та збереження родинних зв`язків із нею не вчинили.

Апеляційний суд урахував, що ОСОБА_3 було відомо про те, що він є біологічним батьком ОСОБА_9 . Проте батьківство щодо дитини він визнав лише у грудні 2024 року, пояснивши це необхідністю у зв`язку із розглядом кримінального провадження щодо нього. При цьому як ОСОБА_3 , так і мати дитини - ОСОБА_2 , допустили залишення новонародженої дитини (віком приблизно 1,5 місяці) за обставин, які загрожували її здоров`ю та життю.

Ураховуючи якнайкращі інтереси дитини, а також її стан здоров`я та матеріальне становище, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про стягнення з кожного з відповідачів аліментів на утримання неповнолітньої дитини у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи стягнення з дня пред`явлення позову та до досягнення дитиною повноліття.

Суди застосували положення Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифіковану постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), норми Закону України «Про охорону дитинства», Сімейного кодексу України (далі - СК України), прецедентну судову практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо забезпечення якнайкращих інтересів дитини, правові позиції Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду у побідних справах.

Рішення суду першої інстанції оскаржувалося лише в частині позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітнього сина - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнення на з нього аліментів на користь дитини; в іншій частині рішення районного суду судом апеляційної інстанції не переглядалося, про що зазначено у мотивувальній частині постанови.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 - адвокат Кучерук Т. М., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 10 грудня 2025 року, постанову Хмельницького апеляційного суду від 19 березня 2026 року в частині позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав щодо малолітнього сина - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнення з ОСОБА_3 аліментів на утримання малолітнього сина - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з дня пред`явлення позову до суду - 06 червня 2025 року та до досягнення дитиною повноліття скасувати та ухвалити в цій частині ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог органу опіки та піклування виконавчого комітету Шепетівської міської ради Хмельницької області, в інтересах малолітнього ОСОБА_1 , відмовити повністю.

Судові рішення в частині вирішення позовних вимог органу опіки та піклування виконавчого комітету Шепетівської міської ради Хмельницької області, в інтересах малолітнього ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав щодо малолітнього сина - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнення з неї аліментів на утримання дитини не переглядаються у касаційному порядку на підставі статті 400 ЦПК України.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції та рух справи

У квітні 2026 року касаційна скарга ОСОБА_3 , яка подана його представником - адвокатом Кучеруком Т. М., надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 28 квітня 2026 року касаційну скаргу залишено без руху з наданням строку на усунення недоліків. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2026 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу із суду першої інстанції та роз`яснено учасникам справи право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

У травні 2026 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2026 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_3 , яка подана його представником - адвокатом Кучеруком Т. М., мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не забезпечили повного та всебічного розгляду справи та дійшли необґрунтованого висновку про наявність правових підстав для застосування щодо нього крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення батьківських прав відносно малолітнього сина - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вказує, що ОСОБА_3 та його мати - ОСОБА_8 з моменту народження дитини активно брали участь у його житті, забезпечували його всім необхідним. Зокрема, придбали дитячий візок, одяг, їжу та інші необхідні речі. Після погіршення стосунків з ОСОБА_2 відповідач регулярно відвідував дитину, допомагав з доглядом, допоки вона перестала відкривати двері або була відсутня вдома.

Посилався на те, що ОСОБА_8 регулярно спілкувалася по телефону з ОСОБА_2 , переказувала їй кошти, оскільки остання не могла належно забезпечувати дитину. Проте ОСОБА_2 почала ігнорувати дзвінки та не виходила на зв`язок. Саме ОСОБА_8 зателефонувала до поліції та повідомила, що дитина може знаходитися в небезпеці, так як в помешканні ОСОБА_2 присутні невідомі особи, просила вжити заходів реагування.

ОСОБА_3 відвідував сина у лікарні та у патронатного вихователя, приносив необхідні речі та проводив із ним час. Частіше відвідувати сина він не міг у зв`язку із проведенням щодо нього слідчих дій та подальшим відбуванням покарання в місцях позбавлення волі за вироком Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 05 червня 2025 року (справа № 688/1317/25).

На думку заявника, вказаний факт підтверджує відсутність об`єктивної можливості у ОСОБА_3 продовжувати здійснювати батьківські обов`язки щодо сина та не свідчить про небажання або ухилення від виховання дитини. Відповідач вважає себе таким, що став на шлях виправлення і зобов`язується вжити усіх залежних від нього заходів щодо належного виховання сина у майбутньому після закінчення строку відбування покарання. Він з ОСОБА_8 бажають залишити дитину у своїй сім`ї та здійснювати усі необхідні заходи для забезпечення належного рівня її життя, фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку та вважають, що міцні сімейні зв`язки з рідним батьком та бабусею якнайкраще відповідатимуть інтересам дитини.

Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень представник ОСОБА_3 - адвокат Кучерук Т. М., вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме, застосування судом апеляційної інстанцій норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 08 травня 2019 року у справі № 409/1865/17-ц, від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16-ц, від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17, від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18, від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18, від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17, від 06 вересня 2023 року у справі № 545/560/21, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Відзив на касаційну скаргу не подано.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Шепетівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Шепетівському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) повторно 17 грудня 2024 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (том 1, а. с. 5).

Відповідно до інформаційного листа директора Комунального підприємства «Комунальне некомерційне підприємство Шепетівський Центр первинної медико-санітарної допомоги» Шепетівської міської ради Хмельницької області від 25 вересня 2024 року № 2/1673 за адресою: АДРЕСА_1 , проживає ОСОБА_2 , яка має малолітнього сина - ОСОБА_5 . При відвідуванні дитини на дому поведінка матері дитини неадекватна (заявляє про те, що вона хоче відмовитися від дитини і передати її бабі по батьковій лінії). Останні два тижні на телефонні дзвінки не відповідає, зі слів ОСОБА_2 мобільний телефон не працює. Дитина потребує медичного обстеження, а саме консультацію дитячого кардіолога, УЗД серця та нирок. Дитину скерувати на обстеження неможливо у зв`язку із тим, що декларація з лікарем-педіатром у дитини відсутня через те, що потрібно змінити номер телефону у декларації матері, чого вона не зробила. На момент огляду, станом на 20 вересня 2024 року стан дитини задовільний. Просить прийняти термінові міри: допомогти укласти декларацію з педіатром, провести з матір`ю бесіду про належний догляд за малолітньою дитиною (том 1, а. с. 12).

07 жовтня 2024 року начальником Служби у справах дітей Шепетівської міської ради Хмельницької області скеровано запит до Шепетівського міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді для здійснення оцінки потреб малолітнього ОСОБА_5 , який виховується в сім`ї ОСОБА_2 та надання висновку оцінки потреб сім`ї (том 1, а. с. 13).

Відповідно до наказу начальника служби у справах дітей Шепетівської міської ради Хмельницької області від 06 листопада 2024 року № 100/2024-н/од «Про взяття на облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах ОСОБА_5 » ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , взято на облік як дитину, яка перебуває у складних життєвих обставинах у зв`язку із ухилянням матері від виконання своїх обов`язків (том 1, а. с. 7).

Згідно з наказом начальника Служби у справах дітей Шепетівської міської ради Хмельницької області від 08 листопада 2024 року № 136/2024-н/од «Про передачу дитини сім`ї патронатного вихователя» малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , передано у сім`ю патронатного вихователя ОСОБА_4 та помічнику патронатного вихователя ОСОБА_10 , які проживають за адресою: АДРЕСА_2 , строком на три місяці, до 07 лютого 2025 року (том 1, а. с. 19).

Вказане також підтверджується актом про факт передачі дитини від 08 листопада 2024 року (том 1, а. с. 20).

11 листопада 2024 року начальником Служби у справах дітей Шепетівської міської ради Хмельницької області до Шепетівського міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді скеровано запит за № 12.1-13/714 для організації надання соціальних послуг матері дитини ОСОБА_5 - ОСОБА_2 з метою подолання чи мінімізації складних життєвих обставин, що призвели до влаштування малолітнього ОСОБА_5 до сім`ї патронатного вихователя (том 1, а. с. 14).

Згідно з повідомленням директора КНП «Шепетівська багатопрофільна лікарня» Шепетівської міської ради Хмельницької області від 14 листопада 2024 року № 20/3124 малолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував у педіатричному відділенні з 23 жовтня 2024 року до 08 листопада 2024 року. Мати дитини - ОСОБА_2 дитину не відвідувала. Вказане також підтверджується даними виписного епікризу з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого педіатричного відділення № 15249 (том 1, а. с. 15).

Відповідно до повідомлення директора Шепетівського міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді від 20 листопада 2024 року № 02-13/430 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не перебувала на обліку та під соціальним супроводом у Шепетівському міському центрі соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді. ОСОБА_2 написала заяву-відмову про співпрацю із Шепетівським міським центром соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді. На даний час місце проживання ОСОБА_2 невідоме, від співпраці з працівниками центру відмовилася, на телефонні дзвінки не відповідає (том 1, а. с. 16).

Рішенням виконавчого комітету Шепетівської міської ради Хмельницької області від 21 листопада 2024 року № 394 «Про тимчасове влаштування малолітнього ОСОБА_11 до патронатного вихователя ОСОБА_12 » влаштовано малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до сім`ї патронатного вихователя ОСОБА_4 та помічника патронатного вихователя ОСОБА_13 , з урахуванням дати акту про факт передачі дитини, тимчасово, строком на 3 місяці (том 1, а. с. 24).

14 січня 2025 року начальником Служби у справах дітей Шепетівської міської ради Хмельницької області до Шепетівського міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді скеровано запит за № 12.1-13/32 про надання інформації про готовність та можливість матері ОСОБА_2 здійснювати догляд та виховання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наявність/відсутність ризиків, перешкод у подоланні складних життєвих обставин (том 1, а. с. 18).

Відповідно до повідомлення директора Шепетівського міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді від 23 січня 2025 року № 02-13/26 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не перебувала на обліку та під соціальним супроводом в Шепетівському міському центрі соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді. ОСОБА_2 написала заяву-відмову про співпрацю із Шепетівським міським центром соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді. На даний час місце проживання ОСОБА_2 невідоме, від співпраці з працівниками центру відмовилася, на телефонні дзвінки не відповідає (том 1, а. с. 17).

Згідно з повідомленням Шепетівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Шепетівському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 06 лютого 2025 року № 101/31.16-40 17 грудня 2024 року до актового запису про народження внесено зміни у зв`язку із визнанням батьківства ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щодо дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі заяви про визнання батьківства від 12 грудня 2024 року № 79/31.16-62 змінено прізвище дитини з « ІНФОРМАЦІЯ_4 » на « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (том 1, а. с. 6).

Наказом начальника Служби у справах дітей Шепетівської міської ради Хмельницької області від 06 лютого 2025 року № 4/2025-н/од «Про внесення змін до наказу начальника Служби у справах дітей Шепетівської міської ради Хмельницької області від 06 листопада 2024 року № 100/2024-н/од» у назві наказу начальника служби у справах дітей Шепетівської міської ради Хмельницької області від 06 листопада 2024 року № 100/2024-н/од «Про взяття на облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах ОСОБА_5 », слово « ІНФОРМАЦІЯ_4 » замінено на слово « ІНФОРМАЦІЯ_4 »; у 1 пункті слово « ІНФОРМАЦІЯ_4 » замінено на слово « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (том 1, а. с. 8).

Відповідно до наказу начальника Служби у справах дітей Шепетівської міської ради Хмельницької області від 06 лютого 2025 року № 3/2025-н/од «Про продовження строку перебування малолітнього ОСОБА_14 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) в сім`ї патронатного вихователя ОСОБА_12 » продовжено на три місяці з 08 лютого 2025 року до 07 травня 2025 року строк перебування малолітнього ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в сім`ї патронатного вихователя ОСОБА_4 та помічника патронатного вихователя ОСОБА_13 (том 1, а. с. 23).

Вказане також підтверджується рішенням виконавчого комітету Шепетівської міської ради Хмельницької області від 20 лютого 2025 року № 68 «Про тимчасове влаштування малолітнього ОСОБА_11 до сім`ї патронатного вихователя ОСОБА_12 » (том 1, а. с. 24).

Відповідно до висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Шепетівської міської ради від 18 лютого 2025 року № 03-28/710 ОСОБА_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , має малолітнього сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 23 жовтня 2024 року дитина була влаштована в дитяче відділення Шепетівської багатопрофільної лікарні, як дитина, що перебуває в складних життєвих обставинах. 08 листопада 2024 року на час подолання матір`ю складних життєвих обставин, наказом начальника Служби у справах дітей малолітнього ОСОБА_5 на три місяці влаштовано в сім`ю патронатного вихователя ОСОБА_4 та помічника патронатного вихователя ОСОБА_13 17 грудня 2024 року відбулося визнання батьківства ОСОБА_3 щодо сина та прізвище малолітнього ОСОБА_5 було змінено на ІНФОРМАЦІЯ_4 . У зв`язку із тим, що строк три місяці, на який дитина була влаштована в сім`ю патронатного вихователя, закінчився, перебування дитини в патронатній сім`ї було продовжено до 07 травня 2025 року. ОСОБА_2 не вживає жодних заходів для подолання складних життєвих обставин, не зверталася із заявою про повернення їй дитини, жодного разу не відвідала сина в патронатній сім`ї. Батько дитини - ОСОБА_3 також не звертається із заявою про передачу йому сина. Це підтверджує те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ухиляються від виховання сина. Ураховуючи викладене, орган опіки та піклування виконавчого комітету Шепетівської міської ради вважав за доцільне позбавити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (том 1, а. с. 4).

Вироком Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 05 червня 2025 року у справі № 688/1317/25 затверджено угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні № 12025244060000026 (№ 12024244000000608), укладену 05 червня 2025 року між прокурором Шепетівської окружної прокуратури Рибіцьким О. І. та обвинуваченим ОСОБА_3 , його захисником Кучеруком Т. М. ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 263, частиною другою статті 309, частиною другою статті 307 Кримінального кодексу України (далі - КК України), та на підставі частини першої статті 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_3 покарання у вигляді 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, крім житла.

На підставі частини першої статті 71 КК України, за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 17 січня 2024 призначено ОСОБА_3 остаточне покарання у вигляді 6 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, крім житла (том 1, а. с. 115-118).

У судовому засіданні суду першої інстанції були допитані як свідки ОСОБА_4 (патронатний вихователь), ОСОБА_13 (помічник патронатного вихователя) які повідомили, що вони виховують як патронатні вихователі дитину ОСОБА_1 . Мати дитини - ОСОБА_2 за весь час перебування в їх сім`ї малолітнього ОСОБА_9 з 08 листопада 2024 року його жодного разу не відвідувала, його життям, станом здоров`я не цікавилася, допомоги на його утримання не надавала. Батько дитини - ОСОБА_3 двічі сина провідував, нетривалий проміжок часу з ним грався, приносив речі, телефонував. Також телефонує бабуся дитини - ОСОБА_8 , яка пропонувала надати грошові кошти на дитину.

Допитана в судовому засіданні суду першої інстанції як свідок ОСОБА_8 , яка є матір`ю ОСОБА_3 , повідомила, що син визнав батьківство щодо ОСОБА_1 . За час перебування онука в сім`ї патронатного вихователя ОСОБА_3 провідував свого сина, цікавився його життям, носив речі. Оскільки син відбуває покарання у вигляді позбавлення волі, не може на даний час виконувати свої батьківські обов`язки. Вона постійно проживає та працює у Республіці Польща, має намір після рішення суду звернутися із заявою про передачу онука їй на виховання.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

Касаційна скарга ОСОБА_3 , яка подана його представником - адвокатом Кучеруком Т. М., задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваній частині ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частинами першою та другою статті 10 ЦПК України регламентовано, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частинами першою та другою статті 3 Конвенції про права дитини закріплено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції про права дитини зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками (див.: постанову Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц (провадження № 61-12305св18)).

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти (див.: постанову Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20)).

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин (див.: постанови Верховного Суду від 12 лютого 2024 року у справі № 202/1931/22 (провадження № 61-14340св23), від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20 (провадження № 61-1544св21), від 18 лютого 2021 року у справі № 645/920/19 (провадження № 61-15290св20)та інші).

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57, 58).

ЄСПЛ також зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).

Позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз`єднання (рішення ЄСПЛ від 30 червня 2020 року у справі «Ілля Ляпін проти росії», заява № 70879/11)

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це, в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Наведене узгоджується з правовими висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) та Верховним Судом у постановах: від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц (провадження № 61-36905св18), від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17 (провадження № 61-44369св18), від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17 (провадження № 61-3462св20), від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19 (провадження № 61-9754св20), від 17 січня 2024 року у справі № 735/308/21 (провадження № 61-10098св23) та інших.

Судова практика у цій категорії справ є сталою і підстави для відступлення від вказаних висновків відсутні, відмінність стосується лише фактичних обставин конкретної справи й доказування.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Положеннями статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шоста статті 19 СК України).

У справі, яка переглядається Верховним Судом, судами попередніх інстанцій встановлено, що батько дитини - ОСОБА_3 самоусунувся від виховання сина, після його народження продовжив вчиняти кримінальні правопорушення у сфері обігу психотропних речовин та громадської безпеки, вживати наркотичні засоби, за що з червня 2025 року відбуває покарання у вигляді позбавлення волі строком на 6 років 5 місяців. При цьому як ОСОБА_3 , так і матір дитини - ОСОБА_2 , допустили залишення новонародженої дитини (віком приблизно 1,5 місяці) за обставин, які загрожували її здоров`ю та життю.

Верховний Суд виходить із того, що суд має забезпечити якнайкращі інтереси дитини, оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, що потрібні для ухвалення рішення. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують тощо), які надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є винятковим заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування потрібно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Верховний Суд погоджується з висновком судів про наявність підстав для позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносноОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки відповідач не займався вихованням сина, не виявляв до нього батьківського піклування, тобто ухилився від виховання дитини.Зазначені фактори, як кожен окремо, так і у своїй сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини.

Суд дійшов правильного висновку про винну поведінку батька та свідоме нехтування ним своїми обов`язками.

Верховний Суд у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 661/2532/17 звертав увагу, що самого тільки факту заперечення проти позову про позбавлення батьківських прав недостатньо, щоб підтвердити наявність справжнього та належного інтересу відповідача до власної неповнолітньої дитини. Мотиви такого заперечення можуть бути різними, наприклад, це може бути пов`язане не з бажанням турбуватися про свою дитину, а з бажанням отримати у майбутньому піклування від неї. Тому до уваги мають братися всі обставини конкретної справи.

Також у постанові від 27 січня 2021 року у справі № 398/4299/17 Верховний Суд вказав, що лише зазначення відповідачем в апеляційній скарзі про його бажання піклуватися про дитину не спростовує факту його ухилення від виконання своїх обов`язків з виховання дитини. Факт заперечення відповідачем проти позову про позбавлення його батьківських прав з урахуванням його поведінки не свідчить про його інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку. Верховний Суд зазначає, що позбавлення відповідача батьківських прав, здійснене згідно із законом (пункт 2 частини першої статті 164 СК України), спрямоване на захист прав та інтересів дитини, отже, має законну мету і втручання в права відповідача є пропорційним меті позбавлення його батьківських прав.

У постанові від 29 вересня 2021 року у справі № 459/3411/18 Верховний Суд, залишаючи без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій про позбавлення відповідача батьківських прав щодо малолітньої доньки, виходив із того, що відповідач нехтує потребами своєї дочки, порушує права дитини на належне батьківське виховання та не виконує батьківських обов`язків. Він не довів зміну своєї поведінки щодо дитини, прагнення здійснювати належне піклування за нею, не спростував, що свідомо нехтував обов`язками батька щодо доньки. Факт заперечення відповідачем проти позову про позбавлення його батьківських прав не свідчить про його інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку. Позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

З урахуванням наведених висновків Верховного Суду та встановлених у цій справі обставин, саме лише заперечення відповідача проти позбавлення його батьківських прав не може розцінюватися як достатня підстава для відмови у задоволенні позову виконавчого комітету Шепетівської міської ради Хмельницької області, як органу опіки та піклування, в інтересах малолітнього ОСОБА_1 .

Суди попередніх інстанцій правильно урахували, щодва короткотривалих побачення ОСОБА_3 із дитиною та здійснення фотознімків із сином не свідчать про належне виконання останнім батьківських обов`язків, як і надання ним декількох речей для дитини. Крім того, ОСОБА_3 було відомо про те, що він є біологічним батьком ОСОБА_9 . Проте батьківство щодо дитини він визнав лише у грудні 2024 року, пояснивши це необхідністю у зв`язку із розглядом кримінального провадження щодо нього.

Разом із тим, відсутні будь-які докази того, що відповідач після визнання батьківства продовжував утримувати та виховувати сина, що між ним та сином існувало спілкування, прояв батьківського інтересу до долі сина до взяття під варту (03 квітня 2025 року).

Ураховуючи викладене, при вирішенні спору у цій справі суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, на підставі належно оцінених доказів, дійшов правильного висновку про те, що відповідач свідомо нехтував своїми батьківськими обов`язками з виховання дитини, а тому у цій справі наявні виключні обставини для застосування такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав.

Верховний Суд зазначає, що за обставин цієї справи позбавлення відповідача батьківських прав здійснено згідно із законом (пункт 2 частини першої статті 164 СК України), спрямоване на захист прав та інтересів дитини, отже, має законну мету і втручання в права відповідача є пропорційним меті позбавлення його батьківських прав.

Позбавлення відповідача батьківських прав щодо сина відповідатиме найкращим інтересам дитини, яка на цей час тимчасово влаштована і без надання їй статусу дитини, що позбавлена батьківського піклування, до неї не можуть застосовуватися інші форми влаштування, вона позбавлена права на подальше сімейне виховання.

Верховний Суд погоджується з доводами касаційної скарги про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, але з урахуванням обставин цієї справи, а саме: свідоме нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками; залишення дитини за обставин, які загрожували її здоров`ю та життю; відсутності будь-яких доказів участі батька у житті дитини з моменту визнання батьківства, а також об`єктивних причин, що перешкоджали відповідачу виконувати свої обов`язки щодо дитини до моменту затримання, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про наявність виключних обставини для застосування крайнього заходу впливу на особу, яка не виконує батьківських обов`язків - позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав.

Аргументи касаційної скарги про те, що він об`єктивно не має можливості виконувати батьківські обов`язки у зв`язку із перебуванням у місцях позбавлення волі є необґрунтованими, оскільки ОСОБА_3 потрапив у таку ситуацію за наявності власної волі, вчинення умисних злочинів.

Колегія суддів зауважує, що після усунення обставин, які були підставою для позбавлення батьківських прав, ОСОБА_3 не позбавлений можливості звернутися у встановленому законом порядку із вимогами про поновлення батьківських прав (стаття 169 СК України).

Судові рішення щодо стягнення з ОСОБА_3 аліментів належно мотивовані, а заявник не спростував обставини ненадання ним допомоги дитині.

Зроблені судами висновки узгоджуються із судовою практикою Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України), чинним на час ухвалення судового рішення законодавством, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині. При цьому у кожній справі суд виходить з конкретних обставин та доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Колегія суддів зауважує, що Верховний Суд висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи, і такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (див.: постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 154/3029/14-ц).

Посилаючись на загальні висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у спірних правовідносинах, заявник намагається досягти повторної оцінки доказів, однак суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не віднесено до компетенції суду касаційної інстанції.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) вказала, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

Інші наведені в касаційній скарзі аргументи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не дають підстав вважати, що суди порушили норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник, по своїй суті зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, які не були встановлені судами, що на підставі положень статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в оскаржуваній частині - без змін.

Щодо судових витрат

Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 , яка подана його представником - адвокатом Кучеруком Тарасом Миколайовичем, залишити без задоволення.

Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 10 грудня 2025 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 19 березня 2026 року в частині вирішення позовних вимог органу опіки та піклування виконавчого комітету Шепетівської міської ради Хмельницької області в інтересах малолітнього ОСОБА_1 про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав та стягнення з нього аліментів на утримання дитини залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді:І. Ю. Гулейков Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк