Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №947/34358/24 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 року

м. Київ

справа № 947/34358/24

провадження № 61-4418св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого- Луспеника Д. Д.,

суддів:Гулейкова І.Ю., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач- ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа- Орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Литвиненка Дмитра Олександровича на постанову Одеського апеляційного суду від 12 лютого 2026 року, ухвалену у складі колегії суддів:Коновалової В. А., Карташова О. Ю., Назарової М. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 25 січня 2007 року між нею та відповідачем зареєстрований шлюб.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син - ОСОБА_3 .

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 07 липня 2021 року у справі № 127/12313/21 шлюб між ними розірвано.

Вказувала на те, що після розірвання шлюбу дитина залишились проживати разом із нею, вона самостійно виховує дитину, забезпечує сину повний гармонійний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також рівень життя, необхідний для такого розвитку.

Зазначала, що вона створила для дитини комплексну систему освітнього та творчого розвитку, що охоплює різноманітні напрямки навчання та особистісного зростання та свідчить про високий рівень батьківської відповідальності та створення оптимальних умов для гармонійного розвитку особистості дитини.

Відповідач після розірвання шлюбу не цікавиться долею дитини, не піклується про фізичний і духовний розвиток сина, навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечує необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням, що негативно впливає на його фізичний розвиток як складову виховання, зовсім не спілкується з дитиною, що також негативно впливає на самоусвідомлення, не надає доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до його внутрішнього світу, не створює умов для отримання освіти.

Вказувала на те, що дитина має комплексні проблеми зі здоров`ям, які потребують систематичного медичного нагляду, регулярного лікування та значних фінансових витрат на забезпечення належного рівня життя та розвитку дитини. Дитина залучена до навчального процесу та додаткових занять, що також вимагає значних фінансових вкладень. Це включає витрати на шкільну форму, канцелярське приладдя, транспортні витрати на переміщення до місць навчання та додаткових занять, оплату репетиторів та спеціалізованих курсів.

Відповідач є працездатною, фізично здоровою особою, має стабільний дохід, працює неофіційно у місті Київ, у період з 2021 року до 2024 року включно щомісячно сплачував кошти на утримання дитини у розмірі 5 000,00 грн, що свідчить про наявність у відповідача стабільного доходу та реальної фінансової можливості здійснювати виплати у такому розмірі.

Вважала, що факт регулярної сплати аліментів у встановленому розмірі протягом тривалого періоду демонструє, що відповідач має стабільне джерело доходу, яке дозволяє йому виконувати ці фінансові зобов`язання без очевидних ускладнень.

З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 , з урахування збільшення розміру позовних вимог, просила суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав стосовно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини у твердій грошовій сумі у розмірі 10 000,00 грн щомісячно з подальшою індексацією, починаючи стягнення з дати звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 21 жовтня 2025 року, ухваленим у складі судді Куриленко О. М., позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі у розмірі 5 000,00 грн щомісячно з подальшою індексацією.

Стягнення аліментів розпочати з 01 жовтня 2025 року і проводити до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 1 211,20 грн.

У решті позовних вимог відмовлено.

Попереджено ОСОБА_2 про необхідність змінити своє ставлення до виховання сина - ОСОБА_3 , поклавши на орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про позбавлення батьківських прав, суд першої інстанції виходив з пріоритету якнайкращих інтересів дитини, відсутності виключних підстав для позбавлення батьківських прав та доказів свідомого ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання сина, а також доказів того, що він, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує їх не виконувати.

Стягуючи з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання дитини, суд першої інстанції врахував вік дитини сторін та пов`язані з цим витрати на харчування, забезпечення найбільш необхідними речами, матеріальне становище платника аліментів та вважав за можливе визначити аліменти в твердій грошовій сумі 5 000,00 грн щомісячно, що відповідатиме вимогам розумності і справедливості, та установленій судовій практиці, аліменти саме у такому розмірі будуть достатніми для забезпечення мінімальних потреб дитини, враховуючи, що відповідно до статті 180 СК України позивач також зобов`язана брати участь в утриманні дитини.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Одеського апеляційного суду від 12 лютого 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 21 жовтня 2025 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів скасовано та в цій частині ухвалено нове судове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі у розмірі 10 000,00 грн щомісячно з подальшою індексацією, починаючи з дня пред`явлення позову з 25 жовтня 2024 року та до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 1 453,44 грн.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про позбавленнявідповідача батьківських прав, оскільки позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, позивачка не надала безспірних та достатніх доказів винної поведінки та свідомого нехтування батьківськими обов`язками відповідачем, які б свідчили про ухилення від виховання неповнолітнього сина, і, як наслідок, про необхідність застосування крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав, тому позбавлення батьківських прав не буде відповідати меті цього заходу - захисту інтересів дитини.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про стягнення аліментів, апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції під час визначення розміру аліментів не врахував відомості, викладені у банківських виписках, витребуваних ухвалою суду, щодо доходів відповідача.

Стягуючи з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання дитини у твердій грошовій сумі у розмірі 10 000,00 грн, апеляційний суд врахуваввідомості, викладені у банківських виписках, згідно з якими дохід відповідача за період з 25 жовтня 2024 року до 26 червня 2025 року становив 365 942,46 грн.

Крім того, апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції помилково визначив дату початку стягнення аліментів - 01 жовтня 2025 року, оскільки аліменти на утримання дитини підлягають стягненню з відповідача на користь позивача починаючи з дня пред`явлення позову, тобто з 25 жовтня 2024 року, а добровільно сплачені відповідачем суми аліментів під час розгляду справи в суді першої інстанції обчислюються та враховуються виконавцем при складанні розрахунку заборгованості.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У квітні 2026 року представник ОСОБА_2 - адвокат Литвиненко Д. О. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, визначаючи розмір аліментів, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки, врахував відомості, викладені у банківських виписках. Апеляційний суд фактично ототожнив усі грошові надходження на банківський рахунок відповідача з його особистим доходом, не врахував, що сам по собі факт зарахування коштів на банківський рахунок не свідчить про отримання особою доходу, оскільки такі кошти можуть мати іншу правову природу, зокрема, можуть бутиповерненням боргу, транзитними платежами, переказами між власними рахунками, коштами інших осіб, матеріальною допомогою родичів або іншими платежами, що не формують дохід особи.

Апеляційний суд не встановив джерело походження відповідних коштів, не дослідив їх економічну та правову природу, як наслідок, безпідставно визнав їх доходом платника аліментів.

Відповідач не заперечує свого обов`язку щодо утримання малолітньої дитини до досягнення нею повноліття. Однак, із врахуванням принципу справедливості та розумності, враховуючи потреби дитини та фінансові можливості, він має змогу сплачувати 5 000,00 грн щомісячно.

Апеляційний суд безпідставно зазначив про наявність у відповідача достатнього доходу, адже до уваги взято лише загальний розмір надходжень на банківські картки. Суд не надав оцінки, що грошові перекази між членами родини не підлягають оподаткуванню, декларуванню і не вважаються доходом.

Апеляційний суд зазначив, що дохід відповідача за період з 25 жовтня 2024 року до 26 червня 2025 року становить 365 942,46 грн. Однак, згідно з банківськими виписками, 128 302,00 грн - це перекази від дружини відповідача - ОСОБА_4 , від третіх осіб, самостійне поповнення рахунку, в тому числі для оплати раніше узгоджених із позивачем аліментів на утримання дитини.

ОСОБА_2 працює в AT «Таскомбанк» та обіймає посаду фахівця управління online продажів Департаменту онлайн-банкінгу, отримує заробітну плату. Для забезпечення життєвих потреб родини, сплати аліментів на спільну дитину із позивачкою, відповідач здійснює у вільний час від основного місця роботи підробіток на будівництві, який є мінливим, а саме закуповує будівельні/витратні матеріали за кошти замовника. Ці надходження грошових коштів за своєю природою не є його доходом, адже вони витрачаються на придбання витратних матеріалів.

Крім того, ОСОБА_2 має двох непрацездатних батьків, які досягли пенсійного віку, а саме: мати - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 від 27 березня 2013 року, серії НОМЕР_2 , термін дії - довічно); батько - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (пенсійне посвідчення № НОМЕР_3 від 03 лютого 2009 року, серії НОМЕР_4 , термін дії - довічно). Крім того, батько відповідача є особою з інвалідністю 2 групи (відповідно до рішення № 208/25/95 8/В експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування, особи, номер витягу 208/25/958/В від 29 квітня 2025 року. Діагноз основний - хвороба Паркінсона, супутні діагнози: цукровий діабет типу 2 з периферичною ангіопатією, нетоксичний багато вузловий зоб).

Також ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про стягнення додаткових витрат на дитину в розмірі 35 915,10 грн (справа № 947/3553/26) та про стягнення аліментів на утримання колишньої непрацездатної дружини у розмірі 5 000,00 грн (справа № 947/42792/25).

Крім того, ОСОБА_2 має кредитні зобов`язання.

За ОСОБА_2 зареєстрований автомобіль марки «Mercedes-Benz С200», реєстраційний номер НОМЕР_5 , 2000 року випуску (транспортному засобу вже пішов 26 рік). Транспортний засіб має значні пошкодження.

ОСОБА_2 не має у власності нерухомого майна та має витрати з оренди квартири.

Окрім цього, у 2022 році відповідач заради спільного з позивачкою інтересу щодо дитини відмовився від будь-яких майнових та фінансових претензій до своєї колишньої дружини щодо нерухомого майна, яке було набуто під час шлюбу за спільні кошти - житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки, площею 0,0512 га, за цією ж адресою, яке надалі було відчужене позивачкою.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено у 2024 році прожитковий мінімум на дітей віком до 6 років - 2 563,00 грн, тобто розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 2 563,00 грн.

Позивачка не довела належними доказами наявність правових підстав для стягнення аліментів у розмірі 10 000,00 грн на дитину щомісячно до досягнення нею повноліття. Відповідно до статті 185 СК України витрати, що викликані особливими обставинами, зокрема хворобою або каліцтвом дитини, віднесені законодавцем до додаткових витрат на дитину, однак з такими вимогами позивачка в межах цієї справи не зверталася, відповідно, оцінку таким обставинам суд апеляційної інстанції не надавав.

Підставами касаційного оскарження постанови апеляційного суду представник заявника зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 212/7585/20 (провадження № 61-264св23).

Постанова апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог про позбавлення батьківських прав не оскаржується, а тому в силу вимог статті 400 ЦПК України в касаційному порядку не переглядається.

Доводи інших учасників справи

У квітні 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Чумаченко С. О. подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судове рішення апеляційного суду без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Також представник ОСОБА_1 - адвокат Чумаченко С. О. подав клопотання про закриття провадження у справі, посилаючись на те, що висновок щодо застосування норми права, викладений у постанові Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 212/7585/20-ц, на який посилається заявник, стосується правовідносин, які не є подібними до правовідносин у справі, що переглядається.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 06 квітня 2026 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

У травні 2026 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою Верховного Суду від 09 липня 2026 року справу призначено до розгляду колегією у складі п`яти суддів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

25 січня 2007 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 25 січня 2007 року зареєстрований шлюб, який розірвано рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 07 липня 2021 року у справі № 127/12313/21.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син - ОСОБА_3 .

ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до висновку Київської районної адміністрації Одеської міської ради як органу опіки та піклування від 28 березня 2025 року П-1346 орган опіки вважав доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно його малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ОСОБА_2 з 27 січня 2025 року працює у Акціонерному товаристві «ТАСКОМБАНК» на посаді фахівця Управління online продажів. Нарахований дохід за період з січня до травня 2025 року становить 21 086,96 грн, обов`язкові утримання із заробітної плати - 4 850,00 грн, сума отриманих коштів - 16 236,96 грн.

Згідно з відомостями АТ КБ «ПриватБанк» про рух коштів ОСОБА_2 від 26 червня 2025 року за картою № НОМЕР_6 за період з 25 жовтня 2024 року до 26 червня 2025 року сума зарахувань (надходжень) на картку становить 208 626,00 грн, а за карткою № НОМЕР_7 сума зарахувань (надходжень) становить 138 066,69 грн.

Згідно з випискою АТ «Універсал банк» про рух коштів за карткою ОСОБА_2 від 26 червня 2025 року за період з 25 жовтня 2024 року до 26 червня 2025 року, сума зарахувань (надходжень) на картку за вказаний період становить 19 249,77 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Литвиненка Д. О. підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам судове рішення апеляційного суду в оскаржуваній частині не відповідає.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

За статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

За положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

2. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Відповідно до статті 81 СК України визначено перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджується Кабінетом Міністрів України. Зокрема, постановою № 146 затверджено Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб.

Тлумачення наведених норм СК України, зокрема, положень статті 81, частини третьої статті 181, частини другої статті 182, статті 183 СК України, свідчить про те, що законодавець ототожнює поняття «заробітку» та «доходу», передбачаючи можливість стягнення на користь дитини мінімального рекомендованого розміру аліментів з обох джерел отримання грошових коштів. Аналогічна ситуація відображена і в положеннях ЦК України, який також ототожнює поняття «заробітку» та «доходу», зокрема у відносинах щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

Таким чином, законодавець гарантував можливість захисту прав та фактичного задоволення інтересів найменш захищених категорій осіб.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146 затверджено Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб (далі - Перелік).

Разом з тим, з урахуванням системного способу тлумачення вищевказаний Перелік є підзаконним нормативно-правовим актом, а тому тлумачення його положень має здійснюватися з урахуванням дійсного змісту норм закону, на розвиток та виконання якого він прийнятий (розширювальне тлумачення норм права).

Водночас положення статті 81 СК України та частини третьої статті 181 СК України вказують на необхідність визначення розміру аліментів від частки доходу платника, а не його заробітку. Звуження ж змісту норм закону за допомогою положень підзаконних нормативно-правових актів є неприпустимим.

При цьому зміст положень Переліку включає до поняття «заробітку» також і виплати, які заробітною платою не є, зокрема доходи від підприємницької діяльності, кооперативів, тощо, що свідчить про більш широке тлумачення змісту поняття «заробіток», ніж виплати, які виплачуються в межах трудових правовідносин.

Крім того, у пункті 13 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб вказується, що утримання аліментів провадиться з суми заробітку (доходу), що належить особі, яка сплачує аліменти, після утримання з цього заробітку (доходу) податків. Вживання терміну «дохід» у дужках після поняття «заробіток» може розумітися як визнання цих понять синонімами в контексті приписів цього Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб. Отже, Перелік видів доходів, які враховуються при визначені розміру аліментів, не є вичерпним.

Зазначене узгоджується із правовими висновками Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеними у постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 760/4569/18-ц (провадження № 61-45100сво18).

У постанові Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 212/7585/20 міститься висновок про те, чи можуть вважатися доходом, з якого сплачуються аліменти, нараховані на картковий рахунок кошти. Верховний Суд зазначив, що у кожній справі треба надавати оцінку, чи є такі кошти доходом, чи ні.

Згідно з довідкою АТ «ТАСКОМБАНК» від 02 червня 2025 року ОСОБА_2 з 27 січня 2025 року працює у банку на посаді фахівця Управління online продажів. Нарахований дохід за період з січня до травня 2025 року становить 21 086,96 грн, обов`язкові утримання із заробітної плати - 4 850,00 грн, сума отриманих коштів - 16 236,96 грн.

Згідно з відомостями АТ КБ «ПриватБанк» про рух коштів ОСОБА_2 від 26 червня 2025 року за картою № НОМЕР_6 за період з 25 жовтня 2024 року до 26 червня 2025 року сума зарахувань (надходжень) на картку становить 208 626 грн, а за карткою № НОМЕР_7 сума зарахувань (надходжень) становить 138 066,69 грн.

Згідно з випискою АТ «Універсал банк» про рух коштів за карткою ОСОБА_2 від 26 червня 2025 року за період з 25 жовтня 2024 року до 26 червня 2025 року, сума зарахувань (надходжень) на картку за вказаний період становить 19 249,77 грн.

Стягуючи з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання дитини у твердій грошовій сумі у розмірі 10 000,00 грн, апеляційний суд виходив із того, що дохід відповідача за період з 25 жовтня 2024 року до 26 червня 2025 року становив 365 942,46 грн, що підтверджується відомостями, які викладені у банківських виписках.

Дійшовши такого висновку, апеляційний суд не надав оцінку тому, чи є кошти, які нараховані на карткові рахунки відповідача, доходом чи ні, не звернув уваги на те, що частина цих коштів - це грошові перекази від дружини відповідача - ОСОБА_4 .

Крім того, апеляційний суд залишив поза увагою довідку про заробітну плату відповідача, видану АТ «ТАСКОМБАНК».

З огляду на вказане, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на утримання дитини у твердій грошовій сумі у розмірі 10 000,00 грн.

Щодо клопотання представника позивача про закриття касаційного провадження у справі

Представник ОСОБА_1 - адвокат Чумаченко С. О. подав до Верховного Суду клопотання про закриття провадження у справі, посилаючись на те, що висновок щодо застосування норми права, викладений у постанові Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 212/7585/20-ц, на який посилається заявник, стосується правовідносин, які не є подібними до правовідносин у справі, що переглядається.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, зокрема, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Перевіривши доводи вказаного клопотання та дослідивши матеріали касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про те, що підстав для задоволення такого клопотання представника позивача і закриття касаційного провадження у цій справі за пунктом 5 частини першої статті 396 ЦПК України немає.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частин третьої і четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог про стягнення аліментів - скасуванню з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Враховуючи, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, касаційний суд не здійснює розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Чумаченка Святослава Олександровича про закриття касаційного провадження у справі залишити без задоволення.

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Литвиненка Дмитра Олександровича задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного суду від 12 лютого 2026 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк