Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №464/1582/25 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 року

м. Київ

справа № 464/1582/25

провадження № 61-5529св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Гулейкова І. Ю., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Управління «Служба у справах дітей» Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Буженком Юрієм Сергійовичем, на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 02 червня 2025 року, ухвалене у складі судді Шашуріної Г. О., присяжних: Антонюк Г. Б., Сисака В. М., та постанову Львівського апеляційного суду від 18 лютого 2026 року, ухвалену у складі колегії суддів: Цяцяка Р. П., Ванівського О. М., Шеремети Н. О.,

ВСТАНОВИВ:

1 Описова частина

Короткий зміст вимог заяви

У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Галицького районного суду м. Львова із заявою, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Управління «Служба у справах дітей» Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, про усиновлення повнолітньої особи.

Заява мотивована тим, що 19 січня 2001 року він уклав шлюб з ОСОБА_2 , яка до реєстрації із ним шлюбу перебувала у шлюбі з ОСОБА_3 , від якого ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син - ОСОБА_4 12 грудня 1997 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було розірвано.

Після укладення шлюбу з ОСОБА_2 , вони та ОСОБА_4 проживають за адресою: АДРЕСА_1 .

Заявник вказував, що 30 січня 2014 року ОСОБА_2 визнана інвалідом 3 групи, а він 14 липня 2023 року отримав статус інваліда війни І групи та потребує допомоги в догляді через обмеження рухових функцій.

01 серпня 2023 року Галицьким відділом соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради ОСОБА_4 було взято на облік як особу, яка надає йому послуги з догляду на непрофесійній основі.

Посилався на те, що він бажає усиновити ОСОБА_4 , у них склалися дуже гарні стосунки, вони живуть однією сім`єю, він називає його батьком і не заперечує проти усиновлення, як і його мати - ОСОБА_2 . Рідний батько ОСОБА_4 - ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд:

- дозволити йому усиновити повнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- записати його у Книзі реєстрації народжень відділу реєстрації актів цивільного стану батьком усиновленого сина.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 18 лютого 2025 року заяву ОСОБА_1 про усиновлення повнолітньої особи передано за підсудністю до Сихівського районного суду м. Львова.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 02 червня 2025 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 18 лютого 2026 року, які ухвалені у закритому судовому засіданні, у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Судові рішення мотивовано тим, що ОСОБА_4 не був сиротою або позбавленим батьківського піклування до досягнення повноліття, та виключних обставин, які б давали правові підстави для його усиновлення як повнолітньої особи, не встановлено.

Суди попередніх інстанцій зазначили, що оголошений в Україні воєнний стан та загальна мобілізація не можуть бути визнані винятковим випадком, який може бути правовою підставою для ухвалення рішення про усиновлення повнолітньої особи. Відхиляючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , апеляційний суд також зазначив, що інститут усиновлення не може слугувати правовою підставою для ухилення від мобілізації на військову службу під час воєнного стану.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Буженко Ю. С., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення Сихівського районного суду м. Львова від 02 червня 2025 року, постанову Львівського апеляційного суду від 18 лютого 2026 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У березні 2026 року касаційна скарга ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Буженком Ю. С., на постанову Львівського апеляційного суду від 18 лютого 2026 року надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 30 березня 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Буженком Ю. С., на постанову Львівського апеляційного суду від 18 лютого 2026 року повернуто особі, яка її подала з підстав, передбачених пунктом 4 частини четвертої статті 393 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) (касаційне провадження № 61-3614ск26).

У квітні 2026 року касаційна скарга ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Буженком Ю. С., на рішення Сихівського районного суду міста Львова від 02 червня 2025 року та постанову Львівського апеляційного суду від 18 лютого 2026 року надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 05 травня 2026 року клопотання заявника про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення задоволено; поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження судового рішення, а касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Буженком Ю. С., залишено без руху з наданням строку на усунення недоліків. Зазначено строк виконання ухвали та попереджено про наслідки її невиконання.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу із суду першої інстанції та роз`яснено учасникам справи право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України.

У червні 2026 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 липня 2026 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Буженком Ю. С., мотивована тим, що оскаржувані судові рішення не відповідають положенням статей 263-265 ЦПК України та підлягають скасуванню. Вважає, що суди не дослідили надані ним докази на підтвердження стану здоров`я та потребі у постійному сторонньому догляді, який фактично здійснює ОСОБА_4 ; тривалості та характеру фактичних сімейних відносин, оскільки він виховував ОСОБА_4 з малого віку, що підтверджує сталість зв`язків, відсутність іншого піклувальника.

На думку заявника, положення частини другої статті 208 Сімейного кодексу України (далі - СК України) не містить вичерпного переліку виняткових випадків та не пов`язує можливість усиновлення повнолітньої особи виключно із наявністю статуту сироти.

Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень представник ОСОБА_1 - адвокат Буженко Ю. С., вказує неправильне застосування судами норм матеріального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також представник ОСОБА_1 - адвокат Буженко Ю. С., зазначає про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме, судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, оскільки суди не дослідили зібрані у справі докази, що передбачено пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

Відзив на касаційну скаргу не подано.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 26 серпня 1977 року батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а. с. 7).

Згідно з копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданим 19 квітня 2001 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Залізничного районного управління юстиції м. Львова виданим 19 квітня 2001 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, про що складено актовий запис за № 88 (а. с. 5).

Відповідно до копії пенсійного посвідчення серії НОМЕР_3 ОСОБА_2 з 07 листопада 2014 року є інвалідом 3 групи у зв`язку із загальним захворюванням довічно (а. с. 22).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 10 квітня 2023 року (а. с. 65).

Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААД № 012115 ОСОБА_1 з 24 липня 2024 року встановлено І групу інвалідності підгрупи Б у зв`язку із захворюванням, яке пов`язане із виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції пожиттєво (а. с. 19).

Відповідно до довідки Галицького відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської радивід 31 серпня 2024 року № 444-а ОСОБА_4 перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення Галицького відділу соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради та надає соціальні послуги на непрофесійній основі особі з інвалідністю І групи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а. с. 13).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пунктів 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Буженком Ю. С., задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У частині першій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до частини першої статті 207 СК України усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім?ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадку, передбаченого статтею 282 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 208 СК України у виняткових випадках суд може постановити рішення про усиновлення повнолітньої особи, яка не має матері, батька або була позбавлена їхнього піклування. У цьому разі суд бере до уваги сімейний стан усиновлювача, зокрема відсутність у нього своїх дітей, та інші обставини, що мають істотне значення.

У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року № 3 судам роз`яснено, що у зв`язку із включенням у СК України правових норм про усиновлення повнолітньої особи необхідно брати до уваги, що така особа може бути усиновлена лише у виняткових випадках, зокрема, якщо вона є сиротою або була позбавлена батьківського піклування до досягнення повноліття. Враховуючи винятковий характер права на усиновлення повнолітньої особи, суди мають установлювати при розгляді справ цієї категорії додаткові обставини, зокрема, необхідність усиновлення і неможливість оформлення іншого правового зв`язку між особою, яку бажають усиновити, та особою, яка хоче це зробити (складення заповіту тощо). При цьому звернення до суду із заявою про усиновлення не повинно бути зумовлене бажанням досягти іншого правового наслідку, ніж юридичне оформлення родинного зв`язку (можливо, вже наявного фактично). Слід також з`ясовувати наявність чи відсутність в усиновлювача своїх дітей. Закон не встановлює заборони на усиновлення повнолітньої особи тією, яка має власних дітей, проте на цей факт необхідно зважати виходячи із обставин, що визначають можливість рідних дітей бути спадкоємцями. У кожному конкретному випадку суд при вирішенні питання про усиновлення повнолітньої особи може врахувати й інші обставини.

Отже, усиновлення повнолітньої особи допускається за наявності двох юридичних фактів: 1) відсутності в усиновлюваної особи батька, матері або позбавлення такої особи їхнього піклування; 2) наявність виключної обставини чи їх сукупності, які свідчать про те, що відхід від загальних правил щодо усиновлення не буде суперечити моральним засадам суспільства, буде відповідати інтересам всіх заінтересованих осіб, і що в інший спосіб захистити їх інтереси неможливо.

Подібний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 14 травня 2025 року у справі № 522/21154/23 (провадження № 61-2347св25).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У справі, яка переглядається Верховним Судом, судами попередніх інстанцій встановлено, що заявник перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 (матір`ю ОСОБА_4 ) 24 роки, а особі, яку він має бажає усиновити, на час звернення до суду із заявою про усиновлення, вже більше 47 років.

ОСОБА_4 не є сиротою, оскільки у нього є матір - ОСОБА_2 , яка протягом життя, за відсутності доказів протилежного, надавала сину відповідне піклування. А його батько - ОСОБА_3 помер менш, ніж за два роки до подання заяви про його усиновлення до суду, тобто коли йому вже було 46 років.

Отже, суди дійшли правильного висновку про те, що ОСОБА_4 не був сиротою або позбавленим батьківського піклування до досягнення повноліття, батьківських прав його батьки не позбавлялися.

Колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що під час розгляду справи заявником не наведено жодної виключної обставини, яка вказувала б на те, що усиновлення повнолітнього ОСОБА_4 є єдиним можливим способом захисту інтересів у відносинах між ним та ОСОБА_1 .

Посилання заявника на те, що запровадження в Україні воєнного стану та проведення загальної мобілізації створює загрозу порушення стабільності сімейних відносин і життя особи, яка потребує постійного стороннього догляду, оскільки ОСОБА_4 фактично здійснює за ним постійний догляд, не можуть бути визнані як виключні обставинидля усиновлення повнолітньої особи, оскільки інститут усиновлення не може бути способом ухилення від мобілізації на військову службу під час дії в державі воєнного стану.

Доводи ОСОБА_1 про те, що судами неправильно застосовано положення статті 208 СК України є безпідставними, оскільки вони зводяться до незгоди із висновками судів по суті розгляду поданої заяви, а вказану норму матеріального права суди застосували правильно.

За таких обставин, колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про незабезпечення повного та всебічного розгляду справи судами та неврахування наявних у матеріалах справи доказів, оскільки вважає, що суди встановили обставини справи в достатньому обсязі для правильного її вирішення та ухвалення законних судових рішень по суті спору.

Інші наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не дають підстав вважати, що суди порушили норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник, по своїй суті зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, які не були встановлені судами, що в силу положень статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції (див.: постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду- без змін.

Щодо судових витрат

Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Буженком Юрієм Сергійовичем,залишити без задоволення.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 02 червня 2025 року та постанову Львівського апеляційного суду від 18 лютого 2026 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді:І. Ю. Гулейков Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк