Постанова від 30 липня 2026 р. у справі №462/607/24 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 року

м. Київ

справа № 462/607/24

провадження № 61-3962св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - Житлово-будівельний кооператив № 56,

відповідачка - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бердара Сергія Васильовича, на ухвалу Львівського апеляційного суду від 25 лютого 2026 року у складі колегії суддів: Савуляка Р. В., Мікуш Ю. Р., Шандри М. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

1. У січні 2024 року - Житлово-будівельний кооператив № 56 (далі - ЖБК

№ 56) звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території, у змісті якого просив стягнути з відповідачки заборгованість в розмірі 12 582,30 грн.

Короткий зміст рішення районного суду

2. Рішенням Залізничного районного суду міста Львова від 02 липня

2024 року позов ЖБК № 56 задоволено.

3. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ЖБК №56 заборгованість в розмірі 12 582,30 грн.

4. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ЖБК №56 судовий збір у розмірі

3 028,00грн та 1 000,00 грн витрат на правову допомогу адвоката.

Короткий зміст ухвал суду апеляційної інстанції за наслідками вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення районного суду

5. Не погоджуючись із рішенням районного суду, 28 листопада 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Львівського апеляційного суду з апеляційною скаргою на останнє.

6. Разом із апеляційною скаргою ОСОБА_1 звернулася до апеляційного суду із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

7. Ухвалою Львівського апеляційного суду від 30 грудня 2025 року визнано неповажними причини пропуску відповідачкою строку на апеляційне оскарження рішення Залізничного районного суду міста Львова від 02 липня 2024 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду міста Львова від 02 липня 2024 року залишено без руху. Запропоновано заявниці звернутися до суду із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, навівши інші підстави для поновлення пропущеного строку та надавши відповідні докази на підтвердження поважності причин його пропуску.

Зазначено строк виконання ухвали та попереджено заявницю про наслідки її невиконання.

8. Ухвалою Львівського апеляційного суду від 25 лютого 2026 року клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження залишено без задоволення.

Відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду міста Львова від 02 липня 2024 року.

9. Відмовляючи у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення районного суду та, як наслідок, у відкритті апеляційного провадження у справі, апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що апеляційну скаргу було подано заявницею більш ніж через один рік з дня складення повного тексту судового рішення.

10. Відтак, у зв`язку із відсутністю підстав, передбачених частиною другою статті 358 ЦПК України, для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

11. У березні 2026 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Бердара С. В., на ухвалу Львівського апеляційного суду від 25 лютого 2026 року у вказаній справі.

12. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 07 квітня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи та надано строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

13. У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Бердар С. В.,просить скасувати оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції, а справу направити до Львівського апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

14. Підставою касаційного оскарження вказує неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.

15. На переконання адвоката Бердара С. В., апеляційний суд, вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення районного суду, не врахував похилий вік заявниці, стан її здоров`я, відсутність у неї юридичних знань, а також те, що до листопада 2025 року вона не отримувала правничої допомоги. На думку заявника касаційної скарги, зазначені обставини у своїй сукупності свідчать про наявність об`єктивних перешкод, які унеможливлювали своєчасне подання апеляційної скарги.

16. Крім того, адвокат Бердар С. В. зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував частину другу статті 358 ЦПК України та мав відкрити апеляційне провадження у справі, оскільки клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення місцевого суду було обґрунтоване тим, що відповідачку не було повідомлено про розгляд справи.

Відзив на касаційну скаргу від іншого учасника справи до Верховного Суду не надходив

Фактичні обставини справи, встановлені судами

17. Львівським апеляційним судом при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження у справі встановлено, що рішенням Залізничного районного суду міста Львова від 02 липня 2024 року позов ЖБК №56 було задоволено.

18. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ЖБК №56 заборгованість в розмірі 12 582,30 грн.

19. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ЖБК №56 судовий збір у розмірі 3 028,00 грн та 1 000,00 грн витрат на правову допомогу адвоката.

20. Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, ОСОБА_1 28 листопада 2025 року звернулася до Львівського апеляційного суду із апеляційною скаргою на останнє.

21. Разом із апеляційною скаргою заявниця подала до суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, яке було мотивоване тим, що її не було повідомлено належним чином про судовий розгляд справи, а копію повного тексту судового рішення вона отримала особисто лише 18 листопада 2025 року.

22. Ухвалою Львівського апеляційного суду від 08 грудня 2025 року матеріали цивільної справи витребувано із Залізничного районного суду м. Львова.

23. Після надходження матеріалів цивільної справи до суду апеляційної інстанції ухвалою Львівського апеляційного суду від 30 грудня 2025 року обставини, наведені заявницею на обґрунтування поважності строку на апеляційне оскарження рішення районного суду, визнано неповажними.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та запропоновано заявниці звернутися до суду із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення районного суду, у змісті якої вказати інші причини поновлення останнього та надати відповідні докази на підтвердження таких підстав.

24. Додатково апеляційний суд зауважив, що матеріали справи містять заяву ОСОБА_1 про видачу копії судового рішення, зі змісту якої встановлено, що ОСОБА_1 вперше отримала копію оскаржуваного рішення районного суду ще 12 травня 2025 року. Це, своєю чергою, спростовує її посилання на отримання копії судового рішення лише 18 листопада 2025 року та свідчить про неповажність причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення, який було пропущено більш ніж на один рік.

25. У січні 2026 року ОСОБА_1 повторно звернулася до апеляційного суду із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення районного суду, у змісті якого повторно зазначила, що отримала копію оскаржуваного рішення лише 18 листопада 2025 року, що свідчить про те, що строк на апеляційне оскарження рішення районного суду було пропущено з незалежних від неї підстав.

26. Крім того, у клопотанні, поданому до суду 19 січня 2026 року,

ОСОБА_1 на обґрунтування поважності підстав пропуску строку на апеляційне оскарження вказала на неповідомлення її про розгляд справи районним судом, а також вказувала, що в силу віку та стану здоров`я потребує сторонньої допомоги.

27. Більше того вказала, що їй не було відомо про порядок оскарження рішення суду першої інстанції, а також не відомо про наявність у неї права на отримання безоплатної правової допомоги, оскільки у зв`язку з відсутністю грошових коштів вона була позбавлена можливості скористатися оплатною правовою допомогою (послугами адвоката).

28. З урахуванням вищевикладеного вважала, що нею було пропущено строк на апеляційне оскарження з поважних причин, а тому просила його поновити.

29. Ухвалою Львівського апеляційного суду від 25 лютого 2026 року

клопотання заявниці про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду залишено без задоволення.

30. У відкритті апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 відмовлено у зв`язку із пропуском річного строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Позиція Верховного Суду

31. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

32. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно

у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права

у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

33. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених

у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

34. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції

в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

35. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише

в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

36. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

37. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

38. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

39. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

40. Відповідно до частини першої статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

41. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 354 ЦПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

42. Частиною третьою статті 354 ЦПК України передбачено, що строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

43. Пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

44. Відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

45. У справі, яка є предметом касаційного перегляду, встановлено, що

02 липня 2024 року Залізничний районний суд м. Львова ухвалив рішення, яким задовольнив позов ЖБК № 56 про стягнення з відповідачки заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території.

46. Відомостей про належне повідомлення відповідачки про розгляд справи матеріали справи не містять, оскільки поштова кореспонденція, направлена на адресу останньої, повернулася до суду без вручення адресату із зазначенням причин повернення «за закінченням терміну зберігання».

47. Частиною другою статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» визначено, що усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

48. Згідно з частиною третьою статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд загальної юрисдикції вносить до Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР) всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту.

49. Обставини щодо встановлення дати складення повного судового рішення мають визначальне значення для правильного вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження.

50. Аналіз ЄДРСР (https://reyestr.court.gov.ua) свідчить про те, що рішення Залізничного районного суду м. Львова від 02 липня 2024 року було надіслане судом до ЄДРСР 02 липня 2024 року, зареєстроване 03 липня 2024 року

й забезпечено надання загального доступу 04 липня 2024 року.

51. Разом з тим, матеріали справи містять заяву відповідачки про видачу копії рішення районного суду, датовану 29 квітня 2025 року із розпискою про отримання останньої 12 травня 2025 року.

52. З наведеного вбачається, що хоча відповідачка не була повідомлена про розгляд справи, у якій останньою було подано апеляційну скаргу, проте щонайменше з 29 квітня 2025 року була обізнана про ухвалення судового рішення щодо стягнення заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території та 12 травня 2025 року нею було отримано його копію.

53. Також матеріали справи містять повторну заяву відповідачки про видачу копії рішення районного суду, датовану 14 листопада 2025 року із розпискою про отримання копії останнього 18 листопада 2025 року.

54. Відтак, як вбачається із матеріалів справи, із апеляційною скаргою на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 02 липня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Колодій Л. Б., звернувся 28 листопада 2025 року.

55. Разом із апеляційною скаргою заявницею до суду було подане клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, мотивоване тим, що копію оскаржуваного рішення Залізничного районного суду міста Львова від 02 липня 2024 року заявниця отримала 18 листопада 2024 року.

56. Ухвалою Львівського апеляційного суду від 30 грудня 2025 року апеляційним судом було визнано неповажними причини пропуску заявницею строку на апеляційне оскарження рішення районного суду, виходячи з того, що 29 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Залізничного районного суду міста Львова із заявою про видачу копії рішення та копію оскаржуваного рішення вперше отримала 12 травня 2025 року.

07 листопада 2025 року ОСОБА_1 повторно зверталась до Залізничного районного суду міста Львова із заявою про видачу копії рішення суду першої інстанції та вдруге копію оскаржуваного в апеляційному порядку рішення отримала 18 листопада 2025 року.

Таким чином, вказану в апеляційній скарзі причину неподання апеляційної скарги у встановлений законом строк, яка зводиться до того, що копію оскаржуваного рішення відповідачка вперше отримала 18 листопада 2025 року, апеляційний суд визнав неповажною, оскільки отримавши наручно 12 травня 2025 року в суді першої інстанції копію оскаржуваного рішення, ОСОБА_1 мала об`єктивну можливість скористатися своїми процесуальними правами на подання апеляційної скарги в строк, визначений законодавством, проте цього не зробила.

57. Відтак, апеляційна скарга була залишена без руху та запропоновано заявниці подати вмотивоване клопотання, яке б містило докази про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду.

58. 19 січня 2026 року ОСОБА_1 , на виконання вимог ухвали Львівського апеляційного суду від 30 грудня 2025 року, подала до суду клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, які зводились до того, що вона не отримувала повідомлень з суду, про судовий розгляд їй не було відомо і тим самим було позбавлено можливості брати участь у судовому розгляді, надати докази, пояснення, відзив і в цілому захищати свої права та інтереси. Копію позовної заяви з додатками не отримувала, про прийняте рішення не знала також. Копію оскаржуваного рішення отримала 18 листопада 2025 року. А також, їй не було відомо як оскаржується рішення суду, з котрим не погоджується, не були відомі права щодо отримання правової допомоги.

59. Ухвалою Львівського апеляційного суду від 25 лютого 2026 року клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження залишено без задоволення, оскільки вищевказані заявницею обставини не підтверджують об`єктивної неможливості подати апеляційну скаргу у строк, визначений законом, а саме після 12 травня 2025 року, тобто з того моменту, як заявниця отримала наручно в суді першої інстанції копію оскаржуваного рішення та відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду міста Львова від 02 липня 2024 року з підстав, визначених змістом

статті 358 ЦПК України, а саме у зв`язку із пропуском річного строку на апеляційне оскарження рішення суду.

60. Відповідно до змісту частини третьої-четвертої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.

61. Відтак, колегія суддів погоджується з тим, що зазначені заявницею

у змісті клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення обставини, а саме похилий вік та необізнаність про порядок апеляційного оскарження судового рішення не можуть бути визнані поважними причинами пропуску строку звернення до суду із апеляційною скаргою на рішення суду.

62. Оскільки зазначені заявницею апеляційної скарги обставини не були визнані поважними відповідно до вимог частини четвертої статті 357 ЦПК України, у апеляційного суду були наявні підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі.

63. При цьому колегія суддів враховує, що суд апеляційної інстанції помилково послався в оскаржуваній ухвалі на частину другу статті 358 ЦПК України, однак зазначене не призвело до неправильного вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції,

а відтак - до неправильного висновку суду про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі, а правильне по суті й законне судове рішення відповідно до частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване з одних лише формальних міркувань.

64. Ураховуючи встановлені у справі обставини, а саме: неповідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи судом першої інстанції, отримання нею копії оскаржуваного судового рішення 12 травня 2025 року та звернення до суду з апеляційною скаргою 28 листопада 2025 року, колегія суддів доходить висновку, що апеляційний суд обґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження у справі. Водночас, правильно вирішивши питання по суті, апеляційний суд помилково застосував частину другу статті 358 ЦПК України замість пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України, однак ця помилка не призвела до неправильного вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції щодо неповажності наведених заявницею причин пропуску строку на апеляційне оскарження та не свідчать про незаконність оскаржуваного судового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

65. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

66. Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

67. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 402, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бердара Сергія Васильовича,залишити без задоволення.

2. Ухвалу Львівського апеляційного суду від 25 лютого 2026 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. Ю. Сакара

О. М. Осіян

В. В. Сердюк