Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №703/1874/25 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року

м. Київ

справа № 703/1874/25

провадження № 61-13572св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Воробйової І. А., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,

Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач за первісним позовом - Комунальне підприємство «Смілакомунтеплоенерго»,

відповідачі за первісним позовом: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 ,

відповідач за зустрічним позовом - Комунальне підприємство «Смілакомунтеплоенерго»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 16 червня 2025 року у складі судді Овсієнко І. В. та постанову Черкаського апеляційного суду від

11 вересня 2025 року у складі колегії суддів: Новікова О. М., Василенко Л. І., Карпенко О. В.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

У квітні 2025 року Комунальне підприємство «Смілакомунтеплоенерго» (далі -КП «Смілакомунтеплоенерго») звернулось до суду з позовом до

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , у якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просило стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на свою користь заборгованість за надання послуг

з постачання теплової енергії (в тому числі на загальнобудинкові потреби опалення та за абонентське обслуговування) за період з жовтня 2021 року до березня 2025 року в розмірі 5 261,89 грн, інфляційні втрати в сумі 561,05 грн,

3 % річних в сумі 139,57 грн та пеню в сумі 168,86 грн.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 18 квітня 2025 року відкрито провадження у справі та вирішено її розгляд проводити

в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до КП «Смілакомунтеплоенерго» про захист прав споживача та стягнення моральної шкоди, у якому просив:

- визнати, що ОСОБА_1 послуг з централізованого опалення належної йому квартири від КП «Смілакомунтеплоенерго» не отримував, не отримує та не має наміру отримувати;

- визнати, що договору про надання послуг з централізованого опалення між КП «Смілакомунтеплоенерго» і ним немає;

- визнати, що КП «Смілакомунтеплоенерго» порушує його права як споживача про стягнення заборгованості;

- визнати, що КП «Смілакомунтеплоенерго» здійснює і використовує щодо нього нечесну та агресивну підприємницьку практику;

- визнати, що КП «Смілакомунтеплоенерго» зловживає правом вимоги грошових коштів в сумі 6 131,37 грн з ОСОБА_1 ;

- визнати, що КП «Смілакомунтеплоенерго» зібрало, зберігає, використовує та поширює конфіденційну інформацію про особу ОСОБА_1 про стягнення заборгованості без його згоди;

- визнати право ОСОБА_1 на отримання відшкодування завданої моральної (немайнової) шкоди з КП «Смілакомунтеплоенерго»;

- стягнути з КП «Смілакомунтеплоенерго» на свою користь відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення його прав, в сумі

800 000,00 грн;

- звільнити його від сплати судового збору за подання зустрічного позову про захист прав споживача відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 23 травня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху і надано п`ятиденний строк для усунення недоліків.

Ухвалу мотивовано тим, що обставини справи не дають підстав вбачати, що зустрічний позов спрямований на захист прав споживача. Вимоги, заявлені

в зустрічному позові, стосуються виключно визнання відсутності між сторонами договірних відносин, зобов`язань, що виникають у зв`язку із цим, встановлення факту порушення прав позивача (за зустрічним позовом) та витікають із заперечення ОСОБА_1 суми заборгованості, заявленої до стягнення із нього згідно з первісним позовом. За наведених підстав суд дійшов висновку про те, що предмет зустрічного позову не відповідає вимогам пункту 4 частини першої статті 175 ЦПК України, а також не спрямований на захист прав споживача, а ОСОБА_1 за подання зустрічного позову має сплатити судовий збір.

На виконання ухвали суду ОСОБА_1 подав заяву про усунення недоліків, де позовні вимоги викладені ідентичними до позовної заяви, залишеної без руху, заяву про звільнення від сплати судового збору, до якої додано довідку Головного управління ПФУ в Черкаській області про нараховані та виплачені суми пенсії, а також відомості із державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела / суми нарахованого доходу, при цьому позивач за зустрічним позовом обґрунтовує наявність підстав для звільнення його від сплати судового збору у зв`язку із подачею позову, предметом якого є захист прав споживача.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 16 червня 2025 року, яку залишено без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 11 вересня 2025 року, в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання зустрічного позову відмовлено. Позовну заяву ОСОБА_1 до КП «Смілакомунтеплоенерго» про захист прав споживача та стягнення моральної шкоди визнано неподаною та повернено позивачу.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, зазначив, що позивач за зустрічним позовом скористався власним правом залишити позовні вимоги у первісному вигляді, що не відповідає нормам статті 16 ЦК України, пункту 4 частини першої статті 157 ЦПК України, відповідно, в цій частині недоліки, вказані в ухвалі від 23 травня 2025 року, не усунув. Підстав для звільнення позивача за зустрічним позовом від сплати судового збору суд не встановив.

Суд не взяв до уваги, як доказ майнового стану ОСОБА_1 станом на день звернення до суду з позовом 19 травня 2025 року, довідку про відсутність індивідуальних відомостей про особу, оскільки така довідка, хоча і сформована 02 червня 2025 року, однак стосується періоду виключно 2024 року, об`єктивно не дає підстав належним чином оцінити майнове становище позивача станом на час звернення до суду. Сам по собі факт відсутності у ОСОБА_1 офіційних доходів у 2024 році, що вбачається з відомості з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела / суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на

02 червня 2025 року, а також отримання ним пенсії за віком жодним чином не свідчать про скрутне матеріальне становище позивача, а вказують виключно на суму отриманої ним пенсії за минулий рік та її вид.

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 18 червня 2025 року, яке залишене без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 11 вересня 2025 року, позов КП «Смілакомунтеплоенерго» задоволено.

Стягнено солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь КП «Смілакомунтеплоенерго» заборгованість за послуги з постачання теплової енергії за період з жовтня 2021 року до березня 2025 року в розмірі

5 261,89 грн, інфляційні втрати у сумі 561,05 грн, 3 % річних у сумі 139,57 грн, пеню в сумі 168,86 грн, всього 6 131,37 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

27 жовтня 2025 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 16 червня 2025 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 11 вересня 2025 року, справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі за зустрічною позовною заявою.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що із заявлених позовних вимог у цій справі вбачається, що вони є такими, які пов`язані з порушенням прав споживача комунальних послуг, а тому ОСОБА_1 є таким, який відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» звільнений від сплати судового збору.

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 19 листопада 2025 року ОСОБА_1 поновлено строк на касаційне оскарження ухвали Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 16 червня 2025 року та постанови Черкаського апеляційного суду від 11 вересня 2025 року. Відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 16 червня 2025 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 11 вересня 2025 року та витребувано матеріали справи із Смілянського міськрайонного суду Черкаської області.

29 грудня 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 14 січня 2026 року касаційну скаргу

ОСОБА_1 на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 18 червня 2025 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 11 вересня 2025 року визнано неподаною та повернено заявнику.

Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2026 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, якими керується Верховний Суд

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий

і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним

і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

ЄСПЛ, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, наданих сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя. Україна як учасниця зазначеної Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Відповідно до частин першої, другої статті 194 ЦПК України зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред`явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 175 і 177 цього Кодексу. До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Згідно з частиною четвертою статті 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору

у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху (частина перша статті 185 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, внесе у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошову суму у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Визнаючи неподаною та повертаючи зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, встановив, що обставини справи не дають підстав вбачати, що зустрічний позов спрямований на захист прав споживача, а тому ОСОБА_1 повинен сплати судовий збір за подання зустрічного позову.

Однак із такими висновками судів першої і апеляційної інстанцій погодитись не можна.

У статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначено перелік пільг щодо сплати судового збору, проте системний і комплексний аналіз зазначеного Закону і статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» дає правові підстави зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб у переліку осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, встановленому статтею 5 Закону України «Про судовий збір», не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають, оскільки така пільга встановлена спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів.

Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов`язаними з порушенням їх прав.

Порушені права можуть захищатись як у суді першої інстанції (при пред`явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу, а саме при апеляційному перегляді.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 14-57цс18.

Позовну заяву ОСОБА_1 обґрунтовано тим, що між ним і КП «Смілакомунтеплоенерго» немає договірних відносин, оскільки жодних договорів щодо надання житлово-комунальних послуг він не укладав.

Посилаючись на застосування КП «Смілакомунтеплоенерго» до нього нечесної та агресивної підприємницької практики (нарахування боргу за не надані послуги з теплопостачання за відсутності відповідного договору та вимога про його стягнення), на підставі Закону України «Про захист прав споживачів» ОСОБА_1 просив суд визнати порушення відповідачем його прав та стягнути грошову компенсацію моральної шкоди, а також звільнити його як споживача від сплати судового збору.

Суд касаційної інстанції дійшов висновку, що з урахуванням змісту позовних вимог позивач на підставі частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» звільнений від сплати судового збору за подання зустрічного позову.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, повертаючи зустрічну позовну заяву, зазначених норм права не врахував і дійшов необґрунтованого висновку про необхідність сплати судового збору за подання зустрічного позову про захист прав споживача, порушивши при цьому право заявника на судовий захист.

Верховний Суд також не погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій про те, що позовні вимоги не відповідають статті 16 ЦК України, оскільки питання щодо ефективності обраного позивачем способу захисту порушених прав вирішується судом під час ухвалення судового рішення по суті заявлених вимог, а не під час вирішення питання про відкриття провадження

у справі.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України). Підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 411 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалено без дотримання норм процесуального права. У зв`язку

з наведеним касаційний суд вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити, оскаржені судові рішення скасувати та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження

у справі за зустрічною позовною заявою.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 16 червня 2025 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 11 вересня

2025 рокускасувати, справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі за зустрічною позовною заявою.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська

Судді: І. А. Воробйова

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун