Вирок від 02 серпня 2026 р. у справі №145/1119/26 — Тиврівський районний суд Вінницької області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.2026 с-ще Тиврів 145/1119/26

1-кп/145/173/2026

Тиврівський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні Тиврівського районного суду Вінницької області обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12026020080000133 від 10.06.2026 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , українки, громадянки України, уродженки м. Гнівань Тиврівського району Вінницької області, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою освітою, безробітної, неодруженої, на утриманні має одну неповнолітню дитину, раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 09.06.2026 в період з 14:00 по 15:30 годину, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходячись у будинку за адресою: АДРЕСА_2 , де проживає ОСОБА_5 , у компанії останнього та його знайомого ОСОБА_6 , розпивала алкогольні напої, під час чого побачила у останнього мобільний телефон марки Samsung серії Galaxy А17, яким попросила скористатися та здійснила телефонний дзвінок, після чого у неї виник умисел на таємне викрадення чужого майна - вказаного мобільного телефону.

Надалі, ОСОБА_4 реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, продовжуючи перебувати у одній кімнаті із ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , користуючись тим, що останні перебували у стані алкогольного сп`яніння, для здійснення телефонного дзвінка, тобто використовуючи такий спосіб отримання доступу до чужого майна з метою його викрадення, шляхом вільного доступу взяла від ОСОБА_6 належний йому мобільний телефон марки Samsung серії Galaxy А 17, ІМЕІ 1: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 , ринкова вартість якогось складає 9454,40 грн, із сім-картою з абонентським номером НОМЕР_4 , в чохлі чорного кольору типу книжечка, вартістю 255,55 грн, та вийшла з приміщення будинку.

Після чого ОСОБА_4 , близько 15:30 год. того ж дня, заволодівши таким чином належним ОСОБА_6 вищевказаним мобільним телефоном, з метою доведення свого злочинного умислу до кінця, умисно, таємно, користуючись тим, що ОСОБА_5 разом із ОСОБА_6 залишилися всередині будинку, із зазначеним належним ОСОБА_6 мобільним телефоном покинула домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , таким чином із викраденим мобільним телефоном зникла з місця вчинення злочину, чим завдала ОСОБА_6 матеріальної шкоди на загальну суму 9709,95 гривень.

Отже, ОСОБА_4 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст.185 КК України, - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), що вчинена в умовах воєнного стану.

Потерпілий ОСОБА_6 в судове засідання не з`явився. Подав заяву в якій просить справу слухати без його участі, претензій до обвинуваченої не має.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 не оспорювала час, місце, спосіб, форму вини за інкримінованим їй кримінальним правопорушенням, свою вину визнала у повному обсязі, підтвердила обставини його скоєння, викладені в обвинувальному акті, в тих межах, які пам`ятає, погодився з кваліфікацією її дій.

ОСОБА_4 дала показання, що приблизно о 14:00 09.06.2026 прийшла до свого знайомого ОСОБА_5 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Крім того в ОСОБА_5 був його товариш ОСОБА_6 . Далі втрьох почали вживати алкогольні напої. Під час вживання алкоголю побачила у ОСОБА_6 мобільний телефон марки Samsung серії Galaxy А17, який попросила в нього та здійснила один телефонний дзвінок. У подальшому, в зв`язку зі скрутним матеріальним становищем, вирішила викрасти даний телефон. З цих причин, враховуючи те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 перебували в стані алкогольного сп`яніння, попросила в останнього ще раз мобільний телефон для дзвінка. Телефон був у чохлі чорного кольору в виді книжечки. Взявши вдруге мобільний телефон, покинула будинок. Тоді пішла на автовокзал у с-щі Тиврів, де дістала і викинула сім-карту ОСОБА_6 натомість вставила свою сім-карту з власним номером телефону. Наступного дня до неї приїхали працівники поліції, які запитали за телефон ОСОБА_6 . Тоді видала їм викрадений телефону із своєю сімкартою. Повідомила, що у скоєному щиро розкаюється.

Суд, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки проти цього не заперечували учасники судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясував, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніви у добровільності їх позиції у суду відсутні. Окрім того, учасникам судового провадження роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Відповідно до ч. 1, 2, 6 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. За змістом ст. 91 КПК України в кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини його вчинення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення).

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення (ст. 94 КПК України).

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У своїх рішеннях "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. the United Kingdom), Series А, заява № 25, від 18.01.1978, пункт 161, та "Коробов проти України", заява № 39598/03, від 21.07.2011, пункт 65, Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення "поза розумним сумнівом". Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Будь-яких вагомих, достовірних доказів, які надають розумні підстави сумніватися у доведеності вини ОСОБА_4 у судовому засіданні не встановлено.

З огляду на викладене, суд, враховуючи позицію прокурора та визнання обвинуваченою вини, дійшов висновку, що вина обвинуваченої ОСОБА_4 "поза розумним сумнівом" знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження та вважає, що її дії правильно кваліфіковані за ч. 4 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), що вчинена в умовах воєнного стану.

Отже, суд, за внутрішнім переконанням, дійшов висновку про те, що встановлені судом обставини дозволяють ухвалити обвинувальний вирок щодо обвинуваченої ОСОБА_4 .

Призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_4 , суд керується вимогами ст.65-67 КК України, роз`ясненнями, викладеними у пунктах 1, 2, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 "Про практику призначення судами кримінального покарання" (із змінами та доповненнями), а також виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

За правилами кримінального закону покарання, призначене особі за вчинене кримінальне правопорушення, має бути законним і справедливим. Законність покарання означає, що його має бути призначено особі відповідно до вимог цього закону, а справедливість покарання визначається принципом його домірності, тобто необхідності його визначення судом саме у тому виді й розмірі, яке, з врахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, даних про особу винного та обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання, буде необхідним та достатнім для її виправлення й попередження нових кримінальних правопорушень.

На підставі вимог статті 65 КК України суд призначає покарання за вчинене кримінальне правопорушення відповідно до Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винної та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченій ОСОБА_4 , суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує наступне: позицію сторін судового провадження щодо необхідної міри покарання; відношення обвинуваченої до вчиненого - визнання вини, щире каяття; ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, яке відповідно до статті 12 КК України є тяжким злочином; особу обвинуваченої, яка раніше не судима, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, неодружена, безробітна, на утриманні має одну неповнолітню дитину, характеризується посередньо.

Обставиною, що відповідно до ст. 66 КК України пом`якшує покарання обвинуваченої, суд визнає щире каяття.

Обставиною, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжує покарання обвинуваченої, суд визнає вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що обвинуваченій ОСОБА_4 слід призначити покарання в межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України, у виді позбавлення волі на строк п`ять років.

Враховуючи особу обвинуваченої, яка повністю визнала свою вину, щиро розкаялась, характеризується посередньо, на обліках лікарів нарколога та психіатра не перебуває, на утриманні має одну неповнолітню дитину, суд, відповідно до ст. 75 КК України, вважає за можливе звільнити ОСОБА_4 від призначеного покарання з іспитовим строком один рік з покладенням на неї обов`язків, визначених п.п. 1, 2 ч. 1, п.п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.

Суд вважає вказане покарання необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої ОСОБА_4 та попередження вчинення нею нових злочинів, що повністю узгоджується із принципами законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. На переконання суду таке покарання обвинуваченій буде відповідати принципу пропорційності обмеження прав та легітимної мети покарання, який передбачений Європейською конвенцією захисту прав людини і основоположних свобод та відповідатиме його особі.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Запобіжний захід відносно обвинуваченої не обирався та підстави для його обрання відсутні.

Згідно зі ст. 124 КПК України суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченої ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати за проведення судової експертизи в сумі 3664,08 грн, оскільки її проведення обумовлено розслідуванням скоєного ним злочину.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. 349, 368, 371, 373, 374, 376, 392, 395 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити їй покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_4 , якщо протягом іспитового строку терміном 1 (один) рік вона не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на неї обов`язки.

На підставі п. п. 1, 2 ч. 1, п.п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов`язки:

періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Початок іспитового строку рахувати з дня проголошення вироку, тобто з 03 серпня 2026 року.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави документально підтверджені витрати за проведення експертизи у кримінальному провадженні в сумі 3664 (три тисячі шістсот шістдесят чотири) гривні 08 копійок.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Тиврівського районного суду Вінницької області від 12 червня 2026 року у справі № 145/995/26 (провадження № 1-кс/145/242/2026) - скасувати.

Речові докази після набрання вироком законної сили:

- мобільний телефон ТМ "Samsung Galaxy A 17" із IMEI: НОМЕР_2 , НОМЕР_3 у чохлі типу книжечка чорного кольору з надписом на поверхні "Armor Case", який згідно з квитанцією перебуває у кімнаті зберігання речових доказів відділення поліції № 2 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області - повернути власнику ОСОБА_6 ;

- сім картку з абонентським номером НОМЕР_5 , яка згідно з квитанцією перебуває у кімнаті зберігання речових доказів відділення поліції № 2 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області - повернути власнику ОСОБА_4 .

Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів обвинуваченим - з моменту вручення йому копії вироку, рештою учасників процесу - з моменту його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Тиврівський районний суд Вінницької області.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги, судове рішення набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Копію вироку суду після його проголошення негайно вручити прокурору та обвинуваченому.

Повний текст вироку складений 03 серпня 2026 року.

Суддя ОСОБА_1