Рішення від 22 липня 2026 р. у справі №143/165/26 — Погребищенський районний суд Вінницької області

Справа № 143/165/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.07.2026 року м. Погребище

Погребищенський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого – судді Бойка А. В.,

з участю секретаря Шуваріної В. А.,

представника позивача – адвоката Ковганич Т. А.,

представника відповідача – адвоката Асатрян О. В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -

Встановив:

В провадженні Погребищенського районного суду Вінницької області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник – адвокат Ковганич Т. А., до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.

Позов мотивовано тим, що 30.05.2025 позивач ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 грошові кошти у тимчасове користування (позику) у розмірі 18000,00 доларів США, що підтверджується письмовою розпискою, складеною та власноручно підписаною відповідачем. Відповідно до умов зазначеної розписки відповідач підтвердив факт отримання грошових коштів у повному обсязі та взяв на себе зобов`язання повернути суму позики ОСОБА_1 у строк до 01.12.2025. Однак відповідач свої зобов`язання за договором позики не виконав, та у визначений строк грошові кошти не повернув. З метою досудового врегулювання спору та надання можливості відповідачу добровільно виконати взяті на себе зобов`язання, 21.01.2026 позивач направив відповідачу письмову заяву-вимоги про повернення суми боргу. Однак зазначена вимога відповідачем була залишена без задоволення, а сума боргу не повернена. Враховуючи викладене позивач просить стягнути з відповідача 18000,00 доларів США за розпискою у примусовому порядку.

Ухвалою суду від 18.02.2026 позовну заяву залишено без руху.

На виконання вимог ухвали суду 24.02.2026 недоліки позовної заяви було усунуто та ухвалою Погребищенського районного суду Вінницької області від 26.02.2026 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

20.05.2026 від представника позивача – адвоката Ковганич Т. А. надійшла заява про забезпечення позову, у задоволенні якої ухвалою суду від 21.05.2026 було відмовлено.

29.05.2026 від представника відповідача – адвоката Асатрян О. В. надійшов відзив на позовну заяву з клопотанням про поновлення строку на його подання.

08.06.2026 від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 24.06.2026 у задоволенні клопотання про поновлення строку на подання відзиву було відмовлено, а відзив залишено без розгляду, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача – адвокат Ковганич Т. А. позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила його задовольнити.

Представник відповідача – адвокат Асатрян О. В. в судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечила, вказала, що відповідач позичив у позивача лише 600 доларів США.

З`ясувавши позицію сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення повністю з огляду на таке.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Судом встановлено, що 30.05.2025 між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір позики, на підтвердження чого відповідачем була надана позивачу розписка, яка посвідчує факт передання позикодавцем визначеної грошової суми, відповідно до якої відповідач отримав від позивача грошові кошти у розмірі 18000 доларів США та зобов`язався повернути їх позивачу у строк до 01.12.2025.

Оскільки у визначений договором строк відповідач ОСОБА_2 грошові кошти не повернув, 21.01.2026 позивач направив відповідачу письмову заяву-вимоги про повернення суми боргу.

Однак станом на 16.02.2026 відповідач взятих на себе зобов`язань не виконав, кошти за розпискою від 30.05.2025 не повернув, у результаті чого за відповідачем рахується заборгованість.

Оригінал зазначеної вище розписки знаходиться у позивача та був наданий представником позивача для огляду в судовому засіданні.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

У статті 631 ЦК України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У частині першій статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

У частині першій статті 1049 ЦК України зазначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Верховний Суд у постанові від 22.08.2019 (справа № 369/3340/16-ц) вказав, що за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми. При цьому факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позичальника до позикодавця. Досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суд для визначення факту укладення договору повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки.

У постанові Верховного Суду від 18.07.2018 (справа №143/280/17) додатково звернута увагу судів на те, що поясненнями сторони та показаннями свідка не може доводитися факт виконання зобов`язання за договором позики. Наявність у позивача боргового документа розписки відповідача свідчить про невиконання ним взятих на себе зобов`язань.

Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргової розписки у позивача підтверджує наявність боргу (постанова Верховного Суду від 26.09.2018 у справі № 483/1953/16-ц).

Враховуючи вищевикладене суд доходить висновку, що розписка від 30.05.2025 підтверджує факт укладання договору позики між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а відтак і отримання коштів ОСОБА_2 у сумі 18000,00 доларів США та виникнення у нього обов`язку щодо їхнього повернення, який, в свою чергу, ним не виконано, оскільки оригінали розписки знаходяться у позивача.

Суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що відповідач позичив у позивача значно меншу суму грошових коштів, оскільки жодних належних доказів на підтвердження вказаних обставин суду надано не було.

Згідно зі ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Відповідно до ст.192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Тобто, відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно з постановою Верховного Суду від 31.01.2024 у справі № 753/14634/22, відповідно до ст.533 ЦК України сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язаннями визначається у гривнях за офіційним курсом Національного банку України встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом.

За курсом НБУ станом на день звернення з позовом до суду – 16.02.2026, 1 долар США коштував 43,1020 грн., отже, вартість 180000,00 доларів США у національній валюті складала 775836 грн. 00 коп.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог та наданих до суду доказів, суд доходить висновку, що з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути борг за договором позики від 30.05.2025 в розмірі 18000,00 доларів США, що станом на дату подання позову до суду еквівалентно 775836,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи повне задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у сумі 7758,00 грн..

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12,13, 141, 258, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

Вирішив:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , жителя АДРЕСА_2 , борг за договором позики від 30.05.2025 в сумі 18000,00 доларів США, що станом на дату подання позову до суду еквівалентно 775836 (сімсот сімдесят п`ять тисяч вісімсот тридцять шість) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , жителя АДРЕСА_2 , витрати по оплаті судового збору в розмірі 7758 (сім тисяч сімсот п`ятдесят вісім) гривень 36 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст судового рішення виготовлено 30.07.2026.

Суддя