Постанова від 25 травня 2026 р. у справі №904/7413/21 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.2026 року м.Дніпро Справа № 904/7413/21

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Паруснікова Ю.Б., Верхогляд Т.А.,

при секретарі судового засідання: Логвиненко І.Г.

представники сторін:

від скаржника: Міщанин Є.В. (власні засоби);

інші учасники не з`явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Акціонерного товариства "Укрсиббанк" та арбітражного керуючого Лященко Сергія Сергійовича на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2025 (суддя Суховаров А.В., повний текст якої підписаний 03.06.2025) у справі №904/7413/21

за заявою ОСОБА_1 , м. Дніпро

про визнання неплатоспроможним

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2025 у справі №904/5734/24 клопотання арбітражного керуючого Лященка Сергія Сергійовича про стягнення основної грошової винагороди по справі №904/7413/21 – задоволено частково.

Стягнуто з Акціонерного товариства "Укрсиббанк" м. Київ на користь арбітражного керуючого Лященка Сергія Сергійовича м.Дніпро заборгованість з виплати основної грошової винагороди керуючого реструктуризацією боргів по справі №904/7413/21 у розмірі 12 642,53грн.

В решті вимог відхилено.

Не погодившись із зазначеною ухвалою, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся арбітражний керуючий Лященко Сергій Сергійович, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нове рішення, яким повністю задовольнити клопотання арбітражного керуючого про стягнення основної грошової винагороди.

При цьому заявник апеляційної скарги посилається на те, що обставина справи щодо розміру винагороди визначена ухвалою від 04.04.2023 по справі № 904/7413/21 - 189 922,90 гр., але судом першої інстанції знову вирішено це питання та визначено новий розмір винагороди здійснивши перерахунок – 176 762,90грн. Вирішуючи повторно питання винагороди, суд першої інстанції порушив ст. 75 ГПК України та ст. 30 КУзПБ, згідно якої розмір винагороди визначається за результатами розгляду Звіту Керуючого реструктуризацією боргів «Про нарахування та виплату основної винагороди», а судом першої інстанції визначено розмір винагороди на підставі Договору між Боржником та Арбітражним керуючим щодо виконання обов`язків Керуючого реструктуризацією боргів.

Вважає, що судом першої інстанції порушено ст. 116 КУзПБ, згідно якої авансування, тобто, оплата боржником винагороди керуючому реструктуризацією здійснюється тільки (виключно) за три місяці виконання повноважень. Після спливу трьох місяців винагорода сплачується, згідно практики Верховного Суду, з особи, яка затягує справу понад три місці.

В порушення цієї статті, судом першої інстанції зроблено висновок, що період виконання повноважень Керуючим понад три місяці має бути сплачений боржником на підставі договору. Висновок про те, що Боржник має сплати період виконання повноважень Керуючого понад три місяці, дорівнює висновку про те, що затягування справи понад три місяці сталося по вині Боржника, який не відповідає обставинам справи, оскільки по-перше, відсутні докази дій та/або бездіяльності Боржника, по-друге, наявні докази дій та бездіяльності Кредитора – АТ «УКРСИББАНКА», який тричі не приймав будь-яких рішень на зборах кредиторів щодо подальшого руху справи, подавав безпідставні апеляційні та касаційні скарги.

Висновок суду першої інстанції про те, що винагорода арбітражного керуючого в розумінні Кодексу України з процедур банкрутства не відноситься до грошових зобов`язань кредитора, що виключає наявність підстав для здійснення нарахувань в порядку статті 625 ЦК України, порушує практику Верховного Суду, викладену у постанові від 01 жовтня 2014 року № 6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року № 14-16цс18, в якій викладено наступні тезиси. Зокрема, що у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

АТ «Укрсиббанк» у відзиві на апеляційну скаргу арбітражного керуючого Лященка С.С. просило апеляційну скаргу залишити без задоволення. Зазначило, що відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду від 15.05.2018 (справа № 29/5005/486/2012) оплата послуг арбітражного керуючого під час виконання ним повноважень має здійснюватися виключно за фактично виконану роботу (її обсяг), а не період часу, протягом якого тривала означена процедура, і саме на господарський суд покладається обов`язок досліджувати, які фактичні дії вчинялись арбітражним керуючим та чи дійсно такі дії потребують на їх вчинення саме стільки часу. Арбітражному керуючому Лященко С.С. вже були сплачені кошти, які авансовані боржником при поданні відповідної заяви про відкриття справи про неплатоспроможність за три місяці виконання арбітражним керуючим повноважень у справі. Отже, джерело виплати грошової винагороди повинно бути виключно за рахунок Боржника.

Вважає, що: - на етапі реструктуризації боргів законодавець поклав саме на боржника весь тягар оплати послуг арбітражного керуючого; - законодавець звільнив фізичну особу лише від обов`язку сплати судового збору за подання заяви про неплатоспроможність, проте інших пільг щодо оплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, Кодекс України з процедур банкрутства не містить. На відміну від інституту про неплатоспроможність фізичної особи інститут про банкрутство юридичної особи має свої особливості. Важливою відмінністю двох інститутів є і те, що у справах про банкрутство юридична особа ліквідується, проте, за фізичною особою зберігається ряд обов`язків та остання не втрачає право на працю та інші можливості для набуття статків. Підсумовуючи, стверджує, що законодавець передбачив обов`язок для боржника мати достатньо майна на погашення судових витрат у справі уразі ініціювання свого банкрутства (неплатоспроможності), оскільки після реструктуризації боргів заявник отримує пільги, які передбачені в інституті про неплатоспроможність. Тому перекладання тягаря оплати послуг арбітражного керуючого на кредиторів, які звернулися в справу про банкрутство в надії отримати частину своїх коштів, є зловживанням своїми правами в розумінні ст.13 ЦК України та ст.ст.42, 43 ГПК України.

Зауважує, що Верховним Судом чітко вказано на ряд обставин, які необхідно було повторно дослідити, що, в свою чергу, спростовує доводи арбітражного керуючого Лященка С.С. про свідоме неприйняття рішення з боку кредитора АТ «УКРСИББАНК» щодо плану реструктуризації.

Окрему увагу суду звертає на той факт, що питання (вимога) щодо стягнення винагороди вже розглядалася у межах даної справи. Згідно ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2023 у справі 904/7413/21 в задоволенні клопотання арбітражного керуючого Лященка С.С. про стягнення основної грошової винагороди, витрат по справі - відмовлено. В результаті апеляційного оскарження даної ухвали з боку арбітражного керуючого, Центральним апеляційним господарським судом 28.11.2023 апеляційну скаргу арбітражного керуючого Лященка Сергія Сергійовича - залишено без задоволення; ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2023 у справі № 904/7413/21 - залишено без змін.

Також звертає увагу на тому що, провадження у справі № 904/7413/21 на сьогоднішній день закрито, відповідно до ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2024 за клопотанням АТ «УКРСИББАНК» у зв`язку із недобросовісною поведінкою боржника і дана ухвала є чинною.

До того ж, ОСОБА_2 вже звертався із окремим позовом щодо стягнення винагороди. Згідно рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2024 у справі № 904/7413/21, провадження № 904/1949/24, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до АТ "УКРСИББАНК" про стягнення основної грошової винагороди відмовлено. За результатами апеляційного оскарження рішення, 24.03.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Отже, питання щодо стягнення основної грошової винагороди з кредиторів вже вирішено в судовому порядку і є остаточне рішення щодо відмови у стягненні з кредиторів основної грошової винагороди, витрат по справі. Дані обставини вказують на безпідставність вимог за заявою арбітражного керуючого Лященка С.С. та є окремою підставою для відмови у задоволенні клопотання у повному обсязі.

Також, не погодившись із вище зазначеною ухвалою, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Акціонерне товариство "Укрсиббанк", в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання арбітражного керуючого про стягнення основної грошової винагороди у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована наступним:

- законодавець передбачив обов`язок для боржника мати достатньо майна на погашення судових витрат у справі уразі ініціювання свого банкрутства (неплатоспроможності), оскільки після реструктуризації боргів заявник отримує пільги, які передбачені в інституті про неплатоспроможність. Тому перекладання тягаря оплати послуг арбітражного керуючого на кредиторів, які звернулися в справу про банкрутство в надії отримати частину своїх коштів, є зловживанням своїми правами в розумінні ст.13 ЦК України та ст.ст.42, 43 ГПК України;

- щодо тривалості розгляду справи та неприйняття рішень з боку кредиторів відносно наданого плану реструктуризації зауважує, що Верховним Судом 25.01.2024 у дані справі у своїй постанові чітко вказано на ряд обставин, які необхідно було повторно дослідити, що, в свою чергу, спростовує доводи арбітражного керуючого Лященка С.С. про свідоме неприйняття рішення з боку кредитора АТ «УКРСИББАНК» щодо плану реструктуризації.

Враховуючи викладене, вимоги ОСОБА_2 про стягнення основної грошової є необґрунтованими та не підлягають задоволенню у повному обсязі;

- окрему увагу суду звертає на той факт, що питання (вимога) щодо стягнення винагороди вже розглядалася у межах даної справи. Згідно ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2023 у справі 904/7413/21 в задоволенні клопотання арбітражного керуючого Лященка С.С. про стягнення основної грошової винагороди, витрат по справі - відмовлено. В результаті апеляційного оскарження даної ухвали з боку арбітражного керуючого, Центральним апеляційним господарським судом 28.11.2023 апеляційну скаргу арбітражного керуючого Лященка Сергія Сергійовича - залишено без задоволення; ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2023 у справі № 904/7413/21 - залишено без змін.

Також звертає увагу на тому що, провадження у справі № 904/7413/21 на сьогоднішній день закрито, відповідно до ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2024 за клопотанням АТ «УКРСИББАНК» у зв`язку із недобросовісною поведінкою боржника і дана ухвала є чинною.

Крім цього звертає увагу на тому, що ОСОБА_2 вже звертався із окремим позовом щодо стягнення винагороди. Згідно рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2024 у справі № 904/7413/21 провадження №904/1949/24 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до АТ "УКРСИББАНК" про стягнення основної грошової винагороди відмовлено. За результатами апеляційного оскарження рішення, 24.03.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Отже, питання щодо стягнення основної грошової винагороди з кредиторів вже вирішено в судовому порядку і є остаточне рішення щодо відмови у стягненні з кредиторів основної грошової винагороди, витрат по справі.

Дані обставини вказують на безпідставність вимог за заявою арбітражного керуючого Лященка С.С. та є окремою підставою для відмови у задоволенні клопотання у повному обсязі.

Учасники справи правом надання відзиву на цю апеляційну скаргу не скористались, що згідно з ч. 3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до протоколів передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 09.06.2025 та від 10.06.2025 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді – Іванова О.Г. (доповідач), судді – Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 09.06.2025 здійснено запит матеріалів справи №904/7413/21 (необхідних для розгляду скарги) із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

13.06.2025 матеріали оскарження у справі №904/7413/21 надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Укрсиббанк" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2025 у справі №904/7413/21; розгляд справи призначено у судовому засіданні на 03.11.2025.

Також ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.06.2025 (суддя – доповідач Іванов О.Г.) апеляційну скаргу арбітражного керуючого Лященко Сергія Сергійовича залишено без руху через неподання останнім доказів направлення скарги учасникам справи (кредитору ОСОБА_3 та боржниці ОСОБА_1 ). Скаржнику наданий строк (5 днів) для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

20.06.2025 на адресу суду від скаржника, на виконання вимог ухвали від 18.06.2025 надійшла заява про усунення недоліків скарги до якої додано докази направлення скарги кредитору ОСОБА_3 та боржниці ОСОБА_1 .

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою арбітражного керуючого Лященко Сергія Сергійовича на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2025 у справі №904/7413/21. Приєднано апеляційну скаргу арбітражного керуючого Лященко Сергія Сергійовича (вх.45123) на ухвалу суду від 02.06.2025 до апеляційної скарги Акціонерного товариства “Укрсиббанк” (вх.45155) на цей же процесуальний документ для розгляду в одному апеляційному провадженні.

26.06.2025 до суду від АТ «Укрсиббанк» надійшов відзив на апеляційну скаргу арбітражного керуючого.

Розгляд справи, призначений у судовому засіданні на 03.11.2025 не відбувся у зв`язку з відрядженням судді-члена колегії Верхогляд Т.А.

Ухвалою суду від 06.11.2025 визначена нова дата судового засідання – 03.03.2026 о 15:30 годині.

У судовому засіданні 03.03.2026 оголошено перерву до 19.03.2026 до 09:45 години.

Розгляд справи, призначений у судовому засіданні на 19.03.2026 не відбувся у зв`язку з участю судді Верхогляд Т.А. у семінарських заняттях з підготовки суддів апеляційних господарських судів в онлайн режимі для підтримання кваліфікації з 16.03.2026 по 20.03.2026, що несумісно з відправленням правосуддя.

Ухвалою суду від 27.03.2026 визначена нова дата судового засідання – 26.05.2026.

У судовому засіданні 26.05.2026 представник АТ «Укрсиббанк» підтримав доводи скарги, щодо доводів скарги арбітражного керуючого Лященка С.С. заперечив.

В судовому засіданні 26.05.2026 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судових засіданнях 03.03.2026, 26.05.2026, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг та заперечень проти них, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

У провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебувала справа №904/7413/21 про визнання неплатоспроможною ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Ухвалою суду від 03.06.2024 задоволено клопотання Акціонерного товариства "Укрсиббанк" про закриття провадження у справі; задоволено клопотання керуючого реструктуризацією боргів - арбітражного керуючого Лященко С.С. про закриття провадження у справі; припинено процедуру реструктуризації боргів боржника - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ); припинено повноваження арбітражного керуючого Лященко Сергія Сергійовича; припинено дію мораторію на задоволення вимог кредиторів; провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) закрито.

Окрім викладеного, ухвалою суду від 03.06.2024 відмовлено у задоволенні клопотання керуючого реструктуризацією боргів фізичної особи ОСОБА_1 арбітражного керуючого Лященко С.С. про постановлення окремої ухвали в порядку статті 246 Господарського процесуального кодексу України по справі №904/7413/21.

26.03.2025 до суду надійшло клопотання арбітражного керуючого Лященка Сергія Сергійовича про стягнення основної грошової винагороди по справі №904/7413/21, за змістом якого арбітражний керуючий просить суд стягнути заборгованість з виплати основної грошової винагороди керуючого реструктуризацією боргів з кредитора АТ "Укрсиббанк" (код за ЄДР 09807750, 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 2/12) пропорційно його кредиторським вимогам в розмірі 219 332,20 грн. на користь арбітражного керуючого Лященка Сергія Сергійовича (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 , НОМЕР_3 в ПАТ "ПУМБ", МФО 334851).

Зазначена вимога арбітражного керуючого Лященка С.С. ґрунтується на наступному:

1) затвердження ухвалою суду від 04.04.2023 по справі №904/7413/21 звіту арбітражного керуючого Лященко Сергія Сергійовича (свідоцтво №107 від 04.02.2013) про нарахування основної грошової винагороди арбітражного керуючого за час виконання повноважень керуючого реструктуризацією у справі №904/7413/21 про неплатоспроможність боржника - фізичної особи ОСОБА_1 за період з 13.12.2021 по 07.03.2023 у розмірі 189 922,90грн.;

2) стягнення основної грошової винагороди з АТ "Укрсиббанк" пропорційно задоволених вимог кредитора обґрунтовано тим, що кредитор в межах справи мав в цілому 96% від загального розміру вимог кредиторів визнаних судом;

3) дії/бездіяльність учасників справи, що призвели до затягування розгляду справи, що в свою чергу призвели до зростання витрат у справі, зокрема, основної грошової винагороди арбітражного керуючого;

4) юридична природа правовідносин сторін у справі №904/7413/21 дозволяє застосовувати приписи ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України до грошового зобов`язання, яке виникло, з огляду на невиплату основної грошової винагороди арбітражному керуючому.

Під час розгляду заяви ОСОБА_2 судом першої інстанції прийняті як преюдиціальні, встановлені ухвалою суду від 04.04.2023, обставини, і такі, що не потребують додаткового доказування, з огляду на набрання чинності ухвали суду від 04.04.2023 по справі №904/7413/21.

Зокрема, ухвалою суду від 04.04.2023 по справі №904/7413/21 (суддя Мартинюк С.В.) затверджено звіт арбітражного керуючого Лященко Сергія Сергійовича (свідоцтво №107 від 04.02.2013) про нарахування основної грошової винагороди арбітражного керуючого за час виконання повноважень керуючого реструктуризацією у справі №904/7413/21 про неплатоспроможність боржника - фізичної особи ОСОБА_1 за період з 13.12.2021 по 07.03.2023 у розмірі 189 922,90 грн.; в решті звіту - відхилено; затверджено звіт арбітражного керуючого Лященко Сергія Сергійовича (свідоцтво №107 від 04.02.2013) про здійснення та відшкодування арбітражного керуючого у справі №904/7413/21 про неплатоспроможність боржника - фізичної особи ОСОБА_1 у розмірі 4806,00грн.; в задоволенні клопотання (вх.№2224/23 від 16.01.2023) про стягнення основної грошової винагороди, витрат по справі, з урахуванням заяви (вх.№10211/23 від 01.03.2023) про зміну клопотання (вх.№2224/23 від 16.01.2023) про стягнення основної грошової винагороди, витрат по справі - відмовлено.

Так, під час прийняття зазначеного вище рішення, суд зазначив, що не затвердження поданих звітів арбітражного керуючого Лященко С.С. господарський суд зазначає, що схвалення та погодження комітетом кредиторів звітів про нарахування грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за своїм змістом є додатковими гарантіями дотримання прав учасників провадження у справі про банкрутство та в силу КУзПБ господарський суд не зв`язаний такими погодженнями (або ж їх відсутністю) у своїх правових позиціях та процесуальних діях під час провадження у справі про банкрутство; наявність чи відсутність відповідних погоджень підлягає дослідженню судом та обґрунтованому врахуванню або відхиленню.

За результатом перевірки наданих звітів арбітражного керуючого Лященко С.С. про грошову винагороду та про здійснення та відшкодування витрат, судом встановлено, що заявлений розмір грошової винагороди відповідає вимогам Кодексу України з процедур банкрутства та є арифметично правильним, а витрати ліквідатора є документально підтвердженими, однак судом відхилено вимогу арбітражного керуючого в частині нарахування інфляційного збільшення та 3% відсотків, а також вимогу про стягнення основної грошової винагороди та витрат по справі з кредиторів.

Зазначена вище ухвала суду була предметом оскарження в суді апеляційної інстанції, однак постановою Центрального апеляційного господарського суду від 28.11.2023 ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2023 по справі №904/7413/21 залишено без змін.

Суд, затверджуючи ухвалою суду від 04.04.2023 звіт арбітражного керуючого Лященко С.С., встановив, що арбітражним керуючим було здійснено розрахунок основної грошової винагороди в порядку і розмірі визначеному ст.30 Кодексу України з процедур банкрутства, а саме: під час розрахунку розміру основної грошової винагороди за період з 13.12.2021 по 07.03.2023 керуючий реструктуризацією боргів Лященко С.С. керувався приписами абз.3 ч.2 ст.30 Кодексу України з процедур банкрутства.

Вимога арбітражного керуючого Лященка С.С. про стягнення основної грошової винагороди з АТ "Укрсиббанк" пропорційно задоволених вимог кредитора обґрунтована тим, що вимоги останнього становлять 96% від сукупного розміру задоволених вимог у справі №904/7413/21, у зв`язку із чим арбітражним керуючим прийнято рішення звернутись із вимогою про оплату винагороди арбітражного керуючого за час виконання повноважень керуючого реструктуризацією боргів до АТ "Укрсиббанк".

При цьому, Арбітражний керуючий послався на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 14 грудня 2021 року по справі № 902/626/20: «п.37. Можливість покладення на кредиторів передбаченої законом грошової винагороди арбітражного керуючого у зв`язку із належним здійсненням ним повноважень керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, у разі якщо провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи триває після закінчення авансованих заявником коштів, повинна стимулювати кредиторів боржника здійснювати належний контроль за діяльністю арбітражного керуючого, приймати активну участь у такому провадженні та ухилятися від зловживання своїми правами і нехтування обов`язками, що, зокрема, може мати наслідком недопущення безпідставного затягування розгляду справи». В той час, як затягування у справі №904/7413/21 сталося саме через дії АТ "Укрсиббанк", кількість голосів якого складають 95,76% від загальної кількості всіх голосів.

Ухвалою суду від 31.03.2025 судове засідання для розгляду клопотання арбітражного керуючого Лященка Сергія Сергійовича про стягнення основної грошової винагороди по справі №904/7413/21 (вх.№13023/25 від 26.03.2025) призначено на 17.04.2025; зобов`язано АТ "Укрсиббанк" та ОСОБА_1 надати свої пояснення/заперечення на клопотання арбітражного керуючого Лященка Сергія Сергійовича про стягнення основної грошової винагороди по справі №904/7413/21, які надіслати на адреси інших учасників справи (докази надсилання надати суду).

14.04.2025 до суду надійшли заперечення АТ "Укрсиббанк" на заяву арбітражного керуючого Лященка С.С. про стягнення основної грошової винагороди у справі №904/7413/21.

16.04.2025 до суду надійшло клопотання АТ "Укрсиббанк" про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Ухвалою суду від 17.04.2025 судове засідання для розгляду клопотання арбітражного керуючого Лященка Сергія Сергійовича про стягнення основної грошової винагороди по справі №904/7413/21 (вх.№13023/25 від 26.03.2025) відкладено на 06.05.2025.

30.04.2025 до Господарського суду Дніпропетровської області через систему "Електронний суд" надійшло клопотання представника АТ "Укрсиббанк" про участь в судовому засіданні, призначеному на 06.05.2025 о 10:00год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яке задоволено ухвалою суду від 01.05.2025.

Ухвалою суду від 06.05.2025 судове засідання для розгляду клопотання арбітражного керуючого Лященка Сергія Сергійовича про стягнення основної грошової винагороди по справі №904/7413/21 (вх.№13023/25 від 26.03.2025) відкладено на 21.05.2025; зобов`язано арбітражного керуючого Лященка Сергія Сергійовича направити на адресу ОСОБА_3 та АТ "Сенс Банк" клопотання про стягнення основної грошової винагороди по справі №904/7413/21 (докази надсилання надати суду); зобов`язано АТ "Сенс Банк", ОСОБА_3 та ОСОБА_1 надати свої пояснення/заперечення на клопотання арбітражного керуючого Лященка Сергія Сергійовича про стягнення основної грошової винагороди по справі №904/7413/21, які надіслати на адреси інших учасників справи (докази надсилання надати суду).

07.05.2025 до суду надійшло клопотання арбітражного керуючого Лященка С.С. про долучення до матеріалів справи документів на виконання вимог ухвали суду від 06.05.2025 року.

У зв`язку із оголошенням повітряної тривоги в місті Дніпро, судове засідання призначене на 21.05.2025 не відбулось; ухвалою суду від 21.05.2025 судове засідання для розгляду клопотання арбітражного керуючого Лященка Сергія Сергійовича про стягнення основної грошової винагороди по справі №904/7413/21 (вх.№13023/25 від 26.03.2025) призначено на 02.06.2025.

У судовому засіданні 02.06.2025 судом встановлено, що 17.08.2021 між ОСОБА_1 , що діє на підставі вільного волевиявлення (далі - Клієнт) та арбітражним керуючим Лященко Сергієм Сергійовичем, що діє на підставі свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого №107 видане Міністерством юстиції України 04.02.2013 року (далі - Виконавець) укладено Договір про надання послуг арбітражного керуючого (далі - Договір), відповідно до п.1 якого, Клієнт доручає, а Виконавець приймає обов`язок здійснити повноваження арбітражного керуючого у справі про банкрутство громадянина в якості керуючого реструктуризацією.

Відповідно до п.2.1 Договору Виконавець зобов`язаний:

- впродовж трьох днів з дати укладення договору оформити та надати Клієнту заяву про згоду на виконання обов`язків керуючого реструктуризацією;

- здійснити інвентаризацію майна боржника;

- здійснити розгляд поточних та конкурсних вимог кредиторів;

- здійснити розробку плану реструктуризації боргів;

- скласти реєстр вимог кредиторів до боржника;

- скласти звіт про перевірку декларації про майновий стан боржника;

- скликати та проводити збори кредиторів та засідання комітету кредиторів.

Виконавець має право (п.2.2 Договору):

- вимагати від Клієнта надання інформації щодо майна, грошових коштів, на рахунках щодо нього особисто та членів його родини;

- здійснювати огляд майна боржника;

- вимагати від Клієнта спільний розгляд заяв кредиторів;

- вимагати від Клієнта здійснювати участь у судових засіданнях та надання пояснень;

- відмовитись від виконання обов`язків керуючого реструктуризації боргів в разі відмови Клієнта виконати обов`язки, передбачені Договором;

- отримати винагороду в порядку, передбачену Договором, та компенсацію витрат по справі.

Клієнт має право вимагати від Виконавця виконання повноважень керуючого реструктуризацією, передбачені ст.ст.12, 114 Кодексу України з процедур банкрутства (п.3.1 Договору).

Згідно з п.3.2 Договору Клієнт зобов`язаний:

- надати Виконавцю інформацію щодо майна, грошових коштів на рахунках щодо нього особисто та членів його родини;

- надавати для огляду Виконавцю майно належне йому та членам його родини;

- розглядати разом з Виконавцем заяви кредиторів;

- приймати участь в судових засіданнях;

- здійснювати оплату послуг Виконавця та здійснювати відшкодування витрат по справі.

Сторони погодили в п.4.1 Договору, що початком дії Договору є дата його укладання.

Датою закінчення дії є дата визнання боржника банкрутом або дата затвердження плану реструктуризації боргів (п.4.2 Договору).

Відповідно до п.5.1 Договору розмір послуг Виконавця за кожен місяць реалізації повноважень керуючого реструктуризацією становить п`ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на дату укладання Договору, що становить суму 11 895,00грн. Розраховується сума, що підлягає сплаті, від кількості днів здійснення повноважень в місяці, починаючи з дати призначення Виконавця керуючим реструктуризацією. Право вимоги на оплату виникає в останній день кожного календарного місяця.

Згідно з п.5.2 Договору, сума на оплату послуг сплачується Клієнтом впродовж трьох календарних днів після закінчення місяця.

За невиконання та/або неналежне виконання своїх обов`язків за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством (п.6 Договору).

Договір складено в двох ідентичних примірниках, що мають однакову юридичну сили, по одному примірнику для кожної Сторони (п.7 Договору).

Звідси, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали угоду, яка по суті є цивільно-правовим договором.

Оскаржувана ухвала господарського суду від 02.06.2025, якою частково задоволено заяву арбітражного керуючого Лященка С.С. від 26.03.2025 про стягнення основної грошової винагороди арбітражного керуючого та понесених ним витрат, мотивована тим, що уклавши 17.08.2021 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 угоду, яка по суті є цивільно-правовим договором, сторони умовами Договору визначили обов`язок ОСОБА_1 здійснювати оплату послуг арбітражного керуючого та відшкодувати понесені ним витрати в процедурі реструктуризації боргів в розмірі 11895,00грн. щомісяця (п.3.2 та п.5.1 Договору про надання послуг арбітражного керуючого від 17.08.2021).

Тому, на підставі поданого арбітражним керуючим Лященко С.С. звіту про нарахування основної грошової винагороди арбітражного керуючого за час виконання повноважень керуючого реструктуризацією у справі №904/7413/21, суд здійснив перерахунок сум, з урахуванням положень Договору про надання послуг арбітражного керуючого від 17.08.2021, у зв`язку із чим визнав таким, що підлягає сплаті за рахунок ОСОБА_1 (на підставі укладеного Договорі від 17.08.2021) розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого Лященка С.С. за період з 13.12.2021 по 07.03.2023, який становить 176 762,90грн.

Щодо решти вимог про сплату основної грошової винагороди у розмірі 13 230,00грн. (189 992,90грн.-176 762,90грн.) суд зауважив, що оскільки ухвалою суду від 03.06.2024 закрито провадження у справі №904/7413/21, тому арбітражний керуючий Лященко С.С. позбавлений можливості погашення своїх вимог за рахунок продажу майна боржника, у зв`язку із чим залишок основної грошової винагороди за період з 13.12.2021 по 07.03.2023 у розмірі 13 230,00грн. підлягає оплаті за рахунок кредиторів.

При цьому, ухвалою суду від 08.02.2022 по справі №904/7413/21 завершено попереднє засідання суду, за результатами якого внесено до реєстру вимоги наступних кредиторів:

1) ОСОБА_3 на суму 10 000,00грн. (заборгованість) - 2 черга задоволення вимог кредиторів, на суму 4 540,00грн. (судовий збір) - позачергове задоволення вимог кредиторів;

2) АТ "Альфа-Банк" на суму 87 533,84грн. (заборгованість) - 2 черга задоволення вимог кредиторів, на суму 4 540,00грн. (судовий збір) - позачергове задоволення вимог кредиторів;

3) АТ "Укрсиббанк" на суму 2 204 580,41грн. (заборгованість) - 2 черга задоволення вимог кредиторів, 85 231,68 грн. (пеня) - 3 черга задоволення вимог кредиторів, на суму 4 540,00грн. (судовий збір) - позачергове задоволення вимог кредиторів (з урахуванням постанови Центрального апеляційного господарського суду від 21.09.2022).

Звідси, розмір визнаних судом вимог АТ "Укрсиббанк" із загальної суми задоволених вимог кредиторів становить 95, 5595%.

За змістом заяви арбітражного керуючого Лященка С.С. останній просить суд стягнути заборгованість з виплати основної грошової винагороди керуючого реструктуризацією боргів з кредитора АТ "Укрсиббанк" пропорційно його кредиторським вимогам, а тому Суд здійснив розрахунок основної грошової винагороди, що підлягає сплаті за рахунок АТ "Укрсиббанк", розмір якої становить 12 642,53грн. (13 230,00грн. х 95,5595%).

Щодо стягнення нарахованих арбітражним керуючим 3% річних у розмірі 9 766,26грн. та інфляційних у розмірі 29 354,49грн. в порядку ст.625 Цивільного кодексу України, господарський суд зазначив, що винагорода арбітражного керуючого в розумінні Кодексу України з процедур банкрутства не відноситься до грошових зобов`язань кредитора, що виключає наявність підстав для здійснення нарахувань в порядку статті 625 ЦК України.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч.6 ст.12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Кодексу України з процедур банкрутства (далі – КУзПБ) арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 30 КУзПБ арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду. Грошова винагорода арбітражного керуючого складається з основної та додаткової грошових винагород.

Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна або ліквідатора визначається в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останніх 12 місяців його роботи до відкриття провадження у справі, але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.

Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією становить п`ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожен місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.

Сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відновлення відкриття провадження у справі.

У разі якщо процедура триває після закінчення авансованих заявником коштів, основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі, або коштів фонду, створеного кредиторами для виплати грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого (у разі його створення).

Витрати арбітражного керуючого, пов`язані з виконанням ним повноважень у справі, відшкодовуються в порядку, передбаченому цим Кодексом, крім витрат на страхування його професійної відповідальності за заподіяння шкоди, а також витрат, пов`язаних з виконанням таких повноважень у частині, в якій зазначені витрати перевищують регульовані державою ціни (тарифи) на відповідні товари, роботи, послуги чи ринкові ціни на день здійснення відповідних витрат або замовлення (придбання) товарів, робіт, послуг.

Кредитори можуть створювати фонд для виплати грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Порядок формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням зборів кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи) чи комітету кредиторів (у справі про банкрутство юридичної особи) та затверджуються ухвалою господарського суду.

Господарський суд за заявою кредитора має право зменшити розмір грошової винагороди арбітражного керуючого, у разі, якщо середньомісячна заробітна плата керівника боржника є надмірно високою порівняно з мінімальним розміром заробітної плати.

Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат має бути схвалений зборами кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи) чи комітетом кредиторів (у справі про банкрутство юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - забезпеченим кредитором.

Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації, погашення боргів боржника подається арбітражним керуючим до господарського суду за п`ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.

Як вже зазначалося, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2023 у справі № 904/7413/21 затверджено звіт арбітражного керуючого Лященка С.С. про нарахування та виплату основної грошової винагороди протягом виконання повноважень розпорядника майна та ліквідатора за період з 13.12.2021 по 07.03.2023 у розмірі 189 922,90 грн.

Дана ухвала набрала законної сили 28.11.2023, після її апеляційного оскарження арбітражним керуючим Лященком С.С., кредиторами не оскаржувалась.

При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено у відповідній постанові від 28.11.2023, що відповідно до протоколу засідання зборів кредиторів у справі № 904/7413/21 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , зборами кредиторів прийнято рішення, зокрема не схвалювати звіт керуючого реструктуризацією боргів "Про нарахування та виплату основної винагороди"; не схвалювати звіт керуючого реструктуризацією "Про здійснення та відшкодування витрат". В той час як неприйняття зборами кредиторів (комітетом кредиторів) рішення щодо схвалення або погодження звітів арбітражного керуючого не позбавляє господарський суд права розглянути їх самостійно.

Із поданих звітів вбачається, що арбітражним керуючим розрахунок основної грошової винагороди здійснено, виходячи із приписів ст. 30 КУзПБ, якою визначено мінімальний розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень ліквідатора у сумі не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що в силу приписів ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства звіти про нарахування грошової винагороди були належним чином доведені до відома кредиторів боржника.

Судова колегія наголошує, що звіт є правомірними, оскільки у відповідності до приписів ст. 30 КУзПБ були затверджені судом шляхом прийняття відповідних судових рішень, які набрали законної сили.

Згідно абзаців 6, 7 частини другої статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відновлення відкриття провадження у справі. У разі якщо процедура триває після закінчення авансованих заявником коштів, основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі.

Частиною п`ятою статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що кредитори можуть створювати фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Порядок формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою господарського суду.

Статтею 114 Кодексу України з процедур банкрутства визначено права та обов`язки арбітражного керуючого у справах про неплатоспроможність фізичних осіб. При цьому, згідно частини четвертої вказаної норми кредитори мають право за рахунок власних коштів встановити арбітражному керуючому додаткову винагороду.

Виходячи з аналізу наведених норм, у випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника у зв`язку з відсутністю таких коштів, то оплата послуг арбітражного керуючого, зокрема керуючого реструктуризацією, має здійснюватись за рахунок коштів кредиторів, виходячи із принципу пропорційності їх грошовим вимогам (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №910/32824/15).

19 квітня 2023 року Велика Палата Верховного Суду по справі № 5002-17/1718-20 під час вирішення судом питання щодо сплати основної грошової винагороди арбітражного керуючого та відшкодування його витрат, пов`язаних з виконанням повноважень у справі, вкотре підтвердила незмінність раніше прийнятих Верховним Судом висновків з цього питання:

« 7.9. Беручи участь у справі про банкрутство, кредитор не тільки має певні процесуальні права, зокрема на задоволення своїх грошових вимог за рахунок активів ліквідаційної маси, а й як учасник провадження (сторона) може нести певні обов`язки, пов`язані з розглядом провадження у справі. За ухвалою суду на нього можуть покладатися певні судові витрати: оплата послуг перекладача, судового експерта, арбітражного керуючого.

7.10. Як убачається із приписів статей 12, 30 КУзПБ, надання послуг арбітражного керуючого відбувається виключно на платній основі. Законодавством не передбачено випадків здійснення арбітражним керуючим своїх повноважень безоплатно.

Отже, якщо процедура банкрутства триває після закінчення коштів, авансованих заявником відповідно до абзацу шостого частини другої ст. 30 КУзПБ, або таке авансування не здійснювалося через інше правове регулювання на час ініціювання процедури банкрутства, фонду авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого кредиторами не створено, а коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника або від продажу його майна, яке перебуває в заставі, недостатньо для оплати послуг арбітражного керуючого та його витрат, подаючи на затвердження звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат арбітражного керуючого за підсумками ліквідаційної процедури, ліквідатор не може бути позбавлений права звернутися до суду із заявою про стягнення з кредиторів банкрута коштів на оплату його грошової винагороди за період виконання повноважень та відшкодування його витрат у справі. Беручи до уваги принцип пропорційності задоволення вимог кредиторів, суд покладає витрати на оплату послуг ліквідатора та його витрати на кредиторів у справі про банкрутство пропорційно до розміру визнаних кредиторських вимог за наявності на те правових підстав (близький за змістом висновок викладено у численних постановах Верховного Суду: від 15 липня 2020 року у справі № Б14/040-07/15-08, від 03 березня 2020 року у справі N 916/3600/15, від 26 лютого 2020 року у справі № 11/Б-921/1448/2013, від 14 серпня 2019 року у справі № 5/80-10, від 09 липня 2019 року у справі №15/55/2011/5003, від 18 квітня 2019 року у справі № 5010/1864/2011-Б-13/56, від 16 квітня 2019 року у справі № 914/2458/16, від 13 лютого 2019 року у справі № 910/22696/15, від 30 січня 2019 року у справі № 910/32824/15, від 01 серпня 2018 року у справі № 912/1783/16, від 19 квітня 2018 року у справі № 265/26-02/14/13-08, від 21 березня 2018 року у справі № 3/67-Б).

Отже, покладення оплати грошової винагороди арбітражного керуючого за період виконання повноважень керуючого реструктуризацією у справі на кредиторів, є правомірним лише за відсутності у боржника будь-яких майнових активів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 133 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що для задоволення вимог кредиторів кошти від продажу майна боржника вносяться на окремий банківський рахунок, відкритий керуючим реалізацією. Витрати, пов`язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов`язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об`єктів, що підлягають продажу, а також витрати на проведення аукціону), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.

Пункт 14.1.226. ст. 14 Податкового кодексу України визначає: самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Отже, відповідно до приписів Податкового кодексу України поняття незалежна професійна діяльність визначене через термін "самозайнята особа".

Статтею 178 Податкового кодексу України встановлено, що особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов`язані стати на облік в органах державної податкової служби за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи.

Отже, надання послуг арбітражного керуючого, як суб`єкта незалежної професійної діяльності, відбувається на платній основі.

Згідно з частинами 1, 4, 7 статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Європейський Суд з прав людини (рішення від 28.03.2006 за заявою №31443/96 у справі "Броньовський проти Польщі") зазначив, що принцип верховенства права зобов`язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створюючи правові й практичні умови для втілення їх в життя.

Кодексом України з процедур банкрутства передбачено декілька джерел для здійснення оплати послуг арбітражного керуючого/розпорядника майна, керуючого санацією ліквідатора, разом з тим Кодекс не містить заборони здійснювати таку оплату за рахунок коштів кредиторів.

При цьому, відмова від авансування, відсутність майна у боржника або ж відсутність інших джерел для покриття витрат на виплату винагороди арбітражному керуючому можна розцінювати як примушування до безоплатної праці, що забороняється та прирівнюється до рабства в контексті ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших міжнародних актів (зокрема, Конвенції 1926 року про заборону рабства, Конвенції Міжнародної організації праці про примусову чи обов`язкову працю 1930 року, ратифіковану Україною 10.08.1956, Конвенції Міжнародної організації праці № 105 про скасування примусової праці 1957 року, ратифіковану Україною 05.10.2000), резолюції Економічної і Соціальної Ради ООН (ЕКОСОС) 1996 року тощо) та суперечить ст. 43 Конституції України.

Таким чином, надання послуг арбітражного керуючого відбувається виключно на платній основі. Законодавством не передбачено випадків здійснення своїх повноважень арбітражним керуючим безоплатно (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.07.2020 по справі №918/454/18).

Виходячи з аналізу наведених норм у випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника у зв`язку з відсутністю таких коштів, то оплата послуг арбітражного керуючого, зокрема ліквідатора, має здійснюватись за рахунок коштів кредиторів, виходячи із принципу пропорційності їх грошовим вимогам (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №910/32824/15).

Також суд зазначає, що законодавець не ставить порядок розподілу витрат на оплату послуг арбітражного керуючого/розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора в залежність від обсягу його діяльності (за умови достатності та відповідності цих дій вимогам Кодексу України з процедур банкрутства), від розміру задоволених вимог кредиторів у справі, майнового стану кредитора у справі про банкрутство, правового статусу кредитора (особа, заснована на приватній чи державній формі власності, державний орган, громадська організація тощо), від джерел фінансування того чи іншого кредитора, а також від майнових результатів роботи арбітражного керуючого у справі про банкрутство.

Тобто, не виявлення ліквідатором в процедурі ліквідації боржника його майна, інших активів та грошових коштів, за умови встановленого судом факту повноти та належності виконання ним своїх обов`язків у цій процедурі, жодним чином не впливає на оплату його послуг.

При цьому, правомірним є покладення оплати грошової винагороди та витрат арбітражного керуючого за період виконання повноважень ліквідатора у справі на кредиторів лише у зв`язку з відсутністю у банкрута будь-яких майнових активів.

Встановивши факт невиконання кредиторами у добровільному порядку обов`язку щодо оплати послуг арбітражного керуючого, господарський суд приймає рішення про примусове стягнення з таких кредиторів відповідних грошових сум шляхом винесення ухвали та видачі судового наказу.

Дана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.08.2018 у справі №912/1783/16 та від 04.10.2018 у справі №916/1503/17.

Наведеним спростовуються доводи скарги кредитора АТ «Укрсиббанк» про відсутність підстав для покладення заявлених арбітражним керуючим витрат на кредиторів, що несе додатковий і невиправданий тягар для них у справі про неплатоспроможність.

З матеріалів справи вбачається, що: скарги на дії/бездіяльність арбітражного керуючого Лященка С.С. при виконанні ним повноважень ліквідатора у справі № 904/7413/21 до господарського суду не надходили, а також, що кредиторами Банкрута не прийнято рішення про створення фонду виплати грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого, як і не погоджувався звіт про витрати.

До того ж, в межах даної справи судом першої інстанції було ухвалено постанову від 07.03.2023, якою було припинено процедуру реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_1 ; припинено повноваження керуючого реструктуризацією боргів фізичної особи ОСОБА_1 арбітражного керуючого Лященко С.С.; визнано фізичну особу ОСОБА_1 банкрутом; введено щодо фізичної особи ОСОБА_1 процедуру погашення боргів; призначено керуючим реалізацією майна боржника фізичної особи ОСОБА_1 арбітражного керуючого Макаренка Володимира Анатолійовича, яка, переглянута судом апеляційної інстанції, за наслідками чого постановою Центрального апеляційного господарського суду від 28.11.2023 постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 07.03.2023 залишено без змін.

Натомість, за результатом касаційного оскарження, постановою Верховного Суду від 15.02.2024 касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укрсиббанк" задоволено; постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.11.2023 та постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 07.03.2023 у справі №904/7413/21 скасовано. Справу №904/7413/21 передано на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

В подальшому, ухвалою суду від 03.06.2024 задоволено клопотання Акціонерного товариства "Укрсиббанк" про закриття провадження у справі; задоволено клопотання керуючого реструктуризацією боргів - арбітражного керуючого Лященко С.С. про закриття провадження у справі; припинено процедуру реструктуризації боргів боржника - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ); припинено повноваження арбітражного керуючого Лященко Сергія Сергійовича; припинено дію мораторію на задоволення вимог кредиторів; провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) закрито.

Відтак, за результатами розгляду справи судом не встановлювалась відсутність у боржника будь-яких майнових активів (грошових коштів, рухомого та нерухомого майна, тощо), за рахунок яких можливо було б здійснити й у тому числі погашення основної грошової винагороди арбітражного керуючого та витрат понесених останнім під час судових процедур у справі про неплатоспроможність.

Більш того, як свідчать постановлені у цій справі судові рішення, зокрема і ухвала від 04.04.2023, якою був затверджений звіт арбітражного керуючого, переглянута в апеляційному прядку, 16.02.2022 арбітражним керуючим Лященко С.С. долучався до матеріалів справи перелік майна, відповідно до якого арбітражний керуючий зазначив, що боржнику належить на праві власності наступне майно, яке може бути реалізовано в процедурі реалізації майна, а саме право власності на частку в розмірі 100% у статутному капіталі ТОВ "Прайм Сервіс" (ідентифікаційний код 35542614).

При цьому, як зазначалось вище, 17.08.2021 між ОСОБА_1 , що діє на підставі вільного волевиявлення (далі - Клієнт) та арбітражним керуючим Лященко Сергієм Сергійовичем, що діє на підставі свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого №107 видане Міністерством юстиції України 04.02.2013 (далі - Виконавець) укладено Договір про надання послуг арбітражного керуючого (далі - Договір), відповідно до п.1 якого, Клієнт доручає, а Виконавець приймає обов`язок здійснити повноваження арбітражного керуючого у справі про банкрутство громадянина в якості керуючого реструктуризацією.

Відповідно до п.2.2 Договору Виконавець має право (п.2.2 Договору), зокрема отримати винагороду в порядку, передбачену Договором, та компенсацію витрат по справі.

Клієнт має право вимагати від Виконавця виконання повноважень керуючого реструктуризацією, передбачені ст.ст.12, 114 Кодексу України з процедур банкрутства (п.3.1 Договору).

Згідно з п.3.2 Договору Клієнт зобов`язаний, зокрема здійснювати оплату послуг Виконавця та здійснювати відшкодування витрат по справі.

Сторони погодили в п.4.1 Договору, що початком дії Договору є дата його укладання, а датою закінчення дії є дата визнання боржника банкрутом або дата затвердження плану реструктуризації боргів (п.4.2 Договору).

Відповідно до п.5.1 Договору розмір послуг Виконавця за кожен місяць реалізації повноважень керуючого реструктуризацією становить п`ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на дату укладання Договору, що становить суму 11 895,00грн. Розраховується сума, що підлягає сплаті, від кількості днів здійснення повноважень в місяці, починаючи з дати призначення Виконавця керуючим реструктуризацією. Право вимоги на оплату виникає в останній день кожного календарного місяця.

Згідно з п.5.2 Договору, сума на оплату послуг сплачується Клієнтом впродовж трьох календарних днів після закінчення місяця.

З урахуванням наведеного, а також того, що боржника не було визнано банкрутом, а план реструктуризації боргів не був затверджений (зазначений судовий акт був скасований), суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що між ОСОБА_1 і арбітражним керуючим Лященко С.С. існують цивільно-правові, зобов`язальні відносини на підставі укладеного між ними договору, зокрема і в частині оплати грошової винагороди.

Положеннями ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526, ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, цивільні та господарські зобов`язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Доводи апелянта (арбітражного керуючого Лященка С.С.), що такі витрати покриваються боржником виключно в межах тримісячного строку не узгоджуються із самою суттю процедури неплатоспроможності фізичної особи, яка передбачає відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов`язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника.

До того ж, як слушно зауважив кредитор – АТ «Укрсиббанк», законодавець звільнив фізичну особу лише від обов`язку сплати судового збору за подання заяви про неплатоспроможність, проте інших пільг щодо оплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, Кодекс України з процедур банкрутства не містить.

З огляду на викладене, умовами Договору визначено обов`язок ОСОБА_1 здійснювати оплату послуг арбітражного керуючого та відшкодувати понесені ним витрати в процедурі реструктуризації боргів в розмірі 11 895,00грн. щомісяця (п.3.2 та п.5.1 Договору про надання послуг арбітражного керуючого від 17.08.2021).

Звідси, на підставі поданого арбітражним керуючим Лященко С.С. звіту про нарахування основної грошової винагороди арбітражного керуючого за час виконання повноважень керуючого реструктуризацією у справі №904/7413/21 за період з 13.12.2021 по 07.03.2023, з урахуванням положень Договору про надання послуг арбітражного керуючого від 17.08.2021, суд першої інстанції обгрунтовано здійснив розподіл сум основної грошової винагороди арбітражного керуючого Лященка С.С., який підлягає сплаті, і визначив, що за рахунок ОСОБА_1 (на підставі укладеного Договорі від 17.08.2021) із затверджених судом 189 922,90 грн. має бути сплачено 176 762,90грн.

Решта ж вимог про сплату основної грошової винагороди у розмірі 13 230,00грн. (189 992,90грн.-176 762,90грн.), з огляду на факт того, що провадження у справі закрито і арбітражний керуючий Лященко С.С. позбавлений можливості погашення своїх вимог за рахунок продажу майна боржника, підлягає оплаті за рахунок кредиторів пропорційно їх задоволеним вимогам.

Так, ухвалою суду від 08.02.2022 по справі №904/7413/21 завершено попереднє засідання суду, за результатами якого внесено до реєстру вимоги наступних кредиторів:

1) ОСОБА_3 на суму 10 000,00грн. (заборгованість) - 2 черга задоволення вимог кредиторів, на суму 4 540,00грн. (судовий збір) - позачергове задоволення вимог кредиторів;

2) АТ "Альфа-Банк" на суму 87 533,84грн. (заборгованість) - 2 черга задоволення вимог кредиторів, на суму 4 540,00грн. (судовий збір) - позачергове задоволення вимог кредиторів;

3) АТ "Укрсиббанк" на суму 2 204 580,41грн. (заборгованість) - 2 черга задоволення вимог кредиторів, 85 231,68 грн. (пеня) - 3 черга задоволення вимог кредиторів, на суму 4 540,00грн. (судовий збір) - позачергове задоволення вимог кредиторів (з урахуванням постанови Центрального апеляційного господарського суду від 21.09.2022 року).

Тому, розмір визнаних судом вимог АТ "Укрсиббанк" із загальної суми задоволених вимог кредиторів становить 95, 5595%.

Відповідно до змісту заяви арбітражного керуючого Лященка С.С., який просив суд стягнути заборгованість з виплати основної грошової винагороди керуючого реструктуризацією боргів з кредитора АТ "Укрсиббанк" пропорційно його кредиторським вимогам, суд першої інстанції підставно здійснив розрахунок основної грошової винагороди, що підлягає сплаті за рахунок АТ "Укрсиббанк", розмір якої становить 12 642,53грн. (13 230,00грн. х 95,5595%).

Наведеним спростовуються доводи скарги арбітражного керуючого Лященка С.С., що обставина справи щодо розміру винагороди визначена ухвалою від 04.04.2023 по справі № 904/7413/21 - 189 922,90 гр., але судом першої інстанції в порушення приписів ст.75 ГПК України і ст.30 КУзПБ знову вирішено це питання та визначено новий розмір винагороди.

У даному випадку суд навпаки взяв до уваги преюдиціальні обставини, встановлені ухвалою суду від 04.04.2023, що набрала законної сили, про що міститься посилання в оскаржуваній ухвалі, та здійснив не перерахунок, а розподіл сум, що затверджені за наслідками розгляду судом звіту. При цьому, як слідує з ухвали від 04.04.2023 суд тільки затвердив звіт, в той час, як затверджені суми суд не стягував, більш того, визначив, що стягнення відповідних сум з кредиторів є передчасним.

Доводи апеляційної скарги арбітражного керуючого Лященка С.С. що саме дії/бездіяльність учасників справи, зокрема АТ «Укрсиббанк», призвели до затягування розгляду справи, що в свою чергу призвели до зростання витрат у справі, зокрема, основної грошової винагороди арбітражного керуючого, відхиляються судом апеляційної інстанції, як такі, що не знайшли свого підтвердження.

Так, арбітражний керуючий Лященко С.С. зазначає, що затягування розгляду справи №904/7413/21 сталося саме через дії кредитора, кількість голосів якого складають 95,76 % від загальної кількості всіх голосів – АТ "Укрсиббанк". На підтвердження своєї позиції арбітражний керуючий зазначає, що доказами затягування процедури є листи АТ "Укрсиббанк", в яких відображена позиція на перших, других та третіх зборах, зокрема, в листі від 21.02.2022 – АТ "Укрсиббанк" повідомив про намір оскаржити ухвалу за результатами попереднього засідання, а тому проведення зборів вважає передчасними. В подальшому АТ "Укрсиббанк" подано касаційну скаргу, через що збори не відбулись. Листом від 05.01.2023 АТ "Укрсиббанк" повідомив розпорядника майна, що ним не прийнято проєкту Плану реструктуризації боргів, оскільки останній підлягає доопрацюванню.

АТ "Укрсиббанк" заперечило щодо тверджень арбітражного керуючого, та зазначило, що в постанові Верховного Суду від 25.01.2024 у справі №904/7413/21 зроблено наступні висновки, а саме: "слід окремо відмітити, що відмова у схвалені плану за позицією кредиторів, зокрема AT "Укрсиббанк" обґрунтована, в тому числі, невідповідністю плану вимогам КУзПБ. AT "Укрсиббанк" зауважувало, що в даному випадку процедура реструктуризації боргів боржника мала б передбачати додаткові заходи, направлені на відновлення платоспроможності. Проте, таких обов`язків боржник для себе не передбачав, оскільки на весь строк реструктуризації боржник констатував, що протягом 5 років боржник не має наміру змінювати своє майнове становище та отримати додаткові доходи для покращення свого фінансового становища. Банк вказував, що матеріали справи не містять жодних доказів щодо вжиття боржником заходів стосовно покращення свого фінансового стану, та щодо намірів, спрямованих на погашення заборгованості перед кредиторами, позаяк боржник працездатного віку, не позбавлений права на зайняття господарською/підприємницькою діяльністю, не позбавлений права на працевлаштування. Запереченням AT "Укрсиббанк" проти схвалення плану реструктуризації господарські суди першої та апеляційної інстанцій оцінки не надали як і не оцінили умови плану реструктуризації як елементу дій боржника в аспекті добросовісності поведінки боржника в цій частині та реальності плану реструктуризації. Враховуючи, що господарські суди не надали оцінки умовам та змісту плану реструктуризації, залишилися не вирішеними причини недосягнення мети реструктуризації та чи пов`язані такі причини з діями боржника у вигляді відсутності реального наміру здійснювати виконання зобов`язань перед кредитором згідно з наданим планом реструктуризації.".

Суд апеляційної інстанції зауважує, що забезпечення права на апеляційний перегляд справи і забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках відносяться до основних засад (принципів) господарського судочинства, визначених п.п.8, 9 ч.3 ст.2 ГПК України та закріплених у Конституції України.

Нормами процесуального законодавства також виокремлено дії, які є такими, що відносяться до зловживання правом (ст.43 ГПК України).

При цьому, у даній справі судом не було встановленого жодного разу, що саме дії АТ «Укрсиббанк» є такими, що порушують правовий порядок і визнані у встановленому законодавством порядку такими, що відносяться до зловживання правом.

З огляду на викладене, Суд першої інстанції підставно виснував, що в діях кредиторів відсутні ознаки умисного затягування процесу, що спричинили тривалий розгляд справи.

Щодо доводів скарги арбітражного керуючого Лященка С.С. про безпідставну відмову суду у стягненні нарахувань 3% річних у розмірі 9 766,26грн. та інфляційних у розмірі 29 354,49грн. в порядку ст.625 Цивільного кодексу України, суд зауважує наступне.

Так, за приписами ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Натомість, у постанові КГС ВС від 15.10.2025 у справі № 11-Б/664 Верховний Суд досліджував питання правової природи грошової винагороди арбітражного керуючого/ліквідатора та дійшов висновку, щовимоги щодо сплати грошової винагороди не є грошовим зобов`язанням боржника перед кредитором, а мають свій окремий, відмінний від розгляду вимог кредиторів порядок їх вирішення, визначений КУзПБ. Грошова вимога ліквідатора не може бути визнана як поточні вимоги до боржника.

Звідси, на зазначені вимоги не розповсюджуються приписи ст.625 ЦК України, а тому суд першої інстанції підставно відмовив у задоволенні таких вимог (у стягненні нарахувань 3% річних у розмірі 9 766,26грн. та інфляційних у розмірі 29 354,49грн.).

Щодо доводів скарги АТ «Укрсиббанк» стосовно вже вирішеного питання про стягнення основної грошової винагороди через наявність ухвали від 04.04.2023, переглянутої в апеляційному порядку і у позовному провадженні №904/1949/24, в межах справи про банкрутство №904/7413/21, за наслідками яких арбітражному керуючому відмовлено у такому стягненні, то суд апеляційної інстанції зазначає, що ухвалою суду від 04.04.2023 звіт арбітражного керуючого на суму 189 922,90 грн затверджено, втім відмовлено у стягненні цієї суми з кредиторів через передчасність відповідної процедури, а не через необґрунтованість, в той час, як за висновками Великої Палати Верховного Суду. Викладеними у постанові від 19.04.2023 у справі №5002-17/1718-2011: - практика покладення судом на кредиторів витрат за оплату послуг арбітражного керуючого (ліквідатора) залишається єдиним можливим засобом дотримання принципу оплатності послуг арбітражного керуючого; - ліквідатор не може бути позбавлений права звернутися до суду із заявою про стягнення з кредиторів банкрута коштів на оплату його грошової винагороди, однак, з відповідною заявою мін має звернутися у межах справи про банкрутство. Натомість, заявник звернувся з позовною заявою.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що розглядаючи справу, суд першої інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційних скарг без задоволення, а ухвали суду - без змін.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційних скарг, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявників у скаргах і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укрсиббанк" (вх.45155) на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2025 у справі № 904/7413/21 – залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу арбітражного керуючого Лященко Сергія Сергійовича (вх.45123) на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2025 у справі № 904/7413/21 – залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2025 у справі №904/7413/21 – залишити без змін.

Судові витрати Акціонерного товариства "Укрсиббанк" та арбітражного керуючого Лященко Сергія Сергійовича за подання апеляційних скарг на ухвалу суду покласти на заявників.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження постанови визначені ст.ст.288, 289 Господарського процесуального кодексу України, ст.9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Повний текст постанови виготовлено і підписано 03.08.2026.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя Т.А. Верхогляд

Суддя Ю.Б. Парусніков