Постанова від 02 серпня 2026 р. у справі №904/2191/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.2026 м. Дніпро Справа № 904/2191/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі

головуючого судді: Віннікова С.В. (доповідач)

суддів: Левшиної Г.В., Висоцького А.М.

у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2026 (суддя Ніколенко М.О., повний текст складений 16.04.2026) у справі №904/2191/25,

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат"

про стягнення 3% річних у розмірі 1 593,43 грн та інфляційної складової у розмірі 7 704,29 грн,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення 3% річних у розмірі 1 593,43 грн та інфляційної складової у розмірі 7 704,29 грн.

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2026 у справі №904/2191/25 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" 3% річних у розмірі 53,41 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 17,39 грн. Відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційної складової у розмірі 7 704,29 грн. та 3% річних у розмірі 1 540,02 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись із зазначеним рішенням до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2026 у справі №904/2191/25 та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовільнити у повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Скаржник вважає рішення суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим та ухваленим із порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Задовольняючи позов частково, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про те, що обов`язок відповідача з оплати спірних сум виник лише з дня набрання законної сили рішенням у справі № 904/3583/24, у зв`язку з чим суд безпідставно обмежив період нарахування інфляційних втрат і 3% річних часовими межами з 14.12.2024 по 22.12.2024.

Зазначений висновок суду першої інстанції суперечить умовам договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 45-00190905/2020-0001 та нормам чинного законодавства. Відповідно до підпункту 2.1.7 договору, відповідач зобов`язаний підписувати відомості плати за користування вагонами (ф. ГУ-46) та накопичувальні картки (ф. ФДУ-92) не пізніше двох робочих днів від дня надання послуг. Оскільки розрахунки за договором здійснюються шляхом автоматичного списання коштів із сум внесеної замовником попередньої оплати, проставивши безпідставні заперечення у розрахункових документах, відповідач унеможливив своєчасне отримання залізницею належних їй платежів. Відтак, прострочення грошового зобов`язання розпочалося з дня, наступного за спливом двох робочих днів після складання відомостей та надання послуг, а не від дати винесення судом рішення про їх примусове стягнення.

Крім того, відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у справі № 904/3583/24 щодо правомірності нарахування залізницею плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу, є преюдиційними та додатковому доказуванню не підлягають. Судове рішення у справі № 904/3583/24 не створило нового грошового зобов`язання, а лише підтвердило факт порушення відповідачем зобов`язань за договором, що виникли безпосередньо в момент надання послуг. Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду та послідовної практики Центрального апеляційного господарського суду, передбачені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахування входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за період фактичного користування чужими коштами, право на стягнення яких виникає з моменту порушення зобов`язання.

На підставі викладеного, керуючись скаржник просить суд скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2026 у справі № 904/2191/25 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Акціонерного товариства «Українська залізниця» задовольнити в повному обсязі, а судові витрати покласти на відповідача.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

ПрАТ “Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат” не скористалось своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 ГПК України та не надало суду відзиву на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.05.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Віннікова С.В. (доповідач), судді Висоцький А.М., Левшина Г.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.05.2026 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2026 по справі № 904/2191/25 залишено без руху, надано апелянту 10 днів з дня отримання ухвали усунути вказані недоліки апеляційної скарги, а саме сплатити судовий збір у сумі 3 633,60 грн на відповідні реквізити суду апеляційної інстанції, докази чого надати суду.

На виконання вимог ухвали, 18.05.2026 у строк встановлений судом для усунення недоліків, через підсистему "Електронний суд" від скаржника надійшла заява від 18.05.2026 про усунення недоліків, відповідно до якого останнім надано докази сплати судового збору у розмірі 3 633,60 грн.

Ухвалою від 21.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2026 по справі №904/2191/25. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

Частинами 1, 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.

Встановлені судом обставини справи

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до повідомлення про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 45-00190905/2020-0001 від 30.06.2020 АТ "Укрзалізниця" засвідчило прийняття від Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" Заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепту) укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом та повідомило останньому про присвоєні йому коди: 1. відправника/одержувача 5347; 2. платника 2558012 та відкриття особового рахунку з ідентичним номером. Код платника використовується для ідентифікації договірних відносин як номер договору.

За таких обставин 30.06.2020 між Акціонерним товариством "Українська залізниця" як перевізником та Приватним акціонерним товариством "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" як замовником шляхом приєднання останнього укладено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом (далі – договір про надання послуг, договір).

Пунктом 1.1 цього договору встановлено, що предметом договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагона для перевезення та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов`язаних із цим послуг і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні цього договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за користування власним вагоном перевізника не є орендною платою.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.10.2024 у справі №904/3583/24, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 13.12.2024, позов задоволено; стягнуто з відповідача на користь позивача 68293,56 грн плати за користування спірними вагонами та 4111,44 грн збору за зберігання вантажу.

Під час розгляду справи №904/3583/24 судами було встановлено, що у березні 2024 року залізницею були прийняті до перевезення на адресу одержувача ПрАТ "Інгулецький ГЗК" порожні власні вагони (далі – вагони, спірні вагони). У перевізних документах станцією призначення вказано станцію Інгулець Придніпровської залізниці.

На шляху прямування, відповідно до вимог пунктів 9, 10 Правил користування вагонами, затверджених наказом Міністерства транспорту України 25.02.1999 № 113 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 р за № 165/3458, дані вагони було затримано за пактами №№ 32, 33 від 23.03.2024, №№ 33,34 від 24.03.2024 через зайнятість колій на станції призначення Інгулець з вини одержувача ПрАТ "Інгулецький ГЗК".

За весь час затримки вагонів з вини вантажовласника було нараховано плату за користування за відомостями ф. ГУ-46 №№26039136, 26039137, 26039139, 26039142, 26039143, 26039144, 27039150, 28039155, 28039156, 28039157, 30039164, 30039163 та збір за зберігання вантажу за накопичувальними картками ф.ФДУ-92 №№ 28039006, 19049041 в загальній сумі 72 405 грн (з ПДВ).

Платіжним дорученням № 4500028485 від 23.12.2024 Приватним акціонерним товариством "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" було перераховано на рахунок залізниці 72405,00 грн плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу.

За прострочення сплати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних у розмірі 1 593,43 грн за загальний період з 26.03.2024 по 22.12.2024 та інфляційні втрати в розмірі 7 704,29 грн з квітня по грудень 2024 року.

Позивач зазначає, що відповідач нараховані 3% річних та інфляційні втрати не оплатив, що і стало причиною виникнення спору.

За наслідками розгляду позову Господарським судом Дніпропетровської області прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Колегія суддів констатує, що причиною звернення з апеляційною скаргою стала незгода позивача з оскаржуваним рішенням суду першої інстанції у повному обсязі та вимога ухвалити нове, яким задовольнити позовну заяву у повному обсязі.

Розглянувши апеляційну скаргу без повідомлення сторін, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частинами 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 908 Цивільного кодексу України передбачено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно із частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України (що діяв на час виникнення спірних правовідносин) умови перевезення вантажів окремими видами транспорту та відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами (статутами) та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 Цивільного кодексу України та статтею 202 Господарського кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.06.2020 між АТ «Українська залізниця» та ПрАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» укладено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 45-00190905/2020-0001, що знаходиться у публічному доступі.

Предметом цього договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг (далі – послуги) і проведення розрахунків за ці послуги (пункт 1.1 договору).

Надання послуг за договором може підтверджуватись одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами (пункт 1.4 договору).

Пунктом 2.1 договору визначено обов`язки замовника, зокрема:

підпунктом 2.1.4 передбачено сплачувати послуги перевізника та інші платежі, належні перевізнику за договором з сум внесеної передоплати за кодом платника. Самостійно визначати розмір попередньої оплати та періодичність її внесення на підставі діючих тарифів та умов договору, при цьому зобов`язаний враховувати обсяг запланованих перевезень, вагонообіг, строк перебування вагону за межами України та інших послуг перевізника;

підпунктом 2.1.7 передбачено підписувати не пізніше двох робочих днів від дня надання послуг накопичувальні картки зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов`язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) форми ФДУ-92, відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46, відомості плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, відомості плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу форми ГУ-46а.

Розрахунки за договором здійснюються через філію «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень» АТ «Укрзалізниця» (пункт 4.1 договору).

Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за якою обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.10.2024 у справі № 904/3583/24, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 13.12.2024, позов задоволено повністю: стягнуто з відповідача на користь позивача 68 293,56 грн плати за користування спірними вагонами та 4 111,44 грн збору за зберігання вантажу (загалом 72 405,00 грн).

Даним судовим рішенням у справі № 904/3583/24 встановлено, що за весь час затримки вагонів з вини вантажовласника було нараховано плату за користування за відомостями форми ГУ-46 №№ 26039136, 26039137, 26039139, 26039142, 26039143, 26039144, 27039150, 28039155, 28039156, 28039157, 30039164, 30039163 та збір за зберігання вантажу за накопичувальними картками форми ФДУ-92 №№ 28039006, 19049041 в загальній сумі 72 405,00 грн (з ПДВ).

Зазначені відомості плати відповідач підписав із зауваженнями: «Вагони пред`явлені в порушення договору № ПР/М-20240НЮдч, п. 7, згідно якого вагони здаються на під`їзну колію ПРАТ «ІНГЗК» в тій кількості, в якій прибули».

Згідно з пунктом 5.1 Роз`яснень Президії Вищого господарського суду України від 29.09.2008 № 04-5/225, якщо платник підписує відомості плати за користування вагонами і контейнерами, накопичувальні картки тощо із запереченнями, зауваженнями чи застереженням, залізниця не має права списувати спірні суми із попередньої оплати; в такому разі спір має врегульовуватись платником безпосередньо зі станціями, які нарахували платежі, і ТехПД, що провадить розрахунки. У разі недосягнення домовленості стягнення коштів вирішується в претензійно-позовному порядку за позовом залізниці.

Таким чином, проставлення відповідачем неправомірних заперечень у відомостях та накопичувальних картках заблокувало їх автоматичне списання залізницею з сум внесеної відповідачем попередньої оплати.

З огляду на умови підпункту 2.1.7 договору обов`язок підписати відомості плати та накопичувальні картки без зауважень виник у відповідача не пізніше двох робочих днів від дня надання послуг (складення відповідних документів).

Враховуючи встановлений порядок розрахунків шляхом списання з рахунку відповідача, за відсутності заперечень оплата за надані послуги мала відбутися в день оформлення документів. Попередня відмова відповідача надати згоду на списання коштів унеможливила отримання залізницею належних їй платежів у строк, визначений договором, а саме не пізніше двох робочих днів від дня надання послуг.

Відтак, не підписання вантажовласником без застережень накопичувальних карток та відомостей плати призвело до того, що прострочення виконання грошового зобов`язання розпочалося з дня, наступного за спливом двох робочих днів після складення відповідних відомостей та накопичувальних карток.

Рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій у справі № 904/3583/24 підтверджено правомірність нарахування спірних платежів за зазначеними документами та встановлено, що обов`язок сплатити послуги виникає за результатами їх надання і споживання.

23.12.2024 платіжною інструкцією № 4500028485 ПрАТ «ІнГЗК» було перераховано на рахунок залізниці 72 405,00 грн плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу, повністю погасивши основний борг.

За порушення строків внесення плати за користування вагонами і збору за зберігання вантажу позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні втрати за період з 28.03.2024 по 22.12.2024.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступила до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Припис частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України застосовується судом за наявності порушення боржником будь-якого грошового зобов`язання. Грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Отже, обов`язок зі сплати 3% річних та інфляційних втрат виникає безпосередньо з норм Цивільного кодексу України за факт порушення грошового зобов`язання.

Зокрема, висновок місцевого господарського суду про те, що обов`язок відповідача з оплати спірних сум виник лише з дня набрання законної сили рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.10.2024 у справі № 904/3583/24 (13.12.2024), є помилковим та таким, що ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права.

Судове рішення у справі № 904/3583/24 не створило нового грошового зобов`язання для боржника, а лише засвідчило факт наявності невиконаного договірного зобов`язання та констатувало факт порушення права кредитора.

За змістом статей 11, 509, 526 Цивільного кодексу України та умов укладеного між сторонами договору № 45-00190905/2020-0001 від 30.06.2020, обов`язок з оплати послуг виник безпосередньо з правочину та факту надання відповідних послуг.

З огляду на викладене, неправомірне невнесення плати за надані послуги у строк, визначений договором (після спливу двох робочих днів з дня складення відомостей), призвело до виникнення прострочення грошового зобов`язання з боку відповідача саме з березня 2024 року, а не з дати набрання рішенням суду законної сили.

Оскільки факт прострочення відповідача мав місце у період з 28.03.2024 по 22.12.2024, право позивача на застосування механізмів компенсації, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, виникло з моменту порушення зобов`язання та тривало до моменту його фактичного повного виконання (23.12.2024).

Колегія суддів апеляційного суду, перевіривши детальний розрахунок заявлених 3% річних та інфляційних втрат, здійснивши власний розрахунок заявлених вимог за період з 28.03.2024 по 22.12.2024, доходить висновку про правильність розрахунку позивачем заявлених вимог в частині стягнення 1 593,43 грн 3% річних та 7 704,29 грн інфляційних втрат.

Таким чином, заявлені позивачем вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, які обґрунтовані нормою статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вищенаведеного суд першої інстанції не врахував, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позовних вимог.

З огляду на викладене, здійснивши дослідження сукупності наявних в матеріалах справи доказів, що стосуються предмета спору, з урахуванням правил та критеріїв оцінки доказів, визначених Господарським процесуальним кодексом України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення господарського суду прийнято з порушенням норм матеріального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а зазначене рішення суду підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення — про задоволення позову у повному обсязі.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Рішення господарського суду зазначеним вимогам не відповідає.

На підставі викладеного, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом допущено невірне застосування норм матеріального права, що призвело до ухвалення помилкового рішення, яке відповідно до ст. 277 ГПК України підлягає скасуванню та ухваленню нового рішення про задоволення позовних вимог.

Враховуючи наведене та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду у даній справі має бути скасоване, позов задоволено у повному обсязі.

Судові витрати

Зважаючи на задоволення апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно ст. 129 ГПК України, покладаються на Приватне акціонерне товариство "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат".

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" задовольнити.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2026 у справі №904/2191/25 скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" (50102, м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл., вул. Рудна, буд. 47; ідентифікаційний код юридичної особи 00190905) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5; ідентифікаційний код юридичної особи 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49602, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, буд. 108; ідентифікаційний код юридичної особи 40081237) 1 593,43 грн 3% річних, 7 704,29 грн інфляційних втрат, 3 028,00 грн витрати зі сплати судового збору.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" (50102, м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл., вул. Рудна, буд. 47; ідентифікаційний код юридичної особи 00190905) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5; ідентифікаційний код юридичної особи 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49602, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, буд. 108; ідентифікаційний код юридичної особи 40081237) 3 633,60 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Видачу відповідних наказів доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повна постанова складена та підписана 03.08.2026.

Головуючий суддя С.В. Вінніков

Суддя Г.В. Левшина

Суддя А.М. Висоцький