Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №904/3265/26 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.2026 року м.Дніпро Справа № 904/3265/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі: головуючого судді Мартинюка С.В. (доповідач у справі)

суддів – Золотарьової Я.С., Фещенко Ю.В.

за участю секретаря судового засідання Рибалки Г.Д.

представники:

від скаржника: Хандога А.В. (адвокат);

від позивача: Білан С.А. (представник),

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги фізичної особи-підприємця Білого Євгена Володимировича на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2026 (повна ухвала складена 17.06.2026), суддя Новікова Р.Г.

у справі №904/3265/26

за позовом Дніпровської міської ради, м. Дніпро

до фізичної особи-підприємця Білого Євгена Володимировича, м. Дніпро

про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 1 449 394, 62 грн

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

Дніпровська міська рада звернулась до Білого Євгена Володимировича з позовом про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 1 449 394, 62 грн.

Разом з позовом позивач подав заяву про забезпечення позову та просив накласти арешт на нерухоме майно Білого Євгена Володимировича, а саме - майновий комплекс автостоянки, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2204295612101) та на грошові кошти, що обліковуються на розрахункових рахунках ОСОБА_1 , в межах суми стягнення у розмірі 1 449 394, 62 грн, до набрання рішенням по справі законної сили.

В обґрунтування вжиття заходів із забезпечення позову Дніпровська міська рада вказала таке:

- за відсутності вжиття заходів забезпечення позову, об`єкти, розміщені на земельних ділянках можуть бути відчужені на користь третіх осіб. Метою таких дій може бути, зокрема штучне збільшення кола учасників судового процесу, що зумовить затягування розгляду справи.

- грошові кошти можуть бути виведені з рахунків відповідача, що в подальшому, за умови задоволення позовної заяви, може ускладнити виконання рішення суду.

- обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

- можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

- у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача у будь-який момент як розпорядитися коштами, що знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що у майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.

- обраний захід забезпечення позову зумовить неможливість затягування розгляду справи шляхом залучення до участі по справі нових учасників; осіб; обраний захід забезпечення позову не порушує права відповідача та інших обраний захід забезпечення позову є пропорційним, обґрунтованим, співмірним та адекватним до пред`явлених позовних вимог; обраний захід забезпечення позову є збалансованим відносно інтересів учасників судового процесу; обраний захід забезпечення позову зумовить ефективне поновлення порушених прав внаслідок задоволення позову.

- забезпечення позову в зазначеній справі не може призвести збитків для відповідача або третіх осіб, оскільки його вжиття фактично не може бути наслідком обмеження в роботі.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ОСКАРЖУВАНОГО СУДОВОГО РІШЕННЯ У СПРАВІ

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2026 задоволено частково заяву Дніпровської міської ради від 02.06.2026 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно фізичної особи - підприємця Білого Євгена Володимировича, а саме - майновий комплекс автостоянки, що розташований за адресою: вул. Олександра Щербакова, 4 А (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2204295612101) та на грошові кошти, що обліковуються на розрахункових рахунках фізичної особи - підприємця Білого Євгена Володимировича, в межах суми стягнення у розмірі 1449394грн62коп до набрання рішенням по справі законної сили

Накладено арешт на грошові кошти, що обліковуються на розрахункових рахунках фізичної особи - підприємця Білого Євгена Володимировича (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса місцезнаходження – АДРЕСА_2 ), в межах суми стягнення у розмірі 1 449 394, 62 грн.

Судове рішення мотивоване тим, що предметом позову є стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 1 449 394, 62 грн з ФОП Білого Євгена Володимировича, що передбачає можливість застосування заходів забезпечення шляхом накладення арешту грошові кошти та сам по собі факт безперешкодної можливості розпорядження фізичною особою - підприємцем Білим Євгеном Володимировичем активами (грошові кошти) створює загрозу для ефективного виконання рішення суду.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Не погодившись з ухвалою суду, через систему "Електронний суд", фізична особа-підприємець Білий Є.В. звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить (з урахуванням заяви про уточнення вимог апеляційної скарги від 01.07.2026) скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2026 року у справі № 904/3265/26 та постановити нове судове рішення, яким заяву Дніпровської міської ради про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити частково та накласти арешт на об`єкт нерухомого майна, а саме: майновий комплекс автостоянки за адресою: Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, вул. Олександра Щербакова, 4-А (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2204295612101), а саме: літ. А-1 – вартова, загальною площею 6,3 кв. м; І замощення площею 1 493,7 кв.м., що належить Фізичній особі-підприємцю Білому Євгену Володимировичу, в межах суми стягнення у розмірі 1 449 394 грн. 62 коп., до набрання рішенням по справ законної сили.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ

В обґрунтування апеляційної скарги Скаржник зазначає, що судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставини, а також невірно застосовано норми процесуального та матеріального права які мають значення для справи, що призвело до прийняття невірного рішення.

У поданій скарзі Скаржник посилається на те, що предметом спору у справі є сума коштів за використання земельної ділянки, на якій розташовано майновий комплекс автостоянки, належний на праві власності Скаржнику.

Однай Скаржник вважає, що суд першої інстанції не встановив вартість майна, на яке фактично поширюється арешт, та не надав оцінки тому, що Відповідачу належить об`єкт нерухомого майна, який розташований на земельній ділянці за адресою: м. Дніпро, вул. Олександра Щербакова, 4-А, оціночна вартість якого складає 1 778 883,16 грн, що вже перевищує суму позовних вимог у розмірі 1 449 394,62 грн.

На його думку, навіть за умови існування підстав для забезпечення позову, наявне у відповідача нерухоме майно, яке стало приводом до вказаного судового спору, вже саме по собі забезпечує можливість виконання потенційного рішення суду.

Білий Є.В. стверджує, що оскаржувана ухвала створює обмеження щодо розпорядження майном, вартість якого перевищує розмір спірних позовних вимог, що не відповідає принципам розумності, справедливості та пропорційності.

Також Скаржник посилається на те, що суд першої інстанції не встановив жодної конкретної обставини, яка б свідчила про існування ризику невиконання рішення саме у цій справі та неправильно застосовано правову позицію Верховного Суду у справі № 905/448/22, оскільки суд першої інстанції не навів жодної індивідуальної обставини, яка б свідчила про необхідність застосування арешту саме щодо майна ФОП Білого Є.В.

Відповідач вважає, що в даному випадку по справі № 904/3265/26 суд першої інстанції допустив значне порушення прав Відповідача, що полягає в подвійному забезпеченні позовних вимог в межах зазначеної судової справи.

Скаржник також зазначає, що судом першої інстанції не було враховано, що ФОП Білий Є.В. є діючим суб`єктом господарювання та здійснює підприємницьку діяльність з допоміжного обслуговування наземного транспорту, який здійснює поточну діяльність, виконує договірні зобов`язання, проводить розрахунки з контрагентами, сплачує податки та забезпечує виплату заробітної плати працівникам. Накладення арешту на грошові кошти та рахунки фактично створить суттєві перешкоди для здійснення господарської діяльності Відповідача та взагалі паралізує діяльність останнього.

УЗАГАЛЬНЕНИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У поданому 09.07.2026 відзиві на апеляційну скаргу Дніпровська міська рада заперечує щодо задоволення апеляційної скарги.

В обґрунтування заявленої позиції Позивач зазначає, що фізична особа-підприємець Білий Євген Володимирович не сплачує кошти за користування земельною ділянкою по фактичному розміщенню належного йому на праві приватної власності об`єкта нерухомого майна, у зв`язку з чим Дніпровська міська рада була вимушена звернутись з відповідною позовною заявою, поданою разом із заявою про її забезпечення.

Дніпровська міська рада звертає увагу на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2025 у справі № 904/5330/25, яким позовні вимоги Центральної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до Фізичної особи-підприємця Білого Євгена, Володимировича про зобов`язання усунути перешкоди у праві користування та розпорядження земельною ділянкою, повернення земельної ділянки шляхом знесення та скасування державної реєстрації права приватної власності із закриттям розділу задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.01.2026 у справі № 904/5330/25 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Білого Євгена Володимировича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2025 у справі № 904/5330/25.

Тобто, у разі відмови у задоволенні апеляційної скарги, вищенаведене Рішення підлягатиме виконанню, а вищезазначене нерухоме майно Відповідача – знесенню.

Також Позивач зазначає, що визначення оціночної вартості належного Відповідачу об`єкту нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці за адресою: м. Дніпро, вул. Олександра Щербакова, 4 А, не може бути визначальним фактором для скасування чи зміни заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2026 у справі № 904/3265/26, а доводи Відповідача є безпідставними, ураховуючи те, що Відповідачу відомо про Рішення суду у справі № 904/5330/25.

Позивач вважає, що у визначених судом першої інстанції спосіб забезпечення позовних вимог, грошові кошти залишаються у володінні Відповідача, а можливість розпоряджатися ними тимчасово обмежується виключно щодо частини коштів, якої стосується спір.

Окрім цього, доводи Відповідача стосовно порушення його прав шляхом накладення подвійного забезпечення та недотримання принципу співмірності судом першої інстанції Позивач вважає невірними та безпідставними, оскільки ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2026 у справі № 904/3265/26 накладено арешт лише на грошові кошти, що обліковуються на розрахункових рахунках фізичної особи-підприємця Білого Євгена Володимировича.

РУХ СПРАВИ В СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді – Мартинюка С.В. (доповідач), суддів – Фещенко Ю.В., Золотарьової Я.С.

29.06.2026 через систему "Електронний суд" від скаржника надійшло клопотання про долучення доказів сплати судового збору.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП Білого Євгена Володимировича на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2026 у справі №904/3265/26. Розгляд справи №904/3265/26 призначено у судовому засіданні на 22.07.2026.

01.07.2026 до суду через систему "Електронний суд" від Скаржника надійшло клопотання про зміну вимог апеляційної скарги.

09.07.2026 до суду через систему "Електронний суд" від Дніпровської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого заявник заперечує щодо задоволення апеляційної скарги.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ І ВИСНОВКІВ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а ухвалу господарського суду залишити без змін, з огляду на таке.

Предметом позову у цій справі є вимога майнового характеру про стягнення заборгованості в розмірі 1 449 394, 62 грн набутих без достатньої правової підстави внаслідок несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою.

Предметом апеляційного оскарження є ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2026 у справі №904/3265/26, якою, зокрема, заяву Дніпровської міської ради про забезпечення позову задоволено та накладено арешт на грошові кошти, що обліковуються на розрахункових рахунках фізичної особи - підприємця Білого Євгена Володимировича, в межах суми стягнення у розмірі 1 449 394, 62 грн до набрання рішенням по справі законної сили.

Перевіряючи правильність застосування судом попередньої інстанції норм права при ухвалені оскаржуваного судового рішення в частині забезпечення позову, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Згідно зі статтею 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Заходи до забезпечення позову можуть вживатися лише за умов, визначених статтею 136 Господарського процесуального кодексу, а саме: якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити:

- виконання рішення суду;

- ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі №753/22860/17).

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

При цьому частина четверта статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, апеляційний суд наголошує, що при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги,

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Як вбачається з матеріалів оскарження ухвали позивач, звертаючись до суду з позовом про стягнення збитків, просив суд вжити, зокрема передбачений пунктом 1 частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України, захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача в межах ціни позову.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Зі змісту цієї норми процесуального права вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно та/або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами та/або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

Під забезпеченням позову у даному випадку слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. При цьому забезпечення позову має бути спрямоване проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Як встановив суд першої інстанцій та вбачається з матеріалів оскарження ухвали предметом позову у цій справі є матеріально-правова вимога позивача до відповідача про стягнення збитків, заподіяних відповідачем позивачу внаслідок розташування нерухомого майна відповідача на земельній ділянці, належній Дніпровській міській раді.

Зазначена вимога стосується стягнення грошових коштів у сумі 1 449 394, 62 грн, тобто, як правильно зазначив суд першої інстанції, є вимогою майнового характеру, яка має чітко визначений розмір (ціну позову).

Щодо вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно Білого Євгена Володимировича, а саме - майновий комплекс автостоянки, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2204295612101), апеляційний суд зазначає наступне.

Згідно з відкритими відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень у провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебувала справа №904/5330/25 за позовом Центральної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до фізичної особи-підприємця Білого Євгена Володимировича про:

- зобов`язання фізичної особи - підприємця Білого Євгена Володимировича усунути перешкоди Дніпровській міській раді у праві користування та розпорядження земельною ділянкою, розташованою за адресою: м. Дніпро, вул. Олександра Щербакова (раніше - Леоніда Стромцова), 4А, площею 0,1650га, та повернути земельну ділянку, шляхом знесення об`єктів самочинного будівництва - майнового комплексу автостоянки, що складається з: літ. А-1 - вартова, загальною площею 6,3кв.м; І - замощення, загальною площею 1493,7кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2204295612101);

- скасування державної реєстрації права приватної власності Білого Євгена Володимировича на об`єкт нерухомого майна - майновий комплекс автостоянки, що складається з: літ. А-1 - вартова, загальною площею 6,3кв.м; І - замощення, загальною площею 1493,7кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2204295612101), розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Олександра Щербакова (раніше - Леоніда Стромцова), 4А (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2204295612101), проведену 19.10.2020 державним реєстратором Виконавчого комітету Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області Зайцевим А.В. (номер запису про право власності 38863333) із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 2204295612101.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2025 у справі №904/5330/25 суд задовольнив позовні вимоги Центральної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до Фізичної особи - підприємця Білого Євгена Володимировича та

- зобов`язав фізичну особу - підприємця Білого Євгена Володимировича усунути перешкоди Дніпровській міській раді у праві користування та розпорядження земельною ділянкою, розташованою за адресою: м. Дніпро, вул. Олександра Щербакова (раніше - Леоніда Стромцова), 4А, площею 0,1650га, та повернути земельну ділянку, шляхом знесення об`єктів самочинного будівництва - майнового комплексу автостоянки, що складається з: літ. А-1 - вартова, загальною площею 6,3кв.м; І - замощення, загальною площею 1493,7кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2204295612101).

- скасував державну реєстрацію права приватної власності Білого Євгена Володимировича на об`єкт нерухомого майна - майновий комплекс автостоянки, що складається з: літ. А-1 - вартова, загальною площею 6,3кв.м; І - замощення, загальною площею 1493,7кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2204295612101), розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Олександра Щербакова (раніше - Леоніда Стромцова), 4А (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2204295612101), проведену 19.10.2020 державним реєстратором виконавчого комітету Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області Зайцевим А.В. (номер запису про право власності 38863333) із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 2204295612101.

- стягнув з фізичної особи - підприємця Білого Євгена Володимировича на користь Дніпропетровської обласної прокуратури витрати зі сплати судового збору за подання позову та заяви про забезпечення позову.

Станом на 22.07.2026 триває розгляд Центральним апеляційним господарським судом апеляційної скарги фізичної особи - підприємця Білого Євгена Володимировича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2025 у справі №904/5330/25.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2025 у справі №904/5330/25 суд задовольнив заяву Центральної окружної прокуратури міста Дніпра про забезпечення позову та заборонив фізичній особі - підприємцю Білому Євгену Володимировичу та будь-яким іншим особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав щодо об`єкту нерухомого майна - майнового комплексу автостоянки, що складається з: літ. А-1 - вартова, загальною площею 6,3кв.м; І - замощення, загальною площею 1493,7кв.м, що розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Леоніда Стромцова, 4А (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2204295612101). Стягувачем за цією ухвалою є Дніпровська міська рада, боржником - фізична особа - підприємець Білий Євген Володимирович.

Апеляційний суд зауважує, що станом на 22.07.2026 матеріали справи не містять доказів скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2025 у справі №904/5330/25. Також суду не надані докази скасування ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2025 у справі №904/5330/25.

З огляду на вжиті ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2025 у справі №904/5330/25 заходи забезпечення позову, які були чинними станом на дату вжиття заходів забезпечення судом першої інстанції (12.06.2026) та є чинними станом на 22.07.2026, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції в цій частині та не вбачає підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно Білого Євгена Володимировича, а саме - майновий комплекс автостоянки, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2204295612101).

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду відхиляє вимоги Скаржника в частині накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, а саме: майновий комплекс автостоянки за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2204295612101), а саме: літ. А-1 – вартова, загальною площею 6,3 кв. м; І замощення площею 1 493,7 кв.м., що належить Фізичній особі-підприємцю Білому Євгену Володимировичу, в межах суми стягнення у розмірі 1 449 394 грн. 62 коп., до набрання рішенням по справ законної сили.

Щодо вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що обліковуються на розрахункових рахунках фізичної особи - підприємця Білого Євгена Володимировича в межах суми стягнення у розмірі 1 449 394, 62 грн, колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.

Загроза неефективного виконання майбутнього рішення випливає з наявності у фізичної особи - підприємця Білого Євгена Володимировича реальної, не обмеженої законом можливості вільно розпоряджатися своїми активами до моменту набрання рішенням законної сили, а відтак і беззаперечної можливості відчуження ними такого майна.

Тотожна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.07.2025 у справі №904/659/25, від 02.02.2026 у справі №904/902/1281/25.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22 виснував, що виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості.

У випадку арешту коштів на рахунках гроші залишаються у власності боржника і знерухомлюються з метою не допустити виведення грошових коштів з рахунків боржника й уникнути виконання судового рішення у майбутньому. Такий захід може бути скасований у разі ухвалення судом рішення про відмову в задоволенні позову. У такий спосіб грошові кошти та майно залишаються у володінні та користуванні відповідача, а можливість розпоряджатися ними тимчасово обмежується виключно щодо частини коштів, якої стосується спір.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.05.2021 у справі №911/8/21, від 21.01.2022 у справі №910/5079/21, від 11.12.2023 у справі №904/1934/23, від 16.09.2024 у справі № 927/997/23.

За змістом норм Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження суду під час розгляду спору по суті і не вирішується під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Аналогічна правова позиція викладені у постановах Верховного Суду від 06.11.2024 у справі №910/7485/24, від 04.11.2024 у справі №910/7487/24, від 27.09.2024 у справі №910/7489/24.

Колегія суддів зауважує, що досліджуючи питання адекватності та співмірності заходів забезпечення позову, а також наявності передумов для застосування таких заходів слід врахувати, що:

- предметом позову є стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 1 449 394, 62 грн з фізичної особи - підприємця Білого Євгена Володимировича, що передбачає можливість застосування заходів забезпечення шляхом накладення арешту грошові кошти;

- сам по собі факт безперешкодної можливості розпорядження фізичною особою - підприємцем Білим Євгеном Володимировичем активами (грошові кошти) створює загрозу для ефективного виконання рішення суду.

Апеляційний суд враховує, що встановлення обставин щодо можливого вибуття майна з власності відповідача, його зменшення або зникнення є застосуванням завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає релевантним застосування судом першої інстанції висновків, викладених у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22.

Відповідач у поданій апеляційній скарзі послався на те, що суд першої інстанції не здійснив оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, не врахував те, що заява позивача про вжиття заходів забезпечення позову не обґрунтована жодними доказами та доводами, а ґрунтується лише на міркуваннях заявника про можливість ускладнення виконання рішення суду у разі задоволення позову у цій справі, на припущеннях, які не підтверджені жодними доказами.

Однак колегія суддів, оцінюючи зазначені доводи скаржника, виходить з того, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у пункті 23 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 березня 2023 року у справі №905/448/22, а також були закріплені, зокрема і у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07 квітня 2023 року у справі №910/8671/22, від 27 квітня 2023 року у справі №916/3686/22, від 09 квітня 2024 року у справі №917/1610/23, від 04 жовтня 2024 року у справі №913/289/24, від 07 жовтня 2024 року у справі №908/1291/24 та інших.

Відповідно до частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вбачається з оскаржуваного судового рішення, судом першої інстанції інстанцій, відповідно до вимог наведеної норми процесуального права враховано зазначені вище висновки Верховного Суду, викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 03 березня 2023 року у справі №905/448/22, взяли до уваги як існування в контексті “prima facie” (на перший погляд) в обставинах справи ознак суперечливої поведінки відповідача, спрямованої на свідоме ухилення від виконання договірних зобов`язань перед позивачем, так і існування у відповідача беззаперечної вільної можливості в будь-який момент розпорядитися грошовими коштами, що знаходяться на його рахунках, та власним майно, дійшли правильного висновку про доведеність позивачем існування у нього достатньо обґрунтованого припущення про те, що у разі невжиття заходів забезпечення позову у цій справі, у випадку, якщо позов у цій справі буде задоволений, існує ризик можливого утруднення виконання або невиконання рішення суду у зв`язку з можливим ухиленням відповідача від виконання такого, що призведе до порушення прав позивача.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає доводи Скаржника в частині неправильного застосування господарським судом першої інстанції висновків Верховного Суду такими, що спростовують вищенаведеними доводами.

Таким чином суд першої інстанції дійшов правильних висновків щодо дотримання заявником вимог щодо наведеного стандарту доказування.

Крім того, апеляційний суд враховує, що відповідач не надав жодних доказів, які б свідчили про те, що застосований судом першої інстанції захід забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах ціни позову, утруднює або блокує господарську діяльність відповідача та відповідно порушує права третіх осіб (контрагентів відповідача).

Колегія суддів вважає, що обраний позивачем у цій справі вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки при застосуванні такого заходу арештоване майно та грошові кошти фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпорядження ними.

З огляду на викладене, висновок суду попередньої інстанції не суперечить висновку Верховного Суду, викладеному у пункті 47 постанови від 27 листопада 2024 року у справі № 910/13310/23 щодо неприпустимості блокування господарської діяльності товариства, на неврахування якого послався скаржник.

Колегія суддів виснує, що в цій справі суд першої інстанції оцінив усі обставини справи та вірно застосував заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Відповідачу, в межах суми позову, дотримавшись принципу їх співмірності із заявленими Позивачем вимогами.

Скаржник вважає, що суд першої інстанції мав обрати лише один захід забезпечення позову – накладення арешту на нерухоме майно в межах заявленої суми позовних вимог.

Однак, колегія суддів зауважує, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2026 у справі № 904/3265/26 накладено арешт лише на грошові кошти, що обліковуються на розрахункових рахунках фізичної особи-підприємця Білого Євгена Володимировича.

В свою чергу виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.

При цьому, обраний вид забезпечення позову у даній справі у жодному випадку не призводить до невиправданого обмеження майнових прав Відповідача, оскільки арештоване майно (грошові кошти) фактично перебуває у володінні власника

Апеляційний суд наголошує, що у випадку арешту коштів на рахунках гроші залишаються у власності боржника і знерухомлюються з метою не допустити виведення грошових коштів з рахунків боржника й уникнути виконання судового рішення у майбутньому. Такий захід може бути скасований у разі ухвалення судом рішення про відмову в задоволенні позову.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.05.2021 у справі № 911/8/21.

Колегія суддів зазначає, що у такий спосіб грошові кошти залишаються у володінні Відповідача, а можливість розпоряджатися ними тимчасово обмежується виключно щодо частини коштів, якої стосується спір.

Враховуючи наведене, колегія суддів відхиляє доводи Скаржника в цій частині та зауважує, що арешт лише грошових коштів не матиме наслідком подвійне забезпечення позовних вимог.

Апеляційний господарський суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти в межах суми позову.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судового рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного судового рішення не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін.

СУДОВІ ВИТРАТИ

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Білого Євгена Володимировича на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2026 - залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2026 у справі №904/3265/26 - залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 03.08.2026.

Головуючий суддя С.В. Мартинюк

Суддя Я.С. Золотарьова

Суддя Ю.В. Фещенко