Рішення від 26 липня 2026 р. у справі №571/2629/25 — Рокитнівський районний суд Рівненської області

Справа № 571/2629/25

Провадження № 2/571/30/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

заочне

27 липня 2026 року селище Рокитне

Рокитнівський районний суд Рівненської області, в складі судді одноособово Комзюк А.Ф., за участі секретаря судового засідання Гордійчук Т.О., позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання батьківства та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини.

В обґрунтування поданої заяви позивач зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_3 . Через те, що ОСОБА_3 народила поза шлюбом, дитина була зареєстрована як ОСОБА_4 , а її батьком, за її вказівкою зазначений ОСОБА_5 .

Біологічним батьком ОСОБА_3 є ОСОБА_2 , 1993 року народження, якого знає з 2014 року. Близькі стосунки з ОСОБА_2 відновилися з 2019 року, що можуть підтвердити свідки. Також проситиме призначити судову молекулярно-генетичну експертизу на підтвердження кровного споріднення відповідача з донькою.

Крім того, ОСОБА_2 є працездатним, постійно виїжджає на заробітки, а тому має можливість сплачувати аліменти.

Покликаючись на норми Сімейного кодексу України, позивач просила:

1.Визнати ОСОБА_2 , 1993 року народженця, уродженця села Мушні Рокитнівського району Рівненської області, жителя АДРЕСА_1 батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка народилася в смт. Рокитне Рокитнівського району Рівненської області.

2.Стягнути з ОСОБА_2 , 1993 року народженця, уродженця села Мушні Рокитнівського району Рівненської області на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на малолітню дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в розмірі однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Також позивач просила стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою суду від 16.09.2025 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження. Судове засідання призначено на 05.11.2025.

Ухвалою суду від 05.11.2025 за клопотанням позивача призначено молекулярно-генетичну експертизу. На час проведення експертизи провадження в справі зупинено.

Ухвалою суду від 18.03.2026 поновлено провадження у справі, так як надійшло повідомлення судового експерта про неможливість надання висновку. Про дату підготовчого засідання повідомлено учасників справи.

Ухвалою суду від 22.04.2026 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду на 02.06.2026.

В судове засідання сторони не з`явилися. Про дату, час та місце розгляду справи була повідомлені належним чином. Заяв та клопотань до суду не надходило. Судове засідання було відкладено на 27.07.2026.

В судовому засіданні 27.07.2026 позивач заявлені вимоги підтримала та просила задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Заяв та клопотань до суду не надходило.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, за згодою позивача суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Згідно статей 122, 133 СК України, дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір`ю, а чоловік - батьком дитини.

Відповідно до ч.2 ст.125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини, за рішенням суду.

Відповідно ст.128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 СК України, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.135 СК України, при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Законодавством визначено перелік осіб, які вправі звернутися з позовом про визнання батьківства. Зокрема, позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

Встановлено, що ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у селищі Рокитне, Рокитнівського району Рівненської області, що підтверджується копією свідоцтва про народження НОМЕР_1 виданого 19.02.2020 Рокитнівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів). В свідоцтві про народження батьком зазначено ОСОБА_5 , матір`ю ОСОБА_6 (а.с.8).

Відповідно до Витягу з реєстру територіальної громади, ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 та зареєстрована в АДРЕСА_2 (а.с.9).

Відповідно до свідоцтва про шлюб Серія НОМЕР_2 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Луцьк Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), ОСОБА_7 та ОСОБА_6 зареєстрували шлюб. Актовий запис №1482. Дружина змінила прізвище на ОСОБА_8 (а.с.10).

Як зазначено вище, ухвалою суду від 05.11.2025 у справі було призначено молекулярно-генетичну експертизу на предмет кровного споріднення між ОСОБА_2 , 1993 року народження та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.23).

17.03.2026 року до суду надійшло повідомлення експерта Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Куряти В.О. від 09.03.2026 про неможливість надання висновку. ІНФОРМАЦІЯ_7 та 06.03.2026 у визначений експертом та судом день та час, до Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України не прибули ні ОСОБА_2 , ні ОСОБА_1 з дитиною ОСОБА_4 (а.с.40-43).

У постанові Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 543/738/16 зазначено, що «доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства. Батьківство може бути визнано як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини. Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо). Припинення цих відносин до народження дитини може бути підставою для відмови в позові лише у випадках, коли це сталося до її зачаття. Спільне виховання дитини має місце, коли вона проживає з матір`ю та особою, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, або коли ця особа спілкується з дитиною, проявляє батьківську турботу щодо неї. Під спільним утриманням дитини слід розуміти як перебування її на повному утриманні матері й особи, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, так і, як правило, систематичне надання цією особою допомоги в утриманні дитини незалежно від розміру допомоги».

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що проведення ДНК-експертизи з метою встановлення батьківства наразі є простим і дуже надійним методом, а її доказова цінність суттєво переважає будь-які інші докази, надані сторонами для підтвердження або спростування факту близьких стосунків» (пункт 34 рішення «Брауер проти Німеччини», заява № 3545/04).

Проте, на виконання ухвали суду від 05.11.2025, якою було призначено молекулярно-генетичну експертизу ні позивач з дитиною, ні відповідач не з`явилися до експертної установи з метою проведення експертизи для встановлення батьківства ОСОБА_2 відносно ОСОБА_4 .. Крім того, відповідач не з`явився до суду для надання пояснень, які б підтверджували чи спростовували доводи позивача.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри (пункт 60 постанови Верховного Суду від 15.11.2023 у справі №291/1352/20 (провадження №61-11047св23)).

Аналізуючи встановлені обставини у справі та правові норми, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання ОСОБА_2 батьком малолітньої ОСОБА_4 , у зв`язку з відсутністю належних, достовірних та достатніх доказів, а тому у задоволенні цієї вимоги суд відмовляє.

Крім того, позивач просила стягнути з ОСОБА_9 на її користь аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в розмірі однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Приймаючи до уваги те, що вимога про стягнення аліментів є похідною від вимоги про визнання батьківства, у задоволенні якої суд відмовляє, тому позовні вимоги в цій частині також не підлягають до задоволення.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.

За вказаних обставин, суд стягує з позивача та користь держави судовий збір у розмірі, визначеному ЗУ «Про судовий збір» станом на дату звернення до суду, що складає 1211,00 гривень.

Керуючись статтями 12,81,264-265,268, 354 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та стягнення аліментів на її утримання, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 1211,00 (одна тисяча двісті одинадцять гривень 00 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони по справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП – НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП – не встановлено.

Повне рішення складено 03.08.2026.

Суддя А.Ф.Комзюк