Вирок від 02 серпня 2026 р. у справі №570/3129/26 — Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/3129/26

номер провадження 1-кп/570/301/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2026 року

Рівненський районний суд Рівненської області

в особі судді ОСОБА_1 ,

з участю прокурора ОСОБА_2 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

його захисника адвоката ОСОБА_4 ,

потерпілої ОСОБА_5 ,

потерпілої ОСОБА_6 ,

їх представника адвоката ОСОБА_7 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Рівненського районного суду Рівненської області /м.Рівне, вул.С.Петлюри, 10/ та в режимі відеоконференції з Рівненським СІ-24 кримінальне провадження № 62026240030001108 щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Сков`ятин Борщівського району Тернопільської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , раніше не судимого, військовослужбовця Збройних Сил України,

обвинуваченого у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.415, ч.3 ст.135 КК України,

у с т а н о в и в :

29 січня 2026 року близько 20 годин 00 хвилин на автомобільній дорозі Р-77 зі сполученням «Рівне - Тучин» поблизу села Шубків Рівненського району Рівненської області капітан ОСОБА_3 , не маючи права на керування транспортними засобами відповідної категорії, керуючи автомобілем марки «JEEP» моделі «CHEROKEE», військовий номер НОМЕР_1 , технічний стан якого не відповідав вимогам Правил дорожнього руху України, а його експлуатація була заборонена, рухаючись зі сторони села Шубків у напрямку села Тучин Рівненського району Рівненської області з увімкненим ближнім світлом фар та з перевищенням допустимої швидкості руху, що за умов видимості елементів проїзної частини становить 53,6-63,6 км/год, проявив неуважність до дорожньої обстановки, яка склалася, неправильно її оцінив, в умовах темної пори доби не вибрав безпечну швидкість руху, щоб мати змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги.

Виконуючи маневр обгону попутного транспортного засобу, при виникненні перешкоди для руху, яку він об?єктивно спроможний був виявити, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, хоча мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода шляхом зупинки керованого ним транспортного засобу до місця наїзду при своєчасному прийнятті відповідних мір до реагування рухаючись з допустимою швидкістю руху автомобіля.

Унаслідок своїх дій допустив наїзд на пішохода ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який рухався по правому краю проїзної частини, зі сторони села Тучин в напрямку села Шубків Рівненського району Рівненської області, назустріч руху транспортних засобів, та не заважав іншим учасникам дорожнього руху. Унаслідок цих дій ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження, від яких помер на місці події. Допущені ОСОБА_11 порушення вимог Правил дорожнього руху України перебувають у прямому причинному зв?язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та суспільно небезпечними наслідками, що настали.

Крім цього, капітан ОСОБА_3 за вищевикладених обставин, здійснивши наїзд на пішохода ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого ОСОБА_12 отримав множинні тілесні ушкодження, які за ознакою небезпеки для життя в момент їх заподіяння відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, і був позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження через безпорадний стан та перебував у небезпечному для життя стані, в який був поставлений діями ОСОБА_13 . Діючи умисно, достовірно знаючи, що саме він поставив потерпілого у небезпечний для життя стан, що останній отримав тяжкі тілесні ушкодження, перебуває у безпорадному стані та позбавлений реальної можливості вжити заходів до самозбереження, будучи зобов?язаний та маючи реальну можливість надати йому допомогу, усвідомлюючи, що ненадання такої допомоги може спричинити настання тяжких наслідків, у порушення вимог п.п. «а», «г», «ґ», «д» п.2.10 Правил дорожнього руху України, не залишився на місці дорожньо-транспортної пригоди, не вжив заходів для надання потерпілому домедичної допомоги, не викликав бригаду екстреної швидкої медичної допомоги, не доставив потерпілого до найближчого закладу охорони здоров?я, не повідомив про дорожньо-транспортну пригоду орган поліції, завідомо залишив ОСОБА_9 без допомоги на проїзній частині автомобільної дороги «Рівне - Тучин» поблизу села Шубків Рівненського району Рівненської області, внаслідок чого потерпілий помер від отриманих тілесних ушкоджень. ОСОБА_3 з місця події зник та переховувався від правоохоронних органів до моменту його виявлення та затримання 30.01.2026,

При цьому між заподіянням потерпілому тілесних ушкоджень та настанням його смерті існує прямий причинно-наслідковий зв?язок, а смерть настала через відносно тривалий проміжок часу, протягом якого за умови своєчасного надання кваліфікованої медичної допомоги та госпіталізації врятування життя потерпілого було можливим.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.415, ч.3 ст.135 КК України, не оспорював та підтвердив викладені в обвинувальному акті фактичні обставини кримінального правопорушення. Безпосередньо суду надав достовірні показання, із деталізацією часу, місця, способу, обстановки та інших обставини вчинення кримінального правопорушення, у вчиненому щиро кається.

У зв`язку з тим, що учасники судового провадження не оспорюють фактичні обставини справи, виявили бажання провести судовий розгляд кримінального провадження у спрощеному порядку, не досліджувати докази кримінального провадження щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, не заперечили щодо дослідження доказів кримінального провадження в частині, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_3 , а також висновків судових експертиз, суд відповідно до ч.3 ст.349 КПК України вважає за можливе визнати дослідження доказів щодо цих обставин недоцільним. При цьому суд переконався у тому, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, які б підлягали б доказуванню і ними не заперечуються, та сумнівів у добровільності їх позиції немає, а також роз`яснив, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає, що вина обвинуваченого в скоєних кримінальних правопорушеннях доведена повністю.

Своїми умисними діями, які виразилися у порушенні правил водіння та експлуатації транспортної машини, що спричинило загибель потерпілого, ОСОБА_3 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.415 КК України.

Крім того, своїми умисними діями, які виразилися у завідомому залишенні без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан, що спричинило смерть особи, ОСОБА_3 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.135 КК України.

При обранні виду та визначенні міри покарання обвинуваченому, принципу призначення остаточного покарання, суд враховує, що кримінальні правопорушення, в яких він обвинувачується, згідно з ст.12 КК України є нетяжким та тяжким злочином, думку сторони потерпілих, особу обвинуваченого.

Суд також враховує, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами; особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Так, ОСОБА_3 раніше не судимий, має постійне місця проживання, є військовослужбовцем ЗСУ, виявив бажання продовжувати нести військову службу, за місцем проходження служби характеризується нейтрально, за місцем перебування характеризується позитивно, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває.

До обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, суд відносить його щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, суд не встановив.

Однак, суд вважає, що виправлення ОСОБА_3 можливе без реального позбавлення волі, але в умовах нагляду за ним, а тому за можливе звільнити його від відбування призначеного основного покарання з випробуванням і встановленням іспитового строку на підставі ст.75 КК України, з покладенням обов`язків відповідно до ч.1 ст.76 КК України.

При цьому, суд зважає на позицію потерпілих та їх представників, які у судовому засіданні зазначили, що претензій до обвинуваченого не мають та мати не будуть, з обвинуваченим уклали угоду про порядок та строки добровільного відшкодування шкоди, просили суд не позбавляти останнього волі, а дати можливість служити в ЗСУ.

Однак, суд наголошує, що позиція потерпілих не є самостійною чи визначальною підставою для застосування ст.75 КК України.

Так, згідно з вимогами ст.50, 65 КК України вирішення питання про звільнення від відбування покарання з випробуванням є виключною дискрецією суду, яка базується на об`єктивній оцінці тяжкості кримінальних правопорушень та даних про особу винного. Оскільки об`єктом цього злочину є не лише приватні інтереси, а й безпека дорожнього руху, що призвела до непоправних наслідків – смерті людини, сама лише згода потерпілих на умовний строк не може автоматично звільняти від реальної відповідальності.

Проте, оцінюючи думку потерпілих у взаємозв`язку з іншими обставинами – зокрема, посткримінальною поведінкою обвинуваченого, активним сприянням розслідуванню, суд дійшов висновку, що у даному конкретному випадку публічний та приватний інтереси збалансовані, а призначення іспитового строку є достатнім для виправлення засудженого та попередження нових правопорушень.

При вирішенні питання про можливість звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, суд також ретельно досліджує дані про його особу, які мають виняткове значення для визначення ступеня його суспільної небезпеки та прогнозу щодо подальшої поведінки.

Суд встановив, що обвинувачений є чинним військовослужбовцем, діючим бойовим офіцером Збройних Сил України, який безпосередньо брав і продовжує брати участь у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії проти України.

Надаючи оцінку цим обставинам у поєднанні з позицією потерпілих, суд керується принципами гуманізму, справедливості та доцільності покарання.

В умовах триваючого воєнного стану в Україні, коли захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності держави є найвищим публічним та суспільним пріоритетом, призначення обвинуваченому покарання у виді реального позбавлення волі та його ізоляція від суспільства в установах кримінально-виконавчої системи призведе до нівелювання його бойового досвіду та професійних навичок як військового. Суд переконаний, що реальне ув`язнення особи, яка володіє високими морально-вольовими якостями, довела свій патріотизм на полі бою і здатна ефективно виконувати завдання із захисту держави, не відповідатиме меті покарання та принципу суспільної доцільності. Перебування бойового офіцера у кримінально-виконавчій установі позбавить Збройні Сили України необхідного кадрового ресурсу, тоді як його подальша військова служба принесе значно більшу, реальну користь суспільству й державі, ніж перебування в місцях позбавлення волі.

Враховуючи необережний характер одного із вчинених злочинів, щире каяття та бездоганну посткримінальну поведінку, суд вважає, що виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових правопорушень є можливим без реального відбування покарання, із застосуванням іспитового строку, що дозволить йому продовжити виконання свого обов`язку із захисту Батьківщини.

Матеріальна шкода, завдана потерпілим кримінальними правопорушеннями встановлена і частково відшкодована.

Цивільний позов не заявлявся.

Питання арештованого майна суд врегульовує відповідно до ст.174 КПК України.

Процесуальні витрати за проведення експертних досліджень у межах кримінального провадження розподілені у регламентованому ч.2 ст.124 КПК України порядку.

Питання речових доказів суд вирішив згідно з положеннями ст.100 КПК України.

Застосований до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою, продовжений 25 червня 2026 року Рівненським районним судом Рівненської області строком до 21 серпня 2026 року без визначення розміру заставинеобхідно скасувати, звільнити ОСОБА_3 з-під варти в залі судового засідання.

На підставі наведеного, керуючись ст.368-371, 374-376, 395 КПК України, суд

з а с у д и в:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.415 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.135 Кримінального кодексу України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

На підставі ч.1 ст.70 Кримінального кодексу України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

На підставі ст.75 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 1 /одного/ року не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Зобов`язати ОСОБА_3 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Нагляд за засудженим військовослужбовцем ОСОБА_3 покласти на командира військової частини НОМЕР_2 , а у разі звільнення з військової служби - на уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання.

Скасувати застосований до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Звільнити ОСОБА_3 з-під варти в залі судового засідання.

Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили не обирати.

Речові докази:

- автомобіль марки «JEEP» моделі «CHEROKEE» військовий номер НОМЕР_3 , ??технічний талон транспортного засобу серія 3Х №113848 від 02.07.2025 - повернути власнику.

- ?пачку від цигарок Winston XS; ??недопалок цигарки марки Winston; ??фрагмент упаковки жувальної гумки зеленого кольору; змиви із важеля коробки передач, керма, внутрішньої сторони водійських та пасажирських дверей, а також контрольний змив; одорологічні зразки запаху, відібрані з водійського сидіння, керма та переднього пасажирського сидіння, уламки пластмаси; ??елемент лівого бокового дзеркала заднього виду транспортного засобу; ??пластикову накладку на колісну арку від транспортного засобу; ??підкрилок від транспортного засобу - знищити.

- ?пару кросівок, вилучену з трупа ОСОБА_9 , куртку чорного кольору з капюшоном, виготовлену із синтетичного матеріалу, на спинній частині якої наявні три світловідбиваючі горизонтальні смуги, з численними забрудненнями грунтом та потертостями; штани спортивного типу чорного кольору, виготовлені із синтетичного матеріалу, на лівій штанині яких виявлено розрив тканини та значні забруднення; сумку чорного кольору через плече, текстильну, з регульованим ременем та відділеннями на блискавці, на поверхні якої наявні забруднення - знищити.

Арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 06.02.2026 на речові докази у кримінальному проваджені, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62026240030001108 від 30.01.2026 – скасувати.

Документи кримінального провадження № 62026240030001108 залишити в матеріалах кримінальної справи протягом усього часу їх зберігання.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь держави витрати на залучення експертів у сумі 28 881 грн. 40 коп.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Рівненського апеляційного суду через Рівненський районний суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копія вироку може бути отримана в суді учасниками судового провадження.

Обвинуваченому та прокурору вручити копію вироку негайно після його проголошення.

Суддя ОСОБА_1