Рішення від 02 серпня 2026 р. у справі №941/1881/25 — Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 941/1881/25

Провадження № 2/545/2094/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2026 р. м. Полтава

Полтавський районний суд Полтавської області у складі

головуючого судді Ткачук О.В.,

за участю: секретаря судового засідання Коверди М.К.,

позивача – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Полтава, в режимі відеоконференції, в порядку загального провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про нарахування пені за несвоєчасне виконання рішення суду щодо відшкодування моральної шкоди,

УСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до Петрівського районного суду Кіровоградської області із позовною заявою до ОСОБА_2 , у якому зазначила, що вироком Кропивницького апеляційного суду від 06.07.2022 року, залишеним без змін в частині призначеного покарання та в частині стягнення моральної шкоди Постановою Верховного Суду від 09.02.2023 року (справа №400/1498/18, провадження № 51-2993 км 22) відповідача ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та стягнуто моральну шкоду у сумі 200000 (двісті тисяч) гривень. Вирок суду набрав законної сили 06.07.2022 року. Для примусового виконання вироку був виданий виконавчий лист № 400/1498/18 від 26.07.2022 року, який був пред`явлений для виконання до Петрівського відділу державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). У зв`язку з несвоєчасним виконанням судового рішення, позивачка просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь суму інфляційних втрат у розмірі 91000,00 грн. та 3% річних у розмірі 14905,00 грн., нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України, за період з 06.07.2022 по 31.12.2024.

Ухвалою Петрівського районного суду Кіровоградської області від 23.01.2026 позовна заява залишена без руху, встановлений позивачці строк для усунення вказаних в ухвалі недоліків.

Ухвалою Петрівського районного суду Кіровоградської області від 05.02.2026 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного провадження з викликом сторін, справа призначена до судового розгляду.

26.03.2026 представником відповідача – адвокатом Оніпко Є.А. до суду подана заява із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного провадження.

Ухвалою Петрівського районного суду Кіровоградської області від 02.04.2026 було задоволене клопотання представника відповідача – адвоката Оніпка Є.А. про передачу цивільної справи за підсудністю, справа передана за підсудністю до Полтавського районного суду Полтавської області.

Ухвалою судді Полтавського районного суду Полтавської області Ткачук О.В. від 11.05.2026 справа прийнята до свого провадження, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначене у справі підготовче судове засідання.

25.05.2026 до суду від представника відповідача - адвоката Оніпка Є.А. надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування заперечень представник відповідача зазначив, що на примусове виконання виконавчого листа № 400/1498/18 виданого Петрівським районним судом Кіровоградської області 26.07.2022 року, Петрівським відділом державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) 07.09.2022 відкрито три виконавчих провадження: № 69801422 - на користь ОСОБА_3 (200000,00 грн.): стягнуто фактично 17898,37 грн.; №69803326- на користь ОСОБА_4 (200000,00 грн.): стягнуто фактично 13890,00 грн.; № 69803390 - на користь ОСОБА_1 (200000,00 грн.): стягнення не здійснювались, що підтверджується довідкою Петрівського відділу ДВС від 18.12.2025 № 12145. Загалом з ОСОБА_2 стягнуто 31788,37 грн. (відповідь ДВС від 22.05.2026). Стягнення здійснюється виключно з пенсії боржника в розмірі 50%. Відповідач ОСОБА_2 з 07.10.2022 відбуває покарання в ДУ «Крюківська виправна колонія № 29», є інвалідом 2-ї групи, в установі не працює, заробітної плати не отримує, виконавчі листи о бухгалтерії установи не надходили. Відсутність перерахувань на користь ОСОБА_1 за виконавчим провадженням № 69803390 зумовлена не ухиленням боржника, а порядком розподілу стягнень ДВС між одночасно діючими провадженнями. Отже, Відповідач не ухиляється від виконання рішення суду, а відрахування здійснюються примусово державним виконавцем з єдиного доходу - пенсії. Також зазначає, що позивачка починає нарахування з 06.07.2022 (дата набрання вироком законної сили). Проте, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.10.2023 у справі №686/7081/21 (провадження №14-91цс22, ЄДРСР №114685579) сформулювала позицію: початком прострочення є не дата набрання законної сили судовим рішенням, а момент, коли боржник зобов`язаний фактично виконати грошове зобов`язання - тобто після пред`явлення виконавчого документа та закінчення встановленого строку для добровільного виконання. Виконавчий лист видано 26.07.2022, виконавче провадження відкрито 07.09.2022, а тому нарахування за 06.07.2022-06.09.2022 (62 дні) є безпідставним. За твердженням представника відповідача правильна початкова дата – 08.09.2022. Також, позивачка застосовує спрощені річні ставки (13,3%; 20,2%; 12,0%) замість офіційних щомісячних ІСЦ, що призводить до завищення інфляційних втрат більш ніж на 35000,00 грн. За розрахунком представника відповідача інфляційні втрати за період з жовтня 2022 по грудень 2024 становлять 55 859,00 грн. Щодо розрахунку 3% річних, представник відповідача зазначив, що відповідач не оскаржує ставку, однак наполягає на коректній початковій даті та базі нарахування. За розрахунком представника відповідача, враховуючи дату початку (08.09.2022), 3% річних за період з 08.09.2022-31.12.2024 (845 днів) становлять 13890,41 грн. З урахуванням викладеного, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог у частині інфляційних втрат у зв`язку з недоведеністю розміру вимоги через застосування неналежного методу розрахунку, відмовити у задоволенні позовних вимог у частині 3% річних, у зв`язку з неправильним визначенням початкової дати нарахування.

16.06.2026 від позивачки до суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, у якій позивачка зазначила, що доводи представника відповідача про те, що початком прострочення виконання грошового зобов`язання є 08.09.2022 (дата пред`явлення виконавчого листа до виконання) є помилковими та базуються на невірному тлумаченні правової природи зобов`язання. Обов`язок відшкодувати моральну шкоду виник у відповідача безпосередньо з моменту набрання вироком суду законної сили, тобто з 06.07.2022, після ухвалення рішення Кропівницьким апеляційним судом. Чинне законодавство України не передбачає «пільгового» чи добровільного строку для виконання вироку суду у частині цивільного позову після набрання ним законної сили, тому нарахування з моменту набрання вироком законної сили є правомірним та обґрунтованим. З урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, позивачкою здійснений новий розрахунок інфляційних втрат, згідно з яким інфляційні втрати за період з липня 2022 року по грудень 2024 року становлять 48324,37 грн., та розрахунок 3% річних, відповідно до якого нарахування за період з 06.07.2022 по 31.12.2024 складають 14 942,47 грн. За розрахунком позивачки правильний загальний розмір нарахувань становить 63 266,84 грн. Тому позивачка зменшила позовні вимоги до вказаної суми, яку просила стягнути з відповідача.

Ухвалою суду від 08.06.2026 закрите підготовче провадження у справі, справа призначена до судового розгляду по суті.

15.07.2026 від представника відповідача – адвоката Оніпка Є.А. до суду надійшли додаткові письмові пояснення, у яких представник відповідача зазначив, що таблиця щомісячних ІСЦ, застосована позивачкою у заяві від 08.06.2026 відповідає офіційним публікаціям Держстату. Арифметичну коректність підсумкової суми нарахувань, здійснених позивакою, відповідач перевірив самостійно і заперечень по суті розрахунку не має. Станом на 22.05.2026 стягнення у виконавчому провадженні на користь позивачки ОСОБА_5 не здійснювались, тому підстави для зменшення бази нарахування у розмірі 200 000,00 грн. відсутні. При цьому відповідач не наполягає на додатковому оспоренні початкової дати нарахування (06.07.2022) та не заперечує проти застосування позивачкою вказаної дати як початку розрахункового періоду.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 підтримали заявлені позовні вимоги у загальній сумі 63266,84 грн., з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 08.06.2026, просила їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник – адвокат Оніпко Є.А. в судове засідання не з`явились. Представник відповідача надав до суду заяву, у якій підтримав висловлену раніше позицію по справі, просив проводити судове засідання за відсутності відповідача та його представника.

Заслухавши позивачку, дослідивши письмові матеріали справи та надані докази в їх сукупності, на підставі повного, об`єктивного та всебічного дослідження, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до частини 1 та частини 3 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Судом встановлено, що вироком Кропивницького апеляційного суду від 06.07.2022, скасований вирок Петрівського районного суду Кіровоградської області від 16.11.2021 щодо ОСОБА_2 , в частині призначеного покарання та в частині стягнення моральної шкоди. ОСОБА_2 був визнаний винним за ч. 2 ст. 286 КК України та йому було призначене покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки. Вказаним вироком також було стягнуто з ОСОБА_2 моральну шкоду на користь потерпілих, в тому числі на користь ОСОБА_1 - у сумі 200000 (двісті тисяч) гривень (а.с. 4-12). Постановою Верховного Суду від 09.02.2023 (справа №400/1498/18, провадження № 51-2993 км 22) вироки суду першої та апеляційної інстанції залишені без змін (а.с. 13-23). Отже, вирок суду, яким з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_5 набрав законної сили 06.07.2022.

Згідно з довідкою ВДВС в Олександрійському районі Кіровоградської області № 12145 від 18.12.2025, виконавчий лист № 400/1498/18, який виданий 26.07.2022 Петрівським районним судом Кіровоградської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 200000 грн., знаходиться на виконанні у Петрівському районному відділі державної виконавчої служби, заборгованість станом на 18.12.2025 становить 200000,00 грн. (а.с. 24).

Відповідно до довідки ДУ «Крюковська ВК (№ 29)» № 15/04-49АС від 22.05.2026 року, ОСОБА_2 відбуває покарання у вказаній установі з 07.10.2022 року, не працевлаштований за станом здоров`я та групою інвалідності, до бухгалтерії виконавчі листи не надходити (а.с. 98).

З відповіді Петрівського відділу ДВС в Олександрійському районі Кіровоградської області Дніпропетровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на адвокатський запит від 20.05.2026, вбачається, що на виконанні перебуває виконавче провадження № 69803390, відкрите 07.09.2022 з виконання виконавчого листа № 400/1498/18, виданого 26.07.2022 Петрівським районним судом Кіровоградської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заподіяної моральної шкоди в сумі 200000,00 грн. За даним виконавчим провадженням стягнення на користь стягувача не проводились. Стягнення з доходів боржника ОСОБА_2 проводиться з його пенсії в розмірі 50% (а.с. 99).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України).

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина друга статті 509 ЦК України).

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, але також завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі й інші юридичні факти (частина друга статті 11 ЦК України).

Отже, завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов`язання між суб`єктом, який таку шкоду завдав, і потерпілим. Залежно від змісту такого зобов`язання воно може бути грошовим або негрошовим.

За змістом статей 524, 533 - 535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Судове рішення про стягнення таких коштів є рішенням про примусове виконання обов`язку в натурі, тобто підтверджує грошове зобов`язання, зокрема те, що виникло у боржника у зв`язку із завданням ним шкоди потерпілому (кредитору).

Статтею 611 ЦК передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 входить до розділу I "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Тож, положення статті 625 ЦК України передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з деліктного зобов`язання та рішення суду.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач ОСОБА_2 має грошове зобов`язання перед ОСОБА_5 з відшкодування заподіяної моральної шкоди у розмірі 200000 (двісті тисяч) грн., стягнутої вироком Кропивницького апеляційного суду від 06.07.2022.

Зволікання відповідача з виконанням судового рішення, що набрало законної сили, призвело до девальвації грошових коштів, стягнутих з нього судовим рішенням, та інших втрат, а отже, позивач має право вимагати від відповідача сплати не тільки суми боргового зобов`язання, що набуло грошового виразу, а й з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних.

Щодо періоду прострочення виконання грошового зобов`язання суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно з статтею 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

По своїй суті зобов`язання про відшкодування шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру відшкодування.

Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала шкоди, може бути:

1) договір особи, що завдала шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки відшкодування шкоди; 2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір відшкодування шкоди.

Тільки після конкретизації змісту зобов`язання про відшкодування шкоди за допомогою рішення суду або договору про відшкодування шкоди, те чи інше зобов`язання може бути кваліфіковане як грошове, і відповідно може відбутися прострочення боржника (особи, що завдала шкоди) щодо його виконання (аналогічний висновок викладений у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду 03 квітня 2019 року у справі № 757/3725/15-ц, від 04 грудня 2019 року у справі № 463/389/14-ц, від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц).

Підставою виникнення зобов`язання про відшкодування шкоди між сторонами є факт її завдання позивачу, а вироком суду від 06.07.2022 у справі № 400/1498/18 конкретизований її розмір та визначений спосіб відшкодування (грошові кошти). Зазначене судове рішення набрало законної сили 06 липня 2022 року.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання.

Частиною 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

У п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» зазначається, що рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду, завершальною стадією судового провадження.

З урахуванням викладеного, суд погоджується з твердженням позивачки ОСОБА_1 , про те, що обов`язок відшкодувати моральну шкоду у розмірі 200000,00 грн. виник у відповідача безпосередньо з моменту набрання вироком суду законної сили, тобто з 06.07.2022 та саме ця дата має бути початковою для здійснення відповідних нарахувань.

За розрахунками позивачки ОСОБА_1 , наведеними у заяві про зменшення позовних вимог від 08.06.2026, розмір інфляційних втрат, нарахованих відповідачу за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання щодо відшкодування моральної шкоди у розмірі 200000,00 грн., за період з липня 2022 року по грудень 2024 року становить 48324,37 грн.; розмір 3% річних від вказаної суми, за період з 06.07.2022 по 31.12.2024, становить 14 942,47 грн., всього на загальну суму 63266,84 грн.

Представник відповідача – адвокат Оніпко Є.А. у письмових поясненнях від 15.07.2026 зазначив про відсутність заперечень відповідача щодо розрахунку інфляційних втрат, наведеного у заяві позивачки від 08.06.2026 та щодо застосування позивачкою дати 06.07.2022, як початку розрахункового періоду.

Перевіривши здійснений позивачкою розрахунок, враховуючи відсутність заперечень сторони відповідача щодо нарахованих сум, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з урахуванням заяви позивача від 08.06.2026.

На підставі вкладеного, керуючись ст.ст. 2, 10, 12, 13, 89, 137, 141, 247, 263-265, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати у розмірі 48324,37 грн. (сорок вісім тисяч триста двадцять чотири грн. 37 коп.), три відсотки річних в розмірі 14 942,47 грн. (чотирнадцять тисяч дев`ятсот сорок дві грн. 47 коп.), всього на загальну суму 63266,84 грн. (шістдесят три тисячі двісті шістдесят шість грн. 84 коп.).

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП не відомий, утримується в ДУ «Крюківська виправна колонія № 29».

Повне рішення складене 03.08.2026.

Суддя О. В. Ткачук