Рішення від 02 серпня 2026 р. у справі №359/2644/26 — Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Провадження № 2/359/2644/2026

Справа № 359/3780/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Яковлєвої Л.В.,

при секретарі Коваленко А.О.,

розглянувши y відкритому судовому засіданні в м. Борисполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,-

в с т а н о в и в :

17 березня 2026 року до Бориспільського міськрайонного суду Київської області від ОСОБА_1 надійшов позов, яким вона просила : розірвати шлюб, що зареєстрований 02 липня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у відділі реєстрації актів цивільного стану Рубіжанського міського управління юстиції Луганської області, актовий запис № 118; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частки від усіх видів доходу, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно із дня пред`явлення цього позову і до досягнення дитиною повноліття.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 02 липня 2010 року сторони зареєстрували шлюб. Від даного шлюбу мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільне життя з відповідачем не склалося у зв`язку з різними поглядами на життя, відсутністю між ними взаєморозуміння, втратою любові та поваги один до одного. Спільного господарства не ведуть, шлюбні відносини припинені. Наміру зберегти сім`ю у них немає. Тому позивач переконана, що збереження шлюбу не можливе. Крім того, відповідач неналежним чином виконує свій обов`язок з утримання їхньої неповнолітнього сина, тому цей тягар наразі майже повністю лежить на позивачу. У зв`язку з цим, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 23 квітня 2026 року у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом та повідомленням. Сторонам роз`яснено права, обов`язки та встановлено строки для вчинення процесуальних дій.

В судове засідання сторони не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. Натомість позивач направила до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, на позові наполягає та просить задовольнити. Відповідача подав до суду заяву, якою просив розгляд справи провести у його відсутність, позовні вимоги визнає та просить задовольнити.

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України в разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову, оскільки визнання позову відповідачем не суперечить закону, не порушує прав та інтересів інших осіб.

Відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За змістом вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Згідно постанови КЦС Верховного Суду від 30 вересня 2022 року у справі за №761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбулось, то датою його ухвалення є дата складання повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд, дослідивши заяви сторін, а також докази, наявні в матеріалах справи вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав люди-ни» відповідно якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини. Так, враховуються висновки, зазначені у рішенні в справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року (серія А, №303А, п.2958), згідно якого Суд повторює, що згідно усталеної практики, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Згідно ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В судовому засіданні встановлено, що 02 липня 2010 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у Відділі реєстрації актів цивільного стану Рубіжанського міського управління юстиції Луганської області зареєстрували шлюб, про що складено відповідний актовий запис № 118. Наведене підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 виданого 02 липня 2010 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Рубіжанського міського управління юстиції Луганської області.

Від цього шлюбу сторони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Рубіжанського міського управління юстиції Луганської області.

Відповідно ст.110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. При розгляді справ про розірвання шлюбу суд має встановлювати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову, можливість збереження шлюбу в подальшому.

Згідно ст.111СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

Статтею 112СК України визначено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що має істотне значення.

Зі змісту позовної заяви, вбачається, що спільне життя у сторін не склалося, подружніх та сімейних стосунків не підтримують, спільного господарства не ведуть. З цих підстав подальше існування сім`ї неможливе.

Враховуючи викладене, суд вважає встановленим, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б їхнім інтересам, що має істотне значення, у зв`язку з чим укладений шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 слід розірвати на підставі ст.112 Сімейного кодексу України.

Також, між позивачем та відповідачем склалися сімейні правовідносини щодо утримання дитини, які врегульовані Сімейним кодексом України. Обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття визначено ст. 180 СК України.

На підставі ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини присуджуються у частці від доходу батьків або у твердій грошовій сумі.

Згідно ст.182СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує : 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини, 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, 4) інші обставини, що мають істотне значення, і розмір аліментів на одну дитину за жодних обставин не може бути меншим ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.

Статтею 183 СК України встановлено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Судом встановлено та не заперечується сторонами у справі, що дитина проживає разом з матір`ю та перебуває на її утриманні. Докази протилежного суду не надано.

Відповідно ч.1 ст.191СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню починаючи з 10 січня 2024 року.

Разом з тим, суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. Окрім того, розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов`язання щодо утримання.

Відповідно роз`яснень, наведених у пункті 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від15травня 2006року за № 3«Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» та ч.1 ст.182СК України при визначенні розміру аліментів суд повинен враховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що відповідач інших неповнолітніх та непрацездатних осіб на утриманні немає, стан здоров`я та матеріальне становище дозволяють батьку дитини виконувати обов`язок щодо сплати аліментів на утримання дітей. Доказів протилежного суду не надано.

Інших обставин, які мали б істотне значення для визначення розміру аліментів на утримання дітей судом не встановлено, про них також не повідомлено позивачем та відповідачем.

Згідно ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

В положеннях статті 51 Конституції України зазначено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Обов`язок батьків по утриманню своїх дітей виникає з моменту народження дитини і зберігається до досягнення ними повноліття і являє собою як моральний, так і правовий обов`язок батьків.

За змістом ст.179 Сімейного Кодексу України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання. Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до Цивільного кодексу України.

Згідно ст.180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За змістом даної статті обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, обов`язком особистим, індивідуальним, а не солідарним.

Суд звертає увагу на те, що сам факт народження дитини покладає на батьків обов`язки, зокрема, щодо її утримання. У батьків немає і не може бути більшої цінності за дитину, а тому її утримання має домінувати над усіма іншими витратами.

З огляду на те, що дитина проживає з матір`ю, вартість продуктів харчування, інших речей першої необхідності, розмір прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, враховуючи стан здоров`я, матеріальне становище платника аліментів, суд приходить висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на утримання дитини аліментів у розмірі частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку і до досягнення дитиною повноліття, як це передбачено ч. 1 ст. 183 СК України.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст.430 ЦПК України суд вважає необхідним допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судом встановлено, що позивачем при зверненні з даним позовом в вимогою про розірвання шлюбу сплачено судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Відповідно ч.1, п. 1 ч. 2 ст.141ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

У частині 6 ст.141ЦПК України вказано, що якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Оскільки позов задоволено в повному обсязі, суд вважає за належне стягнути з відповідача на користь позивача понесені нею судові витрати у виді сплаченого судового збору в розмірі 1331,20 грн., та стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

На підставі викладеного та керуючись ч. 4 п. 17 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» за № 3 від 15.05.2006 року, ст.ст. 141, 180 182, 184, 191 СК України, ст. 4, 12, 81, 133, 141, 258- 260, 263 - 265, 268, 289, 353, 354, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів - задовольнити.

Розірвати шлюб укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 02 липня 2010 року у Відділі реєстрації актів цивільного стану Рубіжанського міського управління юстиції Луганської області, про що складено відповідний актовий запис № 118.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з дня подання позову до суду, а саме з 17 березня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 (двадцять) копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 (двадцять) копійок.

Позивач : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса : АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичних осіб - НОМЕР_3 , паспорт № НОМЕР_4 , запис № 19860720-05929.

Відповідач : ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичних осіб - НОМЕР_5 , паспорт серії НОМЕР_6 виданий Рубіжанським МС УДМС України у Луганській області 09 вересня 2015 року.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скаргу на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення виготовлено 03 серпня 2026 року.

Суддя Л.В. Яковлєва