Вирок від 02 серпня 2026 р. у справі №293/967/26 — Черняхівський районний суд Житомирської області

Справа №293/967/26

Провадження №1-кп/293/164/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 рокуселище Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №1202606061000324 від 08.05.2026 по обвинуваченню ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт Черняхів Черняхівського району Житомирської області, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, на утриманні має малолітню дитину, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , посада – старший навідник, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України,

безпосередньо після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив вирок про наступне:

І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05.03.2024 у справі №202/11964/23, яка набрала законної сили 18.03.2024, на ОСОБА_4 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) грн з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов`язковим до виконання.

Однак у ОСОБА_4 , який достовірно знав про наявність вказаної постанови суду, яка набрала законної сили 18.03.2024, та будучи ознайомлений з нею, виник злочинний умисел, спрямований на її невиконання.

Реалізуючи свій злочинний умисел, з метою невиконання постанови суду від 18.03.2024 в частині позбавлення права керування транспортним засобом, та маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, ОСОБА_4 , 22.11.2024 о 16 год. 40 хв. в с-щі Черняхів, вул. Коростенська, 95, керував транспортним засобом марки «Део Ланос», реєстраційний номер НОМЕР_2 , будучи позбавленим права керування транспортним засобом, та порушив п.2.5, 9.2.б, 2.1.а ПДР, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 130, ч. 2 ст. 122, ч. 4 ст. 126 КУпАП, за що був притягнутий до адміністративної відповідальності постановою Черняхівського районного суду Житомирської області від 26.12.2024 у справі №293/1651/24, яка набрала законної сили 07.01.2025, та якою накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) грн з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Крім цього, ОСОБА_4 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, 28.11.2025 о 15 год. 47 хв. в с-щі Черняхів, по вул. Юліана Мовчана, 18, керував транспортним засобом марки «МАХХТЕR», реєстраційний номер б/н, будучи позбавленим права керування транспортним засобом, та порушив п.2.5, 9.2.б ПДР, чим вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 130, ч. 2 ст. 122 КУпАП, за що був притягнутий до адміністративної відповідальності постановою Черняхівського районного суду Житомирської області від 29.12.2025 у справі №293/1510/25, яка набрала законної сили 09.01.2026 та якою накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) грн з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, ОСОБА_4 , 29.11.2025 о 11 год. 42 хв. в с-щі Черняхів, по вул. Слобідська, 95, керував транспортним засобом марки «МАХХТЕR», реєстраційний номер б/н, будучи позбавленим права керування транспортним засобом, та порушив п.2.5, 9.2.б ПДР, чим вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 130, ч. 2 ст. 122 КУпАП, за що був притягнутий до адміністративної відповідальності постановою Черняхівського районного суду Житомирської області від 29.12.2025 у справі №293/1510/25, яка набрала законної сили 09.01.2026, та якою накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) грн з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Крім цього, ОСОБА_4 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, 24.03.2026 о 16 год. 16 хв. в с-ще Черняхів, вул. Юліана Мовчана, 38, керував транспортним засобом марки «МАХХТЕR», реєстраційний номер б/н, будучи позбавленим права керування транспортним засобом, та порушив 2.5 ПДР, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП, за що був притягнутий до адміністративної відповідальності постановою Черняхівського районного суду Житомирської області від 30.04.2026 у справі №293/461/26, яка набрала законної сили 12.05.2026 та якою накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 34000 (тридцять чотири тисячі) грн з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, ОСОБА_4 , 07.05.2026 о 17 год 00 хв. в с-щі Черняхів, вул. Підварська, 40 керував транспортним засобом марки «МАХХТЕR», реєстраційний номер б/н, та порушив 2.5 ПДР, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 130 КУпАП, будучи позбавленим права керування транспортними засобами, тим самим умисно не виконуючи постанови суду, які набрали законної сили, в частині позбавлення права керування транспортними засобами.

II. Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

У ході судового розгляду справи ОСОБА_4 винним себе у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставин, викладених в обвинувальному акті, визнав повністю, розкаявся, дав показання, що упродовж 2024-2026 років попри наявність постанов суду про притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху зі стягненням у виді позбавлення права керування транспортними засобами, неодноразово керував транспортними засобами різних типів з особистих потреб. На час розгляду даної справи має несплачені штрафи за порушення правил дорожнього руху на суму близько 100 тисяч грн, які погашає частково невеликими сумами. Шкодує про вчинене.

Показання ОСОБА_4 є послідовними, логічними, та такими, що не викликають у суду сумніву щодо їх достовірності, добровільності та істинності його позиції.

Крім повного визнання своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, просив суд визнати недоцільним дослідження доказів в частині обставин вчинення вказаного злочину, так як повністю погоджується з встановленими обставинами.

З`ясувавши думку учасників судового провадження про обсяг доказів, які потрібно дослідити, та порядок їх дослідження, відповідно до частини 3 статті 349 Кримінального процесуального кодексу України, враховуючи, що учасниками судового провадження не заперечується обставин, які стосуються пред`явленого обвинувачення, які показали, що правильно розуміють зміст цих обставин, така їх позиція є добровільною, вони розуміють, що будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд ухвалив визнати недоцільним досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням письмових матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого, відомостей про речові докази у кримінальному провадженні.

Крім того, такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи "Відносно спрощеного кримінального правосуддя" та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

ІІІ. Стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

За ч.1 ст.382 КК України передбачена кримінальна відповідальність за умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню.

Положеннями ч.1 ст.2 КК України передбачено, що підставою для настання кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.

Складом кримінального правопорушення визнається сукупність закріплених у законі України про кримінальну відповідальність ознак, за наявності яких реально вчинене суспільно небезпечне діяння визнається кримінальним правопорушенням.

Об`єктивна сторона злочину, передбаченого ч.1 ст.382 КК України, є умисне невиконання судового рішення, що набрало законної сили, і означає повне його ігнорування, та проявляється також і в перешкоджанні виконанню судового рішення, що набрало законної сили, яке полягає в активній протидії його виконанню.

Згідно доктрини кримінального права суб`єкт цього кримінального правопорушення може бути як спеціальним, так і загальним, тому питання про визнання особи суб`єктом цього кримінального правопорушення необхідно вирішувати диференційовано з урахуванням конкретних фактичних обставин кримінального провадження.

Суб`єктом злочину, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України, може бути фізична особа, не на користь якої ухвалено рішення суду та яку зобов`язано вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

Обвинувачений ОСОБА_4 є особою, яка позбавлена права керування транспортними засобами, тобто судом на нього покладено обов`язок утриматись від таких дій (керування транспортними засобами) протягом визначеного судом строку.

Вказана обставина була встановлена як органом досудового розслідування, так і судом.

В постанові колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного суду від 27.02.2023 у справі № 450/205/19, Верховний Суд прийшов до переконання, що особа, яку позбавлено права керування транспортними засобами строком на 1 рік, зобов`язана утриматися від керування транспортними засобами протягом визначеного судом строку.

Статтею 9 КУпАП встановлено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За вчинення адміністративного правопорушення до особи застосовується адміністративне стягнення, одним із видів якого є позбавлення спеціального права, зокрема, права керування транспортними засобами.

Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Статтею 15 Закону України «Про дорожній рух» забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Таким чином, позбавлення спеціального права, зокрема, права керування транспортними засобами, одночасно припиняє реалізацію вказаного права особою, до якої застосовано цей вид адміністративного стягнення.

Згідно ч.1 п.9 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є, в тому числі обов`язковість судового рішення.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Положеннями ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

Положеннями ст. 8 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, який застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Згідно зі статтею 4 Протоколу №7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) нікого не може бути вдруге притягнено до суду або покарано в порядку кримінального провадження під юрисдикцією однієї і тієї самої держави за правопорушення, за яке його вже було остаточно виправдано або засуджено відповідно до закону та кримінальної процедури цієї держави.

Згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема, у справах «Сергій Золотухін проти Росії», «Ігор Тарасов проти України» (рішення від 10 лютого 2009 року та 16 червня 2016 року), ЄСПЛ констатував, що порушення ст. 4 Протоколу № 7 до Конвенції необхідно розуміти як заборону переслідування або судового розгляду іншого «правопорушення», якщо воно виникає з ідентичних фактів або фактів, однакових по суті, що не було встановлено у даному кримінальному провадженні.

Основним безпосереднім об`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України є інтереси правосуддя в частині забезпечення повного і своєчасного виконання судового рішення.

Об`єктом правопорушення, передбаченого статтею 126 КУпАП, є встановлений порядок отримання права на керування транспортним засобом, а також суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Таким чином, суспільні відносини, які охороняються законом про кримінальну відповідальність, не є ідентичними.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.317, ч.1 ст.317-1 КУпАП постанова про позбавлення права керування транспортними засобами виконується посадовими особами органів Національної поліції. Виконання постанови про позбавлення права керування транспортним засобом здійснюється шляхом вилучення посвідчення водія на строк позбавлення права керування транспортними засобами та внесення до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про позбавлення права керування транспортним засобом на строк, визначений постановою, та про вилучення посвідчення водія.

Оцінка обставин у даному кримінальному провадженні по суті стосується не тих самих фактів, що досліджувались у провадженнях про адміністративні правопорушення (керування транспортними засобами ОСОБА_4 , до якого застосовано адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами), а його умисне невиконання постанов суду, які набрали законної сили, що є підставою для притягнення до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 382 КК України.

Наведене узгоджується з сталою судовою практикою (постанови Верховного Суду від 27 лютого 2023 року у справі №450/205/19; від 22 травня 2025 року у справі №726/952/24 та інші).

З огляду на наведене, в статті 126 КУпАП та статті 382 КК України йдеться про склади правопорушень, які відрізняються не тільки за ознаками об`єкта посягання, а й за ознаками об`єктивної сторони і немає жодних підстав їх ототожнювати у разі, коли йдеться про притягнення особи, позбавленої права керувати транспортним засобом, до відповідальності за частиною 1 статті 382 КК України за умисне невиконання постанови суду про позбавлення права керувати транспортними засобами.

Встановлені факти не призвели до притягнення до відповідальності ОСОБА_4 двічі, оскільки в обґрунтування обвинувачення за ч.1 ст. 382 КК щодо нього покладено лише обставини невиконання судового рішення, що не суперечить приписам ч.3 ст.2 КК України та протоколу № 7 до Конвенції.

Частиною 1 ст. 337 КПК України встановлено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

За визначенням, наведеним у п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, обвинувачення - твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити, серед іншого, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

У доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

Наведені правові норми у їх системному зв`язку вказують на те, що «межі висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта» (ч. 1 ст. 337 КПК України) визначаються не тільки «формулюванням обвинувачення», але й викладеним у обвинувальному акті змістом фактичних обставин кримінального правопорушення, які сторона обвинувачення вважає встановленими, та визначеною в обвинувальному акті правовою кваліфікацією кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність (п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК), оскільки «формулювання обвинувачення» є підсумком кримінально-правової оцінки фактичних обставин, а тому безпосередньо та нерозривно з ними пов`язане.

Із урахуванням наведеного слід критично оцінити посилання сторони обвинувачення на постанову Черняхівського районного суду Житомирської області від 24.04.2019 у справі №293/615/19, яка набрала законної сили 07.05.2019 року, якою ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 грн з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік, як підставу для притягнення до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 382 КК України при вчиненні 10.06.2023 керування транспортним засобом, оскільки річний строк позбавлення ОСОБА_4 права керування транспортними засобами сплив 06.05.2020.

Крім того, неправильним є посилання сторони обвинувачення на постанову серії ББА №253651 від 22.11.2024, якою накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20400 (двадцять тисяч чотириста) грн, постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі серії ББА №253982 від 28.11.2025, якою накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10200 (десять тисяч двісті) грн, та постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі серії ЕНА №6245563 від 29.11.2025, якою накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10200 (десять тисяч двісті) грн, оскільки такі не впливають на обов`язок ОСОБА_4 утриматись від керування транспортними засобами протягом встановленого постановами суду строку.

Беручи до уваги наведене, суд приходить до висновку про необхідність виключення з обвинувачення:

- посилань на те, що ОСОБА_4 10.06.2023 о 17 год. 30 хв. на т.05-17 Добропілля-Лиман 90 км., керував транспортним засобом марки «ВАЗ-2109», реєстраційний номер НОМЕР_3 , будучи позбавленим права керування транспортним засобом;

- посилань на постанову серії ББА №253651 від 22.11.2024, якою накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20400 (двадцять тисяч чотириста) грн, постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі серії ББА №253982 від 28.11.2025, якою накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10200 (десять тисяч двісті) грн, та постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі серії ЕНА №6245563 від 29.11.2025, якою накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10200 (десять тисяч двісті) грн.

Згідно ч. 3 ст. 337 КПК України, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Як наслідок, із урахуванням викладеного, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, формулювання обвинувачення судом скориговано, викладено його в тому обсязі, який суд вважає доведеним поза розумним сумнівом.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_4 , як умисне невиконання постанов суду, що набрали законної сили, за ч. 1 ст. 382 КК України.

Вина ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 382 КК України при обставинах, викладених судом, доведена.

З огляду на вік обвинуваченого, а також відсутність будь-яких фактичних даних, які б вказували на неосудність (обмежену осудність) обвинуваченого або перебування його у такому стані до постановлення вироку, суд вважає, що ОСОБА_4 є суб`єктом зазначеного кримінального правопорушення.

ІV. Мотиви призначення відповідного покарання.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, те, що згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Судом враховано, що обвинувачений ОСОБА_4 на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, згідно ст. 89 КК України не судимий, за місцем проживання компрометуючих матеріалів немає, проходив військову службу за призовом під час мобілізації, перебував в районах ведення бойових дій, відношення обвинуваченого до вчиненого, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно класифікації за ст. 12 КК України є нетяжким злочином, особливості й обставини вчинення злочину: форму вини, мотив і мету, спосіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час та після вчинення злочинних дій.

Таким чином, суд вважає за необхідне призначити покарання ОСОБА_4 у межах санкції ч.1 ст. 382 КК України, у виді позбавлення волі, ближче до нижньої межі.

Згідно роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», відповідно абз. 4 п. 2 якої, призначаючи покарання у виді штрафу або виправних робіт і визначаючи розмір та строки відповідного покарання, суди мають враховувати майновий стан підсудного, наявність на його утриманні неповнолітніх дітей, батьків похилого віку тощо.

При цьому суд не призначає ОСОБА_4 більш м`яке, альтернативне покарання у виді штрафу з урахуванням його майнового та сімейного стану, а також оскільки застосовані до ОСОБА_4 штрафи за вчинення адміністративних правопорушень хоча і були суттєвими за розміром, проте не стали стримуючим приписом від невиконання постанов суду та продовження керування ним транспортними засобами, незважаючи на позбавлення такого права.

Також суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 19.07.2018 у справі №755/6254/17, про правові підстави звільнення особи від відбування покарання з випробуванням. Так, суд може застосувати норми статті 75 КК України у разі, коли при призначенні покарання, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, оскільки звільнення з випробуванням має на меті настання позитивних змін в особистості засудженого та створення в нього готовності до самокерованої правослухняної поведінки в суспільстві.

За наведеного вище, суд дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання у виді позбавлення волі, призначивши покарання у виді позбавлення волі зі звільненням від нього на підставі ст. 75 КК України, якщо протягом встановленого цим вироком іспитового строку обвинувачений не вчинить нового кримінального правопорушення (злочину) та виконає обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

Дане покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.

V. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Цивільній позов у кримінальному провадженні не пред`явлено.

Арешт на майно не накладався.

Процесуальні витрати у кримінальному проваджені відсутні.

Питання речових доказів у кримінальному проваджені вирішено згідно положень ст. 100 КПК України.

Підстав згідно ст. 177, 178 КПК України для застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

Керуючись ст. 368,370,373,374,376 КПК України,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.382 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 1 (один) рік не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ч.1,3 ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_4 :

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Відповідно до ст. 165 КВК України засудженому ОСОБА_4 початок іспитового строку обчислювати з моменту проголошення вироку, а саме з 03.08.2026.

Згідно положень ч.3 ст.76 КК України, враховуючи, що ОСОБА_4 являється військовослужбовцем, нагляд за поведінкою останнього покласти на командира військової частини, де він проходить військову службу, а у разі його звільнення із військової служби - на уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання засудженого.

Запобіжний захід обвинуваченому до набрання вироком законної сили не обирати.

Речові докази у кримінальному провадженні: відеозаписи з відеореєстратора встановленого в службовому автомобілі та нагрудного відеореєстратора (боді-камери) працівників СОГ та СРПП СПД № 1 ВП № 1 ЖРУП № 1, за фактом фіксації правопорушень, вчинених 07.05.2026, які містяться на 2-х оптичних носіях інформації DVD-R дисках, залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок, якщо інше не передбачено Кримінальним процесуальним кодексом України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок можуть бути подані апеляції до Житомирського апеляційного суду через Черняхівський районний суд Житомирської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддя ОСОБА_5