Вирок від 02 серпня 2026 р. у справі №284/718/21 — Народицький районний суд Житомирської області

Справа №284/718/21

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 року селище Народичі

Народицький районний суд Житомирської області в складі:

головуючого – судді ОСОБА_1

з секретарем ОСОБА_2

з участю прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07 травня 2021 року за №12021060500000103 щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Одруби Народицького району Житомирської області, проживаючого по АДРЕСА_1 , зареєстрованого по АДРЕСА_2 , освіта середня, пенсіонера, одруженого, не судимого

за частиною 1 статті 263 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В один із днів в період часу з 20 по 31 січня 2021 року ОСОБА_4 , перебуваючи в домогосподарстві по місцю свого фактичного проживання, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порушення Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 622 від 21 серпня 1998 року та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07 жовтня 2017 року за №637/3077, з метою незаконного придбання, носіння та зберігання бойових припасів, не маючи на це передбаченого законом дозволу, отримав від своєї дружини ОСОБА_6 , яка не усвідомлювала протиправності власних дій, дві картонні та одну пластикову коробочку із 139 мисливськими патронами кільцевого запалювання калібру .22LR (5,6 мм), знайдені нею в бесідці, що знаходиться на території їх домогосподарства, та залишені там ОСОБА_7 Таким чином, ОСОБА_4 , усвідомлюючи, що передані йому дружиною предмети є бойовими припасами, незаконно їх придбав.

В продовження свого злочинного наміру, усвідомлюючи протиправність власних дій, ОСОБА_4 , перебуваючи в житловому будинку по місцю свого фактичного проживання, незаконно зберігаючи при собі, тримаючи в руках, переніс 50 штук придбаних ним бойових припасів до першої житлової кімнати та поклав на полицю розташованого там сейфу, а 89 штук переніс до іншої кімнати й поклав на підвіконня, де незаконно їх зберігав до 06 травня 2021 року.

06 травня 2021 року, в період часу з 14 години 40 хвилин до 14 години 57 хвилин, під час проведення обшуку в житловому будинку домогосподарства за місцем фактичного проживання ОСОБА_4 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , працівниками відділу поліції №1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області було виявлено та вилучено на полиці в сейфі, що знаходився в першій житловій кімнаті, 50 набоїв у картонні коробочці з написами «Remington». Крім цього, на підвіконні другої кімнати було виявлено картонну коробку без написів, що містила в собі 50 набоїв у пластиковій коробочці з написами «Stinger», 32 набої у картонній коробочці з написами «Remington» та 7 набоїв розсипом.

Однак, відразу після того, як поліцейський виявив на підвіконні картонну коробку без написів та почав перевіряти її вміст, ОСОБА_4 , достовірно знаючи, що в ній незаконно зберігаються бойові припаси, з метою приховування цього факту, вихопив з рук поліцейського пластикову коробочку з написом «Stinger» та картонну коробочку з написом «Remington», помістив до кишені своєї кофти, та, незаконно зберігаючи при собі, переніс їх до іншої житлової кімнати будинку, але згодом, на законну вимогу поліцейського, видав зазначені коробочки, в яких було виявлено та вилучено 89 бойових припасів.

За наслідками експертного дослідження з`ясовано, що вилучені під час обшуку, проведеного 06 травня 2021 року в будинку за місцем фактичного проживання ОСОБА_4 , бойові припаси загальною кількістю 139 штук, є патронами, виготовленими промисловим способом, придатними для стрільби на ураження цілі, та з яких 38 штук – це мисливські патрони кільцевого запалювання калібру .22LR (5,6 мм) з експансивною кулею СРНР (Cooper Plated Hollow Point), 51 штука – мисливські патрони кільцевого запалювання калібру .22LR (5,6 мм) з експансивною кулею СРНР (Cooper Plated Hollow Point) Й 50 штук – мисливські патрони «Remington» кільцевого запалювання калібру .22LR (5,6 мм) з експансивною кулею НР (Hollow Point).

Обвинувачений, будучи допитаним в судовому засіданні, що відбулось 18 листопада 2021 року, свою вину не визнав та повідомив суду, що виявлені у нього бойові припаси йому віддала його дружина ОСОБА_6 , яка виявила їх у бесідці домогосподарства. Він був переконаний, що ці набої залишив хтось із його гостей, що приїжджали на полювання, а тому, вирішив до правоохоронних органів не звертатись та згодом повернути їх власнику, а до тих пір, поки не з`ясує, кому ці набої належать, мав намір зберігати їх у себе в будинку. Саме з цією метою він і поклав частину набоїв у сейф, а іншу - на підвіконня в одній з кімнат, де їх потім і виявили та вилучили поліцейські. Однак, в судовому засіданні, що відбулось 31 липня 2026 року, обвинувачений зазначив, що бойові припаси, незаконне придбання та зберігання яких йому інкриміноване, не були вилучені за місцем його фактичного проживання, а під час обшуку були вручені йому слідчим, який невідомо звідки їх взяв, й матеріали кримінального провадження повністю сфальсифіковані прокурором.

Суд критично ставиться до показань обвинуваченого з огляду на таке.

Так, свідок ОСОБА_7 , допитаний в судовому засіданні, що відбулось 19 грудня 2021 року, показав суду, що він є товаришем обвинуваченого та одного разу, у минулому 2020 році, відпочиваючи в домогосподарстві останнього під час відкриття полювання, забув у бесідці орієнтовно 2,5 пачки патронів до своєї зброї ТОЗ-8. ОСОБА_4 зателефонував йому, повідомив про забуті набої та попросив забрати, однак, він хоча і приїжджав до ОСОБА_4 після того декілька разів, але постійно забував забрати набої.

Однак, суд вважає показання свідка ОСОБА_8 непереконливими з огляду на досить малу імовірність того, що будучи повідомленим про те, що 2,5 пачки належних йому патронів знаходяться у сторонньої особи, свідок протягом тривалого часу, який становив більше 6 місяців, неодноразово маючи таку нагоду, не забирав їх, таким чином свідомо порушуючи вимоги нормативних актів щодо порядку зберігання бойових припасів.

Крім цього, показання свідка ОСОБА_8 суперечать показанням свідка ОСОБА_9 , який, будучи допитаним в судовому засіданні, що відбулось 18 листопада 2021 року, показав суду, що він має власну зброю, до якої виявлені у ОСОБА_4 патрони не підходять. Також зазначив, що ОСОБА_4 дійсно після проведеного в його домогосподарстві обшуку попитав, чи хтось із знайомих не залишав свої патрони, але на початку літа 2021 року подзвонив до нього та повідомив, що сам знайшов їх власника.

Свідок ОСОБА_6 , допитана в судовому засіданні, що відбулось 19 грудня 2021 року, показала суду, що виявлені та вилучені поліцейськими у них в домогосподарстві патрони, вона віддала своєму чоловікові ОСОБА_4 восени 2020 року, після того, як знайшла їх в бесідці домогосподарства. Вважає, що ці патрони міг залишити хтось із тих гостей, що приїжджав до них на полювання, бо мисливці і раніше часто залишали у них свої речі.

Свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , допитані в судових засіданнях, що відбулись 08 грудня 2021 року та 07 березня 2023 року відповідно, показали суду, що в травні 2021 року, як оперативні працівники відділу поліції №1 Коростенського РУП ГУНП, вони були залучені до проведення обшуку в домогосподарстві ОСОБА_4 , під час якого було виявлено та вилучено малокаліберні набої до нарізної зброї, частину з яких власник спочатку забрав в карман, але потім погодився добровільно повернути. Свідок ОСОБА_12 також додав, що під час обшуку дійсно одному з понятих стало зле, але це відбулось вже після опечатування патронів у спецпакети.

Свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , які були допитані в судових засіданнях, що відбулись 08 грудня 2022 року та 09 січня 2025 року, відповідно, показали, що їх було запрошено поліцейськими в якості понятих для участі в проведенні обшуку домогосподарства ОСОБА_4 , під час якого було виявлено та вилучено патрони, що знаходились у сейфі однієї кімнати та на підвіконні іншої. Крім цього, зазначили, що власник будинку був присутнім постійно, відеозйомка проводилась весь час, а патрони перераховували та пакували поліцейські. Свідок ОСОБА_15 також додав, що після того, як запакували патрони в спецпакети й він розписався на них, йому стало зле, а тому пояснень обвинуваченого та подальших подій він вже не пам`ятає.

Допитаний в судовому засіданні, що відбулось 19 листопада 2024 року, свідок ОСОБА_16 показав, що в травні 2021 року, як оперативний працівник відділу поліції №1 Коростенського РУП ГУНП він також був залучений до проведення обшуку в домогосподарстві ОСОБА_4 , під час якого було виявлено та вилучено малокаліберні набої до нарізної зброї, які власник будинку зберігав у паперовій пачці в сейфі.

Свідок ОСОБА_17 , допитана в судовому засіданні, що відбулось 19 грудня 2021 року, не надала інформації, яка б підтверджувала або спростовувала винуватість обвинуваченого, однак, повідомила суду, що вона працює на посаді діловода Заліського старостинського округу Народицької селищної ради Житомирської області й про виявлені у ОСОБА_4 патрони дізналась вже від мешканців села. Також зазначила, що обвинуваченого знає давно й він характеризується дуже позитивно, неодноразово допомагав селищній раді.

Також на підтвердження винуватості обвинуваченого прокурором надано зібрані під час досудового розслідування докази, що були в судовому засіданні оголошені та безпосередньо досліджені судом, зокрема, протокол ухвали слідчого судді Овруцького районного суду Житомирської області від 29 квітня 2021 року, якою надано дозвіл на проведення обшуку в домогосподарстві за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , та протоколом обшуку від 05 травня 2021 року з доданим до нього відеозаписом ходу проведення цієї слідчої дії, з яких вбачається, що за місцем проживання обвинуваченого виявлено та вилучено, серед іншого, 50 набоїв у коробці з написами «Remington», 32 набої у коробці з написами «Remington», 50 набоїв у коробці з написами «Stinger» та ще 7 набоїв.

Згідно з висновком експерта №СЕ-19/106-21/4944-БЛ від 19 травня 2021 року надані на дослідження патрони, які 06 травня 2021 року було виявлено та вилучено під час обшуку, проведеного в домогосподарстві за місцем фактичного проживання ОСОБА_4 , є боєприпасами стрілецької вогнепальної зброї, а саме: 38 штук – мисливськими патронами кільцевого запалювання калібру .22LR (5,6 мм) з експансивною кулею СРНР (Cooper Plated Hollow Point), 51 штука – мисливськими патронами кільцевого запалювання калібру .22LR (5,6 мм) з експансивною кулею СРНР (Cooper Plated Hollow Point) й 50 штук – мисливськими патронами «Remington» кільцевого запалювання калібру .22LR (5,6 мм) з експансивною кулею НР (Hollow Point). Зазначені патрони виготовлені промисловим способом та придатні для стрільби на ураження цілі.

З протоколу проведення слідчого експерименту від 30 червня 2021 року за участю ОСОБА_6 вбачається, що остання розповіла та показала на місці, де саме вона знайшла патрони, які потім передала своєму чоловікові ОСОБА_4 , та в якому будинку потім ці патрони залишив її чоловік.

З протоколу проведення слідчого експерименту від 30 червня 2021 року за участю обвинуваченого вбачається, що останній розповів та на місці показав, де саме його дружина знайшла малокаліберні патрони та де саме він їх в послідуючому зберігав.

Під час судового розгляду захисником обвинуваченого було подано письмові клопотання про визнання недопустимими доказів сторони обвинувачення, оцінюючи які, суд дійшов таких висновків.

Так, захисник обвинуваченого заявив клопотання про визнання недопустимим доказом протоколу обшуку від 06 травня 2021 року, проведеного у домоволодінні ОСОБА_4 , посилаючись на те, що обшук було проведено на підставі ухвали слідчого судді, постановленої в рамках іншого кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24 квітня 2021 року за №12021065500000102, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 296 КК України. Крім цього, обшук фактично проведено оперативними працівниками, а дізнавач зайняла пасивну позицію та не керувала ходом слідчої дії. Також не проводилась фіксація упакування виявлених предметів, тобто, не проведена повна відеофіксація цієї слідчої дії. До того ж, зміст протоколу не відповідає відеозапису, оскільки в ньому зазначено про проведення особистого обшуку ОСОБА_4 , в ході якого вилучено боєприпаси. Послідовність дій на відео також не відповідає протоколу, з огляду на те, що в ньому зазначено про виявлення усіх предметів у сейфі, а у подальшому ці ж речі виявлено в ході особистого обшуку. Крім цього, у протоколі відсутній підпис оперативного уповноваженого ОСОБА_12 , який фактично й проводив обшук. Отже, докази отримано внаслідок істотного порушення прав та свобод людини і повинні бути визнані недопустимими.

Також захисник заявив клопотання про визнання недопустимим доказом висновку експерта від 19 травня 2021 року №СЕ-19/106-21/4944-БЛ, оскільки речові докази не були у законний спосіб виділені з іншого кримінального провадження, а вилучені без жодного процесуального рішення; призначення експертизи здійснено не уповноваженим у законному порядку слідчим, оскільки відсутня постанова про його призначення.

Крім цього, захисник заявив клопотання про визнання недопустимими доказами протоколів слідчих експериментів від 30 червня 2021 року, як за участю свідка ОСОБА_6 , так і обвинуваченого ОСОБА_4 , з огляду на те, що слідчий ОСОБА_18 не був уповноваженим у законному порядку на проведення досудового розслідування, а зміст протоколів не відповідає дійсності, оскільки 30 червня 2021 року ні свідок, ні обвинувачений нікуди не виїжджали зі свого домоволодіння, перед початком слідчого експерименту вони зі слідчим не збирались поза межами домоволодіння, після завершення не їздили до СПД №1 відділу поліції для складання протоколу, підписані протоколи були під впливом обману. Також зазначив, що в протоколі слідчого експерименту за участі ОСОБА_6 взагалі зазначено, що слідчий експеримент проводиться з метою перевірки та уточнення відомостей обставин нанесення тілесних ушкоджень.

Суд розгляне ці доводи сторони захисту послідовно.

Щодо визнання недопустимим доказом протоколу обшуку.

Суд приймає до уваги той факт, що прокурором не надано суду оригінал постанови про призначення та доручення проведення досудового розслідування по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07 травня 2021 року за №12021065500000103, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 263 КК України, старшого слідчого СВ ВП №1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області капітана поліції ОСОБА_18 , яка згідно з поясненням прокурора була втрачена під час виділення матеріалів з одного кримінального провадження в інше з направленням до суду угоди про визнання винуватості та послідуючого повернення кримінального провадження для продовження досудового розслідування.

Натомість, прокурором надано суду ксерокопію цієї постанови, що знаходилась у його наглядовому провадженні, а також її копію, завірену т.в.о. начальника СВ ВП №1 Коростенського РУП в Житомирській області, та висновок про результати службового розслідування щодо можливих істотних порушень вимог кримінального процесуального законодавства, допущених під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12021065500000103, в якому зазначено, що комісією не здобуто достатніх, беззаперечних та достовірних доказів, які б підтверджували або спростовували факт вчинення поліцейським дисциплінарного проступку.

Крім цього, обмірковуючи зазначене питання, суд зважає на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі №756/10060/17 (провадження № 51-3003км18), та відповідно до якої концепція, що лежить в основі правил щодо допустимості доказів у діючому Кримінальному процесуальному кодексі, виходить з розуміння, що в центрі уваги суду, який вирішує питання про допустимість доказу, мають знаходитися права особи і виправданість їх обмеження державою, незалежно від того, яким саме представником держави ці права обмежуються.

Саме на такий фокус уваги вказує і формулювання частини 1 статті 87 КПК, яка передбачає, що для визнання доказу недопустимим необхідно встановити, що при його отриманні істотно порушені права і свободи людини, гарантовані Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Також і частина 2 статті 87 КПК посилається на права і свободи людини, обмежуючи, на відміну від частини 1, розсуд суду у визначенні ступені істотності порушення для визначення допустимості доказів.

Вирішуючи питання про застосування правил статті 87 КПК до наданих сторонами доказів, Суд виходить з того, що ці положення можуть бути підставою для визнання доказів недопустимими не за будь-якого порушення процесуального закону, а лише у випадку порушення фундаментальних прав і свобод особи, гарантованих у документах, що згадані в цій статті.

Також Суд дійшов висновку, що суд, визнаючи доказ недопустимим відповідно до частини 2 або 3 статті 87 КПК, має зазначити, який саме пункт цих положень став підставою для такого рішення. Якщо суд визнає доказ недопустимим з посиланням на частину 1 статті 87 КПК, він має зазначити, наслідком порушення якого саме фундаментального права або свободи стало отримання цього доказу та хто саме зазнав такого порушення. Обґрунтовуючи наявність такого порушення, суд має послатися на конкретні норми Конституції та/або міжнародних договорів, якими гарантуються ці права і свободи, і за потреби на практику відповідних органів, уповноважених тлумачити ці норми.

Крім того, суд, вирішуючи питання щодо допустимості доказу з точки зору частини 1 статті 87 КПК, має обґрунтувати, чому він вважає порушення фундаментального права або свободи настільки істотним, щоб зумовити визнання доказу недопустимим.

У зв`язку із цим, за наявності процесуальних порушень порядку отримання доказів визнавати їх недопустимими слід лише тоді, коли вони: прямо та істотно порушують права і свободи людини; та/або надають підстави для сумнівів у достовірності отриманих фактичних даних, які не видалося за можливе усунути в ході судового розгляду.

Водночас порушення тих чи інших численних формальностей, які регулюють порядок організації та проведення кримінального розслідування чи окремих процесуальних дій і жодним чином не зачіпають права і свободи особи, мають оцінюватися виходячи з балансу конкуруючих інтересів: потреби суспільства розкрити злочин і покарати злочинця та важливості тих формальностей для забезпечення справедливості розгляду справи в цілому.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вже розглядав справи, де занадто формальне тлумачення національними судами процесуальних правил не дозволило притягнути осіб, щодо яких були вагомі докази винуватості, до кримінальної відповідальності.

У рішенні у справі «Маслова та Налбандов проти Росії» ЄСПЛ встановив порушення статті 3 Конвенції через нездатність держави засудити працівників міліції та прокуратури, щодо яких було зібрано велику кількість переконливих і недвозначних доказів причетності до неодноразового зґвалтування та катувань затриманої жінки, але які зрештою були визнані національним судом недопустимими через недотримання формальностей при порушенні кримінальної справи.

У рішенні в справі «R.B. v. Estonia» ЄСПЛ встановив порушення статей 3 та 8 Конвенції, оскільки можливого винуватця не було притягнуто до відповідальності через те, що суд виключив ключовий доказ показання 4-річної потерпілої на тій підставі, що вона не була попереджена про обов`язок казати правду і про можливість відмовитися давати показання. ЄСПЛ зазначив, що «залишаючи осторонь питання, чи є взагалі доречним таке попередження у такій справі, рішення Верховного Суду у сукупності з упущеннями слідчого, підірвало ефективне переслідування цього злочину».

Також суд зважає і на висновки щодо застосування норм права, сформульовані у постанові Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі у справі № 149/833/15-к (провадження № 51-1193км18), згідно з якими надання допомоги слідчому при проведенні слідчих (розшукових) дій представниками інших підрозділів органів внутрішніх справ є однією з форм взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами внутрішніх справ. Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 40 КПК слідчий уповноважений доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам.

З огляду на наведене, а також приймаючи до уваги, що сторона захисту, посилаючись на порушення формальностей, що регулюють порядок проведення процесуальної дії, не зазначає, які саме права і свободи обвинуваченого були істотно порушені та не надає доказів їх порушення, суд дійшов переконання, що протокол обшуку від 06 травня 2021 року, проведеного у домоволодінні ОСОБА_4 , є допустимим доказом.

Щодо визнання недопустимим доказом висновку експерта.

Обмірковуючи це питання, суд зважає на власні мотиви, якими керувався, визнаючи протокол обшуку допустимим доказом, а також на висновки щодо застосування норм права, сформульовані в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі у справі №756/10060/17 (провадження №13-3кс22), відповідно до яких у випадку призначення експертизи слідчим, який не входить до складу визначеної у кримінальному провадженні слідчої групи суд, вирішуючи питання про допустимість даних висновку експерта як доказів, повинен у межах доводів сторін перевірити, чи призвів спосіб призначення експертизи до порушення тих чи інших прав і свобод людини, передбачених Конвенцією та/або Конституцією України. У разі визнання доказів недопустимими суд має вмотивувати свої висновки про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, зазначивши, які саме й чиї права і свободи було порушено і в чому це виражалося.

Оцінюючи докази на предмет допустимості відповідно до критеріїв, встановлених кримінальним процесуальним законом, суд виходить з обставин конкретної справи і також повинен вмотивувати своє рішення.

Крім цього, суд дійшов переконання щодо безпідставності твердження сторону захисту про те, що речові докази не були у законний спосіб виділені з іншого кримінального провадження, оскільки з висновку експерта від 19 травня 2021 року №СЕ-19/106-21/4944-БЛ та постанови про визнання речових доказів від 07 травня 2021 року вбачається, що експертом проводилось дослідження набоїв, які слідчий визнав речовими доказами саме у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07 травня 2021 року за №12021065500000103, а не виділених з іншого кримінального провадження.

З огляду на зазначене, суд дійшов переконання, що висновок експерта від 19 травня 2021 року №СЕ-19/106-21/4944-БЛ є допустимим доказом.

Щодо визнання недопустимими доказами протоколів слідчих експериментів.

Обмірковуючи це клопотання сторони захисту, суд вчергове зважає на власні мотиви, якими керувався, визнаючи протокол обшуку допустимим доказом.

Крім цього, суд вважає безпідставними твердження захисника про те, що свідок та обвинувачений у проведенні вказаних слідчих дій участі не приймали, а слідчим протоколи сфальсифіковано, оскільки до протоколів додано фототаблиці, з яких вбачається, що ОСОБА_6 розповіла та показала на місці, де саме вона знайшла патрони, які потім передала своєму чоловікові, а ОСОБА_4 розповів та на місці показав, де саме його дружина знайшла малокаліберні патрони та де саме він їх в послідуючому зберігав.

На підставі викладеного суд дійшов переконання, що протоколи слідчих експериментів від 30 червня 2021 року, проведених за участю свідка ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_4 , є допустимими доказами.

Отже, з огляду на зазначене, оцінивши розглянуті докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку про доведеність вини обвинуваченого і кваліфікує його дії за частиною 1 статті 263 КК України, як придбання, носіння та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

Обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Прокурор в судовому засіданні просив суд призначити обвинуваченому покарання за частиною 1 статті 263 КК України у виді 3 років позбавлення волі. Враховуючи особу обвинуваченого, який є пенсіонером, за місцем проживання характеризується позитивно, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався та протягом тривалого часу проживає на території, радіоактивно забрудненій внаслідок аварії на ЧАЕС, просив звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням та визначити йому іспитовий строк тривалістю 1 рік.

Обвинувачений під час судових дебатів зазначив, що винним у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення він себе не визнає та вважає, що сам факт кримінального переслідування є виконаною правоохоронними органами на замовлення помстою за його порядність та активну громадську діяльність.

Захисник просив суд закрити кримінальне провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 284 КПК України, у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 263 КК України.

З огляду на зазначені раніше мотиви, суд не вбачає підстав для закриття кримінального провадження або постановлення виправдувального вироку.

При призначенні покарання обвинуваченому, суд враховує вимоги статті 50 КК України, відповідно до яких метою покарання є не тільки кара, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Аналіз даних про особу обвинуваченого вказує на те, що він є пенсіонером, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, вперше вчинив злочини, має постійне місце проживання, міцні соціальні зв`язки, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку в лікарів нарколога чи психіатра не перебуває.

На підставі викладеного, враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, обираючи покарання, суд вважає за необхідне призначити останньому покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк, передбачений санкцією частини 1 статті 263 КК України.

Разом з тим, виходячи із фактичної тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, зокрема, характеру діяння, обстановки, способу і місця його вчинення, з урахуванням форми, виду, ступеня вини, обставин, що характеризують поведінку обвинуваченого до вчинення кримінального правопорушення та особи обвинуваченого, зокрема: його вік, матеріальний та сімейний стан, спосіб та умови його життя, а саме те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, має міцні соціальні зв`язки, що на думку суду істотно знижує фактичну ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і ступінь небезпечності винної особи для суспільства, що в сукупності утворює підставу для висновку суду, що перевиховання та виправлення обвинуваченого залишається можливим без ізоляції від суспільства, а тому, суд вважає за доцільне застосувати до нього положення статей 75 та 76 КК України, звільнивши від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку терміном один рік та з визначенням відповідних обов`язків.

Враховуючи те, що обвинувачений скоїв тяжкий злочин, суд вважає за необхідне, в силу статті 76 КК України, покласти на нього обов`язки - періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Суд дійшов переконання, що покарання обвинуваченого без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням та з покладенням на нього обов`язків, передбачених статтею 76 КК України, є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, й що саме за таких обставин буде досягнута мета покарання, яка полягає не тільки у покаранні, а й у виправленні засудженого.

Питання щодо речових доказів суд вирішує у відповідності до вимог статті 100 КПК України.

Частиною 2 статті 124 КПК України визначено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

З урахуванням викладеного та приймаючи до уваги довідку про витрати на проведення судової експертизи зброї (висновок експерта №СЕ-19/106-21/4944-БЛ від 19 травня 2021 року), згідно з якою витрати на проведення експертизи становлять 1716 гривень 20 копійок, суд дійшов переконання, що з обвинуваченого слід стягнути на користь держави вказані витрати.

Керуючись статтями 368, 370, 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 263 КК України, і призначити йому покарання у виді 3 років позбавлення волі.

В силу статей 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням і встановити йому іспитовий строк в 1 рік, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Речові докази:

139 боєприпасів стрілецької вогнепальної зброї, з яких 88 є мисливськими патронами кільцевого запалювання калібру .22LR (5,6 мм) з експансивною кулею НР (HOLLOW POINT) та 51 - мисливськими патронами кільцевого запалювання калібру .22LR (5,6 мм) з експансивною кулею СРНР (COOPER PLATED HOLLOW POINT), що поміщені на зберігання до камери зберігання зброї відділу поліції №1 Коростенського РУП, - передати на потреби Збройних Сил України.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати, пов`язані із залученням експерта, в сумі 1716 гривень 20 копійок.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

На вирок суду до Житомирського апеляційного суду через Народицький районний суд Житомирської області може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копії вироку вручити обвинуваченому, прокурору та захиснику негайно після його проголошення.

Суддя: ОСОБА_19