Рішення від 30 липня 2026 р. у справі №296/9078/26 — Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/9078/26

2-а/296/101/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2026 рокум.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі головуючого судді Шкирі В.М. за участі секретаря судових засідань Сейко Л.В., представників позивача, Рудницького Р.М., відповідача громадянина громадянином республіки білорусь – ОСОБА_1 , представника відповідача адвоката Паламар К.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України до громадянином республіки білорусь – ОСОБА_2 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України,-

ВСТАНОВИВ:

31.07.2026 представник ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України звернувся до Корольовського районного суду м. Житомира із позовом, в якому просить затримати особу, що представилась громадянином республіки білорусь – ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає: республіка білорусь, гомельська обл., лельчицький р-н, н.п. дзержинськ, з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України.

Позов мотивує тим, що 29 липня 2026 року прикордонним нарядом від п`ятої прикордонної застави (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_3 (з місцем дислокації АДРЕСА_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 на напрямку н.п. красновка (рб) – Солотино (Україна) в межах Коростенського району Житомирської області, безпосередньо після незаконного перетинання державного кордону з республіки білорусь в Україну, було виявлено та затримано особу без документів, що посвідчують особу, що представився громадянином республіки білорусь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2

Своїми діями відповідач порушив вимоги ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон України», за що ст. 204-1 КУпАП передбачена відповідальність.

Відповідно до ст. 263 КУпАП, зі слів, громадянина республіки білорусь – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було затримано в адміністративному порядку на термін до трьох діб з метою встановлення особи та з`ясування обставин правопорушення.

При спілкуванні, із службовцями Державної прикордонної служби повідомив, що збирав ягоди і заблудився просив повернути його на батьківщину.

На даний час у відповідача відсутній належний паспортний документ, обов`язкова наявність якого визначена в ст. 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

31 липня 2026 року начальником НОМЕР_2 прикордонного загону на підставі ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» прийнято рішення про примусове видворення з території України громадянина республіки білорусь – ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ).

Враховуючи, що відсутні підстави для законного перебування відповідача в Україні, позивач вважає, що наявні всі підстави для його затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №296/9078/26 було передано судді Шкирі В.М.

Ухвалою судді від 31.07.2026 позов прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив задовольнити з викладених у ньому підстав.

Відповідач та його представник проти позовної заяви не заперечили. Відповідач пояснив, що збирав ягоди та заблукав, хоче додому.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, 29 липня 2026 року об 16:30 год. прикордонним нарядом від ІНФОРМАЦІЯ_4 (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_3 (з місцем дислокації АДРЕСА_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 на напрямку н.п. красновка (рб) – Солотино (Україна) в межах Коростенського району Житомирської області, безпосередньо після незаконного перетинання державного кордону з республіки білорусь в Україну, було виявлено та затримано особу без документів, що посвідчують особу, що представився громадянином республіки білорусь ОСОБА_2 .

Вказані обставини підтверджуються протоколом про адміністративне затримання від 29 липня 2025 року.

Відповідно до ст. 263 КУпАП, особу, що представилась громадянином республіки білорусь – ОСОБА_1 було затримано в адміністративному порядку на термін до трьох діб з метою встановлення особи та з`ясування обставин правопорушення.

При спілкуванні, особа, що представилась громадянином республіки білорусь – ОСОБА_1 вказує, що остаточною метою його незаконного прибуття в Україну було збирання ягід.

На даний час у відповідача відсутній належний паспортний документ, обов`язкова наявність якого визначена в ст. 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

31 липня 2026 року начальником НОМЕР_2 прикордонного загону на підставі ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» прийнято рішення про примусове видворення з території України особи, що представилась громадянином республіки білорусь – ОСОБА_1 .

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ст. 9, 29 Загальної декларації прав людини ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання. При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.

У статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (із змінами і доповненнями) від 04.11.1950, ратифікованою Верховною Радою України 11.09.1997, задекларовано право кожного на свободу та особисту недоторканість, за винятком певних випадків, зокрема, законного арешту або затримання з метою запобігання недозволеному в`їзду особи в країну чи особи щодо якої провадяться процедури депортації або екстрадиції.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України встановлює Закон України N 3773-VI від 22 вересня 2011 року "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" (далі - Закон N 3773-VI).

За приписами частини першої статті 26 Закону N 3773-VI іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство України з прикордонних питань про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Частиною восьмою статті 26 Закону N 3773-VI передбачено, що примусове повернення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, які не досягли 18-річного віку, до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", а так само не може бути застосовано до осіб, які не мають документів, що посвідчують особу та дають право на виїзд з України (такі іноземці та особи без громадянства затримуються у встановленому законом порядку з метою ідентифікації, документування та забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або примусового видворення відповідно до цього Закону).

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 30 Закону N 3773-VI центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальні органи та територіальні підрозділи, органи охорони державного кордону або органи Служби безпеки України можуть приймати рішення про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, якщо такі особи затримані за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України або є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, або якщо така особа не виконала у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, а також в інших передбачених законом випадках.

Рішення про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства може бути оскаржено в порядку, передбаченому законом.

Згідно ч. 3 ст. 30 Закону N 3773-VI центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, або орган охорони державного кордону на підставі відповідного рішення суду має право розміщувати іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.

Іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців. (ч. 4 ст. 30 Закону N 3773-VI).

Відповідно до ч. 1 ст. 289 КАС України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення або реадмісію, ухилятиметься від виконання рішення про його (її) примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик його (її) втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення, документа, що дає право на виїзд з України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальний орган чи підрозділ, орган охорони державного кордону, орган Служби безпеки України подає до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням зазначених органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовну заяву про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів:

1) затримання з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України;

2) затримання з метою забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;

3) взяття на поруки підприємством, установою чи організацією;

4) зобов`язання внести заставу.

Строк затримання іноземців та осіб без громадянства у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства, такий строк може бути продовжено, але не більш як на вісімнадцять місяців. (ч. 11 ст. 289 КАС України).

З аналізу вказаних норм у їх сукупності слідує, що щодо іноземця, стосовно якого прийнято рішення про примусове видворення, може бути застосований такий захід як затримання з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України.

Верховний Суд у постанові від 24.05.2023 по справі N 296/8455/22 зазначив, що за наявності перелічених статтею 289 КАС України умов, існує правова можливість здійснити затримання іноземця як з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України, так і лише для забезпечення видворення за межі території України, як досягнення самостійної мети без необхідності ідентифікації. Але в будь-якому випадку повинна існувати така умова як примусове видворення.

У іншій постанові від 11 вересня 2025 у справі № 303/5363/24 Верховний Суд вказав, що захід у вигляді затримання з метою забезпечення примусового видворення за межі території України не застосовується автоматично, а реалізується шляхом подання позову та за наявності підстав, передбачених частиною першою статті 289 КАС України, а саме:

1) обґрунтованих підстав уважати, що іноземець (стосовно якого прийнято рішення про примусове видворення) ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;

2) або якщо існує ризик його (її) втечі;

3) у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення, документа, що дає право на виїзд з України.

При цьому, доведення наявності підстав, передбачених вказаною нормою, покладено на територіальний орган ДМС України, як суб`єкта владних повноважень, яким ініційовано питання щодо затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України.

Як слідує із матеріалів справи, при зверненні з даним позовом до суду позивач, серед іншого, посилається на те, що відповідач є громадянином республіки Беларусь, документів, які б давали право на тимчасове чи постійне проживання на території України не має, незаконно перетнув державний кордон України та був затриманий прикордонним нарядом, не має документів, які б давали право на в`їзд в Україну та виїзд з території України.

Отже, позивачем доведено, що відповідач перебуває на території України незаконно, не має правових підстав для подальшого перебування в Україні, не має постійного місця проживання, легальних шляхів отримання доходів. Крім того, у відповідача відсутній дійсний паспортний чи інші документи, які дають право перетину державного кордону.

За доведених обставин незаконного перебування відповідача на території України та:

- відсутність у нього дійсних документів, які б його ідентифікували та давали право на виїзд з території України;

- доказів його незаконного перетинання державного кордону України та затримання, наявність чинного ІНФОРМАЦІЯ_1 від 31.07.2026 про примусове видворення за межі території України;

-наявність обґрунтованих підстав вважати про можливість ухилення відповідача від виконання цього рішення;

суд дійшов висновку про застосування на підставі п. 1 ч. 1 ст. 289 КАС України до іноземця такого заходу як затримання з метою з метою ідентифікації на строк до шести місяців та забезпечення подальшого примусового видворення за межі території України.

На підставі наведеного та керуючись ст. 6, 9, 72-77, 288, 289, 295, 297 КАС України, ст. 1, 3, 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Затримати особу, яка називається громадянином республіки білорусь – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає: республіка білорусь, Гомельська область, Лельчицький район, н.п. Дзержинськ, з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України строком до 6 (шести) місяців.

Строк дії рішення в частині затримання іноземця становить шість місяців починаючи з моменту фактичного затримання 16 год 30 хв 29 липня 2026 року по 16 год 30 хв 29 січня 2027 року.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до ч. 11 ст. 289 КАС України, за наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців.

Рішення суду, відповідно до ч. 3 ст. 288, ч. 16 ст. 289 КАС України, може бути оскаржене в апеляційному порядку в 10-денний строк з дня його проголошення.

Допустити негайне виконання рішення суду та на час апеляційного оскарження продовжити утримувати громадянина республіки білорусь – ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , у спеціально обладнаних для цих цілей приміщеннях органів (підрозділів) охорони державного кордону чи Служби безпеки України або в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Cуддя В. М. Шкиря