Рішення від 13 липня 2026 р. у справі №296/13257/25 — Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/13257/25

2/296/1387/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" липня 2026 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира у складі:

головуючого судді Адамовича О.Й.,

за участю секретаря судового засідання Світко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,-

ВСТАНОВИВ:

19 листопада 2025 року представник позивача – адвокат Полонська Л.М. звернулася до Корольовського районного суду м.Житомира з позовом в якому, з урахуванням зменшених позовних вимог, просить поділити спільне сумісне майно подружжя - автомобіль Volkswagen Caddy, VIN-номер НОМЕР_1 , білого кольору, загальний легковий пасажирський 2007 року випуску та автомобіль RENAULT KANGOO, 2006 року випуску, VIN-номер НОМЕР_2 шляхом припинення права позивача на 1/2 частку в праві власності у вказаних автомобілях, стягнувши з відповідача на користь позивача 187865,48 грн. компенсації вартості 1/2 частки позивача у спільних автомобілях та залишити їх у власності відповідача; вирішити питання судових витрат.

В обґрунтування позову вказано, що у період з 07.06.2003 року по 28.01.2016 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 25.12.2015 року. У період шлюбу сторони за спільний кошт набули у спільну сумісну власність рухоме неподільне майно - транспортні засоби, а саме: 16.03.2011 р. автомобіль Volkswagen Caddy, 2007 року випуску, VIN-номер НОМЕР_3 , білого кольору, загальний легковий пасажирський та 13.02.2015 р. автомобіль RENAULT KANGOO, 2006 року випуску, VIN-номер НОМЕР_4 .

Відповідно до статті 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу). Презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, встановлена також статтею 368 Цивільного кодексу України.

Оскільки вищезазначені транспортні засоби були придбані сторонами під час шлюбу за спільні кошти, вони є об`єктами права спільної сумісної власності подружжя та підлягають поділу між сторонами.

Згідно зі статтею 69 Сімейного кодексу України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. При поділі майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ч. 1 ст. 70 СК України).

Враховуючи, що добровільної згоди щодо порядку поділу вказаного спільного майна чи виплати грошової компенсації між сторонами не досягнуто, що змушує позивача звернутися за захистом своїх прав до суду.

Зважаючи на викладене, вказані автомобілі підлягають поділу в судовому порядку із дотриманням принципу рівності часток подружжя.

Ухвалою від 08.12.2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, з призначенням підготовчого судового засідання.

12.01.2026 року від відповідачки до суду надійшов відзив, у якому просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі та покласти судові витрати на позивача. Відповідачка зазначає, що позивач включає до предмета позову автомобіль RENAULT KANGOO, водночас місцезнаходження цього автомобіля не встановлено, у її володінні та користуванні він не перебуває, а його фактична наявність не підтверджена жодним державним органом. Також вона наголосила, що позивач протягом тривалого часу одноосібно користується обома транспортними засобами та систематично перешкоджав їй у користуванні спільним майном. Лише у жовтні 2025 року вона змушена була забрати автомобіль Volkswagen Caddy за допомогою евакуатора (а.с.54-57).

21.01.2026 року від представника позивача – адвоката Полонської Л.М. до суду надійшла відповідь на відзив, у якій зазначено, що викладені у відзиві аргументи щодо заволодіння позивачем автомобілем RENAULT KANGOO є безпідставними та не підтверджуються доказами, доданими до відзиву. Крім того, відповідач визнає, що об`єкт поділу майна подружжя – автомобіль Volkswagen Caddy (VIN-номер НОМЕР_1 ) з жовтня 2025 року перебуває у володінні та користуванні відповідачки, а тому ця обставина відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягає (а.с. 70-73).

Ухвалою від 26.02.2026 року прийнято до провадження заяву представника позивача - адвоката Полонської Людмили Миколаївни про зміну предмету позову в редакції від 21.01.2026.

Ухвалою від 08.04.2026 року у справі призначено судову автотоварознавчу експертизу.

Ухвалою від 30.04.2026 року поновлено провадження у справі.

Ухвалою від 20.05.2026 року відповідно до клопотання експерта уточнено питання та направлено справу на експертизу.

Ухвалою від 25.06.2026 року поновлено провадження у справі.

Ухвалою занесеною до протоколу судового засідання від 14.07.2026 року закрито підготовче судове засіданні та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила суд їх задовольнити. Обґрунтовуючи свою позицію, зазначила, що відповідач є власником автомобіля RENAULT KANGOO, з огляду на це зобов`язана вчиняти активні дії щодо встановлення місцезнаходження та розшуку зазначеного автомобіля.

Присутній в судовому засіданні 02.04.2026 року позивач ОСОБА_1 поясним, що транспортні засоби були придбані під час шлюбу та зареєстровані на дружину. Зазначив, що на автомобіль RENAULT KANGOO кошти були позичені, автомобілем не користувався, автомобіль було передано, а оскільки відповідачка є власником то саме вона має вчиняти дії щодо його розшуку.

Відповідачка у судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечила в повному обсязі. На обґрунтування своїх заперечень зазначила, що автомобіль RENAULT KANGOO фактично не існує, оскільки позивач свого часу одноосібно та на власний розсуд розпорядився цим майном, про що йому достеменно відомо. Також вказала, що автомобілі реєструвалися на неї, бо про це просив позивач і реєстраційні документи були у позивача. Разом з тим, з метою врегулювання спору щодо поділу спільного майна подружжя відповідачка зазначила про можливість залишення транспортних засобів у кожного із сторін. Просила суд визнати за нею право власності на автомобіль Volkswagen Caddy, який перебуває у фактичному її володінні. Натомість автомобіль RENAULT KANGOO вона запропонувала виділити у власність позивача, заявивши про готовність виплатити йому грошову компенсацію у розмірі половини різниці між вартістю цих двох транспортних засобів.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 07.06.2003 року між сторонами було укладено шлюб, який рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 25.12.2015 року у справі №296/13190/15-ц було розірвано (а.с.22).

Під час перебування у шлюбі сторони придбали майно, а саме в 2011 році Volkswagen Caddy, 2007 року випуску, та в 2013 році RENAULT KANGOO, 2006 року випуску, що підтверджується витягами з Єдиного державного реєстру МВС стосовно зареєстрованих транспортних засобів, а також свідоцтвами про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 24-26, 60).

Згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_5 , за ОСОБА_2 зареєстрований автомобіль Volkswagen Caddy, 2007 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_6 (а.с.60).

Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_7 , за ОСОБА_2 зареєстрований автомобіль RENAULT KANGOO, 2006 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_8 (а.с.60).

Відповідно до висновку судово експерта №16 від 24.02.2026 року, середньо-статистична ринкова вартість транспортного засобу RENAULT KANGOO, 2006 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , білого кольору, станом на момент складання висновку, а саме на 24.02.2026 року, аналогічного автомобіля, без урахування технічного стану, з урахуванням середньостатистичного пробігу, та місця реєстрації ТЗ, складає 186419,00 грн. (а.с.96-100).

Згідно висновку судового експерта №СЕ-19/106-26/6646-АВ від 08.06.2026 року, ринкова вартість автомобіля марки Volkswagen модель Caddy, 2007 року випуску, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 , станом на дату проведення огляду, а саме на 05.05.2026 становила 189311,26 грн. (а.с.134-157).

Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.

Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 Цивільного кодексу України(далі -ЦК України).

Частинами 1, 2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися "обставинами, що мають істотне значення", якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 р. N 11).

Зі змісту п.п. 23,24 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Відповідно до п.30 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст.63, ч.1 ст.65 СК.

При цьому суд враховує правові позиції ВСУ з аналогічних спорів, в яких ВСУ роз`яснює, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, яка дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя.

Також, суд підкреслює, що тільки у випадку, якщо придбання майна відповідало зазначеним критеріям, таке майно може бути визнане спільно нажитим і підлягає розподілу між подружжям на підставі ст. 60 СК України.

Вищезазначені автомобілі придбано в період шлюбу. Оскільки автомобілі були придбані подружжям в період перебування у шлюбі, вони є спільною сумісною власністю подружжя на підставі ч. 1 ст.60 СК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. Оскільки сторони не домовилися про поділ майна за взаємною згодою, що передбачено частиною 2 цієї статті, даний спір повинен вирішуватися судом.

Як вказувалося вище, способи та порядок поділу майна подружжя визначені статтею 71 цього Кодексу, згідно приписів якої майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі, а неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Автомобіль є неподільною річчю і не може бути поділений в натурі.

Враховуючи принцип рівності часток подружжя у спільному майні, закріплений у ч. 1 ст. 70 Сімейного кодексу України, а також зважаючи на фактичне користування цим майном та позиції сторін, суд вважає за доцільне здійснити наступний поділ транспортних засобів.

З метою дотримання балансу інтересів сторін, в т.ч. беручи до уваги фактичне володіння та користування майном, суд вважає за необхідне виділити у власність позивача автомобіль RENAULT KANGOO вартістю 186419,70 грн, а у власність відповідача — автомобіль Volkswagen Caddy вартістю 189311,26 грн.

Оскільки відповідачу виділяється транспортний засіб більшої вартості, для забезпечення реального дотримання принципу рівності прав та остаточного майнового вирівнювання часток сторін, відповідно до ч. 4 ст. 71 Сімейного кодексу України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню грошова компенсація.

Розмір такої компенсації визначається як повна різниця між вартістю автомобіля, що виділяється відповідачу, та вартістю автомобіля, що виділяється позивачу, та становить: 189311,26 грн - 186419,70 грн = 2891,56 грн.

Вимоги позивача про поділ майна шляхом залишення транспортних засобів у власності відповідачки з виплатою компенсації на корить позивача половини вартості такого майна, суд вважає недоведеними з огляду принцип врахування при поділі спільного майна обставин користуванням певним майном кожним із подружжя. Позивачем не доведено, що обидва автомобіля перебувають у фактичному користуванні відповідачки. При цьому факт державної реєстрації транспортних засобів за одним із колишнього подружжя не можна ототожнювати з фактичним володінням, оскільки майно є спільною сумісною власністю обох сторін. До того ж з матеріалів справи вбачається, що відповідачка неодноразово зверталася до поліції з приводу розшуку автомобілів. На час вирішення спору у відповідачки перебуває в користуванні автомобіль Volkswagen модель Caddy, 2007 року випуску.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У матеріалах справи наявні докази понесення сторонами витрат на проведення судових експертиз з метою визначення ринкової вартості автомобілів RENAULT KANGOO та Volkswagen Caddy, які є об`єктами поділу. Оскільки позовні вимоги задоволено частково, а суд здійснив розподіл спільного сумісного майна подружжя виходячи з принципу рівності часток сторін у такому майні, витрати на проведення зазначених судових експертиз підлягають покладенню на обидві сторони.

Також, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1173,50 грн.

Керуючись ст. ст.258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, ст. ст. 60, 69-71 СК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на майно, набуте за час шлюбу, а саме на:

-автомобіль марки RENAULT KANGOO, 2006 року випуску, білого кольору, ідентифікаційний номер (VIN): НОМЕР_2 ;

-автомобіль марки Volkswagen Caddy, 2007 року випуску, ідентифікаційний номер кузова (VIN): НОМЕР_1 .

Здійснити поділ спільного майна подружжя в натурі.

Виділити у власність ОСОБА_1 автомобіль марки RENAULT KANGOO, 2006 року випуску, білого кольору, ідентифікаційний номер (VIN): НОМЕР_2 , визнавши за ним право приватної власності на цей транспортний засіб.

Виділити у власність ОСОБА_2 автомобіль марки Volkswagen Caddy, 2007 року випуску, ідентифікаційний номер кузова (VIN): НОМЕР_1 , визнавши за нею право приватної власності на цей транспортний засіб.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію різниці у вартості транспортних засобів у розмірі 2891,56 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1173,50 грн.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_9 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_10 .

Головуючий суддя О. Й. Адамович

Дата складання повного тексту рішення: 22.07.2026 року.