Вирок від 30 липня 2026 р. у справі №278/1346/25 — Житомирський районний суд Житомирської області

Справа №278/1346/25

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2026 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Житомирського районного суду Житомирської області кримінальне провадження № 62024240020003354 від 23.12.2024 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Печора Тульчинського району Вінницької області, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Житомирського районного суду Житомирської області перебуває вказаний обвинувальний акт, з якого вбачається наступне.

Солдат ОСОБА_4 , обвинувачується у тому, що він, будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 призваним за контрактом, перебуваючи на посаді старшого стрільця - оператора стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької спеціалізованої роти " ІНФОРМАЦІЯ_2 " військової частини НОМЕР_1 , перебуваючи у відрядженні у військовій частині НОМЕР_2 , в порушення вимог ст. ст. 11, 16, 40, 49, 128, 200 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та ст. ст. 1, 2, 3, 6, 23, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», діючи з прямим умислом, з особистих мотивів та з метою тимчасово ухилитись від військової служби, без дозволу відповідних командирів (начальників) та без поважних причин, в умовах воєнного стану, близько 12 години 09.12.2024 самовільно залишив польовий табір навчального батальйону « ІНФОРМАЦІЯ_3 » військової частини НОМЕР_2 , розташований на території полігону поблизу АДРЕСА_2 та проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його із виконанням службових обов`язків до 13 години 20.12.2024, коли повернувся до навчального батальйону « ІНФОРМАЦІЯ_3 » військової частини НОМЕР_2 .

За час відсутності у військовій частині НОМЕР_2 ОСОБА_4 обов`язки військової служби не виконував, перебуваючи поза межами військової частини, правоохоронні органи або органи державної влади про свою належність до військової служби, про вчинене ним самовільне залишення місця служби та причини самовільного залишення не повідомив та проводив час на власний розсуд.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у самовільному залишенні місця служби тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Крім того, солдат ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що він будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 призваним за контрактом, перебуваючи на посаді старшого стрільця - оператора стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької спеціалізованої роти " ІНФОРМАЦІЯ_2 " військової частини НОМЕР_1 , перебуваючи у відрядженні у військовій частині НОМЕР_2 , в порушення вимог ст. ст. 11, 16, 40, 49, 128, 200 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та ст. ст. 1, 2, 3, 6, 23, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та ст. ст. 1, 2, 3, 6, 23, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», діючи з прямим умислом, з особистих мотивів та з метою тимчасово ухилитись від військової служби, без дозволу відповідних командирів (начальників) та без поважних причин, в умова воєнного стану, близько 17 години 06.01.2025 самовільно залишив польовий табір навчального батальйону « ІНФОРМАЦІЯ_3 » військової частини НОМЕР_2 , розташований на території полігону поблизу АДРЕСА_2 та проводив час на власний розсуд, не пов?язуючи його із виконанням службових обов?язків до 13 години 20.01.2025, коли прибув до другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Житомирі) ТУ ДБР у м. Хмельницькому.

За час відсутності у військовій частині НОМЕР_2 ОСОБА_4 обов`язки військової служби не виконував, перебуваючи поза межами військової частини, правоохоронні органи або органи державної влади про свою належність до військової служби, про вчинене ним самовільне залишення місця служби та причини самовільного залишення не повідомив та проводив час на власний розсуд.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у самовільному залишенні місця служби тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

У судовому засіданні прокурор просила суд визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 КК України, та призначити йому покарання у виді 6 років позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарання, призначеного цим вироком, та покарання, призначеного вироком Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 02.03.2026, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді 7 років 1 місяця позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 та ст. 72 КК України у строк остаточного покарання зарахувати покарання, відбуте повністю або частково за вироком Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 02.03.2026. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати у строк остаточного покарання строк попереднього ув`язнення у даному кримінальному провадженні з 20.01.2025 по 15.04.2025 включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

У судовому засіданні обвинувачений щиро розкаявся, свою вину в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях визнав повністю та показав, що дійсно вчинив дані кримінальні правопорушення у час, місці та за обставин, зазначених в обвинувальному акті, не оспорюючи доказів по даній справі, здобутих органами досудового слідства. Не заперечував проти розгляду кримінального провадження щодо нього у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України. При вирішенні питання щодо міри покарання погодився із думкою прокурора. Наголошував, що хоче продовжити проходження військової служби.

Захисник у судовому засіданні погодився із думкою свого підзахисного.

У зв`язку із повним визнанням обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, суд відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, роз`яснивши учасникам судового провадження наслідки застосування даної статті КПК України.

Винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 КК України, підтверджується наданими у судовому засіданні показаннями самого обвинуваченого, який свою вину визнав повністю, щиро розкаявся і пояснив, що дійсно мали місце обставини, зазначені в обвинувальному акті, а також зібраними на нього характеризуючими матеріалами.

За таких обставин, враховуючи показання обвинуваченого, які відповідають фактичним обставинам справи і ним не оспорюються, суд вважає винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень доведеною та кваліфікує його умисні дії за ч. 5 ст. 407 КК України як самовільне залишення місця служби тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, у період з 09.12.2024 по 20.12.2024, та як як самовільне залишення місця служби тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, у період з 06.01.2025 по 20.01.2025, вчинене повторно.

Призначаючи покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчинених кримінальних правопорушень, особу винного, обставини справи, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, які згідно ст. 66 КК України, пом`якшують покарання ОСОБА_4 , є його щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Обставинами, які згідно ст. 67 КК України, які обтяжують покарання ОСОБА_4 , є вчинення кримінального правопорушення повторно та рецидив кримінальних правопорушень.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого, та має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами і не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Так, суд, враховує, що обвинувачений раніше неодноразово судимий, останній раз вироком Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 02.03.2026; вчинив тяжкі злочини, є військовослужбовцем, після умовно-дострокового звільнення знову вчинив кримінальні правопорушення, за місцем служби характеризується посередньо.

Водночас, враховуючи безальтернативний характер санкції ч. 5 ст. 407 КК щодо виду покарання, суд призначає обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі.

На переконання суду, саме таке покарання, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, адже відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи і не завдаватиме фізичних страждань, та не принижуватиме людську гідність.

Крім того, судом враховано, що ОСОБА_4 раніше неодноразово судимий, вироки набрали законної сили, однак покарання за останнім не було відбуто у повному обсязі. Крім того, після вчинення інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, але до постановлення вироку у даному кримінальному провадженні, ОСОБА_4 був засуджений вироком Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 02.03.2026 за ч. 4 ст. 185 КК України.

Відтак, призначаючи основне покарання, суд вважає, що покарання слід призначити із застосуванням положень ст.ст. 70, 72 КК України.

Кримінальним правопорушенням шкоди не завдано. Цивільний позов не заявлявся.

Потерпілі у кримінальному провадженні відсутні.

Витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні відсутні.

Пропонована винагорода викривачу у кримінальному провадженні відсутня.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні, а арешти не накладались.

Запобіжний захід суд не обирає, оскільки ОСОБА_4 відбуває покарання за попереднім вироком.

Ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 20.01.2025 ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою. Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 15.04.2025 року ОСОБА_4 було звільнено з-під варти у залі суду. Відтак, відповідно до ч. ч. 1, 7 ст. 72 КК України суд вважає за доцільне зарахувати ОСОБА_4 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 20.01.2025 по 15.04.2025 з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Керуючись ст.ст. 100, 124, 174, 177, 369, 370, 373, 374 КПК України, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 КК України, та призначити покарання за як самовільне залишення місця служби тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, у період з 09.12.2024 по 20.12.2024, та за самовільне залишення місця служби тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, у період з 06.01.2025 по 20.01.2025, вчинене повторно, у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарання, призначеного цим вироком, та покарання, призначеного вироком Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 02.03.2026, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді 7 (сім) років та 1 (один) місяць позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 та ст. 72 КК України у строк остаточного покарання зарахувати покарання, відбуте за вироком Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 02.03.2026.

Початок строку відбування покарання рахувати з дня набрання вироком законної сили, зарахувавши також у цей строк на підставі ч. 5 ст. 72 КК України строк попереднього ув`язнення у даному кримінальному провадженні, починаючи з 20.01.2025 по 15.04.2025 з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу суд не обирає.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Житомирського апеляційного суду через Житомирський районний суд Житомирської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок, який набрав законної сили, обов`язковий для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягає виконанню на всій території України.

Головуюча суддя ОСОБА_1