Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №643/10401/21 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Постанова

Іменем України

30 липня 2026 року

м. Харків

справа № 643/10401/21

провадження № 22-ц/818/410/26

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого - Пилипчук Н.П.,

суддів колегії – Савенка М.Є., Яцини В.Б.

розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківміськгаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з розподілу природного газу, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в особі представника Харченка Валерія Анатолійовича на рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 11 березня 2025 року, постановлене суддею Крівцовим Д.А.,

В С Т А Н О В И В :

У червні 2021 року АТ «Оператор газорозподільної системи «Харківміськгаз» звернулось до суду із позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за послуги з розподілу природного газу в розмірі 3326,70 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2270,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що позивач є оператором ГРМ та здійснює діяльність з розподілу природного газу в рамках Кодексу газорозподільних систем (Кодекс ГРС), отриманої ліцензії та діючого законодавства. Житлове приміщення за адресою: м. Харків, пров. Істомінський, буд. 8 (Будинок) обладнано газовими приладами (пристроями), особовий рахунок за вказаною адресою відкритий на ім`я відповідача. Виходячи з вимог Кодексу ГРС, річна замовлена потужність по Будинку на 2020 рік визначена з фактичного обсягу споживання природного газу за газовий рік з 01.10.2018 по 01.10.2019 та складає 7394,64 куб.м.; на 2021 рік визначена з фактичного обсягу споживання природного газу за газовий рік з 01.10.2019 по 01.10.2020 та складає 6890,40 куб.м. Місячна вартість за послугу з розподілу природного газу за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 визначається таким чином: 7394,64 куб.м. розділити на 12 місяців та помножити на тариф 0,30 грн., що складає 221,84 грн. Місячна вартість за послугу з розподілу природного газу за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 визначається таким чином: 6890,40 куб.м. розділити на 12 місяців та помножити на тариф 0,35 грн., що складає 241,16 грн. Таким чином, заборгованість відповідача за послугу з розподілу природного газу станом на 01.05.2021 складає 3326,70 грн., виходячи з таких розрахунків: 221,84 грн. помножити на 12 місяців (заборгованість за 2020 рік) плюс 241,16 грн. помножити на 4 місяці (заборгованість за січень-квітень 2021 року). Відповідачем вказана заборгованість не сплачена, в зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Рішенням Салтівського районного суду м. Харкова від 11 березня 2025 року позовну заяву Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківміськгаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківміськгаз» (ЄДРПОУ 03359552, адреса місцезнаходження: м. Харків, вул. Москалівська, буд. 57/59) заборгованість за послуги з розподілу природного газу в розмірі 3326,70 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківміськгаз» (ЄДРПОУ 03359552, адреса місцезнаходження: м. Харків, вул. Москалівська, буд. 57/59) понесені останнім судові витрати в загальному розмірі 2270,00 грн.

В апеляційній скарзі представник відповідача просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, вирішити питання щодо судових витрат.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що чинна постанова № 512-ХІУ від 18.03.1999 року фактично забороняє стягувати з відповідача і дозволяє не платити за житло і комунальні послуги більше 15% від свого доходу. Вказує, що відповідач є самотньою пенсіонеркою, яка не має доходу окрім пенсії. Вважає, що пенсіонер взагалі не повинен сплачувати (може не сплачувати) ЖКП, якщо у нього нема доходу, а якщо і є, то тільки 15% від цього доходу. Вказує, що позивачем не надано відповідачу позовну заяву із додатками, що є порушенням ст. 177 ЦПК України. Вказує, що ніяких документів від суду першої інстанції не отримувала. Вважає, що всі представники у цій справі уповноважені неналежним чином. Зазначає, що провадження у справі було відкрито на підставі позовної заяви, підписаної представником позивача по довіреності, виданій позивачем адвокату АО «Правовий Альянс» Барладян Н.О., зазначає, що вказана довіреність не містить посилань не укладення договору про надання правничої допомоги ні з АО «Правовий альянс», ні з адвокатом Барладян , що в свою чергу виключає будь-які договірні відносини між позивачем та адвокатом Барладян Н.О. вказує, що позовна заява підписана представником позивача Барладян Н.О, але ж довіреністю позивач наділяє правом адвоката тільки лише на пред`явлення позову, а не на підписання позовної заяви, отже суд першої інстанції повинен був залишити без розгляду вказану позовну заяву. Зазначає, що позивач помилково вважає, що ОСОБА_1 є споживачем його послуг з розподілу природного газу та не надав фактичних документальних доказів того, що він дійсно і послуги надавав, а вона їх прийняла добровільно на договірних взаємовигідних умовах. Вказує, що ОСОБА_1 жодного разу не сплачувала за послугу з доставки природного газу. Проте як позивач зазначає, що вона оплатила в 2020 році 300 грн. Вказує, що неодноразово зверталася до позивача, щоб їй надали письмовий договір із розрахунком боргу, але відповіді так і не отримала. Звертає увагу а те, що типовий договір розподілу природного газу, опублікований в газеті «Вечерний Харьков» від 31.12.2015 року є неналежним та недостовірним доказом позивача.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судова колегія, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Згідно з Інформаційною довідкою з Реєстру територіальної громади м. Харкова від 10.06.2021, відповідач зареєстрована за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно з Довідкою про нарахування за послуги з розподілу природного газу, за кожен з 12 місяців 2020 року відповідачу нарахована плата за вказані послуги в розмірі 221,84 грн., за кожен з 4 місяців 2021 року – в розмірі 241,16 грн. Таким чином, загальний розмір заборгованості відповідача за період з січня 2020 року по квітень 2021 року включно складає 3626,72 грн. ((221,84 грн. помножити на 12 місяців) плюс (241,16 грн. помножити на 4 місяці)).

Типовий договір розподілу природного газу затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2498 від 30.09.2015, та опублікований в газеті «Вечірній Харків», випуск № 146 від 31.12.2015.

Позивач отримав ліцензію на розподіл природного газу відповідно до постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 842 від 29.06.2017, № 999 від 07.06.2019.

Тарифи на послуги розподілу природного газу для позивача встановлені постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 3045 від 24.12.2019, № 1183 від 24.06.2020, № 2783 від 30.12.2020. Згідно з вказаними постановами встановлені такі тарифи: на період з 01.01.2020 по 30.06.2020 – в розмірі 0,30 грн. за 1 м. куб.; з 01.07.2020 – в розмірі 0,30 грн. за 1 м. куб.; з 01.01.2021 – в розмірі 0,35 грн. за 1 м. куб. Тарифи встановлені без урахування ПДВ.

Правовідносини, які виникли між споживачем та газорозподільною організацією врегульовано Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулюванняу сферах енергетики такомунальних послуг, від 30 вересня 2015 року №2494(далі - Кодексом ГРМ),постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2498 «Про затвердження Типового договору розподілу природного газу».

Відповідно до статті 1Закону України «Про ринок природного газу» суб`єктами ринку природного газу є: оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG, замовник, оптовий продавець, оптовий покупець, постачальник, споживач.

У відповідності до ст. 12 цього Закону постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами.

Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку, за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом.

Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Статтею 40 Закону України «Про ринок природного газу» передбачено, що розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому Кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 3 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ визначено, що його дія поширюється на операторів газорозподільних систем, замовників доступу та приєднання до газорозподільної системи, споживачів (у тому числі побутових споживачів), об`єкти яких підключені до газорозподільних систем.

Відповідно до пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу - це правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким оператор газорозподільної системи забезпечує цілодобовий доступ об`єкта споживача до газорозподільної системи для можливості розподілу природного газу.

Доступ до газорозподільної системи - це право користування потужністю складової (об`єкта) газорозподільної системи в обсязі та на умовах, встановлених у договорі (технічній угоді) про надання відповідних послуг з оператором газорозподільної системи.

Оператор газорозподільної системи - це суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління;

Споживачем природного газу (споживач) є фізична особа, фізична особа -підприємець або юридична особа, об`єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРМ Оператора ГРМ, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема в якості сировини, а не для перепродажу.

Відповідно до пункту 2 глави 2 розділу І Кодексу ГРМ оператор ГРМ здійснює діяльність з розподілу природного газу на підставі ліцензії. Відповідно до пункту 1 глави 2 розділу І Кодексу ГРМ Оператор ГРМ здійснює діяльність з розподілу природного газу на підставі ліцензії, яка видається Регулятором.

Постановою НКРЕКП від 26 грудня 2022 року № 1839 «Про видачу ліцензії з розподілу природного газу ТОВ «Газорозподільні мережі України», видано ТОВ «Газорозподільні мережі України» ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу.

Постановою НКРЕКП від 31.08.2023 №1596 «Про внесення змін до додатка до постанови НКРЕКП від 26 грудня 2022 року №1839 та врегулювання питань щодо провадження ТОВ «Газорозподільні мережі України» діяльності з розподілу природного газу», розширено господарську діяльність ТОВ «Газорозподільні мережі України» з розподілу природного газу на територію Львівської області, включаючи всі 7 районів цієї області.

Згідно із пунктом 5,6 глави 3 розділу І Кодексу ГРМ взаємовідносини, пов`язані з розподілом природного газу споживачам, у тому числі побутовим споживачам, підключеним до/через ГРМ, включаючи забезпечення Оператором ГРМ цілодобового їх доступу до ГРМ для споживання (розподілу) належного їм (їх постачальникам) природного газу, регулюються договором розподілу природного газу, укладеним між Оператором ГРМ та споживачем відповідно до вимог глави3розділуVІцьогоКодексу.

Відповідно до пункту 3 глави 3 розділу І Кодексу ГРМ для забезпечення цілодобового доступу до газорозподільної системи та можливості розподілу (переміщення) належного споживачу (суміжному суб`єкту ринку природного газу) природного газу ГРМ обов`язковою умовою є наявність фізичного підключення об`єкта споживача (суміжного суб`єкта ринку природного газу) до ГРМ.

Споживачі, у тому числі побутові, та суміжні суб`єкти ринку природного газу, які фізично підключені до ГРМ, забезпечуються цілодобовим доступом до ГРМ та можливістю розподілу (переміщення) природного газу ГРМ у порядку, визначеному врозділі VI цього Кодексу.

Доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об`єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженогопостановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2498(далі - Типовий договір розподілу природного газу), в порядку, визначеному цим розділом.

Відповідно до пункту 1 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу має бути укладений Оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об`єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні Оператора ГРМ.

Споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов`язані укласти договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об`єкт.

Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається.

Відповідно до пункту 3 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей633,634,641,642ЦК Україниза формою Типового договору розподілу природного газу.

Згідно із пунктом 4 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу між оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті регулятора та оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.

Пунктом 5 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ визначено, що для забезпечення приєднання до договору розподілу природного газу всіх фактично підключених до/через ГРМ споживачів (у тому числі побутових споживачів) оператор ГРМ в установленому цією главою порядку направляє кожному споживачу супровідним листом за формою додатка 3 до типового договору розподілу природного газу сформовану заяву-приєднання до умов договору розподілу природного газу з персоніфікованими даними споживача та його об`єкта, що складається за формою додатка 1 (для побутових споживачів) до типового договору розподілу природного газу. Персоніфіковані дані мають бути достатніми для проведення розрахунків та визначення об`єму споживання природного газу, зокрема мають містити присвоєний споживачу персональний ЕІС-код як суб`єкту ринку природного газу та за необхідності ЕІС-код його точки (точок) комерційного обліку, величину приєднаної потужності об`єкта споживача та перелік комерційних вузлів обліку (за їх наявності).

У разі незгоди споживача приєднуватися до умов договору розподілу природного газу споживач не має права використовувати природний газ із ГРМ та має подати до оператора ГРМ письмову заяву про припинення розподілу природного газу на його об`єкт.

Фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу (пункт 7 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ).

Таких же висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 01 листопада 2021 року у справі № 591/4825/20 (провадження № 61-11470св21).

Таким чином, встановивши, що позивач є оператором ГРМ та здійснює діяльність з розподілу природного газу в рамках Кодексу газорозподільних систем (Кодекс ГРС), на підстав отриманої ліцензії та діючого законодавства здійснює діяльність з розподілу природного газу на території Харківської області, а ОСОБА_1 є споживачем послуг природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , фактично споживає природний газ та сплачує його вартість, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про існування між сторонами договірних правовідносин, оформлених шляхом приєднання побутового споживача до Типового договору розподілу природного газу.

Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що вона жодного разу не сплачувала за послуги з розподілу газу спростовуються довідкою про нарахування за послугу з розподілу природного газу, з якої вбачається, що у липні 2020 року останньою сплачено в рахунок погашення заборгованості 300 грн., доказів зворотного відповідачем не надано.

Приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема сплата рахунка оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу.

Отже, матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 отримувала послуги з постачання природного газу, відповідно отримувала послуги з розподілу природного газу до об`єкта газопостачання, однак за вказані послуги не сплачувала, у зв`язку з чим заборгованість відповідача за послугу з розподілу природного газу станом на 01.05.2021 складає 3326,70 грн., виходячи з таких розрахунків: 221,84 грн. помножити на 12 місяців (заборгованість за 2020 рік) плюс 241,16 грн. помножити на 4 місяці (заборгованість за січень-квітень 2021 року).

Позивачем до позову додані копії постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 3045 від 24.12.2019, № 1183 від 24.06.2020, № 2783 від 30.12.2020. Згідно з вказаними постановами, встановлені наступні тарифи: на період з 01.01.2020 по 30.06.2020 – в розмірі 0,30 грн. за 1 м. куб.; з 01.07.2020 – в розмірі 0,30 грн. за 1 м. куб.; з 01.01.2021 – в розмірі 0,35 грн. за 1 м. куб. Тарифи встановлені без урахування ПДВ.

Як вбачається з довідки про нарахування за послуги з розподілу природного газу, вказані нарахування виконані позивачем виходячи з вказаних вище тарифів.

Так, за кожний місць 2020 року відповідачу за отримані послуги нараховано 221,84 грн., виходячи з обсягу газу 616,22 м. куб. Таким чином, вказана вартість послуг вирахувана наступним чином: 616,22 м. куб. помножити на тариф 0,30 грн. за 1 м. куб. та додати ПДВ у розмірі 20 %, що складає 221,84 грн. Аналогічно розрахована заборгованість за 2021 рік в розмірі 241,16 грн. на місяць, виходячи з обсягу газу 574,20 м. куб. та тарифу 0,35 грн. за 1 м. куб.

Правильність розрахунку вартості розподілу природного газу за адресою споживача ОСОБА_1 перевірено судом першої інстанції та висновки щодо оцінки якого містяться у мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Відповідачка в ході розгляду справи в суді першої інстанції та апеляційної інстанції, зазначеного розрахунку не спростувала.

Твердження апелянта про зборону стягувати з відповідача більше 15% його доходу на заборгованість за комунальні послуги та про те, що позивач не має права використовувати державну газотранспортну мережу для розподілу природного газу та проводити нарахування за його доставку, є помилковим та довільним тлумаченням норм права, якими врегульовані вказані правовідносини.

Стосовно доводів відповідача про те, що в порушення вимог закону позивачем їй не надано позовну заяву із додатками, колегія суддів зазначає.

Як вбачається з матеріалів справи, АТ «Оператор газорозподільної системи «Харківміськгаз» звернулося із позовною заявою безпосердньо до Московського районного суду м. Харкова.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 15.06.2021 року відкрито провадження у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 190 ЦПК України одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів, крім випадків, якщо позов подано в електронній формі через електронний кабінет.

Отже, оскільки позов подано не в електронній формі через електронний кабінет, суд першої інстанції на виконання вимог ч. 2 ст. 190 ЦПК України направив відповідачу копію ухвали про відкриття провадження разом з позовною заявою та додатками до неї, що підтверджується супровідним листом (т. 1 а.с. 24).

За таких обставин зазначені доводи апелянта не заслуговують на увагу.

Стосовно доводів відповідача щодо повноважень представника позивача на представництво інтересів у суді першої інстанції, колегія суддів зазначає.

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника (частина 3 статті 58 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 60, частиною першою статті 62 ЦПК України, представником у суді може бути адвокат або законний представник. Повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені, зокрема, довіреністю фізичної або юридичної особи.

Відповідно до частини третьої статті 62 ЦПК України, довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (кваліфікованим електронним підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.

У частині четвертій статті 62 ЦПК України передбачено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю, ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України «Про безоплатну правничу допомогу».

За приписами статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 січня 2025 року у справі №761/5870/24 (провадження №61-5803сво24) зауважив, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. У цивільному судочинстві повноваження адвоката як представника можуть підтверджуватися довіреністю або ордером, які видаються на підставі договору відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Відповідно до частини другої статті 175 ЦПК України, позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Згідно з частиною сьомою статті 177 ЦПК України, до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

Згідно з положеннями статей 185-187 ЦПК України, суддя, отримавши позовну заяву, перевіряє дотримання позивачем вимог статей 175 і 177 ЦПК України щодо форми та змісту позовної заяви.

Відповідно до положень статті 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В порядку пункту 1 частини четвертої статті 185 ЦПК України заява повертається у випадках, коли, зокрема, заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Судом встановлено, що до позовної заяви АТ «Оператор газорозподільної системи «Харківміськгаз» на підтвердження повноважень її підписання адвокатом Барладян Н.О. долучено копію довіреності, виданої АТ «Оператор газорозподільної системи «Харківміськгаз» в особі голови правління Джиоєва Р.Л.

Відтак, адвокатом Барладян Н.О.належним чином підтверджено її повноваження на представництво інтересів АТ «Оператор газорозподільної системи «Харківміськгаз» у суді першої інстанції.

Отже, доводи апелянта що представник позивача не мав повноважень на звернення до суду спростовуються матеріалами справи.

Стосовно доводів, що представник позивача Барладян Н.О. не мала права підписувати позовну заяву, колегія суддів зазначає.

Так, згідно довіреності наданої АТ «Оператор газорозподільної системи «Харківміськгаз» в особі голови правління Джиоєва Р.Л. уповноважує адвоката Барладян Н.О. бути представником Товариства з усіма необхідними повноваженнями, зокрема здійснювати всі процесуальні дії, в тому числі з правом пред`явлення позову, повної або часткової відмови від позовних вимог, визнання повністю або частково позову, зміни підстав або предмета позову, укладення мирової угоди, оскарження рішення (ухвали, постанови) судів будь-якої з ланок, - з усіма процесуальними правами та обов`язками сторони в судовому процесі, правами та обов`язками будь-якого із учасників процесу, визначених процесуальним законодавством.

З урахуванням змісту цієї довіреності, позовна заява підписана уповноваженим представником позивача.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Суд правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених позовних вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування судового рішення.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З підстав вищевказаного, апеляційний суд у складі колегії суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 367 ч.1, 2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 - 384 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Харченка Валерія Анатолійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 11 березня 2025 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених частиною 3 статті 389 ЦПК України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Н.П. Пилипчук

Судді М.Є. Савенко

В.Б. Яцина