Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №389/4195/25 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 липня 2026 року м. Кропивницький

справа № 389/4195/25

провадження № 22-ц/4809/1304/26

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючий суддя – Дьомич Л. М. (суддя-доповідач),

судді – Єгорова С. М., Письменний О. А.,

за участю секретаря судового засідання Соловйової І. О.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – Акціонерне товариство «Українська залізниця»,

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13 квітня 2026 року та апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 травня 2026 року (суддя Український В. В.).

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області суду з позовними вимогами до Акціонерного товариства «Українська залізниця», якими просить про:

- стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» матеріальну допомогу на оздоровлення при виході у відпустку за 2022, 2023 роки;

-невиплачену при звільненні грошову винагороду за багаторічну сумлінну працю у розмірі 1000 гривень;

-середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 10.05.2024 по 09.11.2024рр у сумі 137540,83 гривень.

Вимоги обґрунтовані наступним: позивач у період з 16.07.2008 по 09.05.2024 працював на різних посадах у відповідача, 09.05.2024 звільнений з роботи за згодою сторін відповідно до п.1 ст. 36 КЗпПУ.

При звільненні в порушення вимог трудового законодавства, позивачу не виплачена згідно наказу від 12.09.2023 № НОК-104/48 начальника залізниці - грошову винагороду у розмірі 1000,00 грн; одноразову допомогу на оздоровлення за умовами колективного договору між адміністрацією та профспілковим комітетом локомотивного депо Знам`янка на 2011-2015 роки, схвалену на конференції трудового колективу 17.02.2011 зі змінами та доповненнями, за якими адміністрація зобов`язується працівникам депо за письмовою заявою надавати впродовж року, як правило при виході в чергову відпустку в розмірі не менше 50% тарифної ставки або посадового окладу, встановлених на дату звернення по допомогу і відповідно до Додатка № 7 (п. 4.16 Колективного договору); за період 2022 та 2023 роки одноразову допомогу на оздоровлення у період відпустки, розмір одноразової матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022 рік становить 4 654,50 грн та за 2023 рік становить 5 158,50 грн.

Порушення вимог ст. 116 КЗпП передбачає компенсаційну виплату за вимогами ст. 117 КЗпП, яка становить 137 540,83 грн.

Також заявив до відшкодування витрати на правничу допомогу, вказавши, що попередній орієнтовний розгляд становитиме 30 000,00 грн.

Відзив на позовну заяву

Відповідачем надано відзив на позов, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заперечення обґрунтовані наступним. Відповідно п.4.16 додатку №7 до Колективного договору Локомотивного депо Знам`янка одноразова матеріальна допомога на оздоровлення виплачується один раз на рік, при наданні працівникові чергової відпустки не менше 50% посадового окладу.

Рішенням правління згідно з витягом з протоколу №Ц-54/31 від 14.03.2022 призупинено додаткові виплати, передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги. Надалі, відповідно до витягу з протоколу №Ц-82/39 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 27.06.2024 ухвалено, що виплата матеріальної допомоги на оздоровлення за період з 24.02.2022 до 30.06.2024 в розмірі та на умовах, передбачених колективними договорами АТ «Укрзалізниця», буде визначена окремими рішеннями правління на кожен рік.

Правлінням АТ «Укрзалізниця» від 27.06.2024 ухвалено, що виплата матеріальної допомоги на оздоровлення за період з 24.02.2022 до 30.06.2024 в розмірі та на умовах, передбачених колективними договорами АТ «Укрзалізниця», буде визначена окремими рішеннями правління на кожен рік.

ОСОБА_1 заяву про надання йому матеріальної допомоги на оздоровлення за 2023 рік не писав, тому матеріальна допомога за 2023 рік згідно з вимогами Колективного договору йому не нараховувалась, а відповідно до ст.11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця.

Вказано, що розмір середнього заробітку значно перевищує розмір заборгованості, є неспівмірним заявленим вимогам, відтак просить зменшити розмір компенсації, враховуючи обставини невиплати заборгованих сум та важкий матеріальний стан сторони.

Відповідь на відзив

У відповіді на відзив позивач заперечує обґрунтування позиції сторони відповідача, вказує, що сума середнього заробітку у розмірі 137 540,83 є справедливою та виваженою сатисфакцією за тривалі порушення прав працівника.

Судове рішення

Рішенням Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13 квітня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 одноразову матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022 та 2023 роки у сумі 9 813 (дев`ять тисяч вісімсот тринадцять) гривень (2022 рік – 4 654,50 грн, за 2023 рік – 5 158,50 грн.)

Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 невиплачену при звільненні грошову винагороду за багаторічну сумлінну працю у сумі 1 000 (одну тисячу) гривень.

Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 10.05.2024 по 09.11.2024 у сумі 96 278 (дев`яносто шість тисяч двісті сімдесят вісім) гривень 60 коп без урахування всіх необхідних податків і зборів.

Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави судовий збір у розмірі 1 211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 коп.

Суд виснував, що позивачу у день звільнення не були виплачено належні виплати, які підлягають стягненню у судовому порядку, відтак вимоги про стягнення з відповідача середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні є обґрунтованими та підставні для їх задоволення, але у розмірі визначеному судом.

Додаткове рішення

Додатковим рішенням Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 травня 2026 року заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення, яким здійснити відшкодування витрат на правничу допомогу,задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на правничу допомогу в розмірі 4 000 гривень.

Суд виснував, що справа є незначної складності, не викликала суспільного інтересу, розгляд справи проводився за відсутності учасників, тому наявні підстави для зменшення витрат.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційних скарг

Не погоджуючись з судовим рішенням, АТ «Українська залізниця», в інтересах якого діє представник адвокат Стрілець О.С. в апеляційній скарзі просить скасувати рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13 квітня 2026 року в частині вирішення вимоги про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку та ухвалити рішення, якимзменшити розмір стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні до суми 6 877 грн (5%) або до будь-якого іншого розміру, який суд вважатиме справедливим, розумним та пропорційним.

В обґрунтування оскарження вказує, щопри ухваленні судового рішення в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, судом першої інстанції порушено низку норм права, внаслідок чого ухвалене рішення в цій частині не відповідає засадам розумності, справедливості, співмірності.

У відзиві на позовну заяву відповідачем заявлено про зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на 95 відсотків, з огляду на ряд обставин. Крім того, наведено обґрунтування такого звільнення та зазначено постанову Великої Палати Верховного Суду (від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18), в якій здійснений висновок, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

Проте, в порушення норм процесуального права, зокрема, викладених у ст. ст. 263, 265 ЦПК України, під час ухвалення оскаржуваного рішення суд першої інстанції не в повній мірі врахував матеріальне становище відповідача, обставини не виплати заборгованих сум та їх розмір.

В апеляційній скарзі на додаткове рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 травня 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Каращук Ю.І., просить змінити розмір відшкодування, збільшивши стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу до 30 000,00 грн (тридцяти тисяч гривень 00 коп) замість визначених судом 4 000,00 грн (чотирьох тисяч гривень 00 коп)

В обґрунтування оскарження вказує, що висновок суду про те, що справа розглядалася за відсутності учасників справи не відповідає дійсності, оскільки судові засідання відбувалися у режимі відеоконференцїї, що підтверджує реальну процесуальну активність сторони та необхідність підготовки до кожного судового засідання. Загалом у справі відбулося щонайменше три судові засідання за участі представника позивача, що потребувало системної підготовки, включно з аналізом матеріалів справи, формуванням правової позиції, підготовкою до виступів у суді та реагуванням на доводи іншої сторони.

Адвокатом було здійснено комплексну досудову підготовку справи, зокрема проведено аналіз фактичних обставин, чинного законодавства та актуальної судової практики, направлено адвокатські запити, сформовано та систематизовано доказову базу, підготовлено позовну заяву, відповідь на відзив, заяви, клопотання та інші процесуальні документи по справі. Адвокатом також здійснювався аналіз доказів, поданих іншою стороною справи, формування заперечень та правових аргументів у динаміці судового процесу. Вказане свідчить про наявність повноцінного змагального процесу з активним обміном процесуальними позиціями сторін.

Таким чином, робота адвоката включала не лише формальне подання позовної заяви, а комплексний супровід справи: підготовку процесуальних документів, участь у судових засіданнях, усні виступи, реагування на доводи іншої сторони та постійну правову підготовку.

За таких обставин скаржник вважає, що зменшення витрат з 30 000 грн до 4 000 грн є непропорційним, необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсному обсягу наданої правничої допомоги, районний суд фактично не здійснив належної оцінки реальності та необхідності витрат, обмежившись загальними формулюваннями про складність справи та принципи справедливості.

Короткий зміст відзивів на апеляційні скарги

У поданому до суду відзиві на апеляційну скаргу представник позивача вказує, що суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, внаслідок чого дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Вважає, що доводи і аргументи, на яких ґрунтуються вимоги скаржника як на підставу для зміни рішення суду першої інстанції, є його суб`єктивною думкою, суперечить нормам цивільного законодавства та низки правових позицій викладених в постановах ВСУ, є недоведеними, необґрунтованими, безпідставними та не повинні братися до уваги судом (а.с. 133-136).

У поданому до суду відзиві на апеляційну скаргу на додаткове рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 травня 2026 року представник відповідача адвокат Стрілець О.С. просить додаткове рішення районного суду залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Каращук Ю.І., без задоволення (а.с. 154-155).

Рух справи

Апеляційна скарга АТ «Українська залізниця», в інтересах якого діє представник адвокат Стрілець О.С. надійшла 13 травня 2026 року. У цей же день ухвалою суду витребувані матеріали справи з місцевого суду.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 22 травня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою АТ «Українська залізниця», в інтересах якого діє представник адвокат Стрілець О.С., на рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13 квітня 2026 року та встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 22 травня 2026 року справу за апеляційною скаргою АТ «Українська залізниця», в інтересах якого діє представник адвокат Стрілець О.С., на рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13 квітня 2026 року, призначено до розгляду в Кропивницькому апеляційному суді на 15 липня 2026 року о 12 годині 00 хвилин.

Апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Каращук Ю.І., на додаткове рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 травня 2026 року надійшла 25 травня 2026 року.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 06 липня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Каращук Ю.І., на додаткове рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 травня 2026 року та встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 07 липня 2026 року справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Каращук Ю.І., на додаткове рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 травня 2026 року, призначено до розгляду в Кропивницькому апеляційному суді на 15 липня 2026 року о 12 годині 00 хвилин.

Протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 06.07.2026 головуючий суддя (суддя-доповідач): Людмила Миколаївна Дьомич; склад колегії суддів : Світлана Миколаївна Єгорова, Олексій Анатолійович Письменний.

Позиція сторін

Сторони належним чином повідомлені про судовий розгляд.

Представник відповідача адвокат Стрілець О.С. підтримав мотиви своєї апеляційної скарги та заперечив проти задоволення апеляційної скарги позивача.

Сторона позивача у судове засідання не з`явилася, адвокат Каращук Ю.І. заявою від 14 липня 2026 року просив про розгляд справи за його відсутності, що в порядку ст. 372 ЦПК не перешкоджає судовому розгляду.

Позиція апеляційного суду

Відповідно до ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши доводи апеляційних скарг, законність і обґрунтованість рішень суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Позивач ОСОБА_1 з 16.07.2008 по 09.05.2024 працював у виробничому підрозділі «Локомотивне депо Знам`янка» Служби локомотивного господарства регіональної філії «Одеська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця», в тому числі машиністом електровоза цеху експлуатації, що підтверджується копією трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 .

Наказом заступника начальника депо виробничого підрозділу «Локомотивне депо Знам`янка» №199/ос від 02.05.2024 позивача звільнено із займаної посади з 09.05.2024 за угодою сторін за п.1 ст.36 КЗпПУ. Компенсована відпустка за невикористані 51 день.

Наказом директора АТ «Українська залізниця» №нок-104/48 від 12 вересня 2023 року ОСОБА_1 нагороджений почесною грамотою за багаторічну сумлінну працю на залізничному транспорті, високу професійну майстерність та з нагоди 150-річчя з дня заснування виробничого підрозділу служби локомотивного господарства «Локомотивне депо Знам`янка», з-х виплатою грошової винагороди у розмірі 1000 гривень. Винагорода позивачу не виплачена.

Позивач 03.10.2025 звернувся до начальника виробничого підрозділу Локомотивного депо Знам`янка із заявою, в якій просив негайно провести з ним повний розрахунок при звільненні всіх виплат, повідомити про суми які повинні бути нараховані та не виплачені при звільненні.

У відповідь на вказане звернення, заступник начальника депо 17.10.2025 повідомив, що рішенням правління згідно з витягом з протоколу №Ц-54/31 від 14.03.2022 призупинено додаткові виплати, передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги. Надалі, відповідно до витягу з протоколу №Ц-82/39 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 27.06.2024, ухвалено, що виплата матеріальної допомоги на оздоровлення за період з 24.02.2022 до 30.06.2024 в розмірі та на умовах, передбачених колективними договорами АТ «Укрзалізниця», буде визначена окремими рішеннями правління на кожен рік. Наразі, згідно з витягом з протоколу №Ц-82/89 Ком.т засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 30.12.2024, а також протоколу засідання комісії для встановлення розміру та виплати одноразової допомоги на оздоровлення працівникам виробничого підрозділу служби локомотивного господарства «Локомотивне депо Знам`янка» РФ «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця» від 03.01.2025 №01/2025 матеріальна допомога була частково виплачена працівникам, які протягом 2022 року були призвані на військову службу до ЗСУ та повернулись у зв`язку з демобілізацією станом на 31.12.2024. Інші виплати матеріальної допомоги за 2022, 2023 та 2024 роки будуть виплачені після окремих рішень правління на кожен рік. Також звертає увагу, що призупинення вказаних виплат це тимчасові превентивні дії для забезпечення сталої роботи товариства. При стабілізації фінансового стану товариства зазначені виплати будуть відновлені.

Аналогічну відповідь надано представнику позивача.

Згідно з п.4.16 Колективного договору адміністрація зобов`язується працівникам депо за письмовою заявою надавати впродовж року одноразову допомогу на оздоровлення, як правило при виході в чергову відпустку в розмірі не менше 50% тарифної ставки або посадового окладу, встановлених на дату звернення по допомогу і відповідно до Додатка №7.

Представник відповідача, в свою чергу, зазначав, що позивач згідно з колективним договором мав право на матеріальну допомогу на оздоровлення, однак право на її отримання у нього не виникло, оскільки відповідну заяву до заяви про відпустку роботодавцю не подавав.

Норми права застосовані судом

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, приписами ст.43 Конституції України передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до ч.2 ст.97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Згідно зі ст.14 Закону України «Про колективні договори і угоди» зміни і доповнення до колективного договору, угоди протягом строку їх дії можуть вноситися тільки за взаємною згодою сторін в порядку, визначеному колективним договором, угодою.

Частиною першою ст.9 цього Закону встановлено, що положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов`язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства.

Відповідно до ст.10 КЗпП України колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

Згідно зі ст.13 КЗпП України та ст.7 Закону України «Про колективні договори і угоди» зміст колективного договору визначається сторонами.

Статтею 13 КЗпП України визначено, що у колективному договорі встановлюються взаємні обов`язки роботодавця та працівника, зокрема, щодо встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати і інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій і т. д.) Колективним договором встановлюються додаткові, порівняно з чинним законодавством і угодами, гарантії.

Відповідно до ст.18 КЗпП України положення колективного договору розповсюджуються на всіх працівників підприємства, установи, організації та є обов`язковими для роботодавця та працівника.

Згідно зі ст.9 КЗпП України умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.

Стаття 9 КЗпП України не вимагає будь-якої процедури визнання недійсними умов договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством. Вона безпосередньо оголошує такі умови недійсними і не вимагають судової процедури визнання їх недійсними.

Згідно з ч.1 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Мотиви апеляційного суду

Спірні правовідносини сторін виникли за наслідком трудових відносин.

Відповідачем оскаржене рішення в частині визначеної суми стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку, яку просить зменшитидо суми 6 877 грн (5%) або до будь-якого іншого розміру, який суд вважатиме справедливим, розумним та пропорційним.

За положеннями ст. 367 ЦПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Місцевий суд, за наслідком розгляду заявлених вимог встановив, що станом на день звільнення ОСОБА_1 , відповідач не провів виплату працівникові усіх належних сум розрахунку, а саме не виплатив матеріальну допомогу на оздоровлення за 2023, 2022 роки та грошову винагороду.

У зв`язку з чим, суд в порядку ст. 116 КЗпП на захист порушеного права звільненого працівника, стягнув з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 одноразову матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022 та 2023 роки у сумі 9813 (дев`ять тисяч вісімсот тринадцять) гривень (2022 рік - 4654,50 грн, за 2023 рік – 5158,50 грн, а також грошову винагороду за багаторічну сумлінну працю у сумі 1000 (одну тисячу) гривень.

За наслідком задоволеної вимоги за ст. 116 КЗпП, суд вирішив про стягнення на користь позивача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 10.05.2024 по 09.11.2024року в сумі 96 278 (дев`яносто шість тисяч двісті сімдесят вісім) гривень 60 коп без урахування всіх необхідних податків і зборів. .

Суд прийняв до уваги, що відповідно до ст.117 КЗпП України (із змінами, внесеними згідно із Законом №3248-IV від 20.12.2005; в редакції Закону №2352-IX від 01.07.2022) у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. Також судом враховані висновки Великої Палати Верховного Суду, здійснені у постанові від 26.02.2020 у справі №821/1083/17, за якими належними звільненому працівникові суми необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими ЦК України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, який спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.

Місцевий суд на заявлене відповідачем клопотання про зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку, застосував висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 08 жовтня 2025 року у справі № 489/6074/23 та встановлені судом обставини, зокрема щодо розміру невиплаченої у день звільнення суми, її співвідношення із розрахованим середнім заробітком, поведінку сторін, те, що заборгованість залишається непогашеною, позивач не допускав навмисно затягування в питанні виплати йому повної суми при звільненні, але зважаючи на наведені відповідачем доводи несвоєчасного розрахунку з відповідачем при звільненні через фінансові труднощі товариства, які суд вважає вагомими, а тому з метою забезпечення дотримання принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд виснував про зменшення розміру середнього заробітку, який підлягає стягненню з відповідача до 70% розрахованої суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, у зв`язку з виходом позивача на пенсію, що становить 96 278,6 грн (137540,83 грн х 70%).

Сторона відповідача, не погоджуючись з розміром відшкодування у порядку ст. 117 КЗпП вказала, що місцевий суд, розглядаючи дану вимогу з огляду на заявлене клопотання у відзиві на позов про зменшення суми відшкодування, не врахував доводи обґрунтування.Так, неодноразово зазначалося щодо позиції відносно заборгованих сум, що у виплаті матеріальної допомоги на оздоровлення та винагороди за сумлінну працю позивачу роботодавець не відмовив, така виплата лише відтермінована з огляду на ряд причин, які не залежать від роботодавця. А саме, призупинення частини виплат згідно умов колективного договору було зумовлено військовою агресією російської федерації проти України, яка призвела до значних руйнувань залізничної інфраструктури, втрати активів та майна Товариства, які з кожним місяцем військової агресії тільки зростають (пошкодження, а також повне знищення залізничної інфраструктури, рухомого складу, будівель та споруд, інженерних споруд тощо). Крім того, у лютому 2026 року Київською школою економіки опубліковано «Звіт про непрямі фінансові втрати економіки внаслідок військової агресії росії проти України до кінця 2026 року», згідно якого з 2022 року і по 2026 рік непрямі втрати по залізничному транспорту становлять понад 10 млрд. доларів. Також, загальновідомою є інформація, що АТ «Укрзалізниця» у 2024 році отримало збиток у розмірі 2,7 млрд. грн, а на початку 2026 року оголошено про технічний дефолт відповідача. Оскільки відповідач є підприємством, яке має стратегічне значення для економіки та безпеки держави, що унормовано постановою КМУ від 23.12.2004 № 1734, залишати зруйноване майно без відновлення до закінчення воєнних дій, в більшості випадків відповідач не має право, тому більша частина доходів спрямовується на відновлення такого знищеного (зруйнованого), через що відповідач був змушений призупинити окремі види виплат, передбачених колективним договором, до покращення свого майнового стану. У складних умовах збройної агресії основною метою діяльності відповідача є забезпечення безперебійного перевізного процесу, а не вдосконалення діяльності та процесів Товариства. Всі сили та ресурси відповідача спрямовані виключно на забезпечення життєдіяльності та обороноздатності країни.

За наслідком задоволення розміру основної заборгованості, яка складає 10 813,00 грн, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку визначено у розмірі 96 278,60 грн, що у 10 разів більше суми заборгованості та вочевидь не відповідає критеріям розумності та пропорційності, є несправедливим стосовно відповідача, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем інших своїх зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати працюючим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним.

Прийнявши до уваги мотиви оскарження, позицію сторони у суді першої інстанції щодо вимоги про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку, колегія суддів зазначає наступне.

Визначена до стягнення сума середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 96 278 (дев`яносто шість тисяч двісті сімдесят вісім) гривень 60 коп, значно перевищує суму заборгованості, яка судом стягнута і становить 9 813 + 1000 = 10 813,00 грн.

Колегія суддів, з урахуванням застосування норм права, якими регулюється спірні правовідносини, а також висновків суду у справах з подібними правовідносинами, враховуючи встановлені судом фактичні обставини справи, з огляду на очевидну не співмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, дій позивача та відповідача, вважає, що справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат становитиме 10 000,00 грн, що є співмірним розміру заявлених позивачем вимог.

Зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, але є співмірною розміру заборгованості. Подібний висновок щодо застосування норм права наведено у постановах Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 363/3659/20 (провадження № 61-6476св22), від 05 жовтня 2022 року у справі № 753/6287/21 (провадження № 61-6807св22) та від 15 березня 2023 року у справі № 201/8085/21 (провадження № 61-11636св22).

У порядку ч.4 ст. 263 ЦПК колегія застосовує висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №489/6074/23, здійснені постановою від 08 жовтня 2025 року, за якими обмеження періоду нарахування відшкодування за затримку розрахунку при звільненні шістьма місяцями, запроваджене до ст. 117 КЗпП України після 19 липня 2022 року Законом України від 1 липня 2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», встановлює максимальну межу відповідальності роботодавця, але не скасовує необхідності застосування принципів розумності, справедливості та пропорційності при визначенні розміру компенсації.

Розглядаючи подібні спори після 19 липня 2022 року, суд повинен брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи (зокрема, розмір простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком, поведінку сторін тощо), а також враховувати які наслідки зазнав позивач через порушення строків виплати розрахункових сум, в чому полягає завдана йому шкода.

Отже, застосований підхід, забезпечує справедливий баланс інтересів сторін: захищає право працівника на повний розрахунок та належну компенсацію, водночас не допускає понесення роботодавцем несправедливих і непропорційних майнових втрат.

З огляду на викладене, є обґрунтованими доводи апеляційної скарги про непропорційність розміру стягнутого середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні із розміром заборгований та невиплачених сум, у зв`язку з чим рішення в цій частині оскарження підлягає зміні, стягненню з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 10 000,00 грн ( десять тисяч гривень) без урахування всіх необхідних податків і зборів.

Щодо судових витрат, оскарження додаткового рішення позивачем

Щодо витрат позивача на правничу допомогу у суді першої інстанції, відшкодування яких покладено судом на відповідача, необхідно зазначити наступне.

Представник позивача подав до місцевого суду заяву про ухвалення додаткового рішення, просить стягнути з відповідача понесені витрати на правову допомогу в розмірі 30000 гривень. Долучив докази розміру витрат, які сторона сплатила, у зв`язку з розглядом справи.

Відповідач, заперечуючи розмір відшкодування, не заперечував факт надання позивачу правової допомоги, проте вказав, що розмір витрат, який підлягає відшкодуванню завищений і підлягає зменшенню.

Місцевий суд, вирішуючи відповідне питання, дійшов правильного висновку, що позивачем надані належні докази на підтвердження понесення ним витрат на правничу допомогу, які, з урахуванням умов договору про надання правничої допомоги та обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, підлягають стягненню з відповідача у визначеному судом розміру.

Тому, додатковим рішенням Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 травня 2026 року стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень.

Суд дійшов висновку, що з урахуванням переліку наданих послуг адвокатом, виходячи з принципів розумності та справедливості, необхідно зменшити понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу до 4000,00 грн, стягнувши з відповідача пропорційно задоволеним вимогам. Суд врахував вимоги ч.ч.4,5 ст.137 ЦПК України, акцентувавши увагу, що справа має незначну складність, не викликала суспільного інтересу під час її розгляду, розгляд справи проводився за відсутності учасників справи, результат вирішення цієї справи не має вплинути на репутацію сторін, спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, законодавство у цій категорії справ є сталим і судова практика має ознаку єдності.

В апеляційній скарзі сторона позивача, заперечуючи підстави зменшення розміру відшкодування вказала, що суд безпідставно вказав про розгляд справи за відсутності сторони, що справа є нескладною, а втручання суду в зобов`язані відносини сторін, є недопустимим.

Колегія суддів на доводи та підстави апеляційної скарги визначає наступне. За встановлених судом першої інстанції у даній справі обставин щодо надання позивачу правничої допомоги, що не заперечується опонентом сторони, а також позиції про зменшення таких витрат, місцевий суд, задовольняючи вимоги частково, правильно визначився та стягнув з відповідача понесені витрати на професійну правничу допомогу, зменшивши розмір відшкодування.

Фактичний обсяг правової допомоги, отриманої позивачем, реальність її надання та розмір витрат відповідають критерію необхідності, розумності й співмірності відносно складності справи, однак розмір у 30 000 грн є зависоким, який суд першої інстанції підставно зменшив до 4000,00 грн.

Колегія також вважає, що визначений розмір відшкодування витрат на правничу допомогу є розумним, актуальним та співмірним задоволеним вимогам, враховуючи, що додаткове рішення відповідачем не оскаржувалося, а рішення у справі зазнало зміні, за наслідком чого розмір стягнення апеляційним судом зменшений, загалом сума за судовим рішенням зменшена та загальне стягнення замість 107 091,60 грн становить 20 813 грн ( 9813 грн+1000+ 96278,60 – 86278,60), відповідно розмір заявлений у 30 000 грн вочевидь не відповідає засадам розумності та справедливості.

Тому, апеляційна скарга ОСОБА_1 на додаткове рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 травня 2026 року, задоволенню не підлягає.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд першої інстанції, розглядаючи спір, який винник між сторонами, не в повній мірі врахував наведені вище обставини та висновки Верховного Суду, внаслідок неправильно наданої оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам спору, дійшов помилкового висновку в частині визначення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права відповідно до п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставами зміни рішення суду першої інстанції.

Таким чином, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга Акціонерного товариства «Українська залізниця» підлягає частковому задоволенню, а рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13 квітня 2026 року (в оскаржуваній частині) підлягає зміні в частині визначеного судом розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що підлягає стягненню з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 , шляхом його зменшення з 96 278 гривень 60 коп до 10 000 грн.

За положеннями ст. 375 ЦПК оскаржене позивачем додаткове рішення скасуванню/зміні не підлягає.

Судові витрати

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні в частині розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, рішення суду в частині розподілу судових витрат підлягає зміні.

В порядку розподілу судових витрат стягнути з ОСОБА_1 у дохід Державного бюджету судовий збір у сумі 121,12 грн за подачу позовної заяви щодо позовної вимоги та на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» судовий збір у сумі 1308, 10 грн за подання апеляційної скарги. Згідно з практикою Великої Палати Верховного Суду, пільга за п. 1 ч. 1 ст. 5 не поширюється на вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця», задовольнити частково.

Рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13 квітня 2026 року (в оскаржуваній частині) змінити в частині вирішення вимог про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку та розподілу судового збору.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 10 000,00 грн ( десять тисяч гривень) без урахування всіх необхідних податків і зборів.

Стягнути з ОСОБА_1 у дохід Державного бюджету судовий збір у сумі 121,12 грн за подачу позовної заяви.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» судовий збір у сумі 1308, 10 грн за подання апеляційної скарги.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 травня 2026 року, залишити без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено 31 липня 2026 року.

Головуючий суддя Л. М. Дьомич

Судді С. М. Єгорова

О. А. Письменний