Рішення від 22 липня 2026 р. у справі №713/3005/25 — Вижницький районний суд Чернівецької області

Справа № 713/3005/25

Провадження №2/713/263/26

РІШЕННЯ

іменем України

23.07.2026 м. Вижниця

Вижницький районний суд Чернівецької області в складі: головуючий суддя Кибич І.А., за участю секретаря судових засідань Коваль Т.Ю., з участю представника позивача адвоката Григоренко А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Вижниця в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Григоренко Андрій Олександрович, до ОСОБА_2 , де третіми особами є ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про стягнення збитків завданих внаслідок пожежі, -

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача.

Позивачка ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Григоренко А.О. звернувся в суд із позовною заявою про стягнення збитків завданих внаслідок пожежі до відповідачів ОСОБА_2 , де третіми особами є ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 збитки, завдані пожежею у розмірі 1063759,65 грн. та судові витрати.

Свої позовні вимоги обґрунтував наступним.

09.06.2024 року орієнтовно о 09-10 год. за адресою місцезнаходження виробничого цеху з виготовлення твердого палива (дерев`яні брикети та гранули (пелети): Чернівецька область Вижницький район с.Іспас вул.Головна, 51 за якою ОСОБА_1 здійснював господарську діяльність, відбулась пожежа. Внаслідок пожежі ОСОБА_1 було завдано матеріальних збитків, а саме: пожежею знищено брикетну лінію (прес, сушка, пакувальна машина, молотова дробілка, навантажувач) готову продукцію, електричне устаткування, генератор, електрощитову, рокву, вагу, запчастини, тирсу, речі побутового вжитку). Хоча домовленості щодо оренди вказаного приміщення були з ОСОБА_4 , воно належить на праві приватної власності його доньці - ОСОБА_2 . Актом про пожежу, складеного комісією у складі заступника начальника Вижницького РВ ГУДСНС Кримова К.В., старшого слідчого СВ Вижницького РВП ГУНП Пилип?юка І.С., ОСОБА_3 та орендаря - ОСОБА_1 встановлено, що пожежею знищено майно та виробничі потужності ОСОБА_1 – брикетну лінію (прес-сушку, пакувальну машину, молотову дробилку, навантажувач, готову продукцію, генератор 60 кв. Вказане майно ним застраховано не було.

На підставі висновку про причини виникнення пожежі №23/89/04-2024 від 12.06.2025 р., складеного начальником ДВЛ АРЗ СП встановлено, що найбільш ймовірною причиною пожежі, яка виникла, 09.06.2024 р. за адресою: АДРЕСА_1 в споруді виробничого призначення (цех) підприємства з виготовлення твердого палива ФОП ОСОБА_3 є коротке замикання електромережі (подовжувач). Таким чином, осередок займання знаходився у тій частині приміщення, у якій здійснювала свою підприємницьку діяльність ОСОБА_3 .

Згідно висновку експерта за результатами проведення судової товарознавчої експертизи №142/24-29 від 10.12.2024 року Чернівецького відділення Київського науково-дослідного інституту судової експертизи МЮУ від 10.12.2024 року розмір збитків внаслідок пожежі становить 1063759,65 грн. Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №435191441 від 12.07.2025 року власником вказаного приміщення є саме ОСОБА_5 . Таким чином особою, відповідальною за завдану шкоду є ОСОБА_6 , як власник приміщення, у якому виникла пожежа.

Заяви (клопотання) учасників справи.

В судове засідання позивач не з`явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_7 позовні вимоги підтримав, посилався на обставини викладені у позові, просив задовольнити.

09.03.2026 року представник позивача скерував відповідь на відзив, в якому зазначив, що ОСОБА_6 є законним власником нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , а тому має відповідати за завдані збитки і є належним відповідачем. Відповідачка заявляє про «самовільне» заняття приміщення та підключення обладнання ОСОБА_1 . Проте вказане твердження не відповідає дійсності та спростовується наявними у справі доказами, зокрема: - в Акті про пожежу від 09.06.2025 р. ОСОБА_1 чітко вказаний як орендар; - при складанні Акту були присутні ОСОБА_3 та батько власника – ОСОБА_4 , які на той момент не заперечували проти статусу ОСОБА_1 як орендаря; останній мав усні домовленості про оренду саме з ОСОБА_4 . Відсутність письмового договору не нівелює факт заподіяння шкоди майну через несправність електромережі власника. Щодо причин виникнення пожежі ОСОБА_6 ставить під сумнів Акт про пожежу, називаючи його «недостовірним». Причина пожежі – коротке замикання електромережі (подовжувача) – підтверджена не лише Актом, а й фаховим Висновком №23/89/04-2024 від 12.06.2024 р., складеним ДСНС. Посилання на те, що подовжувач не є елементом будівлі, не знімає з власника обов`язку контролювати пожежну безпеку у належних йому приміщеннях, де здійснюється виробнича діяльність. Щодо розміру збитків та доказів твердження ОСОБА_8 про відсутність підтвердження розміщення обладнання спростовується Актом про пожежу, де зафіксовано знищення саме брикетної лінії, навантажувача та готової продукції ОСОБА_1 , висновком судової товарознавчої експертизи №142/24-29 від 10.12.2024 р., який чітко визначає розмір шкоди у сумі 1063759,65 грн. Треті особи, які залучені позивачем на стороні відповідачки, є належними, оскільки саме їхні дії або бездіяльність як осіб, що фактично користувалися приміщенням з дозволу власника, призвели до пожежі, а рішення у справі можуть вплинути на права та обов`язки вказаних осіб.

В судове засідання відповідачка ОСОБА_6 не з`явилась, подала заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги не визнає з підстав викладених у відзиві та запереченні, в яких зазначила, що ОСОБА_1 безпідставно покладає відповідальність виключно на власника будівлі, не довівши наявності її вини у виникненні пожежі. Сам по собі факт належності їй будівлі на праві власності не є безумовною підставою для покладення обов`язку відшкодування шкоди. Цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Позивачем не доведено, що саме її дії чи бездіяльність стали безпосередньою причиною пожежі. Щодо правових підстав перебування майна позивача у приміщенні. Посилання позивача на усну домовленість не підтверджує наявності належних договірних відносин оренди. Жодного письмового договору оренди між нею та ОСОБА_1 не укладалося. Акт про пожежу не є правовстановлюючим документом та не підтверджує законність користування приміщенням. Вказівка у ньому на статус «орендаря» ґрунтується виключно на поясненнях присутніх осіб і не створює цивільно-правових наслідків. Таким чином, позивач не довів наявності законних підстав для розміщення свого майна у належному їй приміщенні. Щодо причин виникнення пожежі. Позивач посилається на коротке замикання подовжувача як причину пожежі, однак подовжувач не є складовою частиною нерухомого майна, яке належить їй на праві власності та не належить до внутрішніх інженерних мереж будівлі. Якщо займання виникло внаслідок використання електроподовжувача, відповідальність має покладатися на особу, яка його використовувала, підключала або експлуатувала, а не автоматично на власника приміщення. Жодного доказу того, що несправність електромережі будівлі виникла через неналежне утримання саме нею, позивач суду не надав. Щодо розміру збитків. Надані позивачем документи не підтверджують належним чином ані факту перебування всього заявленого майна у приміщенні на момент пожежі, ані права власності позивача на кожну одиницю майна. Висновок товарознавчої експертизи визначає лише оціночну вартість майна, але не доводить факту його фактичного знищення. Позивач у відповіді на відзив: не надав належних і допустимих доказів причини пожежі; фактично повторює припущення щодо короткого замикання. Акт про пожежу: не містить категоричного висновку; передбачає декілька альтернативних причин; не є висновком судової експертизи. Позивач не надав жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував: порушення саме нею правил пожежної безпеки; наявність технічної несправності будівлі з її вини; причинний зв`язок між її діями та завданою шкодою; не долучив висновок експерта, який підтвердив саме її вину у виникненні пожежі.

В судове засідання треті особи ОСОБА_3 , ОСОБА_4 не з`явились, подали заяви про розгляд справи у їх відсутність, зазначили, що позивачем неналежно залучено їх в якості третіх осіб та не зазначено на які права та обов`язки дане рішення може вплинути.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 показав, що 09.06.2024 року був відповідальним і отримав повідомлення про пожежу в с.Іспас, одразу виїхали на місце та побачили масштаб пожежі і негайно повідомили область. В подальшому було складено акт про пожежу. Причинами виникнення пожежі займалась ГУ ДСНС України в Чернівецькій області обласна лабораторія, про що було складено висновок про причини пожежі.

Суд, заслухавши представника позивача ОСОБА_7 , свідка, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, дійшов висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 необхідно відмовити виходячи з наступного.

В силу ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів .

На підставі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Обґрунтовуючи підстави звернення з позовом до суду, позивач зазначив, що 09.06.2024 року у виробничому цеху з виготовлення твердого палива, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , де він здійснював господарську діяльність, виникла пожежа, внаслідок якої було знищено належне йому виробниче обладнання, готову продукцію та інше майно. Причиною пожежі, згідно з висновком ДСНС, стало коротке замикання електромережі (подовжувача), а осередок займання знаходився у частині приміщення, де здійснювала підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_3 , а тому саме вона, як власник нерухомого майна, повинна нести відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок пожежі в розмірі 1063759,65 грн.

На підтвердження позовних вимог позивачем та його представником надано наступні докази:

Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №435191441 від 12.07.2025 року з даних якої вбачається, що ОСОБА_10 є власником нежитлової будівлі для гранулювання сільськогосподарських кормів зі складськими приміщеннями літ.А, загальною площею 1032,75 кв.м., яка розташована в АДРЕСА_1 .

Копію акту про пожежу від 09.06.2024 року складеного комісією у складі заступника начальника Вижницького РВ ГУДСНС Кримова К.В., старшого слідчого СВ Вижницького РВП ГУНП Пилип?юка І.С., власниці ОСОБА_3 , орендаря - ОСОБА_1 з даних якого вбачається, що пожежею знищено майно ФОП ОСОБА_1 - брикетну лінію (прес-сушку, пакувальну машину, молотову дробилку, навантажувач, готову продукцію, генератор 60 кв. Пожежею пошкоджено будівлю цеху по виготовленню палетів та брикетів.

Копію висновку про причини виникнення пожежі №23/89/04-2024 від 12.06.2025 р. з даних якого вбачається, що встановлено, що найбільш ймовірною причиною пожежі, яка виникла, 09.06.2024 р. за адресою: АДРЕСА_1 в споруді виробничого призначення (цех) підприємства з виготовлення твердого палива ФОП ОСОБА_3 є коротке замикання електромережі (подовжувач).

Копію висновку експерта за результатами проведення судової товарознавчої експертизи №142/24-29 від 10.12.2024 року з даних якого вбачається, що розмір матеріальної шкоди, заподіяної власнику майна (установка плівкозварювальна з ручним зварювальним вузлом, термоусаджувальною камерою тунельного типу та дискретним способом дії, модель МТУ-7,5 СВ; верстат торцювальний СТ-1; екструдер ЕВ-350 марки BRONTO; сушильна лінія СЛ-700, серійний номер №05-03/18, внаслідок дії негативних чинників (дії вогню), що знаходилось за адресою: АДРЕСА_1 , за якою ФОП ОСОБА_1 здійснював господарську діяльність становить 1063759,65 грн.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення збитків завданих внаслідок пожежі, суд застосовує такі норми права.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Статтею 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Частинами 4, 5 ст. 319 ЦК України визначено, що власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян.

Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 322 ЦК України).

За приписами ч.3 ст.55 Кодексу цивільного захисту України забезпечення пожежної безпеки покладається на власника (власників) земельної ділянки та іншого об`єкта нерухомого майна або наймачів (орендарів) земельної ділянки та іншого об`єкта нерухомого майна, якщо це обумовлено договором найму (оренди), а також на керівника (керівників) суб`єкта господарювання, а щодо фізичних осіб-підприємців -особисто.

З матеріалів справи вбачається, що 09.06.2024 року орієнтовно о 09 год. 10 хв. у виробничому цеху з виготовлення твердого палива (дерев`яних брикетів та гранул (пелет)), розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , виникла пожежа, внаслідок якої було знищено та пошкоджено майно, що належало ФОП ОСОБА_1 , а саме: брикетну лінію (прес-сушку, пакувальну машину, молотову дробарку, навантажувач), готову продукцію, генератор, електричне устаткування та інше майно, а також пошкоджено будівлю виробничого цеху, що підтверджується актом про пожежу від 09.06.2024 року,

Відповідачка ОСОБА_2 є власником нежитлової будівлі для гранулювання сільськогосподарських кормів зі складськими приміщеннями, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №435191441 від 12.07.2025 року.

Власник несе повну відповідальність за дотримання правил пожежної безпеки.

Відповідно до частини першої та пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини (частина друга статті 1166 ЦК України).

У пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» судам роз`яснено, що, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір.

Подібний правовий висновок також міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 03 грудня 2014 року у справі № 6-183цс14 та постановах Верховного Суду: від 11 грудня 2018 року у справі № 759/4781/16-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 203/2378/14-ц, від 28 серпня 2019 року у справі № 638/20603/16 та від 29 січня 2025 року у справі № 639/2659/22 (провадження № 61-16396св24).

Заперечуючи щодо задоволення позову, відповідачка ОСОБА_6 посилалася на те, що позивачем не доведено наявності всіх елементів цивільно-правової відповідальності, необхідних для покладення на неї обов`язку з відшкодування шкоди, сам по собі факт належності їй будівлі на праві власності не є підставою для покладення обов`язку з відшкодування шкоди.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підтвердження позовних вимог позивач посилається на акт про пожежу від 09.06.2024 року та висновок про причини виникнення пожежі №23/89/04-2024, відповідно до якого найбільш ймовірною причиною пожежі визначено коротке замикання електромережі (подовжувача).

Долучений позивачем висновок про причини виникнення пожежі №23/89/04-2024 встановлює найбільш ймовірну технічну причину виникнення пожежі та місце осередку займання, але не містить висновку про порушення саме відповідачкою ОСОБА_2 вимог пожежної безпеки чи правил експлуатації електромережі, не підтверджує належності подовжувача саме відповідачці.

Наданий акт про пожежу фіксує факт пожежі, перелік пошкодженого майна та осіб, які були присутні під час його складання та не є документом, який встановлює юридичну відповідальність конкретної особи за виникнення пожежі, а тому не може сам по собі підтверджувати протиправність поведінки відповідачки чи причинний зв`язок між її діями та заподіяною шкодою.

Позивачем не долучено належних та допустимих доказів існування договірних правовідносин щодо користування спірним приміщенням саме між позивачем ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_2 та прийняття останньою будь-яких договірних обов`язків щодо забезпечення збереження майна позивача ОСОБА_1 .

Таким чином, досліджені судом докази підтверджують факт виникнення пожежі, наявність матеріальної шкоди та її орієнтовний розмір, однак не підтверджують, що пожежа виникла внаслідок протиправної поведінки саме відповідачки ОСОБА_2 , порушення саме ОСОБА_2 правил пожежної безпеки, неналежне утримання електромережі, несправність інженерних мереж будівлі з її вини чи інші обставини, які б перебували у прямому причинному зв`язку із виникненням пожежі.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що наявні в матеріалах справи докази не підтверджують вину відповідачки ОСОБА_2 в завданні шкоди позивачу ОСОБА_1 внаслідок пожежі, та вказують на відсутність її вини у завданні такої шкоди.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, встановив, що позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували заявлені позовні вимоги, а тому у задоволенні позовних вимог про стягнення збитків завданих внаслідок пожежі, необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст.11, 15, 16, 22, 317, 319, 1166 ЦК України, ст.ст.4, 5, 12, 13, 76-82, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, Суд,-

УХВАЛИВ :

В задоволенні позову ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Григоренко Андрій Олександрович, - відмовити

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення – з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 .

Відповідачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП – НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_3 .

Треті особи: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_4 ;

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_4 .

Суддя Іван КИБИЧ