Рішення від 02 серпня 2026 р. у справі №396/960/26 — Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області

Справа № 396/960/26

Провадження № 2/396/1112/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

03.08.2026 року м. Новоукраїнка

Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі: головуючого судді Цесельської О.С., за участі секретаря судових засідань Трохимчук Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні під час судового розгляду в залі суду в м. Новоукраїнка Кіровоградської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за розпискою. В обґрунтування позову вказує, що передала відповідачу в борг 638000 гривень, на підтвердження чого останнім було складено боргову розписку, в якій він підтвердив отримання вищевказаної суми та взяв на себе зобов`язання повернути грошові кошти до 30.11.2024 року. До цього часау борг не повернуто, тому позивач звернулася до суду.

Ухвалою судді від 01.05.2026 року відкрито провадження по справі та призначено до підготовчого розгляду.

Ухвалою від 18.06.2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду в загальному позовному провадженні.

Позивач в судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримала, не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про місце та час розгляду справи повідомлявся належним чином. Відзив суду не подано.

В зв`язку з неявкою сторін фіксування судового розгляду не здійснювалося.

За таких обставин, суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутність сторін, враховуючи згоду представника позивача на заочний розгляд справи, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у матеріалах справи доказів в порядку ст. ст. 280, 281 ЦПК України.

Згідно зі ст.12,13,81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів , поданих учасниками справи.

Так, згідно ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно розписки від 07.09.2024 року, складеної відповідачем ОСОБА_2 , вбачається, що він отримав в борг від позивача ОСОБА_3 , грошові кошти в сумі 638000 грн. в борг, та зобов`язувався повернути їх до 30.11.2024 року (а.с. 40).

У правовій позиції Верховного Суду України, яка викладена в Постанові ВСУ від 02.07.2014 року № 6-79цс14, визначено, що за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Обставина добровільного та власноручного написання розписки відповідачем сторонами не оспорюється, що не підлягає доказуванню відповідно до ст. 81 ЦПК України.

З наведеного суд дійшов висновку, що розписка була написана відповідачем для підтвердження факту отримання ним грошової суми в борг та фактично укладення договору позики.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості (п. 2 ч. 1 ст. 1046 ЦК України).

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.

Договір позики в письмовій формі може бути укладений як шляхом складання одного документа, так і шляхом обміну листами (ч. 1ст. 207 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов`язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг із зобов`язанням її повернення та дати отримання коштів.

Така ж правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 18.09.2013 року у справі № 6-63цс13, 11.11.2015 року в справі № 6-1967цс15.

З наявної в матеріалах справи розписки від 25.06.2024 року вбачається, що строк позики розпочинається з моменту підписання розписки.

Отже, вказана розписка містять в собі інформацію щодо отримання позичальником коштів в борг та зобов`язання щодо повернення боргу у визначений строк - 01.08.2024 року.

Статтею 545 ЦК України врегульовано питання щодо підтвердження виконання зобов`язання, зокрема передбачено, що прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.

Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку.

У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

Ці обставини, з урахуванням вимог ст. 545 ЦК України, свідчать про невиконання відповідачем боргового зобов`язання перед позивачем.

Відповідно до ст.526, 530 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а якщо у зобов`язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

У частині ч. 1 ст.527 ЦК України сформульоване загальне правило, відповідно до якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, визначено в ст. ст.1046,1047 ЦК України, за договором позики, одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається з матеріалів справи, після настання визначених сторонами дати, відповідач грошові кошти у повному обсязі позивачу у визначений борговим документом строк не повернув, отже свого обов`язку щодо виконання боргових зобов`язань не виконав.

Згідно ст. ст. 526, 527, 530ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином у встановлені строки і боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

На час розгляду справи стороною відповідача не надано доказів погашення боргу, також не надано доказів нікчемності розписки, та взагалі не подано відзиву по справі, як факт заперечення позовних вимог, тому дослідивши матеріали справи та зваживши норми права, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку статті 141 ЦПК України, тобто з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума сплаченого судового збору в розмірі 6380 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 265, 268, 509, 611, 612, 1046-1049 ЦПК України, ст. ст. 16, 190, 545, 1046, 1049 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 , борг в сумі 638000 гривень та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 6380 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційного скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття.

Повне рішення суду складено 03 серпня 2026 року.

Суддя: О. С. Цесельська